Комунікаційні можливості Інтернету і їх застосування в інформаційному суспільстві

Інформаційні технології самі по собі не є гарантією розвитку демократії. Створювані в багатьох країнах світу єдині урядові бази даних з величезною кількістю конфіденційною і особистої інформації про кожного конкретну людину - двосічна зброю. У демократичних умовах при контролі суспільства над діяльністю урядових структур цей інструмент дозволяє підвищувати якість державних послуг і більш ефективно вирішувати питання соціального захисту. Однак у Сполучених Штатах на початку 90-х років розгорнулася ціла дискусія з приводу запровадження єдиного електронного посвідчення особи, яка б замінила собою паспорт, водійські права, медичну страховку: правозахисні організації активно торпедували цей проект, вважаючи, що контроль, який одержала б держава в разі впровадження такої системи, перевищував би всі можливі межі і норми [39].

Загальна позиція розвитку електронного уряду на Заході - це використання Інтернету для збільшення ступеня відкритості та підзвітності діяльності урядів звичайним громадянам, кінцевого метою чого є формування цифрової демократії (digital democracy) - тобто можливості прямої участі громадян у вирішенні державних і місцевих питань шляхом онлайнового голосування. За рахунок більшої відкритості державні органи отримують можливість аналізу громадської думки практично з будь-якого питання і адекватного реагування на настрої суспільства. Проведення онлайнових виборів вже зараз політично, організаційно і технічно можливо: в США компанією Election.Com спільно з Microsoft для онлайнової обробки надходять під час виборів голосів був створений спеціальний центр, оснащений 42 могутніми серверами Compaq з об'ємом оперативної пам'яті в 64 Гбайт, завдяки чому Election . Com протягом 15 годин здатна обробити до 200 млн. голосів.

Створення електронного уряду та перекладів діяльності всіх урядових структур в режим онлайн не означає відразу припинення роботи уряду звичайними методами. У США доступ до Інтернету має 76% всього населення. Ще довго після створення електронного уряду воно буде дублюватися звичайними оффлайн-структурами взаємодії з громадянами.

Існують цілі верстви суспільства, які або ніколи, або тільки у віддаленій перспективі зможуть почати користуватися послугами уряду через Інтернет. У першу чергу це люди найбільш старших поколінь, у цілому погано сприйнятливі до технологічних модернізацій. А по-друге, найбільш бідні верстви суспільства. На Заході у зв'язку з цим навіть з'явився специфічний термін цифрову нерівність (digital divide), що означає поділ суспільства на основі його доступу до сучасних інформаційних технологій. Проблема цифрової нерівності хвилює західні суспільства навіть більшою мірою, ніж можливість використання інформаційних технологій в "недемократичних" цілях. У березні 2000 р. праймеріз, що проводяться Демократичною партією в штаті Арізона, були ускладнені спробами спеціальної ініціативної групи заборонити онлайнове голосування, їм трохи не вдалося переконати суд, що спосіб голосування через Інтернет порушує виборчі права громадян, які не мають доступу до Інтернету.

Найбільша ефективність електронного уряду, в порівнянні зі звичайним, можлива тільки в разі загального доступу громадян до урядових послуг в онлайн-режимі. Тому обговорюваний у Франції проект надання всім громадянам з народження персонального адреси електронної пошти на спеціальному урядовому порталі вже не здається настільки незрозумілим. Тим країнам, які збираються піти по шляху створення електронного уряду доведеться витратити «неабияк» високу суму грошей на вирішення проблеми цифрової нерівності.

ВИСНОВОК

У роботі було розкрито тему «Комунікаційні можливості Інтернету і їх застосування в інформаційному суспільстві»: основні поняття, проблеми, перспективи розвитку Інтернету в інформаційному суспільстві, розглянуто вплив Інтернету на соціальне становище.

Можна зробити наступні висновки.

Інформаційне суспільство - це суспільство, засноване на інформації. Соціальні зміни, що спричинила інформатизація є багатомірними, вони формувалися у різних галузях життя суспільства. Виробництво інформаційних і нематеріальних цінностей завжди матиме вирішальне значення незалежно від ладу і рівня розвитку суспільства. Центральною фігурою нового суспільства стає спеціаліст, який буде стрижнем трудових відносин – професійного та технічного обслуговування, тому вчені та інженери формують ключову групу у новому суспільстві.

Сьогодні сприйняття світу проходить на новій електронній основі через заміщення письмово-друкованих мов спілкування радіотелевізійними і мережевими засобами масових комунікацій. Розвиток комп'ютерної техніки і засобів зв'язку приведе до зміни структури зайнятості, а в поєднанні з інтелектуалізацією праці, що підсилюється, до появи так званих «електронних котеджів», які дозволяють перенести роботу з офісу в житло працівника. Створення нового інтелектуального середовища, заснованого на комп'ютерних мережах. У новому суспільстві розумова праця витісняє фізичну і у промисловості і у сільському господарстві.

