Анатомо-топографічні дані сечостатевої системи

       У цапа й барана застінної частини передміхурової залози немає. Статевий член довгий, каудально від сім’яникового мішка утворює сигмоподібний згин — flexura sigmoidea penis. Згин під час ерекції випрямляється. Печеристі порожнини розвинуті слабко. Голівка статевого члена потоншена і утворює шийку — сollum

glandis, спереду від якої знаходиться чохол голівки — galea glandis. Зліва від чохла розміщений сечостатевий відросток. У барана й цапа відросток довгий (3–4 см) і виступає за межі голівки статевого члена. Порожнина крайньої плоті довга (до 40 см). Крім краніального м’яза є каудальний м’яз крайньої плоті — m. preputialis caudalis. Він починається в ділянці сім’яного канатика і відтягує крайню плоть назад, оголюючи голівку статевого члена. Маса сім’яників у цапа й барана відповідно становить 150–200 і 400–500 г.

       У жеребця шкіра сім’яникового мішка без волосся, пігментована. Сім’яники в мішку головчастим кінцем спрямовані краніально і дещо вгору. Сім’яники відносно великі (550–650 г), яйцеподібної форми, на розрізі темно-бурого кольору. Придаток сім’яника добре розвинутий, із сім’яником з’єднаний рухомо. Сім’яний канатик біля сім’яників дуже розширений. Ампули сім’явиносних проток широкі. Міхурцеві залози грушоподібної форми, мають порожнину. Застінна частина передміхурової залози масивна, складається з правої й лівої часток, з’єднаних перешийком. Цибулино-сечівникові залози розвинені. В сечостатевому каналі розсіяні залози — gll. urethrales. Статевий член має добре розвинуті печеристі порожнини. На дорсальній частині голівки виступає дорсальний відросток — pro cessus dorsalis glandis. Голівка на кінці потовщена у вигляді вінця — corona glandis. На передній поверхні голівки знаходиться ямка голівки — fossa glandis, з якої виступає відросток сечостатевого каналу. Крайня плоть подвійна: із зовнішнім і внутрішнім листками. Відповідно розрізняють два отвори крайньої плоті — зовнішній і внутрішній. Внутрішня крайня плоть сформована подвоєнням внутрішньої пластинки зовнішньої крайньої плоті і називається кільцем крайньої плоті — anulus preputialis. Пластинки крайньої плоті мають сальні й потові залози.

        У кнура сім’яниковий мішок міститься поблизу відхідника (анального отвору). Сім’яники розміщені майже вертикально, головчастим кінцем вниз і дещо вперед, а придатком сім’яника вперед. Шкіра товста, без волосся, непігментована. Сім’яники великі (900–1000 г), щільно зростаються з придатком сім’яника, еліпсоподібної форми. Голівка й хвіст придатка сім’яника широкі, товсті. Сім’яники на розрізі мають сіро-коричневе забарвлення. Сім’явиносні протоки без ампул. Сім’яний канатик широкий. Міхурцеві й цибулино-сечівникові залози дуже великі, передміхурова залоза незначна. Статевий член має сигмоподібний згин. Сечостатевий канал позаду перешийка має човноподібну ямку. Сечостатеві залози розсіяні в слизовій оболонці. Порожнина крайньої плоті довга, на дорсальній стінці є випин крайньої плоті — diverticulum preputiale, який досягає значних розмірів (до 15 см завширшки).

       У пса сім’яниковий мішок міститься поблизу відхідника, його шкіра пігментована, вкрита невеликою кількістю волосся. Сім’яники лежать у мішку головчастим кінцем уперед і дещо вниз (придаток сім’яника лежить зверху). Сім’яники мають овальну форму, на розрізі — сіре забарвлення, невеликі (30 г). Придаток сім’яника добре розвинутий. Сім’яний канатик широкий. Міхурцевих та цибулино-сечівникових залоз немає. Застінна частина передміхурової залози велика, щільна, жовтуватого кольору. Пристінної частини залози немає. Голівка статевого члена довга, циліндрична. Печеристі порожнини добре виражені. В передній частині статевого члена міститься кістка статевого члена — os penis. Крайня плоть довга, у внутрішній пластинці велика кількість лімфоїдних вузликів.

Нерви: nn. corporis cavernosi penis.

Судини: a., v. pudenda interna.

 

                 Фіксація статевого члена в ділянці промежини у коня

   Показання. Параліч статевого члена.

   Фіксація. Коня фіксують у стоячому положенні у станку. Тазові кінцівки прив’язують до задніх стовпів. Можна також фіксувати в лежачому положенні.

    Знеболювання. Рауш-наркоз поєднують із провідниковою анестезією нервів статевого члена й промежини або низькою сакральною анестезією. Ін’єкують нейролептик і виконують інфільтраційну анестезію по лінії розрізу.

