Анатомо-топографічні дані сечостатевої системи

        Після надблокової виконують  остеотомію тазового з’єднання. Для цього необхідно продовжувати розріз шкіри в каудальному напрямку. Біля симфізиса таза розсікають апоневрози струнких і привідних м’язів. У цуценят і невеликих собак остеотомію виконують кістковими ножицями або кістковим долотом.  Дорослих собак остеотомію виконують маятниковою пилкою. З обох боків від тазового шва висверлюють отвори для наступного накладання шва лігатурою з дроту. Після цього обидві половини таза розводять.

         При операціях на великих собаках  краще вирізати пластини з  лобкової кістки. При цьому в  сторони відсовують апоневрози  струнких і привідних м’язів. Пилкою або фрезою на відстані 2 – 3 см в сторони від тазового шва роблять розрізи від гребінця до замикання отворів. У каудальній третині замикальних отворів за допомогою з’єднуючого їх попереднього розрізу вирізають пластинку лобкової кістки.

         З обох боків від розпилів  висвердлюють отвори для наступного  кріплення пластини лігатурами з дроту.

        Під візуальним контролем або  за допомогою пальпації в сечовипускний  канал майже до сечового міхура вводять катетер відповідного діаметра. Якщо уретра розірванв повністю, це можливо виконати тільки під візуальним контролем, причому в більшості випадків тільки після ізоляції кукс, які розійшлися та їх співставлення під невеликим натягом. Перед накладанням шва необхідно вирівняти або освіжити нерівні краї рани уретри. При цьому необхідно, щоб місточкоподібні з’єднання оболонки, які залишилися, збереглися.

         Уретру зшивають тонкими (№1) атравматичними  лігатурами, що повільно розсмоктуються. Накладають вузлові шви, якими  захоплюють слизову й м’язову оболонку. При поздовжньому розтині уретри й сильному напруженні тканин, краї рани зближують на 1 – 2 мм. Якщо уретра розірвана впоперек, спочатку накладають два фіксуючих шва по діаметру (один навпроти другог), а потім всю рану закривають необхідною кількістю стібків вузлового шва. Відстань між стібками 2 – 3 мм.

        Лоцільно дл зменшення напруження шва накласти шви на періуретральну тканину, якими можна захоплювати передміхурову залозу і сечовий міхур. Після накладання швів на розірвану уретру,в останню вводять катетер-балон (катетер із роздувним балончиком на кінці). За необхідності його можна залишити в уретрі й підшити до крайньої плоті або до вульви. Якщо рана інфікована, то після з’єднання уретри необхідно приблизно на три доби забезпечити дренаж рани! Роз’єднаний тазовий шов з’єднують дротяною лігатурою. На шкіру накладають вузловий шов із шовку № 3.

        Післяопераційний догляд. Кілька разів на день контролюють положення катетера. Останній видаляють приблизно через п’ять діб.

 

                     Уретротомія – дистальна уретростомія в пса

        Показання. Наявність конкрементів (сечові камінці) у сечовипускному каналі біля каудального кінця кістки статевого члена.

        Фіксація. Спинне положення. Тазові кінцівки витягнуті назад і прив’язані.

        Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз, інфільтраційна анестезія по лінії розрізу.

       Техніка операції. у сечостатевий канал до конкремента вводять гудзикуватий зонд. Шкіру препуція натягують позаду кістки статевого члена й припіднімають разом з останнім. Як правило, через шкіру можна пропальпувати камінець або гудзикуватий кінець зонда. Розріз роблять по серединній лінії живота над місцем залягання конкремента, при цьому періодично контролюючи пальпацією положення камінця або кінця зонда. При цьому розсікають шкіру на довжину 2 – 3см, а також після розтину парного мускула, який відтягує статевий член назад, губчасте тіло статевого члена й слизову оболонку уретри. Уретральні камінці, які знаходять каудальніше місця розрізу, часто мимовільно вимиваються під тиском наповненого сечового міхура. При необхідності їх видаляють петлеподібним катетером. Камінці, які розташовані краніально, витискають гудзикуватим зондом. Конкременти, які не вдається видалити перерахованими методами, видаляють за допомогою невеликої ложечки для видалення конкрементів, яка відповідає просвіту сечостатевого каналу.

        Після цього вводять еластичний  уретральний катетер у сечостатевий  канал й промивають його холодним  фізрозчином до сечового міхура, перевіряючи прохідність уретри.

        Якщо не накладати шов, загоєння  розрізу уретри проходить, як  правило, без стенонізації, протягом  кількох тижнів. Однак для попередження значної кровотечі із печеристого (кавернозного) тіла й підшкірної інфільтрації сечі рекомендується тимчасово підшити краї розітнутої слизової оболонки уретри до країв рани шкіри тонкими атравматичними лігатурами вузловим швом!

        При уретростомії з метою створення  постійної сечової нориці шви залишають до повного завершення рубцювання.

