Основи організації руху грошових коштів на підприємстві

Відповідно  до вимог Глави 11 Інструкції №22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у  банку  та обмін технологічною  інформацією,  визначеною в договорі між банком та  клієнтом,  клієнт  може  здійснювати   за   допомогою  систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування може  здійснюватися  за  допомогою  систем  "клієнт - банк",  "клієнт - Інтернет - банк",  "телефонний банкінг" тощо[15].

Розрахункові  документи готує постачальник або  платник, а в окремих випадках - банк. Розрахунковий документ - це відповідно оформлений документ на переказ  грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

• платіжними дорученнями;
• платіжними вимогами-дорученнями;
• чеками;
• акредитивами;
• векселями;
• інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення  в безспірному порядку сум  фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами. Детальніше про використання розрахункових  документів та організацію їх кругообігу йтиметься у наступному розділі  нашого дипломного дослідження.

Для приймання, зберігання і витрати  готівкових грошових коштів підприємство повинно мати касу. Касою називається приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видача, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів. Це визначення є досить ліберальне стосовно вимог пропонованих раніше Порядком ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою Правління Національного банку України від 02.02.95р. № 21 (який втратив чинність) до приміщення та обладнання кас. Вимоги Порядку № 21 щодо відокремленості, грат та іншого спеціального обладнання приміщення каси, викликало досить багато складностей, особливо в малих підприємствах.

Тепер касою може вважатися і  робоче місце касира, навіть якщо воно знаходиться в приміщенні разом  з іншими працівниками бухгалтерії, і будь-яке інше приміщення або  місце, що в обов’язковому порядку  використовується для здійснення розрахунків  готівкою, прийняття, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Проте у Положенні № 637 [12] міститься вимога відповідно до якої керівники підприємств повинні обладнати касу і забезпечити надійне зберігання готівкових коштів у касах, а також їх збереження у разі доставляння з установи банку і здавання до установи банку. Якщо з вини керівників не було створено необхідних умов для забезпечення збереження коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому чинним законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству забороняється.

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними  особами проводяться із застосуванням  прибуткових та видаткових касових  ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджують  факт продажу (повернення) товарів, надання  послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Ліміт залишку готівку касі –  це граничний розмір готівки, яка  може залишитися в касі підприємства на кінець робочого дня. Підприємства можуть тримати в позаробочий  час  у  своїх касах  готівкову  виручку  (готівку)  в  межах,  що не перевищують  установлений ліміт  каси. Ліміт залишку готівки розраховується згідно Додатку Д.

Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений  ліміт  каси,  обов'язково  здається до банків для її зарахування  на  банківські   рахунки.   Відокремлені   підрозділи підприємств  -  юридичних  осіб  можуть  здавати готівкову  виручку (готівку)  безпосередньо  до  кас  таких  юридичних  осіб  або  до будь-якого  банку  для  її  переказу  і  зарахування  на банківські рахунки зазначених юридичних  осіб. За відсутності банків готівкова  виручка  (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може  здаватися  до  операторів поштового  зв'язку та небанківських фінансових   установ,  які  мають  ліцензію  Державної  комісії  з регулювання   ринків   фінансових  послуг  України  на  здійснення переказу  коштів.

 Здавання готівкової  виручки (готівки) здійснюється  самостійно або через відповідні  служби, яким згідно із законодавством  України надано  право  на  перевезення  валютних  цінностей   та  інкасацію коштів. Здавання  готівкової  виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування  на   будь-який   банківський   рахунок   підприємства (підприємця) на його вибір.

Готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка,  одержана з банку,  використовуються ними  для забезпечення потреб,  що виникають  у процесі їх функціонування,  а також  для  проведення  розрахунків  з  бюджетами  та   державними цільовими   фондами   за   податками   і   зборами  (обов'язковими платежами).

