Анатомо-топографічні дані сечостатевої системи

        Післяопераційний догляд. У порожнину препуціального мішка вводять антисептичну емульсію; цю маніпуляцію періодично повторюють у післяопераційний період до повного загоєння операційної рани.

 

       Ооперація при розриві білкової оболонки (гематома або «перелом»)  статевого члена в бугая

        Показання. Порушення цілісності білкової оболонки статевого члена на дорсальній поверхні нижнього коліна сигмоподібного вигину з наступним крововиливом у печеристі тіла й утворення гематоми в навколишніх тканинах («перелом» статевого члена).

        Фіксація. Тварину фіксують у правому боковому положенні.

       Знеболювання. Висока сакральна анестезія, а також інфільтраційна по лінії розрізу. Ін’єктують нейролептик, застосовують наркоз.

       Техніка операції. операцію виконують на 3 – 5-й день після розриву білкової оболонки, коли кров, яка вилилася, зсілася, але ще не утворилися спайок фіксованої частини статевого члена з прилеглими тканинами. Оперативний доступ знаходиться безпосередньо спереду шийки мошонки, де через шкіру пальпують щільну припухлість, утворену гематомою. Над припухлістю виконують поздовжній розріз шкіри по серединній лінії тіла довжиною 10 – 15 см. Підшкірну пухку клітковину роз’єднують тупим способом. Потім ножицями обережно розсікають фасціальний футляр статевого члена в межах шкірного розрізу. Судини, що кровоточать, лігують кетгутом № 2. Згустки крові видаляють. Оголений статевий член виводять у шкірну рану, оглядають рану органа.

        Оперативний прийом полягає в  звільненні печеристих тіл статевого члена від згустків крові й фібрину, які пальцями витискають з них через рваний отвір у білковій оболонці.

        Після видалення згустків крові  з печеристих тіл статевого  члена, краї рани білкової оболонки  вирівнюють скальпелем, присипають антибіотиком і на рану накладають вузловий шов з кетгуту. При цьому уважно стежать, щоб не захопити швом дорсальний судинно-нервовий пучок статевого члена. Відстань між стібками – 0,3 – 0,5 см.

        Статевий член поміщають в  його природне ложе, перевіряють надійність гемостазу, присипають антибіотиками й зашивають рану фасціального футляра безперервним швом із кетгуту № 3 – 4. На рану шкіри накладають вузловий шов із шовку № 8.

        Післяопераційний догляд. У перші дні після операції тварині призначають антибіотикотерапію. З 3 – 4-го дня бугая щодня підводять до корови, яка знаходиться в охоті, щоб викликати в нього ерекцію й рухливість статевого члена. Цимприйомом попереджується утворення спайок статевого члена з навколишніми тканинами. Шкірні шви знімають на 9 – 10-й день. Статева функція в бугая відновлюється через 2 міс. після операції.

 

                     Резекція «манжетки» при парафімозі  в коня

        Показання. Парафімоз з утворення гіперплазованої циркулярної припухлості («манжетки») на статевому члені.

        Фіксація. Тварину фіксують у стоячому положенні або боковому лежачому.

        Знеболювання. Провідникова анестезія нервів статевого члена. Злим тваринам застосовують наркоз та ін’єктують нейролептик.

       Техніка операції. Основу манжетки стискають вказівним і великим пальцями лівої руки. В основі стисненої манжетки накладають петлеподібний горизонтальний шов з шовного матеріалу, який повільно розсмоктується, й циркулярно прошивають всю основу манжетки. Ширина кожного стібка петлеподібного шва 1,5 – 2 см. Кожен наступний стібок шва повинен проходити або в каналі попереднього, або поруч з ним. Усього необхідно від 8 до 14 стібків. Потім кінці лігатур кожного шва міцно зав’язують морським або хірургічними вузлами, а манжетку відсікають ножицями на відстані 0,2 – 0,3 см від швів. Статевий член змазують антисептичною емульсією й вправляють у препуціальний мішок. Шви знімають на 8 – 10-й день.