        Інколи в подальшомувиникає необхідність  закриття штучної зовнішньої  нориці сечовипускного каналу. Для  цього як можна рівніше відділяють  уретру від шкіри. При цьому  важливо, щоб у момент відпрепарування  стінки уретри не пошкоджувалися  тканини. В уретру вводять катетер.на рану уретри накладають вузловий шов атравматичними голками з лігатурою № 1 – 2, яка розсмоктується. При накладанні шва намагаються не проколювати слизову оболонку уретри. Після накладання вузловий шов на шкіру.

        Катетер (бажано твердий) фіксують до шкіри черевної стінки для забезпечення сечовиділення протягом кількох днів.

       Післяопераційний догляд. За незначної кровотечі протягом перших днів після операції, яка зупиняється мимовільно, спеціальних терапевтичних заходів не застосовують. Якщо ж кровотеча сильна з губчастого тіла статевого члена, призначають антиандроген. Шов із слизової оболонки знімають на 5 – 6-й день після уретротомії, на 10 – 12-й – після уретростомії.

 

                            Скротальна уретростомія в пса

        Показання. Стриктура дистальної частини сечовипускного каналу, уролітіаз.

       Фіксація. Спинне положення, тазові кінцівки відведені в боки й прив’язані.

       Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз, інфільтраційна анестезія по лінії розрізу.

       Техніка операції. Якщо можливо, в сечовипускний канал уводять тонкий катетер. Після кастрації шкіру мошонки на каудальній поверхні вирізають у формі еліпса навколо шва мошонки таким чином, щоб можна було без натягування й утворення мішкоподібного розширення закрити швом залишену частину країв розрізу шкіри мошонки. У каудальній частині рани тупим способом розпрепаровуютьпухку клітковину, доходять до уретри й роблять на ній розріз довжиною біля 3 см. Краї слизової оболонки уретри підшивають до шкіри мошонки в каудальному куті рани атравматичними голками лігатурою № 2, яка не розсмоктується. Таким чином утворюють скротальну уретростому. На краніальну частину рани мошонки до скротальної уретростоми накладають вузлові шви.

         Післяопераційний догляд. Шви знімають на 10 – 12-й день.

 

          Перинеальна уретростомія з ампутацією статевого члена в кота

        Показання. Закупорка сечовипускного каналу.

        Фіксація. Кота фіксують у спинному положенні з припіднятою тазовою ділянкою тіла. Грудні кінцівки витягують каудально, а тазові – краніально й прив’язують.

        Знеболювання. Інгаляційний наркоз, нейролептаналгезія. Застосування поєднання кетаміну й ксилазину протипоказане!

        Техніка операції. у сечовий міхур рекомендується ввести сечовий катетер. Гомостатичним пінцетом «моксіт» статевий член захоплюють за головку й обережно витягують.

        Спочатку шкіру розсікають циркулярним  розрізом навколо отвору крайньої  плоті. Потім другий розріз  шкіри роблять від циркулярного  розрізу по шву мошонки до точки, яка знаходиться на відстані 15 мм вентральніше від анального отвору. Якщо кіт не кастрований, його каструють закритим кривавим способом. Після цього статевий член оголюють до ділянки, яка знаходиться проксимальніше бульбоуретральних залоз. Спочатку з обох боків статевого члена розсікають сіднично-кавернозний м’яз разом із сіднично-уретральним і зупиняють кровотечу із кровоносної судини на куксі м’яза. Потім розсікають м’яз, який відтягує статевий член назад, безпосередньо дистальніше вентральної петлі прямої кишки, а також поряд з головкою й розсікають сечовипускний канал над катетером. Ножицями збільшують отвір до 25 мм до місця, розташованого проксимальніше бульбоуретральних залоз, і з обох боків на краї розрізу сечовипускного каналу накладають по одному гемостатичному пінцету «москіт».

        Якщо до цього катетер не  можна було ввести, тепер, після  видалення конкрементів невеликою  тугою ложечкою, його просуваюь  до счового міхура. При цьому  необхідно уважно слідкувати  за тим, щоб сеча не стікала в рану. Потім краї розрізу уретри підшивають вузловим швом атравматичною голкою із синтетичною лігатурою № 1, яка повільно розсмоктується, до рани шкіри.

        Перший стібок шва роблять  у проксамальному куті рани. Голку  проводять через шкіру, під кутом до краю розрізу й перпендикулярно, через стінку уретри – зовні всередину, а з протилежного боку – зсередини назовні, через стінку сечовипускного каналу, а також під кутом через шкіру в зворотному напрямку. Потім стінку сечовипускного каналу підшивають вузловим швом до шкіри по всій довжині розрізу. Щоб запобігти нерівномірного натягування країв рани, стібки накладають почергово: то з одного, то з другого боку.

        На периферичному краї розрізу  сечостатевий канал перев’язують (лігатурою, яка розсмоктується) й ампутують. Потім накладають зворотні стібки петлеподібного шва на дистальний та проксимальний кути рани сечовипускного каналу.

