Основи організації руху грошових коштів на підприємстві

    Юридичні особи, які використовують  найману працю і відповідно  до законодавства України є  платниками страхових внесків,  додатково до   вищезазначеного   переліку   документів   мають   подати  такі документи: 

• копію документа,  що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України,  засвідчену органом, що   його   видав,  або  нотаріально  чи  підписом  уповноваженого працівника банку;
• копію страхового   свідоцтва,   що   підтверджує   реєстрацію юридичної особи  у  Фонді  соціального  страхування  від  нещасних випадків  на  виробництві  та  професійних  захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку [14].

Інформацію  про те,  що юридична особа не використовує найману працю  і  не  є  платником  страхових внесків,  клієнт обов'язково зазначає  в  заяві  про  відкриття  поточного  рахунку   в   рядку "Додаткова інформація".

Якщо  суб'єкт  господарювання  вже  має  в  цьому банку вкладний (депозитний) рахунок, цей клієнт ідентифікований  банком і сформована   справа   з  юридичного  оформлення  рахунку,  то  для відкриття поточного  рахунку  такому  клієнту  потрібно  додатково подати заяву про відкриття  поточного рахунку та картку із зразками підписів  і  відбитка  печатки, засвідчену в установленому порядку.

Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:

• на підставі заяви клієнта;
• на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо  припинення  юридичної  особи;
• на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб'єкта господарювання;
• у разі   смерті   власника   рахунку  -  фізичної  особи  (за зверненням до банку спадкоємців);
• на інших  підставах,  передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом [14].

Банк  може  відмовитися  від  договору банківського рахунку та закрити  поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються  протягом трьох років підряд і  на цьому рахунку немає залишку  коштів.

Важливим  аспектом при відкриті рахунків суб’єктам  господарювання є картки зі зразками підписів осіб, які мають право  розпоряджатися коштами, які зберігаються на поточному рахунку підприємства. Здійснення видаткових операцій з рахунку найчастіше здійснюється за допомогою платіжного доручення, де обов’язково є підписи осіб (найчастіше керівника та головного бухгалтера) та відбиток печатки підприємства. Операціоніст в банку приймає до оплати платіжне доручення лише після звірки його реквізитів з карткою зі зразками підписів та відбитком печатки, які були подані в процесі відкриття рахунків (Додаток Б, В).

Отже, юридичні особи незалежно від форм власності  та  їх відокремлені  підрозділи  подають  заяву на відкриття рахунку  і картку  із  зразками підписів і відбитка печатки  у двох примірниках. У картку  включаються  зразки  підписів  осіб,  яким  відповідно  до законодавства України та  установчих  документів  юридичної  особи надано  право  розпорядження  рахунком і підписування розрахункових  документів. У Додатку Б наведено картку із зразками підписів. 

Право  першого  підпису  належить   першому   керівнику юридичної   особи,  якій  відкривається  рахунок,  а  також  іншим уповноваженим на це особам. Право  другого  підпису  належить  головному  бухгалтеру  або особі,   на   яку  покладено  ведення  бухгалтерського  обліку  та звітності,  чи  іншим  уповноваженим  на це особам. Особи,  які мають право  першого  та  другого  підпису, зазначаються в картці під час її складання.

Якщо  в  картці  зразок  підпису  першого керівника юридичної  особи   не  наведено,  то  банк  має  право  витребувати  письмове підтвердження   про  надання  права  іншим  особам  розпоряджатися рахунком,  засвідчене  підписом  першого  керівника  та  відбитком печатки  юридичної  особи, якщо документами, якими підтверджуються  повноваження  осіб, підписи яких включені до картки, таке право не підтверджується.

Право першого  підпису не  може  бути  надано  головному бухгалтеру та іншим особам, які мають право другого підпису. Право другого  підпису  не  може  бути  надано  особам,   які користуються правом першого  підпису [45].