 

                        Ампутація статевого члена в  коня

       Показання. Некроз статевого члена, виразки або новоутворення на ньому, параліч пеніса, парафімоз тощо.

       Фіксація. Тварину фіксують у лежачому боковому положенні, спокійних ко-ней – у стоячому.

        Знеболювання. Застосовують наркоз і провідникову анестезію статевого члена. Ін’єктують нейролептик.

       Техніка операції. Залежно від характеру й локалізації ураженння пеніса застосовують низьку або високу ампутацію органа. Низьку ампутацію статевого члена виконують двома способами: Байєра, який видозмінений Б. М. Оливковим, і з утворенням кукси, закритої глухим швом.

        Спосіб Байєра, видозмінений Б. М. Оливковим. Вище місця ампутації, біля самого входу в препуцій накладають кровоспинний гумовий джгут, а також за нього можна фіксувати статевий член. Замість гумового джгута можна накладати тугу бинтову пов’язку.

        У сечостатевий канал уводять браншу прямих тупокінцевих або кишкових ножиць і розсікають його з вентрального боку статевого члена. Розріз закінчують біля місця преходу вісцерального листка препуція в листок статевого члена. Починаючи від кінця розрізу і йдуть в бік головки статевого члена, слизову оболонку уретри підшивають до шкіри вузловим швом на довжину рани 7 – 8 см. Перший стібок накладають у куті рани, а наступні – на стінки рани, чергуючи справа й зліва. Відстань між стібками – 0,5 – 0,7 см. У шов захоплюють усі тканини, які лежать між шкірою й слизовою оболонкою. Поблизу останньої пари стібків статевий член перев’язують лігатурою із шовку № 8. Нижче лігатури шкіру статевого члена надрізають, щоб лігатура не зісковзнула. Відступивши від лігатури 2 – 3 см у бік головки статевого члена, його ампутують, куксу змазують 5 %-вим спиртовим розчином йоду. Після завершення операції джгут або бинт знімають. Утворена кукса відторгається на 12 – 15-й день після чого знімають шви.

        Ампутація статевого члена з утворенням кукси, закритої глухим швом. Спочатку операцію проводять так само, як і при попередньому методі. Після того, як уретру розсікли вздовж, слизову оболонку підшили до шкіри на довжину 7 – 8см, відступають дистальніше останньої пари стібків на 2 см, поперечним розрізом розсікають слизову оболонку сечостатевого каналу, відпрепаровують її й відгинають. Відступивши від останньої пари стібків 1 – 2 мм, ампутують статевий член. На утвореній куксі буде виступати відпрепарована ділянка слизової оболонки уретри. Судини, що кровоточать, лігують. На куксу печеристого тіла в дорсо-вентральному напрямку накладають 4 – 5 стібків вузлового шва, міцно стягуючи білкову оболонку. На поверхні кукси печеристого тіла розправляють і розтягують залишену ділянку слизової оболонки уретри. Потім слизову оболонку вузловим швом підшивають до шкіри й фасції пеніса так, щоб кукса печеристого тіла була повністю закрита слизовою оболонкою. Для утворення гладенької кукси надлишок шкіри з боків статевого члена висікають, а потім зшивають.

        Висока глуха ампутація статевого  члена. Її виконують у випадку значних некротичних уражень, розростань пухлин, що досягають препуціального валика, параліча статевого члена тощо. Цю операцію проводять у два етапи. Спочатку в ділянціпромежини роблять уретростомію. Після цього статевий член миють антисептичним розчином і змазують 5 %-вим спиртовим розчином йоду. Вище препуційного валика циркулярно розсікають шкіру. В утворений від розрізу жолобок накладають лігатуру із шовку № 8. Відступивши від лігатури дистальніше 2 – 3 см, ампутують статевий член. Куксу змазують 5 %-вим спиртовим розчином йоду. Відторгнення кукси відбувається через 12 – 15 днів.