        Краї рани поверхневої фасції  й підшкірного шару зшивають  над куксою статевого члена  вузловим швом (лігатура, яка розсмоктується) і накладають вузловий шов з капрону на шкіру.

        Післяопераційний догляд. Інфузійна терапія.

 

                    Простатектомія (видалення простати) в пса й кота

        Показання. Новоутворення; гіперплазія; кіста; абсцес; простатит, який неможливо вилікувати хіміотерапією та антиандрогенами (наприклад, гестаген) або кастрацією.

        Фіксація. Спинне положенн. Тазові кінцівки розводять у боки, витягують каудальной прив’язують.

        Знеболювання. Нейролептаналгезія, наркоз.

        Техніка операції. У передопераційний період, після перевірки чутливості мікроорганізмів до антибіотиків у сечі, антибіотикотерапія протягом кількох днів. Голодна дієта 48 годин до операції, за день до операції – клізма.

        У сечовий міхур уводять уретральний катетер. Лапаротомію виконують по білій лінії живота від лобкової кістки до місця, яке знаходиться дещо краніальніше пупка. Патологічно збільшена простата часто знаходиться перед переднім краєм входу в тазову порожнину (гребенем клубової кістки) і в цьому випадку добре доступна з боку лапаротомної рани. У більшості випадків для полегшення проведення операції розсікають тазове (лобкове) з’єднання по симфізису.

        Для розтину лобкового з’єднання розріз шкіри продовжують у каудальному напрямку. Над симфізисом розтинають апоневрози струнких й привідних м’язів. У цуценят і невеликих собак тазове з’єднання можна роз’єднати кістковими ножицями або долотом. У дорослих собак його необхідно розпилювати маятниковою кістковою пилкою. З обох боків від симфізиса висвердлюють отвори для наступного з’єднання лобкових кісток дротяними лігатурами. Потім обидві половини таза розводять, не допускуючи при цьому надмірного навантаження на крижово-клубові суглоби.

       При  операціях на великих дорослих собаках добрезарекомендували себе метод вирізання пластини з лобкової кістки. При цьому в латеральний бік відділяють апоневрози струнких і привідних м’язів. Пилкою або фрезою на відстані 2 – 3 см з обох боків від симфізису роблять розрізи від гребінця лобкової кістки до замикальних отворів. У каудальній третині замикальних отворів за допомогою з’єднуючого їх поперечного розрізу відділяють пластинку лобкової кістки.

        З обох боків від розпилів  висвердлюють отвори для наступного  закріплення пластини за допомогою дротяних лігатур.

        Після розтину черевної порожнини,  а інколи й порожнини таза,, петлі кишечнику накривають стерильною  серветкою й відсувають краніально. Пупково-міхурову зв’язку розтинають, щоб можна було вільно змішувати сечовий міхур. Спочатку знаходять сечоводи біля вільних країв латеральних зв’язок і фіксують їх товстити лігатурами. На кровоносні судини, які йдуть до передміхурової залози, накладають по дві лігатури. Між лігатурами судини розсікають. При перев’язці гілок передміхурових артерій і вен, які підходять до простати з дорсо-латерального боку, необхідно слідувати за тим, щоб не були пошкоджені каудальні міхурові артерії, які йдуть до сечового міхура. Сечовий міхур загинають назад. На сім’явиносні протоки накладають по дві лігатури, між якими їх розтинають.

        Шийку сечового міхура оголюють  якомога далі в бік передміхурової  залози, а сечовипускний канал  – з каудального боку. Із сечового  міхура аспірують залишки сечі, а катетер відтягують у тазову частину уретри. На шийку сечового міхура й уретру накладають затискачі з м’яким гумовим покриттям або затискачі «бульдог», і скальпелем перетинають поряд із передміхуровою залозою. Останню повністю відпрепаровують від оточуючих тканин і видаляють. Катетер знову вводять у частину сечовипускного каналу, який знаходять з боку сечового міхура, й просувають у сечовий міхур.

        Над катетером на кукси сечовипускного  каналу накладають вузловий шов.  Спочатку на однаковій відстані  один від одного накладають  по колу три фіксуючих стібка вузлового шва для попередження деформації країв кукси уретри (атравматичною голкою з дуже тонкою лігатурою, яка не розсмоктується або розсмоктується повільно). Потім між цими стібками накладають наступні стібки, якими повністю з’єднуються кукси уретри. При накладанні шва слизову оболонку уретри не захоплюють. Додатково на анастомоз зверху можна нашити край сальника. Після цього знімають затискачі, які перетискають сечовипускний канал і шийку сечового міхура, а також видаляють фіксуючі лігатури із сечоводів. Після репозиції й фіксують кісткового дна таза краї розрізаних апоневрозів струнких і привідних м’язів зшивають вузловим швом (застосовують шовний матеріал, який розсмоктується).