За  рахунками  юридичних  осіб   і   їх   відокремлених підрозділів,  у  штатному розписі яких немає осіб,  яким може бути надане  право  другого  підпису,  до  банку  подається  засвідчена картка із зразками підписів осіб,  яким належить право першого підпису.  У цьому разі під  час складання картки в графі, що призначена для зазначення посад осіб, які мають право другого підпису,  робиться  напис  про  те,  що  в штатному розписі немає таких осіб. У картці зазначаються повна та скорочена назви власника рахунку, його місцезнаходження, номер телефону, назва організації, якій клієнт адміністративно підпорядкований,  ідентифікаційний код цього клієнта або реєстраційний (обліковий) номер платника податку з  Тимчасового реєстру Державної податкової адміністрації України. Уповноважений працівник банку зазначає в картці номер рахунку.

У   картку,   подану  юридичною  особою,  обов'язково включається   зразок   відбитка   печатки.  Використання  печаток, призначених  для  спеціальних цілей, наприклад "для пакетів", "для перепусток",  є  неприпустимим. Якщо  в  новоствореної  юридичної особи тимчасово немає  печатки,  а також у зв'язку з реорганізацією,  зміною найменування або  підпорядкованості,  спрацьованістю  чи  втратою  печатки,  то керівник банку надає власнику рахунку  строк для виготовлення нової  печатки.

Картка  має бути засвідчена  нотаріально  або  підписом першого  керівника  або  його  заступника та печаткою організації, якій клієнт адміністративно  підпорядкований.  В населених  пунктах, де  немає  нотаріальних  контор  чи  приватних нотаріусів,  картки засвідчуються сільською, селищною, міською, районною Радою.

Видаткові операції по рахунку здійснюються лише після отримання банком повідомлення про взяття рахунка на облік податковим органом, в якому підприємство перебуває  на податковому обліку. Процедура  повідомлення податкового органу про  відкриття (закриття) рахунка в банку  регулюється Порядком подання податковим органам Повідомлення про відкриття (закриття) рахунків в установах банків, затвердженим наказом ДПАУ від 01.08.2001р. № 306 (далі Порядок № 306)[21].

До державного податкового органу за місцем узяття на податковий облік суб'єкти господарювання надсилають Повідомлення про відкриття (закриття) рахунка в установі банку. Повідомлення містить два корінці (перший надається установі банку, другий залишається у суб'єкта господарювання).

Повідомлення  подається суб'єктом господарювання особисто або надсилається поштою до відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення протягом трьох робочих днів від дня відкриття або закриття рахунка в установі банку (включаючи день відкриття чи закриття).

Повідомлення  друкується та заповнюється кульковою  ручкою, пастою темного кольору. Підчищення та виправлення в тексті повідомлення не допускаються. Повідомлення реєструється відповідним підрозділом податкової служби з обробки вхідної кореспонденції за умови заповнення всіх реквізитів. Корінець Повідомлення зі штампом відповідного підрозділу податкової служби і датою реєстрації повертається суб'єкту господарювання.

У триденний  строк після дати отримання Повідомлення орган державної податкової служби направляє до установи банку, в якому відкрито рахунок, корінець Повідомлення з позначкою про взяття рахунка на податковий облік.

Фінансові установи починають видаткові операції по рахунку суб'єкта господарської діяльності з дати отримання фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік у податковому органі (ст. 5 Закону про систему оподаткування [8]. У разі відкриття поточного рахунка суб'єкту господарювання до отримання банком повідомлення про взяття рахунку на облік податковим органом по цьому рахунку здійснюються тільки операції із зарахування грошових коштів (п. 1.13 Інструкції № 492)[14].

Відповідальність  за неповідомлення про відкриття (закриття) рахунків у фінансових установах установлено п. 7 ст. 11 Закону про державну податкову службу. Органи державної податкової служби мають право застосовувати штрафну санкцію в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.) до:

• юридичних осіб, які в установлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у фінансових установах;
• фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які в установлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у фінансових установах;
• фінансових установ, які розпочали здійснення видаткових операцій по рахунку суб'єкта підприємницької діяльності до отримання документально підтвердженого повідомлення податкового органу про взяття рахунка на облік в органі державної податкової служби.

