Анатомо-топографічні дані сечостатевої системи

        Після цього видаляють фіксаційну  голку. Далі чинять так само, як і за попереднього способу. 

       Післяопераційний догляд. У порожнину препуціального мішка періодично вводять антисептичну емульсію. Шви знімають через 9 – 10 днів. Бугая починають експлуатувати через 21 день після зняття швів.

                               Резекція крайньої плоті у  барана

        Показання. Виразки на шкірі навколо препуціального отвору й частково на слизовый оболонці крайньої (акропостит).

        Фіксація. Тварину фіксують у лівому боковому положенні. Коли фіксують у спинному положенні, передню ділянку тулуба необхідно припідняти вище задньої. Фіксувати в горизонтальному положенні небажано, тому що переповнений рубець тисне на діафрагму, що може призвсти до шоку або асфіксії!

        Знеболювання. Застосовують провідникову анестезію нервів статевого члена й інфільтраційну по лінії розрізу. Ін’єктують нейролептик і виконують наркоз.

        Техніка операції. уражені тканини висікають клиноподібно або циркулярно.

        Клиноподібне вирізування виконують у межах здорових тканин з розрахунку максимального виділення фіброзної тканини. Необхідно пам’ятати, що в ній можуть локалізуватися мікроабсцеси! Роблять два півмісяцевих розрізи: один – на шкірі, а другий – на межі зі слизовою оболонкою або, частково захоплюючи її, вони повинні охоплювати усю виразкову поверхню. При цьому, вирізаючи фіброзну тканину в глибині, необхідно щадити слизову оболонку. Після видалення ушкоджених тканин на рану накладають восьмиподібний шов з таким розрахунком, щоб в її глибині не утворилися кишені. Ретельна коаптація країв ра-ни – закупорка швидкого злипливого запалення на всьому її протязі. Після накладання швів рану покривають колодієм, кубатолом або септонексом.

        Циркулярний спосіб застосовують при ампутації невеликої частини вільного краю препуція. При цьому тканини відсікають циркулярним розрізом на 4 – 5 см вище препуціального отвору. Після цього ретельно зупиняють кровотечу й слизову оболонку підшивають до шкіри вузловим швом. Відстань між стібками 0,5 см. Слизову оболонку необхідно розсікати дещо нижче розрізу шкіри, з тим, щоб її можна було трохи вивернути назовні й запобігти потраплянню сечі в рану! Для цього шкіру й підлеглі тканини препуція розсікають до слизової оболонки. Їх відпрепаровують від останньої в бік препуціального отвору на довжину 0,5 см. Після цього циркулярним розрізом розсікають слизову оболонку.

       Післяопераційний догляд.рану періодично зиазують антисептичною емульсією. Вона гоїться первинним натягом. Шви знімають на 10 – 12-й день. Баранів допускають до спарювання через 10 днів після зняття швів.

 

           Видалення дивертикула (дивертикулоектомія) в кнура-плідника

      Показання. Дивертикулоектомію застосовують з метою профілактики баланопостисів у кнурів-плідників. Крім того, ця операція веде до підвищення якості одержуваної сперми, запліднюваності, збільшення термінів її зберігання. Операцію виконують також при виразці на стінці дивертикула препуціального мішка в кнура. Захворювання виникає в результаті нагромадження смегми й затримки сечі в дивертикулі, подразнюючої їх дії на слизову оболонку.

       Фісація. Кнура фіксують у спинному положенні.

       Знеболювання. Застосовують інфільтраційну анестезію по лінії розрізу, а також ін’єктують нейролептик і проводять наркоз.

        Техніка операції. цю операцію можна виконувати методом екстирпації дивертикула або відшивання, щоб викликати злипливе запалення його стінок.

       Екстерпація дивертикула. Через препуціальний отвір у круглий отвір шийки дивертикула,, а потім у сам дивертикул уводять молочний катетер, до якого приєлнаний шприц на 20 мл, й аспірують його вміст. Дивертикул і препуціальний мішок промивають розчином фурациліну (1:1000) або етакридину лактату (1:500). Розчин з дивертикула повністю не видаляють, щоб добре було видно його контури.

        Роблять півмісяцевий розріз, випуклість  краніально,, спереду і вище препуціального  отвору (між препуціальним мішком і черевною стінкою). Розтинають шкіру й підшкірну клітковину. Потім тупим методом відпрепаровують дивертикул від прилеглих тканин. Зупиняють кровотечу. На шийку дивертикула накладають шов Плахотіна-Садовського лігатурою із шовку № 3. Рану присипають антисептичною присипкою. Щоб не утворилася порожнина (в якій буде накопичкватися ексудат і кров) між препуцієм і черевною стінкою, після екстирпації дивертикула, в глибині рани, кількома стібками вузлового шва із кетгуту № 3 – 4 з’єднують тканини, які його оточують. Після цього на шкіру накладають вузловий шов із шовку № 5.