Майбутнє нового суспільства бачиться як доповнення речей ідеями й створення новинок на основі  виникнення ідей. Нові ідеї – це головне джерело добробуту. Глобальна економіка і міжнародний фінансовий ринок вже призвели до формування нового суспільства. Сучасні фінансові потоки не знають кордонів і національностей. Фінансові операції відбуваються в частки секунди. Основу інформаційної революції складають безпрецедентні за швидкістю та обсягом передачі інформації високі технології. У списці 25 найважливіших винаходів людства Інтернет зайняв перше місце.

Інтернет - це будь-який набір окремих у фізичному сенсі мереж, які з'єднані між собою єдиним протоколом IP. Інтернет утворює глобальний інформаційний простір. У міру зростання мережі Інтернет він поступово перетворюється на засіб глобальної комунікації і сприяє інтенсивній соціалізації людей і виникненню нових соціальних груп. Інтернет - це не лише технологія, а новий спосіб співпраці, долі і турботи, це простір, заповнений інформацією. Головна особливість інтернету - сформована ним віртуальна реальність (інтернет простір).

На сьогоднішній день відносно України ситуація складається таким чином: в Україні налічується вже 19,7 млн. регулярних користувачів інтернету серед населення старше 15 років. Це - половина всіх жителів України (старше 15 років). Щодня український “Інтернет” поповнюють десятками різноманітних веб-сторінок, і задовольнити свої інформаційні потреби може кожний. Є різні провайдери, й сьогодні їх в Україні - близько ста п’ятдесяти (тільки в столиці - понад двадцять).

Індія - вже найбільший у світі постачальник програмного забезпечення. Ірландія - рекордсмен у виробництві телефонних “гарячих ліній”, а Малайзія - з наснагою створює “інкубатори” для дослідницьких центрів. Нинішній “інформаційний бум” припадає на використання інформаційних технологій для електронної комерції. У цьому напрямі особливо просунулися деякі країни Західної Європи, Японія, Австралія і Сінгапур. В Україні - на відміну від Індії і Малайзії, - подібних проектів немає. Першими потенціальними спонсорами розвитку системи “Інтернет” в Україні стали американці, що явно вже примірялися до можливостей українського “Інтернету”. За висновками експертів, у розвитку Інтернет-контенту Україна відстає від решти світу років на п’ять, а від Росії - на два.

Кількість українських користувачів “Інтернету” досить не значна у світових масштабах. Це зумовлюється тривалою економічною і політичною нестабільністю, високою тарифікацією на підключення до “Інтернету” та користування ним, відсутністю стабільного якісного високопрохідного зв’язку.

Електронний уряд – це:

• організація державного управління на основі електронних засобів інформації, надання послуг державних органів всім категоріям громадян електронними засобами;
• інформаційні технології в державному управлінні;
• держава в Мережі;
• автоматизовані державні служби

Ідея "електронного уряду" в тому, щоб вирішити три нагальні проблеми влади: ввести електронний документообіг, перевести в електронну форму спілкування громадян з бізнесом і владою і зробити державне управління більш прозорим. Але існує інший підхід. На Заході електронний уряд розглядається як концепція, спрямована на підвищення ефективності діяльності держави в цілому. Електронний уряд є елементом масштабного інформаційного перетворення суспільства. Цей процес має ініціюватися спільно трьома секторами, що визначають засади суспільного життя – державним, громадським та бізнесовим.

В Україні на сьогодні присутність іноземних компаній (в даному випадку ІТ-сектора) дуже незначна. Це обумовлено різними причинами, перш за все низькою інвестиційною привабливістю та недостатністю законодавчої бази. Громадський сектор в Україні так само не в змозі повноцінно виконувати функцію ініціатора поширення інновацій. Інститути громадянського суспільства перебувають ще в зародковому стані. Таким чином, в Україні ініціатором запровадження електронного уряду може бути лише держава.

Центральним стає питання – чи розуміють чиновники сенс запровадження інформаційно-технологічних перетворень, зокрема електронного уряду. Урядовці взагалі заперечують сам принцип електронного уряду. За нинішнього економічного становища Україна не може собі дозволити таких дорогих іграшок як просте використання інформаційних технологій на певних етапах здійснення урядових функцій. І навряд чи коли зможе. А за умови запровадження електронного уряду як масштабної концепції цифри в конкретній витратній статті будуть більшими, але загальні витрати на організацію державного управління зменшаться.