 

                             Ампутація статевого члена в пса

        Показання. Злоякісні утворення на статевому члені, параліч, травма, неоплазія, пролапс тощо.

        Фіксація. Тварину фіксують у лежачому спинному положенні.

        Знеболювання. Наркоз, ін’єктують нейролептик, виконують парасакральну анестезію.

        Техніка операції. Залежно від локалізації пухлини статевий член ампутують у межах кістки пеніса або позаду останньої.

        Спосіб Герінга. Статевий член ампутують на протязі кістки пеніса. У великих собак довжини кістки пеніса становить 8 – 10 см. На витягнутий із препуціального мішка пеніса позаду цибулини головки накладають тугу циркулярну бинтову пов’язку, або накладають гумовий джгут. Циркулярним розрізом у межах неушкоджених тканин розсікають кавернозні тіла, а потім дуговою пилкою проводять остеотомію кістки пеніса. Кровоточиві судини лігують. У сечостатевий канал вводять жолобуватий зонд, по якому скальпелем розсікають уретру. Довжина останньої – 1 см. Слизову оболонку сечостатевого каналу підшивають вузловим швом із кетгуту № 2 – 3 до країв листка пеніса відповідного боку. Перший стібок шва починають накладати з кута рани. Відстань між стібками 0,3 см. Рана в більшості випадків загоюється з утворенням структури уретрального каналу. У деяких випадках загоєння рани ускладнюється некрозом кістки статевого члена.

        Спосіб Фріка. Ампутацію виконують позаду кістки статевого члена, щоб запобігти її некрозу.

        По медіальній лінії розсікають  вентральну стінку препуціального  мішка, навпроти пеніса (роблять  у стінці препуція «віконце»). Довжина розрізу – 3,5 – 5 см. На статевий член поряд з препуціальним листком накладають тугу петлю зі смужки марлі. За допомогою марлевої петлі пеніс виводять назовні через «віконце» в препуціальному мішку. У сечостатевий канал вводять жолобуватий зонд. По жолобуватому зонду скальпелем у межах здорових тканин розсікають уретру. Розріз останньої повинен бути довжиною 0,75 см. Слизову оболонку сечостатевого каналу вузловим швом із кетгуту № 2 підшивають до шкіри пеніса відповідного боку. Перші два стібки накладають у кутах рани. Таким чином роблять штучну уретростому. Потім витягують зонд і на статевий член накладають петлю дротяного екразера, відступивши від уретростоми в бік кінцевої частини пеніса 2 – 3 мм, перетискають орган. В утворений після зняття інструмента жолобок накладають лігатуру із шовку № 8, якою міцно перев’язують пеніс. Від лігатури відступають краніально 0,5 – 0,7 см й ампутують статевий член. На рану препуція накладають кілька стібків вузлового шва із шовку № 6 до створеної уретростоми на куксі статевого члена. Краї уретростоми кукси статевого члена кількома стібками вузлового шва підшивають до незашитих країв шкірної рани препуціального мішка. Таким чином утворюють штучну норицю статевого каналу, через яку буде виділятися сеча.

        Третій спосіб. Статевий член витягують із країв плоті до цибулини сечовипускного каналу. В уретру вводять катетер. Позаду цибулини накладають тиснучу пов’язку. Потім, не чіпаючи уретру, роблять клиноподібний розріз статевого члену до кістки пеніса таким чином, щоб вістря клина було направлено проксимально. Дистальніше цього розрізу відпрепаровують уретру довжиною біля 1 – 2 см й перерізають її. Куксу статевого члена дещо відтягують назад і кістковою пилкою розтинають кістку статевого члена. Тиснучу пов’язку послаблюють і лігують кровоточиві судини. Білкову оболонку губчастого тіла головки статевого члена пришивають до вільного краю клиноподібного розрізу вузловим швом атравматичною голкою з тонкою лігатурою, яка повільно розсмоктується. Виступаючу вільну куксу уретри розсікають дорсально, вивертають на куксу статевого члена й пришивають до неї вузловим швом.

