Основи організації руху грошових коштів на підприємстві

Розрахунки  готівкою фізичних осіб з підприємствами (підприємцями) за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) можуть також  здійснюватися через установи банків. Зазначені розрахунки здійснюються без надходження коштів до каси підприємства і відображення цієї операції в касовій  книзі та провадяться шляхом внесення фізичними особами готівки на внутрішні банківські рахунки для  подальшої перерахуванням установам  банку цих коштів на поточний рахунок  підприємства. Такі розрахунки є для  фізичних осіб (платників коштів) –  готівковими а для підприємств (одержувачів коштів) – безготівковими. У такому ж порядку визначається характер здійснюваних розрахунків  і підприємствами (підприємцями) між  собою.

Готівка, отримана підприємством із рахунків в установах банку у межах  наявних на них коштів, повинна  витрачатися виключно на зазначені  в чекові цілі, що не суперечать чинному  законодавству.

Підприємства  та індивідуальні підприємці мають  право використовувати свою готівкову  виручку для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків  з бюджетами і державними цільовими  фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами). Слід зазначити, що відповідно до Положення №637 [12] під виплатами, пов’язаними з оплатою праці, розуміють виплати основної та додаткової заробітної плати, заохочувальні та компенсаційні виплати і інші виплати, що не входять до фонду оплати праці, передбачені Інструкцією зі статистики  заробітної  плати, затвердженою  наказом  Державного  комітету статистики України від 13.01.2004 N 5 [20].

Розглядаючи організацію готівкових розрахунків  необхідно також зазначити, що підприємства    (підприємці)  мають забезпечувати  наявність  у  касі банкнот і  монет для видачі здачі.

Тепер штраф  установлено не за порушення вимог  про наявність дрібних грошей у касі, а за невидачу громадянам здачі через відсутність чи недостатню наявність розмінної монети на цих  підприємствах протягом робочого дня. Крім того, підприємства під час  здійснення розрахунків зі споживачами  за готівку зобов’язані приймати в оплату за товари (роботи, послуги  тощо) банкноти і монети без обмежень, у тому числі оборотні, пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети всіх номіналів, що випускаються Національним банком України в обіг, які є дійсним платіжним засобом  і не викликають сумніву в їх справжності і платіжності [16]. Не видана громадянам здача через зазначені причини є порушенням касової дисципліни, за що до винних осіб можуть застосуватися штрафні санкції, визначені ст. 164² Кодексу України про адміністративні правопорушення - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до  п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [2].

Розміри та особливості застосування фінансових санкцій за порушення  в сфері готівкового обігу  в національній валюті України встановлено  Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки”  від 12.06.95р. №436/95 в редакції Указу  від 11.05.99р. №491/99 [18]. До підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно чинним законодавством України за:

• перевищення встановлених лімітів каси;
• неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки;
• перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;
• витрачання готівки з виручки на виплати, що пов’язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;
• використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;
• проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів.

Передбачені Указом № 491 [18] штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому чинним законодавством.

Крім вищезазначених санкцій за порушення правил ведення касових  операцій, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації грошових коштів згідно зі ст. 164^-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення [2] на керівників і посадових осіб підприємства, а також на приватних підприємців може бути накладено адміністративний штраф у розмірі від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а аза ті ж дії, вчинені повторно протягом року – штраф у розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2 Указу № 491 штрафні  санкції, передбачені цим Указом, застосовується органами державної  податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів міністерств  внутрішніх справ України в установленому  законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок  або на день одержання органами державної  податкової служби зазначених подань. Перелік фінансових і штрафних санкцій, що накладаються на підприємство за порушення касової дисципліни, наведено у табл. 1.2

Таблиця 1.2

Перелік  фінансових та штрафних санкцій  [18]

Отже, відповідальність покладається на керівників підприємств  і посадових осіб відповідальних за організацію готівкового обігу  на підприємстві. Штрафні санкції  накладаються на підставі належно оформлених актів перевірок і в повному  обсязі стягуються до державного бюджету.

2.  Організація руху грошових коштів на підприємстві

Основними завданнями організації обліку грошових коштів на підприємстві є:

• належний порядок приймання і видачі готівки, оформлення касових документів, зберігання грошей і ведення касової книги;
• здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, в тому числі за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;
• дотримання нормативно-правових вимог щодо відкриття та використання рахунків відкритих в банках України;
• своєчасне і правильне оформлення документів  і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з руху грошових коштів;
• проведення інвентаризації грошових коштів та відображення її результатів в обліку.

