Анатомо-топографічні дані сечостатевої системи

        Потім голку  витягують настільки, щоб її кінчик залишився під шкірою, й просувають краніально в горизонтальній площині на глибину, як і при першій ін’єкції. Голка має вільно проходити в тазову порожнину в параректальний простір, де знаходиться гемораїдальні нерви та гілки тазового сплетення, що іннервують ретрактор статевого члена. У цьому місці ін’єктують 10 мл 3 %-вого розчину новокаїну.

        Знеболивши  нерви з лівого боку, аналогічно  виконують знеболення й з правого.

        Анестезія  настає через 5 – 10 хв і триває 1,5 – 2 год.

        Ознакою правильної анестезії соромітного нерва є розслаблення стінки мошонки й опускання сім’яників, а також втрата чутливості шкіри мошонки, помежини, загальної поверхні стегон і знеболювання статевого члена.

       Ознакою знеболювання гемораїдальних нервів є розслаблення ретракторних м’язів, що проявляється розслабленням сигмоподібного вигину.

        У кнура після анестезії не настає повного мимовільного виходу статевого члена із препуціального мішка, тому його доводиться витягувати рукою, що легко вдається.

 

Парасакральна анестезія  собак

        Фіксація. Тварину фіксують у правильному боковому положенні так, щоб частина таза виступала за край столу.

        Техніка анестезії. Після проколу шкіри на серединній лінії між коренем хвоста й анусом голку зміщують  у бік під кутом 6 - 7⁰ і просувають по вентральній поверхні хребта до заднього краю першого крижового хребця на глибину 2 – 3 см у дрібних собак і 6 – 7 см у великих. Витягуючи голку, ін’єкують 20 – 30 мл 3 %-вого розчину новокаїну. Так само роблять і з протилежного боку; 3 – 5 мл розчину ін’єкують під шкіру в точці уколу. Загальна кількість розчину не повинна перевищувати 3 мг/кг маси тіла тварини. Анестезія вентральних гілок крижових нервів настає через 5 – 10 хв і триває до 1 год.

 

Сакральна анестезія

        Під сакральною  анестезією (сакрококцигеальною або кокцигеальною) розуміють такий спосіб знеболювання, при якому анестезувальний розчин ін’єкують в епідуральний простір, уколюють голку між крижами й першим хвостовим хребцями, або між першим і другим хвостовими хребцями. У свиней можлива безпосередня ін’єкція в міждужкові отвори крижових хребців.

        Проникаючи  в епідуральний простір крижів, анестезуючий розчин поступово розповсюджується в краніальному напрямку. Епідуральний жир при цьому відіграє роль губки. Резорбція розчину відбувається повільно.

        Сакральна  анестезія у великих тварин  може бути виконана двома способами.  При одному із них вводять  невелику кількість анестетика, який розповсюджується в  краніальному  напрямку в крижовому відділі  епідуральному просторі, знеболюючи, в основному, лише крижові нерви. Тварину в такому випадку протягом усього періоду анестезії стоять, тому що розчин не досягає більшості спинномозкових корінців, з яких формується нерви тазових кінцівок. Цей вид анестезії називається низькою (задньою) сакральною анестезією.

        При другому  способі ін’єкують більшу кількість розчину, який проходячи крізь крижовий відділ епідурального простору, досягає поперекової і, навіть, грудної ділянки. Таким чином, блокують не тільки корінці, які утворюють нерви тазових кінцівок, але й корінці нервів, що іннервують ділянку живота й грудей. Тварини не можуть стояти, вони лягають, і в такому положенні знаходяться до кінця дії анестетика. Цей спосіб знеболювання називають високою (передньою) сакральною анестезією.

        Для дрібних тварин поділ сакральної анестезії на два види практично не має значення. Цих тварин оперують у лечачому положенні, для чого ін’єкують відносно велику кількість розчину анестетику, що зумовлює парез тазових кінцівок і спокійну поведінку тварин.