        Коли ампутацію необхідно виконати проксимальніше, статевий член разом з крайньою плоттю відпрепаровують від черевної стінки. Поздовжні розрізи з обох боків крайньої плоті починають дорсальніше отвору крайньої плоті й сходяться перед мошонкою. Якщо одночасно виконують кастрацію, розріз захоплює середні частини мошонки. На рівні місця ампутації, яке, як правило, знаходиться в промежиі, виконують медіальний розріз шкіри над коренем статевого члена, який ізолюють і проксимально перетискають тиснучою пов’язкою. Потім, не чіпаючи сечовипускний канал, який відпрепаровують дистально на 1 – 2 см, корінь статевого члена обрізають під кутом з каудального боку в краніально-дистальному напрямку. Після послаблення тиснучої пов’язки кровоточиві судини лігують. Краї білкової оболонки зшивають над кавернозним тілом. Куксу статевого члена циркулярно вузловим швом підшивають до шкіри. Уретру по дорсальній поверхні розсікають уздовж, вивертають на куксу статевого члена й вузловим швом також пришивають до країв рани шкіри. На каудальний і краніальний кути рани шкіри накладають вузловий шов. Уведений в уретру катетер стібками вузлового шва фіксують до шкіри.

        Післяопераційний догляд. Катетер видаляють через 2 – 3 дні.

 

          Ампутація сечостатвого відростка й кінцева уретростомія в барана

        Показання.  Закупорка сечовим піском каналу сечостатевого відростка. Затримка в цьому місці сечового піску зумовлена вузькістю каналу S-подібному згині тіла статевого члена. У баранів камінці затримуються, як правило, в S-подібному згині тіла статевого члена. У баранів, яких оперували, племінна цінність зберігається.

        Фіксація. Тварину фіксують у правому боковому положенні.

        Знеболювання. Наркоз, провідникова анестезія статевого члена за І. І. Вороніним. Ін’єктують нейролептик.

        Техніка операції. Ампутація сечостатевого відростка. Помічник виводить статевий член із препуція й фіксує його тіло однією рукою через шкіру, а другою – його виведену частину за допомогою серветки. Хірург пінцетом захоплює S-подібний відросток, відтягує його злегка вперед і ножицями відсікає біля основи.

        Кінцева уретростомія. Захопивши пальцями S-подібний відросток, в його зовнішній отвір вводять мандрен від голки для взяття крові й просовують його по уретрі за межі основи відростка. Нахиляючи мандрен, його кінцем відтискують стінку уретри до лівого боку. Потім очними ножицями на рівні горбика, який розташований зліва позаду вінчика головки, й паралельно йому розсікають уздовж стінки розширеної ділянки уретри на 1,5 – 2 см. Шви не накладають, S-подібний сечостатевий відросток можна видалити або залишити. Ампутація його до початку розтину уретри полегшує введення в канал більш товстішого зонда.

        Післяопераційний догляд. Після завершення ампутації S-подібного віддростка або кінцевої уретростомії разом із статевим членом у препуціальний мішок уводять стрептоміцинову мазь. Кровотеча буває незначною, а після підняття тварини зупиняється.

 

                       З’єднання уретри при розриві в пса

        Показання. Частковий або повний розрив сечовипускного каналу.

        Фіксація. Пса фіксують у спинному положенні, тазові кінцівки витгнуті назад, а при походженні в ділянці промежини – вперед, і прив’язують.

       Знеболювання. Наркоз, нейролептаналгезія, інфільтраційна анестезія по лінії розрізу.

       Техніка операції. Щоб визначити локалізацію місця ушкодження, виконують ретроградну уретрографію.

        Після ревізії рани або розтину тканин над установленим місцем ушкодження відкривається доступ до сечопускного каналу. Для отримання доступу до ділянки уретри, яка знаходиться в тазовій порожнині, застосовують надблокову або передлобкову лапаротомію, а при необхідності й остеотомію по тазовому шву.