        Відшивання дивертикула препуціального мішка. Видаляти вміст препуціального мішка не слід, тому що при наповненні краще визначити його контури, які є орієнтиром для хірурга.

       Лівою рукою захоплюють статевий член разос із шкірою позаду препуціального мішка й піднімають його догори. Стерильно прямою хірургічною голкою (довжина 100 мм, діаметр 1,5 – 2 см) із шовковою лігатурою № 8, просоченою 10 %-вим спиртовим розчином йоду, проколюють шкіру й підшкірну клітковину праворуч над дорсальною поверхнею статевого члена. Лігатуру проводять позаду дивертикула в проміжку між сатевим членом і черевною стінкою, залишаючи частину цієї лігатури вільною ліворуч від препуція. При цьому не слід проколювати дивертикул.

       Потім  голку вводять в отвір, який  утворений від її виколу, й, повернувши її на 90⁰ краніально, просувають паралельно статевому члену. Голкуведуть так, щоб її викол був дорсально й спереду від препуціального отвору, причому лігатура, яка знаходиться позаду дивертикула, повинна утворювати вільно звисаючу петлю. Після цього звільняють голку від лігатури. У голку вправляють протилежний вільний кінець лігатури, який знаходиться з правого боку від статевого члена. Голку вводять в отвір першого уколу і, повершувши її на 90⁰ краніально, проводять паралельно статевому члену, так само, як це було зроблено з правого боку.

        Закінчивши відшивання, через препуціальний отвір у круглий отвір шийки дивертикула, а потім у сам дивертикул уводять молочний катетер, надягнутий на канюлю 20-мілілітрового шприца, й аспірують його вміст. Дивертикул і препуціальний мішок промивають розчином етакридину лактату (1:500) або фурациліну (1:1000). Після цього вводять у дивертикул 1,5 мл 10 %-ного спиртового розчину йоду й затягують лігатуру. При цьому петля лігатури відшаровує дорсальну стінку препуціального мішка від нижньої стінки дивертикула й зближує стінки його шийки, закриваючи круглий отвір. Шляхом зондування шийки дивертикула молочним катетером (або гудзикуватим зондом) переконуються в тому, що отвір закритий, тоді лігатуру зав’язують морським вузлом. Місця уколу й виколу голки змазують 5 %-вим спиртовим розчином йоду.

        Шов знімають через 10 днів.

 

            Резекція персистуючої вуздечки статевого члена у бугая

       Показання. Збереження в бугаїв уродженої спайки кінцевою частиною статевого члена й стінкою препуціального мішка.

       Фіксація. Тварину фіксують у стоячому положенні.

       Знеболювання. Провідникова анестезія статевого члена за І. І. Вороніним. Злим бугаям ін’єктують нейролептик, а також застосовують рауш-наркоз.

       Техніка операції. лікування бугаїв з персистуючою вуздечкою полягає в ретельному видаленні її хірургічним шляхом. Витягнутий статевий член і внутрішній листок препуціального мішка миють розчином етакридину лактату 1:1000, фурациліну 1:500 або 0,25 %-вим розчином калію марганцевокислого.

        Вище вуздечки на статевий  член накладають тугу циркулярну  бинтуву пов’язку з метою профілактики кровотечі й зручності фіксації.

        Розтин вуздечки варто починати  від верхівки статевого члена проксимального до моменту звільнення останнього від стінки препуціального мішка. Вуздечку резектують ножицями або скальпелем. Після повного розтину вуздечки статевий член випрямляється. Кровоточиві судини лігують кетгутом № 2. На утворену рану накладають вузловий шов з кетгуту № 2 – 4. Вуздечку доцільно резектувати електроскальпелем, електротермокаутером, що забезпечує гемостаз, і на поверхні рани утворюється струп. При цьому немає необхідності нпкладати шов. Після цього куксу вуздечки захоплюють хірургічним пінцетом і її резектують біля стінки препуціального мішка.

        Після резекції вуздечки знімають  бинтову пов’язку, статевий член змазують антисептичною емульсією й вправляютть його в порожнину препуціального мішка. До відновлення чутливості статевого члена й моторної функції ретракторних м’язів на звисаючу частину крайньої плоті накладають гумове кільце на 1,5 – 2 год, або на неї накладають лігатуру з бинта.

        Післяопераційний догляд. Після операції доцільно періодично вводити (один раз у три дні) в препуціальний мішок антисептичну емульсію. Рана загоюється через 10 – 15 днів. Бугая починають експлуатувати через 25 – 30 днів після операції.