Підприємства  не   повинні   накопичувати   готівкову  виручку у  своїх  касах  понад  установлений  ліміт  каси   для здійснення потрібних  витрат до настання строків цих виплат. Підприємства   мають   право  зберігати  у  своїй  касі готівку,  одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці,  а  також  пенсій,  стипендій,  дивідендів (доходу),  понад установлений ліміт каси протягом  трьох  робочих  днів,  уключаючи день   одержання  готівки  в  банку. Готівка,  що одержана в банку  на  інші  виплати,  має  видаватися підприємством  своїм працівникам у той самий  день. Суми готівки, що одержані  в  банку  і  не  використані  за  призначенням  протягом установлених вище строків,  повертаються підприємством  до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого  ліміту).

     Підприємство має право зберігати в касі готівку  для  виплат, які  належать  до  фонду  оплати  праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів  з дня настання  строків цих виплат у сумі,  що зазначена в переданих до каси  платіжних (розрахунково-платіжних)  відомостях (далі - видаткові відомості).

1.3 Документальне оформлення операцій з грошовими коштами підприємства

Загальні  правила документообігу на підприємствах  України встановлюються Інструкцією  № 22 „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” від 21.01.2004р [15]. Платники       та       стягувачі       оформляють доручення розпорядження   про   списання   коштів  з рахунків  на відповідних бланках розрахункових документів,  форма та  порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Платник може давати доручення про списання  коштів  зі  свого рахунку на бланках розрахункових документів, види яких передбачені договором  банківського  рахунку  чи  іншим  договором,  у   якому обумовлено  право  банку здійснювати договірне  списання коштів,  а також у  вигляді електронного  розрахункового  документа,  якщо  це передбачено  договором між ним і банком. Банк для здійснення  розрахункових  операцій  може  формувати електронні розрахункові документи. Доручення   платників   про  списання  коштів  зі  своїх рахунків банки приймають  до виконання  виключно  в  межах  залишку коштів  на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання  та виконання в разі відсутності/недостатності  коштів на цих рахунках[15].

Для списання  коштів  з  рахунку   платника   банк   платника застосовує платіжні інструменти, які визначені Інструкцією  про безготівкові розрахунки. Платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків платників  банки  приймають  незалежно  від   наявності   на   них достатнього  залишку  коштів та виконують їх у межах  залишку коштів. Отже, розрахункові  документи  складаються  на бланках,  форми яких  наведені та визначені Інструкцією №22 [15].

Бланки  розрахункових  документів  (крім   розрахункових чеків,   що   належать   до   документів  суворого  обліку  та/або виготовляються і розповсюджуються  централізовано)  виготовляються на  папері  формату  А4 або А5 будь-яким способом (друкарським,  з використанням комп'ютерної  техніки тощо)  за  умови  обов'язкового забезпечення наявності та схематичного розташування всіх елементів (рамки,  лінії,  текстові  елементи  тощо,  за  винятком  цифр   у квадратних  дужках,  що  позначають  номери  реквізитів) згідно із зразками, наведеними в  Інструкції № 22. Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою[15].

Відповідальність  за правильність  заповнення  реквізитів розрахункового  документа,  у  тому числі номерів рахунків і  кодів банків,  суми  податку  на  додану  вартість  і  кодів   бюджетної класифікації,  несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Банки перевіряють  відповідність  заповнення  реквізитів розрахункових  документів  клієнтів  вимогам  Інструкції № 22[15]:

• банк платника    перевіряє   заповнення   таких   реквізитів: "Платник",  "Код платника",  "Рахунок платника",  "Банк платника", "Код  банку платника",  а також "М.П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення);
• банк отримувача  - заповнення таких реквізитів:  "Отримувач", "Код отримувача",  "Рахунок отримувача",  "Банк отримувача",  "Код банку   отримувача",   а   також  "М.П.  отримувача"  та  "Підписи отримувача"  (якщо  згідно  з  формою  документа  вимагається   їх заповнення);
• банк стягувача -  заповнення  таких реквізитів:  "Стягувач", "Код стягувача", "Рахунок стягувача", "Банк стягувача", "Код банку стягувача",  а також "М.П. стягувача" та "Підписи стягувача" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