    Техніка операції. Операцію виконують в тому випадку, коли відсутній набряк, запальні явища й виразки статевого члена. На відстані 3см позаду мошонки шкіру двома хірургічними пінцетами збирають в поперечну складку й розсікають уздовж медіальної лінії промежини на довжину 8-10см. Так само розсікають і фасцію. Потім упим способом статевий член відпрепаровують від навколишньої пухкої клітковини й витягують його в рану у вигляді дугоподібно витягнутої частини. Під час роз’єдання пухкої клітковини слід бути уважним, щоб не пошкодити великих вен. Якщо це трапилось, судини лігують. У передньому куті рани буде видно потовщену частину пеніса (ділянка, де препуцій переходить у шкіру статевого члена). Витягнуту частину статевого члена підшивають до країв шкірної рани, роблячи спочатку укол і викол на потовщеній ділянці органа, а потім проводять лігатуру через край шкірної рани, проколюючи із середини назовні. Перед зав’язуванням вузла під кінці лігатури підкладають гумовий валик. Подібним чином роблять і з протилежного боку.

        Рану присипають сумішшю стрептоциду  з антибіотиками або трициліном. Обережно вправляють у рану  випнуту частину статевого члена.  Натягують з обох боків шкіру  і зашивають її петле подібними  швами. У нижньому куті рани  залишають невеликий отвір для стоку ексудату.

       Післяопераційний догляд. У цей період призначають щоденну проводку коня протягом 30хв. Усі шви знімають на 10-12-й день.

 

                     Розтин сечостатевого каналу (уретротомія)

      Техніка  виконання операції дещо відрізняється в різних видів тварин.

      Кінь. Показання. Видалення сечових камінців, які застрягли в уретрі або знаходяться в сечовому міхурі, новоутворення на слизовій оболонці уретри.

       Фіксація. Тварину фіксують у стоячому положенні у станку; надягають шлею з путовими ременями для фіксації тазових кінцівок. Можна також фіксувати і лежачому положенні.

       Знеболення. Наркоз поєднують із провідниковою анестезією нервів статевого члена, промежини або низькою сакральною анестезією. Ін’єкують нейролептик, а також виконують інфільтраційну анестезію по лінії розрізу.

       Техніка операції. Як тільки статевий член вийде з препуціального мішка, в уретру вводять катетор і просовують його в напрямку сечового міхура до упору в перешкоду. Сечові камінці, як правило, локалізуються в уретрі безпосередньо нижче сідничної дуги. Довжина розрізу – 6-8см. Послідовно розсікають шкіру, фасцію промежини, ретрактор статевого члена, цибулинно-печеристий м’яз, печеристе тіло уретри та її слизову оболонку. При цьому спостерігається сильна кровотеча, яку зупиняють за допомогою гемо статичних пінцетів. Щоб зменшити кровотечу перед уретротомією, уретру притискають пальцями до сідничної дуги або статевий член стискають кишковим жомом. Через розріз видаляють сечові камінці, які знаходяться в уретрі.

       При  необхідності виконання доступу  в сечовий міхур, катетер відтягують (після розрізу уретри), звільняючи  вхід у сечовий міхур. Через  утворений отвір у ділянці  промежини в сечовий міхур уводять спеціальні щипці, призначені для дроблення великих каменів (літотриктор), або ж щипці для видалення камінців. Рукою, введеною в пряму кишку, намацують камінець в сечовому міхурі, підганяють його до розкритих губок щипців і захоплюють останніми. Великі камінці дроблять і витягують у роздріб, а дрібні – видаляють без попереднього дроблення. Пісок і дрібні шматочки камінців вимивають через катетер або гумову трубку за допомогою розчину фурациліну 1:500 (етакридину лактату 1:1000).

       Рану  зашивають двоповерховим вузловим  швом (перший поверх із кетгуту №2 накладають на слизову оболонку, печеристе тіло уретри й цибулинно-печеристий м’яз; другий поверх із шовку №6 – на фасцію й шкіру). Шкірні шви знімають на 9-й день.

       Бугай. Показання. Видалення сечових камінців, що застрягли в ділянці сигмоподібного вигину.

       Фіксація. Бугая фіксують у спинному положенні. Усі кінцівки зв’язують разом. Між кінцівками пропускають чотирьохметрову тичку, за кінці якої й утримують тварину в цьому положенні.

       Знеболення. Наркоз, провідникова анестезія нервів статевого члена або низька сакральна анестезія, ін’єкують нейролептик; інфільтраційна анестезія по лінії розрізу.

       Техніка оерації. Каудальніше шийки мошонки на 5см по серединній лінії розсікають тканини промежини. Довжина розрізу – 8-10см. Після розрізу шкіри й фасції ножицями висікають жирову клітковину. Потім розсікають фасціальни футляр до повного оголення статевого члена. Під останній підводять палець і витягують частково назовні. Пальпують камінець, й орієнтуючись на нього, суворо по медіанній лінії розсікають тканини уретри. Камінець витягують. У розріз сечостатевого каналу вводять зонд і контролюють прохідність уретри. На цьому операція закінчується. Тварину піднімають і поміщають у стійло.

