Державна політика зниження рівня безробіття у відкритій господарській системі України

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ I. Теоретичні основи аналізу національного ринку праці ...................6

1.1. Суть та механізми функціонування ринку праці………………...................6

1.2. Причини та особливості безробіття у відкритих

господарських системах……………………………………………………13

1.3. Державна політика зайнятості в умовах сучасної економіки……………18

РОЗДІЛ ІІ. Формування національних ринків праці у перехідних економічних системах…………………………………………………………………………..23

2.1. Порівняльний аналіз структурних змін зайнятості в Україні,

Польщі та Росії ……………………………………………………………..23

2.2. Макроекономічні чинники зростання масштабів безробіття

у перехідних економіках……………………….………………………..…27

2.3. Вплив стабілізаційної економічної політики на національні

ринки праці в Україні, Польщі та Росії…………………………..……….33

РОЗДІЛ ІІІ. Державна політика зниження рівня безробіття у відкритій господарській системі України………………………………………………....40

3.1. Досвід зниження рівня безробіття у перехідних економіках

та перспективи його застосування в Україні……………………………..40

3.2. Шляхи підвищення ефективності державної політики зайнятості

у вітчизняній економіці…………………….…………………………...….46

ВИСНОВКИ (CONCLUSIONS)………...………………………………………51

СПИСОК ОПРАЦЬОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………….……………………….54

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..61

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Ринок праці є невід’ємною складовою соціальної та економічної системи країни. В умовах зростаючої глобалізації підвищення якості робочої сили та розширення зайнятості стає визначальною передумовою забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та стабільного розвитку ринку праці. В умовах становлення ринку праці великого значення набувають дослідження притаманних йому основних тенденцій, які дають змогу спрогнозувати майбутню ситуацію та є підґрунтям для розробки та впровадження заходів щодо регулювання ситуації на ринку праці.

Теоретико-методологічні  аспекти формування і функціонування ринку праці, а також необхідності його державного регулювання в Україні, Польщі та Росії висвітлені у працях зарубіжних і вітчизняних учених таких як В. С. Васильченко, О. В. Волкова, Г. Т. Завіновська, Є. П. Качан, Ю. П. Кокiн, Ю. М. Остапенко, В. М. Петюх, А. I. Рофе. Питання економічної трансформації країн з перехідною економікою розглянуті в працях Дж. Ангресано, А. Аслунда, Л. Бальцеровича, Р. Капелюшникова, А. Неспарової, В. А. Палехової, З. Сиройча та інших фахiвцiв.

Щодо питань аналізу  досвіду Польщі та Росії у боротьбі з безробіттям та, зокрема, ефективних заходів державної політики, які  можуть бути використані Україною, то вони є недостатньо висвітленими як в працях вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Саме це й зумовило вибір теми магістерського дослідження, обґрунтування його мети, цілей, завдань, визначення об’єкта і предмету дослідження, логіку викладення матеріалу.

Метою магістерської роботи є виявлення особливостей функціонування національних ринків праці України, Польщі та Росії як в умовах перехідного періоду, так і в сучасних умовах, для удосконалення їх регулювання.

Для досягнення цієї мети потрібно вирішити низку завдань:

• з’ясувати суть та механізм функціонування сучасного ринку праці;
• визначити причини виникнення та особливості безробіття у відкритих господарських системах;
• охарактеризувати основні заходи та особливості державного регулювання ринку праці;
• проаналізувати структурні зміни зайнятості в Україні, Польщі та Росії;
• дослідити основні причини зростання масштабів безробіття в перехідних економіках;
• проаналізувати досвід зниження рівня безробіття у країнах з перехідною економікою та оцінити перспективи його застосування в Україні;
• обґрунтувати шляхи підвищення ефективності державної політики зайнятості в Україні.

Об’єктом  дослідження у магістерській роботі є ринки праці України, Польщі та Росії, і зокрема зайнятість та безробіття  як його соціально-економічні характеристики.

Предметом дослідження є закономірності функціонування національних ринків праці України, Польщі та Росії, особливості та динаміка їх основних показників.

Методи  дослідження обрано, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, із врахуванням об’єкта і предмета. У процесі дослідження основних питань роботи застосовувались системний, аналітичний, порівняльний, історичний методи, методи індукції та дедукції, метод графічного відображення даних.

Інформаційною базою написання дипломної роботи виступають численні наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з питань функціонування ринку праці, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Федеральної служби державної статистики Росії, Центрального статистичного бюро Польщі, Європейського статистичного агентства, Європейської економічної організації ООН, закони та постанови урядів України, Польщі та Росії.

Практичне значення отриманих  результатів дослідження полягає у формулюванні висновків та рекомендацій щодо підвищення ефективності державної політики зайнятості в Україні.

Апробація роботи. Результати дослідження апробовано на міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції на тему “Актуальні проблеми розвитку національної економіки України”, яка відбулася на економічному факультеті ЛНУ імені І. Франка 13-14 травня 2011 р. За результатами дослідження тези опубліковано у збірнику.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку опрацьованої літератури та додатків. Основна частина роботи (обсяг – 52 сторінки) містить 14 рисунків. Список опрацьованої літератури (67 позицій) та додатки займають 8 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи аналізу національного ринку праці

 

1.1. Суть та механізми функціонування ринку праці

 

Ринкова система передбачає існування та функціонування сукупності взаємопов’язаних ринків, які охоплюють  різноманітні сфери людської діяльності. Виділяють, зокрема, ринок товарів  і послуг, ринок капіталів, а також ринок праці. Ринок праці – це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із попитом та пропозицією робочої сили. Крім того, він є сферою працевлаштування, в якій взаємодіють покупці та продавці специфічного товару – праці. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження цін та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками. Кожне з цих визначень підкреслює важливі аспекти поняття ринку праці і тим самим відображає його багатогранність. У ринковій економіці ринок праці охоплює усіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею [36, С. 138].