        Покозання до низької сакральної анестезії у великих тварин. До хірургічних показань, насамперед, слід віднести всі операції, які виконують у задній ділянці тіла на стоячій тварині. Це операції на хвості (екзартикуляція, видалення пухлин), анусі й прямій кишці (шви при розривах, вправляння при вивороті, резекція), промежинні (уретротомія, уретростомія), сечовому міхурі,, препуціальному мішку, статевому члені (ампутація, катетеризація, екстерпація новоутворень), у ділянці сідничних горбів і покривів задніх чвертей молочної залози тощо.

         Техніка сакральної анестезії у великих тварин. Як при низькій, так і при високій сакральній анестезії техніка виконання однакова, різниця лише в дозі введення розчину анестетику. Незважають на меншу зону знеболення, найчастіше застосовують низьку сакральну анестезію, тому що тварини можуть знаходитися в стоячому положенні й навіть рухатися під час анестезії. Виконання сакральної анестезії залежить від тонічного визначення точки уколу голки і правильного введення необхідної кількості розчину.

        Як у коня, так і у ВРХ  точка уколу знаходиться найчастіше  в міждужковому проміжку, між  першим і другим хвостовими  хребцями. Це пояснюється тим,  що між крижами й першим  хвостовим хребцем міждужковий  проміжок інколи відсутій васлідок зрощення хребців. Найчастіше це спостерігається в коней.

       Найлегше  точку уколу голки визначити  у ВРХ, тому що міждужкове поглиблення помітно навіть візуально або його можна легко визначити пальпацією. Орієнтиром може бути сегментальна лінія, яка проходить через корінь хвоста на рівні передніх країв сідничного горбів. Точка її проходження через медіальну лінію хвоста збігається з міждужковим простором між першим і другим хвостовим хребцями.

        У коней сегментальну лінію проводять на рівні кульшових суглобів. Тоді вона збігається з міждужковим проміжком між крижами й першим хвостовим хребцем. Остистий відросток цього хребця пальпується як підвищення, позаду якого легко визначається поглибленням. У це поглиблення при сильному натискуванні можна втиснути кінчик пальця. Воно і є точкою уколу голки. Для дуже вгодованих коней, в яких зазначені орієнтири визначити важко, рекомендують користуватися межею росту довгого волосся хвоста. На ширину трьох пальців (5 – 6 см) краніально від цієї межі слід пальпацією визначити міждужкове поглиблення між першим і другим хвостовими хребцями, й  таким чином установити точку уколу голки.

        Крім того, у великих тварин  можна користуватися й іншим  прийомом для визначення точки введення голки. Для того, щоб її знайти, великий палець лівої руки кладуть на корінь хвоста, а правою рукою рухають хвіст. При цьому легко знаходять рухомість між відповідними хребцями.

        Тварину фіксують у станку. Норовливим тваринам необхідно фіксувати відповідну тазову кінцівку, прив’язавши її до заднього стовпа станка. Лікар стає позаду (ВРХ) або збоку (кінь) від тварини. Голку з мандреном уколюють перпендикулярно до шкіри. Після проколу шкіри її нахиляють під кутом 45⁰ і просовують глибше до міждужкової зв’язки. Проколовши останню (при цьому відчувається подолання своєрідної перепони), голку просувають до дотику з кістковим дном хребетного каналу. Глибина уколу голки залежить від розміру і вгодованості тварин. У ВРХ вона становить 2 – 4 см, а в коней – 3 – 6 см. Після цього голку на 0,5 см відтягують назад, витягують мандрен й ін’єктують необхідну кількість новокаїну.

        Для низької сакральної анестезії в середньому вводять 15 – 17 мл теплого 2%-вого розчину новокаїну. Щоб визначити необхідну дозу, слід виміряти відстань від маклака до сідничного горба. Цю цифру ділять на 3, одержаний результат відповідає дозі розчину.