       Рана гоїться самостійно. Щоб запобігти сильній кровотечі з печеристого тіла уретри, на нього накладають вузловий шов  кетгуту №2. на рану фаціального футляра статевого члена накладають кушнірський шов із кетгуту №3, а на шкіру – вузловий шов із шовку №6-8.

       Шви  знімають на 9-10-й день.

       Якщо  закупорка уретри у бугая виникла  на заключній стадії відгодівлі, рекомендується проведення уретротомії  нижче сідничної дуги (верхня  уретротомія), як це роблять у  коня (див. вище). На рану шви  не накладають. Необхідно, щоб  утворилася сечова нориця.

       Пес. Частіше виконують нижню уретротомію, рідше – верхню.

       Показання. Нижню уретротомію виконують при застряганні сечових камінців у ділянці кістки пеніса, а верхню, якщо камінці в сечовому міхурі.

       Фіксація. Тварину фіксують у спинному положенні.

       Знеболення. Наркоз, люмбосакральна анестезія. Ін’єкують нейролептик, а також виконують інфільтраційну анестезію по лінії розрізу.

       Техніка операції. У сечостатевий канал уводять гудзикуватий зонд, кінцем якого визначають локалізацію камінця.

       Нижню уретротомію виконують у тому випадку, коли зонд упирається в камінець безпосередньо на рівні задньої частини кістки статевого члена. Пальцями крізь препуцій захоплюють тіло статевого члена, підтягують догори, максимально натягнувши на ньому шкіру, і в такому положенні фіксують протягом всієї операції. Орієнтуючись на кінець зонда, суворо по серединній лінії між кісткою статевого члена й мошонкою розтинають тканину. Послідовно розрізають шкіру, фасцію, ретрактор статевого члена, печеристе тіло уретри та її слизову оболонку. Довжина розрізу 3-4см. Камінець витягують пінцетом. У сечостатевий канал уводять катетер, направляють його до сечового міхура, контролюючи цим прохідність уретри. Рану не зашивають. Вона гоїться самостійно протягом трьох тижнів.

       У випадку застосування швів перший поверх шва з кетгуту №2 накладають на печеристе тіло уретри, не проколюючи її слизову оболонку; другий поверх – вузловий шов із шовку №6 на фасції й шкіру. Шкірний шов знімають на 9-й день.

       Верхню уретротомію виконують за наявності камінців або піску в сечовому міхурі. Пальцями витягують статевий член із препуція, зміщуючи його назад. В уретру вводять катетер до шийки сечового міхура. Орієнтуючись на катетер, суворо по серединній лінії між мошонкою й сідничною дугою розсікають усі тканини промежини, як і в попередньому випадку. Кровоточиві судини лігують кетгутом. Через утворений в уретрі отвір у сечовий міхур уводять катетер і промивають його фізіологічним розчином, фурациліном 1:500 або етакридином лактатом 1:1000, видаляючи дрібні сечові камінці й пісок. Рану не зашивають.

 

                     Штучна нориця сечостатевого каналу(уретротомія)

       Показання. Виконують у випадку, якщо утворилась непрохідність дистальної ділянки сечостатевого каналу в робочих і від годувальних тварин, а також при глухій ампутації статевого члена.

       Фіксація й знеболення як і при уретротомії.

       Техніка операції. Якщо можливо, в уретру вволять катетер. Розріз у коня й бугая ведуть, починаючи від рівня сідничної дуги (у пса на 5-6см нижче ануса), вниз на 7-8см (у пса на 3-4см), суворо по серединній лінії.

       При  цьому розсікають усі тканини  промежини, включаючи й уретру (як при промежин ній уретротомії).

       Слизову  оболонку останньої підшивають вузловим швом із шовку №6 до шкіри промежини. Перший стібок шва накладають у верхньому куті рани, другий – у нижньому, а потім підшивають слизову уретри до країв рани шкіри на всю її довжину.відстань між стібками – 0,5см. Таким чином утворюють уретро стому.

       Післяопераційний догляд. Слизову оболонку уретро стоми та шкіру навколо неї змазують антисептичною маззю. Сечовипускання після операції відбувається через уретро стому в ділянці промежини.

       Уретро  стома повинна мати не менше  4см у довжину і розташовуватися своїм верхнім кінцем біля нижнього краю сідничної вирізки. При недотриманні цієї умови струмінь сечі потрапляє на кінцівки, що призводить до екземи шкіри. Шви знімають на 9-10-й день

 

                    Уретротомія – перинеальна уретротомія в пса

       Показання. Конкременти в сечовипускальному каналі в ділянці промежини.

       Фіксація. Спинне положення, тазові кінцівки витягнуті вперед і прв’язані.