Особливості формування етносу глобального світу

Зміни не обмежилися сферою суспільною, вони проникли і в свідомості кожної окремої людини. Людина постіндустріальної епохи вже не мислить тими категоріями, якими мислили людина аграрного і індустріального суспільства. Стався кардинальний перегляд основних ідеалів і цілей у житті. Нерухомість і багатство, як основні цілі, до яких прагнули люди попередніх епох, відходять на задній план. Первинною цінністю стає самовдосконалення, вдосконалення свого особистісного потенціалу, освіта. У світі, де абсолютну цінність набувають висококваліфіковані кадри, знання стає загальним еквівалентом багатства. Людину постіндустріального суспільства стає неймовірно складно захопити якоюсь ідеологією або національною ідеєю.

Знання стає основним ресурсом сучасного суспільства, наявність або відсутність якого визначає розвиток суспільства.

Саме знання у вигляді теоретичних розробок лежить в основі сучасних досягнень у комп'ютерних технологіях та генної інженерії.

Величезний  вплив нові технології надали на засоби масової інформації, нав'язували  своїм глядачам, читачам і слухачем одну, вигідну для них культурну  парадигму. Якщо ми пильно подивимося на сучасну нам культуру західної цивілізації, ми побачимо, що в ній простежуються всі ті ж тенденції до децентралізації, десинхронізації і дестандартізаціі у всіх інших сферах життя багатьох суспільств світу. Хоча в сучасний час на противагу культурі Західної цивілізації виступає так звана “Корейська Хвиля”. Так називають явище проникнення корейської культури в інші країни, в першу чергу, країни Південно-Східної Азії, але на даний момент “Корейська хвиля” поширилася більш ніж в 80 країнах світу. Поступово корейська культура йде далі і починає поширюватися і на інші країни.

На Саміті з  ядерної безпеки (Сеулі 26 і 27 березня) Обама сказав: “Це не дивно, що так  багато людей у всьому світі були спіймані “Корейською хвилею”. В кінці своєї промови Обама сказав на корейській мові: “Ми повинні йти разом” (같이 갑시다).

Отже, це характеризує відсутність якоїсь однієї культурної парадигми, навколо якої грунтувалися б усі види мистецтва, світосприйняття та ін.. Сучасна культура характеризується крайньою роздробленістю і неоднорідністю.

Ще однією відмінною  ознакою постіндустріального суспільства  є глобалізація. Вона стосується не лише економічних чи політичних процесів, що мають велике значення на сучасному  етапі розвитку, вона стосується і  культурних і соціальних сфер життя. Формуються вже глобальні цінності, такі як мир, свобода, соціальний прогрес, рівноправність, повага до людської гідності, та на перший план висувається права людини, що виступають на противагу індивідуальним цінностям.

“Кожне суспільство має бути пов'язане з одними загальними цінностям, таким чином, щоб її члени знали, чого очікувати один від одного, і мати деякі загальні принципи, за допомогою яких можна управляти своїми відмінностями, не вдаючись до насильства... Сьогодні, глобалізація робить нас все ближче один до одного, і наше життя впливають практично миттєво те, що люди говорять і роблять на зворотному боці світу, ми також відчуваємо необхідність жити так, як світове співтовариство. І ми можемо це зробити тільки якщо у нас є глобальні цінності, які пов'язують нас один з одним.” - зазначив в своїй промові Кофі Аннан. 

Також у постіндустріальну епоху кардинально змінюється і ставлення церкви до науки. В аграрну епоху істина була, перш за все, питанням віри, а не розуму. В індустріальну епоху наука повністю відокремилася від церкви, запропонувала свій, кардинально відмінний від церковного погляд на багато речей. У постіндустріальну епоху західна церква, і в першу чергу - католицька, не може не рахуватися з наукою і її досягненнями.

Релігія завжди вважалася найбільш традиційним і консервативним суспільним інститутом, і революційні зміни, що почалися в сфері релігії ще в другій половині XX століття, як ніяк краще демонструють всю ту глобальність змін, які відбулися з людством в епоху становлення і розвитку постіндустріального суспільства.

Важливо відмітити, що наукова революція, що відбулася в середині XX століття, що послідувала за створенням комп'ютера, здійснила величезні зрушення і в традиційній для Нового Часу медицині та генетиці. Завдяки інформаційним технологіям відбувся той прорив в області генетики, який ми зараз спостерігаємо.