 

           Екстирпація новоутворень на статевому члені в бугая

        Показання. Часто в бугаїв в результаті травм на статевому члені й стінках препуціального мішка з’являються новоутворення, які перешкоджають його використанню. Більшість новоутворень є доброякісними пухлинами (папіломи, фіброми, фібропапіломи). Вони бувають як одиничними, так і множинними, різної форми й величини. Локалізація їх різна, але найчастіше вони розміщені на верхівці статевого члена. Наявність пухлин у бугаїв на статевому члені часто призводить до фімозу або парафімозу.

        Фіксація. Тварину фіксують у стоячому положенні за носове кільце й рогові відростки в станку.

        Знеболювання. Провідникова анестезія статевого члена за І. І. Вороніним. Злим бугаям ін’єктують нейролептик, а також застосовують наркоз.

       Техніка операції. Витягнутий статевий член і вивернутий препуціальний мішок миють антисептичним розчином, висушують стерильною серветкою й вище місця локалізації пухлин на статевий член накладають тугу циркулярну бинтову пов’язку, що викоонує роль гемостатичного джгута й за яку зручно фіксувати орган.

       Оперативний прийом залежить від розміру й локалізації пухлин. Відрив пухлини, накладання лігатури на її основу або прошивання не забезпечують певного видалення новоутвореної тканини. При застосуванні зазначених прийомів можливі рецедиви.

        Новоутворення необхідно видаляти гострим скальпелем або ножицями. Після вирізування основної маси пухлини, залишену частину пухлинної тканини руйнують електротермокаутером із петлеподібним платиновим наконечником. Одиничні пухлини невеликих розмірів доцільно екстерпувати тільки електротермокаутеризацією. Вона забезпечує повне руйнування пухлинної тканини й надійний гемостаз.

        Шви на рану не накладають, тому що при екстерпації новоутворень  електротермокаутером, електричним  або лазерним скальпелем на  поверхні рани утворюється струп. Якщо після зняття бинтової пов’язки виникає кровотеча, то на судину, яка кровоточить, разом з навколишньою тканиною накладають лігатуру з кетгуту № 2 – 3.

       Статевий член змазують антисептичною емульсією й вправляють у препуціальний мішок. Щоб статевий член не виходить із препуціального мішка, на звисаючу частину крайньої плоті надягають гумове кільце на 1,5 – 2 год, або її зав’язують лігатурою з бинта.

        Технічну складність рпедставляє  екстирпація пухлин, розташованих на відростку сечостатевого каналу або біля його основи. Щоб випадково не пошкодити відросток, в його просвіт вставляють катетер для орієнтації. У випадкку, коли пухлина локалізується на зовнішній стінці відростка й неможливо зберегти його слизову оболонку, новоутворення видаляють разом з ушкодженою частиною сечостатевого каналу. Стінку уретри, що залишилася, підшивають до статевочленного листка препуціального мішка вузловим швом із кетгуту № 1 – 2 (відстань між стібками 3 – 5 мм), тобто виконують кінцеву уретростомію. Для забезпечення швидкого загоєння й захисту рани від несприятливої сечі її покривають ціакрином.

        Післяопераційний догляд. Протягом 4 – 5 днів після операції в порожнину препуціального мішка вводять антисептичну емульсію. При загоєнні рани первинним натягуванням експлуатувати бугаїв починають через 30 днів після операції.

 

                Екстирпація новоутворень на статевому члені в пса

        Показання. Ураження статевого члена й препуціального мішка вузла венеричної саркоми або папіломами (папіломатоз).

       Фіксація. Пса фіксують у лежачому спинному положенні.

       Знеболювання. Застосовують наркоз і парасакральну анестезію. Ін’єктують нейролептик.

        Техніка операції. успіх операції багато в чому залежить від своєчасної діагностики новоутворень і ретельного видалення пухлинної тканини. Препуцій пальцями відтісняють каудально, статевий член максимально витягують назовні. Якщо цю маніпуляцію виконати не вдається, то по шву препуція роблять «віконце», розрізавши всі його шари; через отриманий отвір статевий член виводять назовні.

        На статевий член, вище пухлинЮ  накладають циркулярну бинтову  пов’язку. Основну масу тканин пухлини видаляють скальпелем, а їх залишки руйнують електротермокаутером з петлеподібним наконечником. Дрібні новоутворення видаляють електротермокаутеризацією. Найкраще пухлини видаляють електричним або лазерним скальпелем. У випадку утворення великого дефекту на статевочленному листку препуція рану закривають вузловим швом з кетгуту № 2.

        Якщо в препуціальному мішку було зроблено «віконце», його закривають вузловим швом. На рану внутрішнього листка препуція накладають вузловий шов з кетгуту № 2, а на зовнішній – із шовку № 4. Після цього знімають бинтову пов’язку, статевий член вправляють у препуцій.