Розмежування грошового  обігу на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обігу - грошової маси. 
Більша частина грошового обігу припадає на безготівковий, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Грошовий обіг на кожному підприємстві пов'язаний з  такими напрямками:

• забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);
• реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;
• сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;
• забезпечення спільної діяльності підприємств;
• отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам [48].

Таке групування пов'язане з різною економічною  сутністю названих розрахунків, документообігом, видами й методами фінансового та банківського контролю.

Безготівковий грошовий обіг повністю здійснюється через банківські установи, що в  них відкрито рахунки суб'єктів  підприємницької діяльності. 
Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:

• класифікацію розрахунків;
• організацію розрахунків;
• форми відповідних документів;
• взаємовідносини платників з банками.

У класифікації безготівкових  розрахунків слід розрізняти:

• розрахунки за товарними операціями;
• розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки  за товарними операціями пов'язані  з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового  обігу в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків  за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними  операціями пов'язані з фінансовими  операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою  фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто  за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Правові основи організації безготівкових  розрахунків у господарському обігу  регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України  виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у  народному господарстві, правил документообігу, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

За ринкових відносин організація безготівкових  розрахунків повинна активно  сприяти вирішенню таких завдань:

• удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;
• підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;
• зміцнення договірної дисципліни;
• прискорення обороту оборотних коштів.

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому  та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання  робіт, надання послуг, а також  їх продаж і отримання виручки.

Організація розрахунків  передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків  між покупцем і постачальником продукції.

За економічним  змістом організація безготівкових  розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням  і зарахуванням коштів на рахунки  клієнтів у банківській установі. Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах, що пов'язано з  використанням різних видів розрахункових  документів.

Порядок проведення розрахункових операцій за  цими  рахунками регулюється  Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”  №22 від 21.01.2004р. та  іншими нормативно-правовими  актами Національного банку [15].

Банк  не   має   права   визначати   та  контролювати  напрями використання коштів клієнта та встановлювати  інші,  не передбачені договором  або законом, обмеження його права  розпоряджатися коштами на власний  розсуд. У випадках,  передбачених законодавством України, клієнт може здійснювати  платежі в інтересах третіх осіб. Кошти  з  рахунків  клієнтів  банки  списують  лише   за дорученнями  власників  цих рахунків (включаючи  договірне списання коштів)  або  на  підставі платіжних  вимог  стягувачів  у разі  примусового списання коштів згідно вимог Інструкції № 22 [15].  

Виконання   банком   обмеження   права   клієнта   щодо розпорядження  коштами,  що зберігаються на його рахунку/ах, у разі прийняття  судом  у  випадках,  установлених законом,  рішення про зупинення видаткових операцій за рахунком/ами клієнта або заборону виконання операцій  за  рахунком/ами  клієнта  (далі  - зупинення видаткових  операцій  за  рахунком/ами  клієнта)  здійснюється  на підставі постанови державного виконавця щодо зупинення операцій. Якщо рішення   (розпорядження)   про   зупинення   видаткових операцій за рахунком/ами клієнта надійшло від органу,  який не має відповідних   повноважень    щодо    прийняття    цього    рішення (розпорядження), або оформлено з порушенням законодавства України, то банк не пізніше наступного  робочого  дня повертає  його  без виконання разом з листом про причину повернення (з обов'язковим посиланням  на  статтю  закону  та/або   нормативно-правовий   акт України, який порушено).

Постанови  державних виконавців щодо зупинення  операцій за   рахунком/ами   клієнта   виконуються    безпосередньо    тими банками/філіями/відділеннями   (далі  -  банк),  у яких  відкриті рахунки клієнта.  Банк  обліковує ці  постанови на  відповідному позабалансовому рахунку.

Право клієнта  на  розпорядження  коштами,  що  є   на   його рахунку/ах,   відновлюється   на  підставі  відповідної  постанови державного виконавця, прийнятої на виконання  рішення суду. Якщо протягом дії  постанови державного  виконавця  щодо зупинення операцій за рахунком/ами клієнта до банку надійдуть інші постанови державного виконавця щодо зупинення операцій,  то  банк обліковує їх на відповідному позабалансовому рахунку та виконує в порядку послідовного надходження до банку[15].