Отже, на основі мною проаналізованої інформації я  зробила висновок, що постіндустріальне або інформаційне суспільство характеризується не тільки зміною характеру виробництва, а й, в першу чергу, трансформацією потреб та ціннісних орієнтирів людини.

Суспільний  лад “постіндустріального суспільства” характеризується небаченим ускладненням соціальної організації, інтенсифікацією культурних зв'язків та обмінів, зростанням культурного різноманіття, відходом від панівної в епоху масового індустріального суспільства уніфікації та стандартизації і формуванням людини, що володіє критичною свідомістю і прагненням реалізувати свій творчий потенціал.

Необхідно зазначити, що культурна індустрія сьогодні орієнтується, по-перше, не на задоволення креативних потреб особистості, а на “економіку здорового глузду” і, по-друге, на глобальність світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІІ. Наслідки та результати глобальної революції свідомості

Людина пройшовши довгий час свого розвитку піддавалася дуже різним системам світобачення і формування цінностей, але цей розвиток різних ідей, стилів поведінки призвів до формування в постіндустріальному суспільстві сучасної людини – людини інформаційного суспільства.

С самого початку  людина вважав себе частиною природи і не відділяв себе від неї. Її відносини з природою складалися на підставі спостережень за навколишнім світом. Земля сприймалася як жива істота, і людина приймала право будь-якої істоти на життя.

Потім людина почала позначати стихії як якісь вищі істоти, стала давати їм імена. Виникли боги і духи. При цьому відносини людини і природі не втратили вже створених установ.

Надалі відбувалося  олюднення богів і наділення їх рисами людей. Виникли перекази про походження людини від богів. Людина - вінець творіння, центр Всесвіту. Людина перестала ототожнювати себе з природою, вважати себе її частиною. Новий світогляд зняв ті обмеження, які накладалися на людину його колишнім, ведичним так сказати світосприйняттям.

Виникнення  християнства тільки погіршило ситуацію. Розвиток суспільства пішло на шляху  руйнування всього навколишнього світу.

З розвитком  науки і техніки відбулася  заміна основоположного принципу “людина - частина природи”. Знання - виступає як нова сила пізнання світу.

XX століття стало  переломним. Проблеми екології виникли  перед людством у першу чергу пов'язані з ростом населення. Здавалося що розвиток науки має сприяти вирішенню проблем, що виникли, але трапилося все навпаки. Наука більше сприяє розвитку бізнесу і власних переваг ніж рішенню глобальних проблем.

А наприкінці XX століття в людському суспільстві відбулися серйозні зміни, пов'язані з активним входженням в життя новітніх інформаційних технологій, які привели найбільш розвинені країни в нову постіндустріальну стадію соціального розвитку. Масштаби цих змін настільки великі, що змушують по-новому поглянути на місце людини в новому світі, зрозуміти і дослідити економічні, політичні та соціокультурні аспекти свого існування. В даний час проблема людини в постіндустріальному суспільстві є однією з найважливіших для вивчення. Специфіка цих питань і труднощі їх рішення багато в чому обумовлені тим, що не представляється можливим чітко позначити характер змін, що відбуваються.

Сучасний світ вже важко уявити без інформаційних технологій. Інтегруючись світ в глобальні мережі, інформаційні технології сприяли і сприяють руйнуванню комунікаційних бар'єрів (етнічних, релігійних, державних). Це веде до посилення процесу персоналізації, коли людина стає все менше залежна від загальноприйнятої, традиційної думки в сприйнятті та інтерпретації інформації, так як формується безпосередній зв'язок індивіда з джерелом інформації. Головним фактором процесу персоналізації стає розмивання соціальних ролей, руйнування колишніх ідентичностей, в результаті чого людина постає як “плаваючий простір, не має ні постійного місця, ні орієнтирів” .

Відбувається процес індивідуалізації, що розуміється як звільнення людини від громадської зумовленості. Суспільство, як система, що надає міцні форми соціальної ідентичності, руйнується, а життєвий простір формує нові форми ідентичності, нові спільноти, межі між якими легко проникні і рухливі. В таких умовах людська ідентичність з даності перетворюється в задачу, вирішити яку зобов'язана сама людина. У зв'язку з цим формується нарцисичний тип особистості, відчуває постійну потребу в набутті себе, в пошуку і підтвердження власної самостійності. З'являється креативний суб'єкт, який в ситуації руйнування колишніх підстав для самокатегоризації конструює нові соціальні відносини і власну ідентичність.