Ступінь розвитку ринкових відносин, активність держави в регулюванні  соціально-трудових відносин визначають динаміку розвитку національного ринку  праці в будь-якій країні. Зрозуміло, що специфіка розвитку конкретної країни певний чином впливає на процеси формування та функціонування ринку праці. Повноцінний національний ринок праці формується під впливом ряду факторів, які забезпечують єдність як економіки країни в цілому, так і окремих її підсистем [43, С. 104].

Добре організований  і ефективно функціонуючий ринок  праці забезпечує найбільш раціональне використання трудового потенціалу суспільства, при чому рівень його організації прямо залежить від того, з яких елементів він скадається та як вони взаємодіють.  Основними елементами ринку праці є товар, який він пропонує, попит на робочу силу, її пропозиція та ціна, кон’юнктура ринку, а також правові акти, що регламентують відносини суб’єктів ринку праці, органи служби зайнятості населення, інфраструктура ринку праці, система соціального захисту та ін. [36, С. 139-140].

  Індивідуальна робоча сила, як товар на ринку праці, є сукупністю фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг [15, С. 11]

Попит на ринку праці характеризує обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу. Він визначається обсягом і структурою виробництва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон’юнктурою ринків капіталів, товарів та послуг, а також  правовими нормами, кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та потребують заповнення.

Пропозиція робочої  сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації тощо. На пропозицію на ринку праці впливає демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робоча сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці [9, С. 24]

Кон’юнктура ринку – це співвідношення попиту та пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення. Виокремлюють три типи кон’юнктури ринку праці:

• працедефіцитна, коли на ринку спостерігається нестача пропозиції праці;
• праценадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;
• рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції складається  під впливом конкретної економічної і соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. Залежність цих величин графічно зображена на рис. 1.1, з якого видно, що якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, а якщо вища – дефіцит працівників.

Рис. 1.1. Попит і пропозиція на ринку праці [25, С. 53]

 

Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати і потрібно зауважити, що висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи його попит на них, і навпаки, низький рівень зарплати дає можливість збільшити кількість робочих місць [15, С. 13-14].

За структурою ринку  праці розрізняють його зовнішній та внутрішній види. Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили з приводу наймання працівників відповідної професії та спеціальності в масштабах країни, регіону, галузі. Він характеризується значною плинністю кадрів, тобто припускає можливість вільного переходу з одного місця роботи на інше. Внутрішній ринок передбачає рух кадрів всередині підприємства, тобто або переміщення з одного робочого місця на інше без змін у кваліфікації та підвищення у посаді – по горизонталі, або ж переведення на інше робоче місце з підвищенням у посаді та на роботу, що вимагає вищої кваліфікації – по вертикалі. Розвиток цього виду ринку сприяє зниженню плинності кадрів, оскільки підприємство зацікавлене в збереженні працівників, які знають специфіку його виробництва.

В залежності від умов функціонування виділяють відкритий  і прихований ринки праці. Відкритий  ринок – організована, офіційна частина ринку, яка охоплює усе працездатне населення, що стабільно працює або ж перебуває на обліку в державних та недержавних службах зайнятості, а також випускники державної служби професійного навчання та безробітні, що намагаються працевлаштуватися через прямі контакти з підприємствами або з недержавними структурами працевлаштування і професійного навчання. До прихованого рику праці належать працівники зайняті на підприємствах і в організаціях, які проте мають велику ймовірність опинитися без роботи через зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозв’язків.

Залежного від того, які  склалися стосунки між найманими  працівниками і роботодавцями, в  який спосіб регулюються ці відносини, ринок праці може бути жорстким або гнучким [9, С. 26-28].

Один з найважливіших  аспектів соціального розвитку людини, пов’язаний із задоволенням її особистих та суспільних потреб в сфері праці, розкриває зайнятість, яка відповідно  до ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” характеризує діяльність громадян, що не суперечить законодавству і приносить дохід у грошовій або іншій формі [1]. Зайнятість – це також діяльність працездатного населення зі створення національного доходу, що має вирішальне значення для суспільства з точки зору корисності, оскільки вона визначає як його економічний потенціал, так і рівень та якість життя населення.

Виокремлюють повну, ефективну  та раціональну види зайнятості. Повна зайнятість населення пов’язана зі створенням таких матеріально-технічних, організаційних, соціально-економічних умов, які б забезпечили можливість працевлаштування працездатного населення, тобто передбачається, що кожен, хто хоче й може працювати, має бути забезпечений роботою [30, С. 115]. Ефективна зайнятість забезпечує баланс між попитом і пропозицією робочої сили, тобто відповідність наявної кількості робочих місць професійно-кваліфікованій робочій силі. Дана зайнятість зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної та важкої праці і такий розподіл трудових ресурсів у територіальному та галузевому розрізах, за сферами та видами діяльності, який передбачає ефективне використання в трудовому процесі кожного зайнятого. Поєднання повної і ефективної зайнятості створює раціональну зайнятість, під якою розуміється доцільний перерозподіл працівників між галузями та регіонами [9, С. 175].

Виділяють також примусовий та добровільний види зайнятості. Примусова зайнятість населення спостерігалася в історичному плані в різних країнах з різними способами виробництва. Одним із прикладів її застосування були колишні соціалістичні країни, в яких конституційно було закріплено не лише право, а й обов’язок працювати. Добровільна зайнятість передбачає право розпоряджатися своєю здатністю до праці, тобто вибирати між зайнятістю та незайнятістю, та необхідність надання кожній людині підходящої для неї роботи з одночасною відміною будь-яких адміністративних форм примусу [30, С. 119].