Основи організації руху грошових коштів на підприємстві

Одночасно банк,  який помилково переказав  кошти, зобов'язаний негайно     надіслати    повідомлення    неналежному    отримувачу (безпосередньо  або через банк, що обслуговує цього  отримувача) про здійснення  йому  помилкового  переказу  та  про  потребу повернути зазначену  суму протягом трьох  робочих  днів  з  дати  надходження такого  повідомлення [45]. 

Отже, можна  зробити наступний висновок: розрахункові документи - це складені за встановленою формою документи, що подаються до банку  юридичними та фізичними особами  і містять письмове доручення (чи вимогу) про перерахування певної суми грошей у безготівковій формі  за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги та інші платежі.

Розрахункові  документи, які подаються клієнтами  в банк у паперовій формі, мають  вміщувати, залежно від їх форми, такі реквізити:

а) назву  документа;

б) номер  документа, число, місяць, рік його виписки;

в) назви  платника та одержувача коштів, їх ідентифікаційні  коди, номери рахунків в установах  банків;

г) назви  банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

д) суму платежу цифрами та літерами;

е) призначення  платежу;

є) на першому  примірнику - відбиток печатки та підписи  осіб платника

або (та) одержувача коштів;

ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк  настання платежу (у разі перерахування  коштів до бюджету);

з) суму податку на додану вартість або напис "без податку на додану вартість"[69].

У разі, якщо хоча б один із вищезазначених реквізитів не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до виконання  не приймає.

Інструкція  № 22 встановлює   правила   використання  під  час здійснення   розрахункових   операцій   таких   видів    платіжних інструментів:

• меморіального ордера;
• платіжного доручення;
• платіжної вимоги-доручення;
• платіжної вимоги;
• розрахункового чека;
• акредитива [15].

До основних документів, які використовуються на підприємстві, яке є об’єктом нашого дослідження належать:

1) платіжне  доручення;

2) чекова  книжка;

3) заявка  про здачу готівки;

4) виписка  банку.

Отже, ми зупинимося в даному підрозділі диплому  лише на цих формах і розглянемо порядок їх заповнення.

1. Платіжне  доручення - документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка.

Платіжне  доручення  оформляється  платником  за  формою, наведеною  в Додатку В, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування,  яка не  може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Банк платника  не  приймає платіжного  доручення,  якщо дата валютування визначена пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Банк  платника приймає платіжне  доручення  до  виконання протягом 10 календарних  днів з дати його виписки.  День оформлення платіжного доручення не враховується.

Платіжні   доручення  застосовуються  в  розрахунках  за товарними і нетоварними  платежами:

• за фактично  відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);
• у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством України та/або обумовлено в договорі;
• для завершення   розрахунків   за   актами   звірки  взаємної заборгованості  підприємств,  які  складені  не  пізніше   строку, установленого законодавством України;
• для перерахування підприємствами сум,  які належать  фізичним особам (заробітна плата,  пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;
• для сплати  податків і зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів;
• в інших  випадках  відповідно  до  укладених договорів та/або законодавства України [73].

Реквізит  "Призначення  платежу"  платіжного  доручення заповнюється платником  так,  щоб  надавати  повну  інформацію  про платіж  та документи,  на підставі яких здійснюється перерахування коштів  отримувачу. Платник відповідає  за  дані,  що   зазначені   в   реквізиті платіжного   доручення   "Призначення   платежу".  Банк  перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам Інструкції № 22[15].

Банк   приймає  від  платника  платіжне  доручення  на перерахування заробітної плати на рахунки працівників  підприємств, що  відкриті  в  банках,  або грошовий чек на отримання  заробітної плати  лише  за  умови  одночасного  подання  платником  у  строк, установлений   законодавством   України,   платіжних  доручень  на перерахування платежів,  утриманих  із заробітної плати працівників  та  нарахованих  на  фонд  оплати  праці  податків  до  бюджету  і зборів/страхових  внесків  до  державних  цільових   фондів,   або документального підтвердження  їх сплати раніше.

Основні етапи організації розрахункових  операцій на рахунку в банку:

1. Постачальник  відвантажує продукцію (виконує  роботи, надає послуги) і виписує  рахунок-фактуру.

2. Платник,  отримавши товар і рахунок-фактуру  від постачальника, направляє  платіжне доручення в обслуговуючий  банк.

3. Якщо  платник і постачальник обслуговуються  в одному банку, то сума прийнятого  банком до виконання доручення  списується в дебет рахунка  платника і зараховується в  кредит рахунка одержувача. Якщо  рахунки відкрито в різних  банках, то наступні розрахунки  проводяться в порядку міжбанківських  розрахунків у день подачі  платіжного доручення.

4. Банк  платника направляє документи  про перерахування коштів на  рахунок у банк постачальника.

5. Банк  постачальника зараховує відповідну  грошову суму на рахунок постачальника.

6. Банк  постачальника передає постачальникові  виписку з поточного рахунка  про зарахування коштів, до якої  додається копія платіжного доручення  з відміткою банку платника [82].

2.Чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітента), яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів.