Зміна світосприйняття, чи революція свідомості, створила суспільство, яке представляє необмежений простір для самореалізації особистості, з одного боку, розширюючи простір ідентифікації, а, з іншого, звужуючи саму ідентичність, за рахунок вибору все більш вузьких культурних ніш для самоідентифікації. Останнє часто призводить до фрагментації особистості і до появи множинної ідентичності, яка вперше в історії починає сприйматися як норма.

Але це так зване глобальне суспільство мало і негативні наслідки, адже різноманітність не завжди добре, завжди знайдуться ті хто будуть боротися за власну ідеологію, а в сучасному світі ця боротьба стає кровопролитною. Як приклад можна навести зіткнення цивілізацій. Хоч світ і стає глобальним поняттям, цінності людей різних етносів розрізняються.

Негативним  є також наслідки екологічних  процесів, які сталися внаслідок  втручання людини в природу і  намагання її підкорення. Та ряд  інших негативних процесів, які були породжені саме людиною.

Таким чином, революція  свідомості надала ряд позитивних і  негативних рис, які склалися в сучасному  світогляді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Етнос - історично  стійка сукупність людей, що склалася на певній території та володіє загальними рисами і стабільними особливостями культури, мови, психологічного складу, а також усвідомленням своїх інтересів і цілей, своєї єдності, відмінності від інших подібних утворень, самосвідомістю і історичною пам'яттю.

В основі утворення  етносу лежить принцип компліментарності (схожості життєвих установок) і стереотипу поведінки, який виникає в процесі історичного розвитку. Тому головним, визначальним фактором виділення етносу є спільність історичної долі, особливий поведінковий тип етносу, система суб'єктивних ціннісних відносин, відмінних від інших, де мова, релігія є важливими, але додатковими елементами цього процесу.

Пов'язана однаковим походженням, матеріальною і духовною культурою спільність людей, що утворює етнос, відрізняється особливим типовим сприйняттям життя, спільністю (однаковістю) духовного складу, ставлення до зовнішнього світу, яке формує початкові стереотипи (ірраціональні почуття, як на емоційно-чуттєвому, так і раціональному рівнях), необхідні для самовизначення людини в духовному та соціально-політичному житті.

Простежуючи основні  стадії формування етносу можна виділити головні 3 форми етносу, що еволюціонуючи  переходили одна в одну. Так історично першою формою етносу було плем’я - етносоціальна спільнота докласового суспільства, заснована на кровноспоріднених зв'язках яка складалася з родів. Важливу роль в племені відігравало уявлення про спільність походження від якої-небудь реальної чи міфічної особистості, а іноді від тварини або навіть рослини (тотемізм, фетишизм і анімізм).

 Поступово  люди відходять від привласнюючого  господарства, що було характерне  племені, до відтворюючого. Відбувається і значний ріст населення. Як наслідок племена починають об’єднуватися в союзи, для того щоб захистити себе від нальотів та грабежів. Поширюючись по великій території, племінні союзи підкоряли собі окремі племена і цілі одноплемінні, асимілювавши їх. Таким чином окремі племена возз'єднувалися в потужні племінні об'єднання, що володіли великим військовим потенціалом, комплексною землеробсько-скотарською економікою і високою мобільністю, тому що для їзди використовували приручених тварин. На основі цих об’єднань і виникає новий історичний тип етносу – народність - етнічна спільність, яка виникає в епоху рабовласництва і феодалізму, являює собою мовну, територіальну, економічну та культурну спільність.

Так само, як і  плем’я з плином часу еволюціонувало в народність, на основі народності формується наступна форма етносу, а саме нація - виникає на індустріальній стадії розвитку суспільства. На грунті єдиних території, мови та економіки формується єдиний національний характер і психологічний склад. Відбувається будування загального національного ринку, демократії, приватної власності, національної культуру.

За нинішніх же умов етноси існують у формах нації, народу, національної та етнографічної  груп, а подекуди у вигляді окремих  племен.

В рамках кожної з цих епох (доіндустріальної, індустріальної та постіндустріальної) відбувається не лише еволюція етносу, відбувається і зміна світогляду, притаманна кожній цивілізації. Окрема цивілізація не обов'язково охоплює всю свою епоху. Цивілізація розуміється гранично широко, так що вона включає всю складну, ієрархічно впорядковану систему явних і неявних заборон, наказів, принципів і категорій теоретичного і практичного освоєння світу, що визначають своєрідність мислення, будуючи почуття і дії своїх індивидів.