        Наприклад,  довжина крупа 48 см : 3 = 16. Це й  буде максимальна кількість мілілітрів  розчину, необхідного для низької  сакральної анестезії цій тварині.

        Щоб здійснити високу сакральну анестезію, кількість розчину новокаїну значно збільшують. Доза розчину становить 50 – 150 мл. При високій сакральній анестезії зона знеболювання поширюється вперед та на тазові кінцівки.

        З’являється нестійкість і тварини може впасти, тому після виконання анестезії необхідно її повалити й зафіксувати в лежачому положенні!

        Анестезія  настає через 10 – 15 хв і триває  до 1,5 год.

        Як і при  низькій сакральній анестезії,  рекомендується брати за основу розрахунку дози розчину довжину крупа тварини. На кожний сантиметр довжини крупа слід брати 1 мл розчину новокаїну. Наприклад, якщо довжина крупа становить 48 см, то тварині необхідно ін’єкувати 48 мл розчину. Якщо потрібно отримати більш широке поле знеболення, слід уводити подвоєну кількість розчину (наприклад, 96 см). Для досягнення максимально широких зон знеболювання дозу потроюють, тобто 48 х 3 = 144 мл.

        Розвиток анестезії й зони знеболювання у великих тварин. Через кілька хвилин після введення розчину анестетика починають проявлятися ознаки дії ковокаїну. Спочатку зменшується рухомість хвоста, а через 5 – 15 хв він стає повністю нерухомим і нечутливим. Анус, розслаблюючись, починає змінювати свою форму: спочатку самовільно виходять гази з кишечнику, а потім відмічається зяяння ануса. Це дозволяє бачити розтягнені стінки прямої кишки, складки слизової оболонки згладжені. При низькій сакральній анестезіїсечовий міхур також розслаблюється й опускається. При введенні в нього катетера сеча не витікає, тому що відсутнє скорочення стінок сечового міхура. Видалити сечу можна лише її аспірацією, приєднавши до катетера шприц або спринцівку.

        Статевий член випадає з препуцію мішка, й частина його нижче препуціального кільця стає нечутливою.

        При низькій  сакральній анестезії розвивається  нечутливість ділянки крупа на  рівні середини крижів. Опускаючи  з боків від крижів, межі знеболювання  проходять спереду міжм’жолобка між двоголовим і напівсухожилковим м’язами стегна й далі – спереду сідничних горбів; потім опускаються на задньовнутрішню частину дистального відділу стегна, доходячи до задньої частини мошонки. Таким чином, промежина з прилеглими до неї ділянками знаходиться в центрі зони знеболювання.

        При високій  сакральній анестезії розміри  зон знеболювання збільшуються  краніально й дистально в бік  тазових кінцівок. Розвивається частковий або повний парез кінцівок, тварина вимушена лягти! Інколи тварина раптово падає!

        У собак. Показання. Екзартикуляція хвоста, операції на анусі, прямій кишці, на вульві та піхві (новоутворення), на тазовх кінцівках, при екстирпації новоутворень молочної залози (задні пакети), статевому члені, препуціальному мішку, кастрації тощо.

        Собак фіксують у боковому положенні біля краю стола або в положенні на животі.

        Техніка анестезії. У більшості собак крізь м’які тканини легко пальпується крижовий гребінь (остисті вілростки, які зрослися). Позаду цього гребеня визначають рухливість хвоста, яка добре виражена між остистими відростками. Орієнтиром може бути сегментальна площина, яка проведена на рівні кульшових суглобів. Вона проходить у проміжку між крижами й першим хвостовим хребцем, або між першими двома хвостовими хребцями. Місцем уколу може бути сакрококцигеальний або перший інтеркокцигеальний проміжок. При виконанні анестезії з метою екзартикуляції хвоста точкою введення голки може бути проміжок між другим і третім хвостовими хребцями. Довжина голки 4 – 5 см, товщина 0,5 мм. Уколюють голку перпендикулярно до шкіри. Після проколу шкіри голку нахиляють вперед під  кутом 45 – 50⁰ і проникають до міждугової зв’язки. Прокол зв’язки відчувається як провалювання голки у вільний простір. Ін’єктують розчин новокаїну, який має температуру тіла. Необхідну дозу ін’єктують повільно.