Якщо  розрахункові   документи,   у   яких   перевірені реквізити,  заповнено з порушенням   Інструкції №22,  то банк,  що здійснив перевірку, повертає їх без виконання. Також  банки повертають без виконання  розрахункові  документи, якщо:

• у розрахунковому  документі  не  заповнено  хоча  б  один  із реквізитів,   заповнення   якого  передбачено  його  формою,  крім реквізиту "Дата валютування";
• немає супровідних    документів,   надання   яких   разом   з розрахунковим  документом  передбачено Інструкцією № 22,   або закінчився строк дії цих супровідних документів;
• розрахунковий документ   подано   до   банку   з   порушенням законодавства   України,   або  документ  не  може  бути  виконано відповідно до законодавства України;
• порушено інші вимоги.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості  примірників,  потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше ніж два),  з  використанням електронно-обчислювальних та друкарських машин  (далі  -  технічні засоби),   за   один   раз   з   використанням  копіювального  або самокопіювального паперу. Дозволяється заповнення  розрахункового  документа від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору).

Перший  примірник розрахункового документа (незалежно від способу  його  виготовлення)  має  містити  відбиток печатки (якщо наявність печатки  передбачена)  та  підписи/підпис  відповідальних осіб/особи.

Банки  приймають   до   виконання   лише   розрахункові документи:

• своїх клієнтів,  які   подають   їх   у   банк   у   порядку, передбаченому   договорами   банківського  рахунку  цих  клієнтів;
• клієнтів інших  банків  або  органів державного казначейства, якщо документи надсилають  безпосередньо  інші  банки  або  органи державного казначейства;
• платіжні вимоги стягувача на примусове списання  коштів,  на яких  є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувача,  якщо  він доставляє їх  у банк платника  самостійно (посильним,  рекомендованим або цінним листом тощо).

Розрахункові  документи,   оформлені  своїми  клієнтами,  банк приймає   протягом  часу,  визначеного  в  договорах  банківського рахунку  цих клієнтів. Розрахункові документи, оформлені  клієнтами інших  банків  або  органів  державного казначейства, банк приймає протягом операційного дня [15].

Банк    платника    на   всіх   примірниках   прийнятих розрахункових  документів  і  на  реєстрах  обов'язково   заповнює реквізити "Дата   надходження"   і   "Дата   виконання",   а  банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені    формою    документа),   засвідчуючи   їх   підписом відповідального виконавця   та   відбитком   штампа   банку.   На документах,  прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Списання  коштів (і в повній,  і  в  частковій  сумі)  з рахунку  платника  здійснюється  на  підставі  першого  примірника розрахункового документа,  який залишається на зберіганні в  банку платника.

 Платежі  з  рахунків  клієнтів  банк  здійснює  в  межах залишків  коштів на цих рахунках на  початок операційного дня. Банк  може   виконувати   платіжні   доручення   клієнтів    з  урахуванням   сум,  що  надходять   на  рахунки  клієнтів  протягом  операційного  дня  (поточні   надходження),  якщо  це  визначено   в договорі банківського рахунку.

Якщо  з  вини  банку  кошти   зараховані   на   рахунок неналежного   отримувача,   то   банк  зобов'язаний  одразу  після виявлення  своєї  помилки  перерахувати  ці   кошти   на   рахунок отримувача,  якому вони призначалися,  але  внаслідок помилки банку не  були  зараховані.  У  разі  невиконання  банком  цієї   вимоги отримувач,   якому   призначалися  кошти,  має  право  в  порядку, установленому  законодавством України, вимагати від  банку-порушника сплати  пені в  розмірі,  визначеному законодавством України.  Суму цих   коштів   банк   відображає   за    рахунками    дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем.