Шпаргалка по "Истории"

У XVI ст. швидко зростало економічне значення Лондона, який поступово  перетворився в найбільший порт світу, центр торгівлі та фінансових операцій. Почалося формування лондонського Сіті - центральної частини міста, де зосереджувалися банківські контори та великі торговельні підприємства.

Особливістю розвитку сільського господарства Англії XVI ст. став початок  аграрного перевороту — встановлення ринкових відносин у сільському господарстві. Для розвитку вівчарства землевласники (лендлорди) почали перетворювати землі у своїх маєтках на пасовиська. Збільшуючи площі пасовиськ, вони зганяли селян із земель та обгороджували їх. Цей процес дістав назву обгороджування.

Внаслідок проведення обгороджувань  в Англії з'явилися нові суспільні верстви — нові дворяни та сільські наймити. Нові дворяни жили не так, як старі, вони отримували прибутки інакше — від вирощування овець і продажу вовни. Селяни, які залишилися без засобів до існування, були змушені шукати роботу в містах або працювати на нових дворян. Вони ставали наймитами, які не мали власного господарства, а працювали на нових дворян за платню. Поява нових суспільних верств стала свідченням формування в сільському господарстві Англії ринкових відносин. Гроші перетворювалися на капітал, що його нові дворяни вкладали в розвиток свого господарства з метою отримання прибутку.

Зміни, що відбувались  у сільському господарстві Англії в XVI ст., стали передумовою поширення  мануфактурного виробництва у промисловості  країни.

 

 

10. Криза абсолютистського ладу в першій половині XVII ст.

Проблема кризи англійського абсолютизму при перших Стюартах не тільки не дозволена, але по суті і не поставлена в буржуазній історіографії, представники якої були схильні приділяти переважну увагу особистим якостям королів старої і нової династії і пояснювати крах англійського абсолютизму невдалою політикою «нерозумних», «віроломних» і «лицемірних» Стюартів.

Представники буржуазної історіографії не проводять істотних відмінностей і граней між епохою Тюдорів і епохою першого Стюартів. Вони не ставлять проблеми абсолютизму Стюартів як упадочной форми англійського абсолютизму перших десятиліть XVII в.

Зовсім інакше підходять  до цієї проблеми радянські історики. Виходячи з марксистсько-ленінського  розуміння феодально-абсолютистської монархії як політичної форми диктатури класу феодалів, вони бачать в ній форму феодальної держави, яка виникає в умовах розкладання феодального способу виробництва і розвитку капіталістичних відносин, тобто в епоху так званого первісного нагромадження, ранньої аграрної революції, розвитку капіталістичної мануфактури і торгово-колоніальної експансії.

При дослідженні питання  про класову природу англійського абсолютизму в цілому і про  особливості упадочной форми  його при Стюартах необхідно врахувати  наступні вельми важливі моменти.

По-перше, основою суспільного  виробництва при абсолютизму  залишається землеробство, еволюція якого зумовлює розвиток економіки  країни в цілому.

По-друге, основою суспільного  ладу при абсолютизму залишається  феодальна власність на землю і випливає з неї форма експлуатації безпосереднього виробника, яка матеріалізується у вигляді феодальної ренти.

По-третє, економічно і  політично панівним класом при абсолютизму, як і при всіх попередніх формах феодальної держави, залишається клас феодалів.

Науковий інтерес до проблеми абсолютизму, зокрема англійської, полягає в тому, що, будучи політичною формою феодальної держави, абсолютизм протягом певного історичного періоду  грав історично прогресивну роль, сприяючи розвитку нових продуктивних сил. Проблема абсолютизму Стюартів полягає у виявленні його класової суті на тому етапі історичного розвитку, коли англійський абсолютизм виступає як форма диктатури феодального дворянства по перевазі.

Однак, як відомо, однією з особливостей суспільної структури Англії XVI в. був розкол стану дворянства на два соціальні прошарки, з яких один - так зване нове дворянство - виявляється залученим на шлях капіталістичного розвитку і тим самим пов'язаним з інтересами буржуазії.

Для розуміння природи  абсолютизму при Тюдорах і Стюартах і причин катастрофи останнього необхідно встановити, в якому відношенні абсолютна монархія Англії стояла не тільки до буржуазії, але і до частини самого пануючого класу країни - до нового дворянства.

Наростання опозиції нового дворянства, що означало звуження соціальної бази абсолютизму, становило головну небезпеку.

Нагадаємо, що однією з  передумов посилення нової династії Тюдорів було винищення старої, феодальної знаті. Зоряна палата і масові конфіскації  довершили те, чого не встигли зробити мечі в усобицах Червоної та Білої троянд. Від старої знаті в палаті лордів вцілів якийсь десяток прізвищ.

Причини обмеження абсолютної монархії при Стюартах (початок XVII століття):

- Англійський абсолютизм  прив'язував свою внутрішню і  зовнішню політику до інтересів досить вузького шару придворної і частково провінційної знаті, що становив в нових умовах його основну соціальну опору.

- Відбулося різке звуження  соціальної бази абсолютизму  в середовищі самого дворянства, оскільки нове дворянство все рішучіше змикається політично з позицією буржуазії.

- При правлінні першого  Стюартів (перша половина XVII століття) англійський абсолютизм і англійський  парламент ведуть боротьбу. Парламент,  спираючись на нові соціальні  сили, обмежуючи короля в податковій політиці, нав'язують йому закони, що обмежували основи абсолютизму.

 

11. Соціально-економічний розвиток Англії XVII ст. Англійське суспільство

На початку XVII ст. в  Англії ще панували феодальні відносини, одначе формувались і нові, ринкові. Проявами цього процесу стало створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва.

Перша половина XVII ст. відзначалася зростанням мануфактур, особливо ткацьких. Англія стала головним постачальником нефарбованих тканин на європейський ринок. Основними їх споживачами були голландці, які володіли секретом стійкого фарбування.

Значного розвитку досягло  вуглевидобування. В середині XVII ст. Англія забезпечувала 80% загальноєвропейського  видобутку вугілля (близько 3 млн. т).

Зростала торгівля. За перші 40 років XVII ст. обсяг її подвоївся. Головну роль, як і раніше, відігравали  торговельні компанії, які мали монопольне право на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Ост-Індська компанія.

У сільському господарстві розвивалися тенденції, започатковані ще в XVI ст. Лендлорди (великі землевласники) продовжували обгороджування задля розведення овець або ж, як і орендатори, використовували ренту (податок). Як лендлорди, так і орендатори наймали робітників. Ці процеси свідчили про подальше втягування сільського господарства у ринкові відносини, що було притаманне, з основному, південним і центральним графствам. На півночі зберігалися феодальні форми експлуатації: натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина).

Зрушення в економіці  позначилися на соціальній структурі  англійського суспільства. Хоча за формою воно лишалося феодальним зі складною системою васалітету (залежності), у  поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства сталися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно вело господарство: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва.

Швидко збільшувався прошарок найманих робітників у результаті обгороджування, що його провадило нове дворянство. Наймані робітники знаходили роботу на мануфактурах, у копальнях, портах, на вантажних суднах.

 

12. Перші англійські колонії

Англійська експансія  в Ірландії розпочалася ще в XII ст. за Генріха II Плантагенета. Саме Ірландія стала де-факто першою колонією Англії.

Перша англійська колонія  в Північній Америці була заснована  у 1607 р. Однак аж до буржуазної революції  надбання нових колоніальних володінь не входили до числа пріоритетів  зовнішньої політики держави. Англійські королі боролися за гроб Господній в Палестині (Річард Левове Серце) та за давні лени королівських родин (Нормандія, Анжу, Пуату та ін.) в континентальній Європі. Виснажлива Столітня війна з Францією, загалом малорезультативне втручання у європейські справи під час Тридцятилітньої війни призвели у кінцевому підсумку до зміни зовнішньополітичних орієнтирів.

Вихід на політичну арену  буржуазії змусив Англію здійснити  своєрідну переоцінку цінностей  в сфері міжнародного життя. Якщо монархи і феодальна знать шукали за межами держави химерної «слави» і нових денних володінь, не зважаючи особливо на людські та матеріальні втрати, то буржуазія активно добивалася нових ринків збуту і сировини, нових можливостей прибуткового застосування свого капіталу.

Буржуазна революція серед. XVII ст. вивела Англію на арену боротьби за колоніальний поділ світу. У трьох кривавих англо-гол-ландських війнах 1652-1654, 1665-1667 та 1672-1674 pp. було зломлено опір одного з найважливіших конкурентів. Поступово занепала колись могутня Іспанія, чий флот відкривав Америку та морські шляхи до далекої Індії.

Основним суперником Англії в боротьбі за колоніальний поділ світу після занепаду Іспанії  аж до 1789 р. виступала Франція.

Інтереси обох країн  найгостріше стикалися у Вест-Індії. Тут Англії належала Ямайка, Барбадос та ряд інших островів, а Франції - відповідно Сан-Домінго, Мартиніка, Гваделупа. У Північній Америці Англії належали 13 колоній, що пізніше складуть основу майбутніх Сполучених Штатів, Франція володіла Канадою та Луїзіаною. В Індії англійськими були Мадрас, Бомбей і Калькутта, французькими -Пондішері та Чандернагор. Французька революція 1789 р. згодом вирішила і це суперництво на користь Англії - те, що не було захоплене англійцями під час воєн з революційною Францією, Наполеон відпродав Сполученим Штатам (Луїзіана).

У XIX ст. англійська колоніальна  експансія поширюється на най-віддаленіші  куточки світу. У 1914 р. Великобританії належали 57 відсотків території  колоній та 71 відсоток залежного  населення світу. Іншими словами, колоніальні володіння цієї країни перевищували заморські надбання Франції, Іспанії, Португалії, Голландії та усіх інших колоніальних країн, разом узятих.

 

13. Причини та початок англійської революції середини XVII ст.

Англія на початку XVII ст. залишилась збедільшого аграрною країною. Сільське населення становило 80 %, а великі міс та — Лондон (200 тис. жителів) та Брістоль були винятком серед малолюдних міст. Проте з'явилися нові галузі промисловості (не-цехове виробництво) — видобуток вугілля, виплавка чавуну та заліза, виробництво пороху, паперу, бавовни, кораблебудування. Англія перестала вивозити вовну, її замінило готове сукно. Англія заснувала колонії на східному узбережжі Північної Америки, в Ост-Індії та Західній Африці. Особливо успішними були дві торговельні кампанії — Ост-Індська та «Старих авантюристів». Річний експорт останньої сягав 1 млн. фунтів, що було величезною сумою. При цьому річний доход у 20 фунтів був майновим цензом виборця англійського парламенту, наприклад, заможного ремісника.

На селі відбувається аграрний переворот. Оскільки стало вигідним продавати вовну, а не вирощувати сільгосппродукцію, поміщики зганяли орендаторів зі своєї землі, перетворюючи ріллю на пасовиська для овець. Ці пасовиська огороджувались, тому це явище назвали «огороджуванням». Основна маса селян почала перетворюватись на малоземельних та безземельних найманців.

У 1603 р. королем Англії став Яків І (1603-1625 pp.), який заслужив характеристику «наймудрішого з дурнів в Європі». Він намагався посилити владу  короля і послабити вплив парламенту, вороже ставився до Реформації, різко змінив зовнішню полі тику, зблизившись з католицькими державами. Це загострило політичну ситуацію в країні.

У 1625 р. королем став Карл І (1625-1648 pp.). Він також не знаходив спільної мови з парламентом. Парламент 1628 р. виступив зі знаменитою «Петицією про права», яка стала, власне, викладом англійської конституції: 1) населення не змушують до виплати податків, не затверджених парламентом; 2) ніхто не може бути заарештований інакше, як за ухвалою суду і за законами; 3) повинні бути припинені арешти цивільних осіб за законами воєнного часу; 4) повинні бути припинені постої військ у будинках обивателів.

У 1629 р. король розігнав парламент  і 11 років правив без нього. У 1638 р. почалося повстання в Шотландії, королівська армія зазнавала поразок. 13 квітня 1640 р. Карл скликав парламент, але на першому ж засіданні депутати заявили, що повинні розглянути все, що було зроблено без них за попередні 11 років. 5 травня того ж року король знову розігнав парламент. Він отри мав назву Короткого. Проте ситуація у війні з шотландцями погіршувалась і король змушений був скликати в листопаді 1640 р. новий парламент, який отримав назву Довгого (1640—1653 pp.). Парламент змусив короля стратити свого першого міністра і за боронив йому розпускати парламент. У 1641 р. парламент по дав королю «Велику ремонстрацію» — документ з 204 пунктів, в яких перераховувались зловживання короля і висувалася вимога про контроль парламенту над дією міністрів та армії. Карл, у свою чергу, звинуватив 5 лідерів опозиції у стосунках з шотландцями і вимагав їх видачі. Але це йому не вдалося і він покидає Лондон, зробивши своєю резиденцією Ноттінгем. Північ і Захід були здебільшого за короля, парламент підтримали Схід і Центр. Соціальною базою армії короля стало дворянство старого складу, за парламентом стояли широкі кола буржуазії, плебейські і напівпролетарські верстви міста, а також вільні селяни

Спочатку хід громадянської  війни, яка почалася у 1642 p., складався  на користь короля. У 1642 і 1643 pp. парламентські війська зазнали поразки. У 1643 р. було оформлено Союз парламентів Англії та Шотландії і королю довелося воювати на два фронти. Проте парламентська армія зазнала ще кількох поразок. Причини поразок полягали в нерішучості командування, яке скла далося з дворян і не бажало остаточної поразки короля. Реформа армії пов'язана з діяльністю Олівера Кромвеля (1599—1658 pp.). Він належав до сім'ї, яка збагатилася на конфіскації церковних земель. У 1628 р. Кромвель був уперше обраний до парламенту. На свої кошти він сформував 2 роти добровольців і став їх командиром. У 1642 р. він — капітан, а в 1643 р. — полковник. Його солдатів за витримку і мужність називали «залізнобокі», У 1645 р. було прийнято закон про реформування армії Замість окремих загонів, кошти на які відпускали графства, створювалась єдина армія на утриманні парламенту. Вводилась жорстка дисципліна. Офіцерські посади стали доступними будь-якій здібній людині, незалежно від походження. Прихильників короля називали «кавалерами», а парламенту — «круглоголовими». Вирішальна битва громадської війни відбулася 14 червня 1645 р. при Незбі. Король зазнав поразки і втік до Шотландії. Шотландці видали його англійському парламенту за 800 тис. фунтів.