Чеки  застосовуються для здійснення розрахунків  у безготівковій формі між  юридичними особами, а також фізичними  та юридичними особами з метою  скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку [.

При розрахунках  чеками в економічні відносини між  собою вступають такі суб'єкти:

- чекодавець - юридична або фізична особа,  яка здійснює оплату за допомогою  чека та підписує його;

- чекотримувач (чекодержатель) - підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком;

- банк-емітент  - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі [43].

Потрібно  зазначити, що у сфері безготівкових  розрахунків використовуються розрахункові чеки. Чеки, які використовуються для  одержання готівки з рахунків, відкритих у банках, називаються  грошовими чеками. Термін дії чекової  книжки - один рік. За погодженням з  установою банку термін дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.

Чек містить  такі елементи:

а) назву "розрахунковий чек";

б) назву  власника чекової книжки та номер  його рахунка;

в) назви  банку емітента і його номер МФО;

г) ідентифікаційні  коди чекодавця та чекотримача;

д) назву  чекотримача;

е) доручення  чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму;

є) призначення  платежу;

ж) число, місяць та рік складання чека, місце  складання чека;

з) підписи  чекодавця та відбиток печатки [15].

Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, Вважається недійсним і  повертається банкові чекодавця  без виконання.

Процес  розрахунку з використанням чекових  книжок має наступні етапи:

1. Платник  подає до банку-емітента заяву  для отримання чекової книжки, а також платіжне доручення  на депонування коштів.

2. Банк-емітент  депонує кошти на окремому  аналітичному рахунку "Розрахунки  чеками".

3. Платник  на основі заяви отримує в  своєму банку чекову книжку.

4. Платник,  одержавши рахунок постачальника  на товар або послуги, виписує  і передає постачальникові чек.

5. Постачальник  відвантажує покупцеві товар.

6. Постачальник  здає в обслуговуючий банк  чек разом із трьома примірниками  реєстрів.

7. Банк  чекотримача, після перевірки правильності складання реєстру і реквізитів чеків та своєчасності пред'явлення його до оплати, приймає чек із реєстром та разом із другим і третім примірниками реєстру інкасує чек до банку-емітента.

8. Банк-емітент  списує суму чека з рахунка  покупця, на якому вона була  депонована.

9. Банк-емітент  перераховує кошти на рахунок  чекотримача.

10. Банк  постачальника зараховує суму, вказану  в чеку, на рахунок постачальника [75].

Приймаючи  чек  до  оплати  за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель  перевіряє:

• відповідність його встановленому зразку;
• правильність заповнення;
• відсутність виправлень;
• відповідність суми корінця чека сумі,  зазначеній  на  самому чеку;
• строк дії;
• достатність залишку  ліміту  за  чековою  книжкою  для оплати чека;
• наявність на  ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця (прізвища,  ім'я, по батькові - фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу) [57].

Після  цього  чекодержатель установлює особу пред'явника чека за документом, що її посвідчує. Після зазначеної перевірки  чекодержатель відриває  (відрізає) чек  від  корінця,  ставить  на  його  зворотному  боці та корінці  календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Як зазначалося  раніше усі підприємства, які мають  поточні рахунки в банку, зобов'язані  саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну  плату, матеріальне заохочення, на відрядження  та загальногосподарські витрати, а  й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо). 
Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека, а здача готівки в банк для зарахування її на рахунок підприємства з використанням заявки на переказ готівки. Документальне оформлення та реквізити цих документів наведено в Положенні №337 «Положення про ведення касових операцій в банку» [16].

Виписуючи грошовий чек, підприємство тим самим  дає розпорядження банку видати вповноваженій особі зазначену  в чекові суму готівки. При оформленні чека не допускається виправлень, які  можуть поставити під сумнів його достовірність.

Чекові книжки придбаваються підприємством  за плату в установі банку. Для  одержання чекової книжки заповнюється і подається до установи банку (операційному працівнику) заява про видачі грошової чекової книжки. Після відповідної  перевірки заява з написом  головного бухгалтера і керівника  установи банку або осіб, яким надано право підпису передається до каси банку. У свою чергу касир  установи банку, одержавши заяву, перевіряє  на ній підписів службових осіб банку, проставляє на заяві та талоні до неї  номери чеків чекової книжки і  передає операційному працівнику чекову книжку разом із заявою під розписку на талоні для подальшого оформлення її. Талон до заяви залишається  в касі.

Після оформлення операційними працівниками відповідних реквізитів на чеках  і реєстрації номерів у зразках  підписів чекова книжка разом із заявою повертається до каси банку. Видача чекової книжки представнику підприємства (підприємця) проводиться під розпис на заяві, попередньо перевіривши підпис одержувача із зразком цього підпису на заяві. Отримана в банку готівка підприємства може витрачатися тільки на зазначені в чекові цілі. Грошові чеки дійсні протягом 10 днів із дні їх виписки, не враховуючи день виписки. Дата чека зазначається в такому порядку: дата та рік цифрами, місяць словом.

Грошовий чек має містити  відбиток печатки (якщо наявність печатки  передбачена) та підписи (підпис) уповноважених  осіб (особи) згідно з карткою зразків  підписів. При заповненні грошових чеків використання факсиміле не допускається.