В цій  нормі йдеться про строк, установлений законом. А законом такі строки на сьогодні не встановлено. Річ у тому, що з набранням ЦКУ [3] чинності Закон України «Про підприємництво» від 07.02.91 р. № 698-ХІІ утратив чинність (крім_;ст. 4). Адже саме статтею 5 цього Закону було встановлено триденний строк для повідомлення податкових органів при відкритті рахунка. Заради справедливості зауважимо, що такий же строк було встановлено і в Законі про систему оподаткування [8]. Однак у чинній на сьогодні редакції цього Закону йдеться тільки про обов'язковість повідомлення, але про строк нічого не згадується. Звідси деякі фахівці роблять однозначний висновок, що штраф, установлений Законом про державну податкову службу, на сьогодні не застосовується.

Підприємства та індивідуальні підприємці, що мають  поточні рахунки в банку, зобов’язані  зберігати свої грошові кошти  в установах банку. Проте для  здійснення господарської діяльності (для виплат заробітної плати і  витрат на відрядження, для придбання  товарів і канцтоварів тощо)  їм необхідна певна кількість  готівкових коштів. Відповідно до “Положення про ведення касових операцій в національній валюті України”, затверджене  Постановою НБУ від 15.12.2004  N 637, підприємства мають право здійснювати розрахунки між собою, а також із фізичними  особами як у готівковій, так і  безготівковій формах [12].

  Операції з оприбуткування готівки в касу та видачі з каси оформляються відповідно до Положення №637, яке складається з таких основних розділів:

1. загальні положення;
2. порядок організації готівкових розрахунків;
3. порядок оформлення касових операцій;
4. порядок ведення касових операцій та обов’язок касира;
5. контроль за дотриманням порядку ведення касових операцій з готівкою [12].

Характерним є розділ 5 цього положення, присвячений організації  проведення перевірок, який займає 40% усього тексту, що свідчить про обмеження  прав підприємств вільно розпоряджатися своїми готівковими коштами. Це не сприяє, а шкодить інтересам бізнесу, оскільки зусилля спрямовуються  на виконання вимог контролюючих органів щодо дотримання встановлених правил ведення касових операцій, замість вирішення оперативних  питань розрахунків з клієнтами.

Розрахунки  готівкою підприємства між собою  та з підприємцями і фізичними  особами проводяться як за рахунок  коштів, одержаних із кас банків, так і за рахунок готівкової виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг)  і здійснюються через  касу підприємства із веденням касової  книги встановленої форми. Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб здійснюється також через  установи банків.

У Положенні №637 [12] вживається у такому значенні термін “готівкові розрахунки” – це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Виходячи з цього визначення “готівкові розрахунки” передбачають не тільки розрахунки за реалізовану продукцію тощо, а й будь-які інші готівкові надходження до каси підприємства, зокрема позареалізаційні надходження.

Відповідно  до  п. 1.2. Положення № 637 [12] позареалізаційними надходженнями є надходження від  операцій,  що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні  фонди,  нематеріальні  активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно  одержані  кошти,  відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного фонду,  платежі за надане в  лізинг  (оренду) майно,  роялті,  дохід  (проценти)  від  володіння  корпоративними правами,   повернення   невикористаних   підзвітних   сум,    інші надходження.

Вказані обмеження не стосуються розрахунків  підприємств (підприємців) із фізичними  особами, бюджетами та державними цільовими  фондами, малих і середніх підприємств  при використанні готівкових коштів, що одержані ними за рахунок кредитної  лінії Європейського банку реконструкції  і розвитку для розвитку малих  і середніх підприємств. Обмеження  також не поширюються на добровільні  пожертвування, благодійну допомогу, вилучену органами податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також використання коштів, виданих  на відрядження.