Електронний уряд, за визначенням, є елементом Інформаційного суспільства. Рівень економічного розвитку України серйозно обмежує можливі суми витрат на електронний уряд. Але зусилля уряду та неурядових організацій щодо інтеграції до Європейського співтовариства уможливлюють застосування і щодо нашої держави схем спеціальної фінансової допомоги. Йдеться про поточні проекти формування національних електронних урядів. Так деякі проекти для бідніших країн фінансувати будуть як уряди самих цих країн, так і Європейський Союз.

Урядова мережева інфраструктура має й може вирішувати актуальні політичні, економічні та соціальні завдання держави. Об’єднання можливостей урядового інтранету та урядового порталу має забезпечити виконання таких завдань:

• реалізація права громадян на доступ до відкритої державної інформації;
• доведення до громадськості об'єктивної і достовірної інформації про діяльність органів державної влади;
• взаємодія і постійний діалог держави з громадянами;
• взаємодія та співпраця з державними органами зарубіжних країн

Адже запровадження електронного уряду спрямоване на досягнення трьох основних цілей. По-перше, це підвищення ефективності роботи управлінського апарату, по-друге, це економічний розвиток і, по-третє, підвищення якості життя громадян. Таким чином, слід вести мову про створення в Україні універсального урядового порталу як ще одного елементу електронного уряду.

Міжнародна спільнота надзвичайно серйозно ставиться до забезпечення максимально ефективної співпраці між урядами з одного боку та громадянами й бізнесами з іншого. Політики переконалися в тому, що сьогодні дорожче відмовлятися від електронного уряду, ніж впроваджувати його. Процес глобалізації набув необоротного характеру. Процес перетворення уряду на електронний уряд може тривати і 5, і 10 років. Якщо брати за орієнтир оцінку Комітету з ІТ королівства Нідерландів, Україні і 30 років буде замало. Економічний розвиток України дозволить державі задовольняти усім вимогам ще не скоро, можливо, справді за десяток років.

 Позиція країн з розвиненою  економікою є такою, що державні  служби повинні користуватися  найкращими і найсучаснішими  технологіями. Перехід до електронного  урядування починається з представлення діяльності органів влади на офіційних владних інформаційних представництвах. Пріоритетними стають права і потреби громадян. Проблема реалізації електронної демократії та надання електронних державних послуг є важливими складовими електронної взаємодії в системі електронного уряду. Основним завданням органів влади має бути налагодження механізму використання комунікаційного потенціалу як ресурсу проведення державної політики.

Одним з основних механізмів електронної демократії є консультації. Консультаційні механізми забезпечують діалогові методи для формування цивільної думки. Механізми прийняття рішень забезпечують облік та використання пропозицій громадян у державному управлінні. Республіка Корея - лідер у цієї сфері. Приблизно 66 відсотків населення країни отримають участь у виробленні урядових рішень. Суть електронного уряду полягає у перенесенні діяльності уряду в Інтернет, тобто організації управління державою і взаємодії з громадянами через Інтернет та інші інформаційні мережі. Для звичайних громадян створення електронного уряду в першу чергу означає спрощення процесів звернень до державних органів.

Концепція електронного уряду передбачає надання через Інтернет практично всього набору державних послуг як для фізичних, так і юридичних осіб. При цьому фактично весь процес відбувається без прямої участі чиновників.

Варіанти електронних урядів повинні складатися з декількох основних блоків. Електронний уряд - це "цілодобовий уряд". Основою всієї роботи електронного уряду є створення внутрішньої урядової мережі, що об'єднує всі органи державної влади на території країни, а також їхні відділення за кордоном. Наступним кроком є формування в рамках цієї мережі єдиної урядової бази даних. Другий блок власне і є надання комплексу всіх державних послуг громадянам через Інтернет шляхом формування єдиного урядового порталу, що працює з урядовою базою даних. Третій блок - формування єдиного урядового електронного ринку для задоволення економічних потреб урядових відомств.

Особливе місце в концепції електронного уряду займає можливість прямого звернення до всіх державних чиновників через Інтернет. Найбільший же інтерес викликають чати з великими державними діячами.

Загальна позиція розвитку електронного уряду на Заході - це використання Інтернету для збільшення ступеня відкритості та підзвітності діяльності урядів звичайним громадянам, кінцевого метою чого є формування цифрової демократії (digital democracy) - тобто можливості прямої участі громадян у вирішенні державних і місцевих питань шляхом онлайнового голосування. За рахунок більшої відкритості державні органи отримують можливість аналізу громадської думки практично з будь-якого питання і адекватного реагування на настрої суспільства. Проведення онлайнових виборів вже зараз політично, організаційно і технічно можливо.