        Кількість анестезувальго розчину вираховують відповідно до довжини хребта собаки, який вимірюють від потилиці до кореня хвоста. На кожні 10 см цієї довжини беруть 1 мл 2 %-вого розчину новокаїну. Наприклад, собаці, що має довжину хребта 86 см, ін’єкують 8,6 мл розчину новокаїну.

        При екзартикуляції хвоста для  знеболення вводять 2 – 5 мл  розчину новокаїну, залежно від  розмірів і породи собаки. Цієї  кількості достатньо для виконання  знеболювання при цій операції.

        Через 2 – 10 хв настає знеболювання, парез хвоста й тазових кінцівок. Анус розслаблюється, пряма кишка розширюється. Вся задня ділянка тіла до останнього ребра (інколи дещо більш краніально), кінцівки, мошонка із сім’яниками стають повністю знеболеними. У цих ділянках можна проводити лапаротомію. Тривалість анестезії 1,5 год.

        При цьому методі анестезії  можна виконувати операції на  прямій кишці, лапаротомії, цистотомію, екстерпацію.

       До недоліків цього методу слід віднести утруднення при визначенні точкиуколу голки у вгодованих собак.

        У дрібних жуйних (вівці, кози) цей вид анестезії ще не знайшов широкого застосування. Техніка її виконання в основному не відрізняється від такої в інших тварин.

        Показання.виконання операцій на тазових кінцівках, органах черевної й тазової порожнин, при екстерпації пухлин на прямій кишці, статевих залозах,, статевому члені, препуціальному мішку тощо.

        Техніка анестезії. Ін’єкцію виконують у проміжку між останнім крижовим і першим хвостовим хребцями, де легко пропальпувати відповідне поглиблення, яке знаходять при зміщенні хвоста в різних напрямках. Для того, щоб знайти це поглиблення, великий палець лівої руки кладуть на корінь хвоста, а правою рукою рухають хвіст. При цьому знаходять рухомість між відповідними хребцями.

        Використовують голки з мандреном № 0840, 0890 залежно від розмірів тварини. Тканини проколюють у міждужковому проміжку під кутом 30 – 40⁰ ззаду наперед, проникають кінчиком голки до дна спинномозкового каналу і, просунувши голку вперед на 0,26 см,, повільно ін’єкують 3 – 4 мл 2 %-вого розчину новокаїну.

        Для одержання високої сакральної  анестезії визначають дозу розчину,  виходячи з розрахунку 1 мл на 1/10 частину довжини тіла, яку вимірюють від ротилиці до кореня хвоста. У цьому випадку знеболюється вся задня частина тіла, у тому числі й тазові кінцівки та ділянка черева.

         У свиней. Точка введення голки знаходять проведення сегментальної площини на рівні виступаючих точок кульшових суглобів. Ця площина збігається з міждужковим проміжком між третім і четвертим крижовими хребцями. На цьому місці по серединній лінії тіла вколюють голку. Її розмір залежить від вгодованості та розмірів свині. Голку вводять на глибину 1,5 – 4 см, у дуже жирних свиней – 5 – 6 см.

         Тварину фіксують на столі в боковому положенні так, щоб задня частина тіла дещо виступала за край столу. Голку спочатку вводять перпендикулярно до шкіри, а після її проколу нахиляють уперед під кутом 30 – 45⁰ і просувають глибше до відчуття проколу міждужкової зв’язки. Кількість ін’єкованого 2 %-вого розчину новокаїну визначають згідно з довжиною тіла (від потилиці до кореня хвоста). На кожні 10 см довжини тіла беруть 1 мл розчину анестетика.