Особливості формування етносу глобального світу

Отже, першою епохою на шляху розвитку людства була аграрна епоха (доіндустріальна). Історія цієї епохи налічує більше п'яти тисяч років. На цьому етапі розвитку людства для нього були характерні такі основні риси як поклоніння надприродним силам і патріархальність сім'ї.

Однак до початку аграрної епохи  існував ще один етап – первісно-общинний лад - на цьому етапі формування суспільства головною рисою світогляду був міф. Світогляд того часу ґрунтувався на вірі в одухотворення всієї природи, всі речі що оточували людей виконують призначені їм у світі функції. Таким чином міф пояснював все - надзвичайні події, суспільні порядки, звичаї та правила.

Людина ж античності мислить себе в єдиному космосі, так як базова риса античності є космоцентризм.

Парадигмою  античної свідомості були чотири стихії (земля, вода, вогонь, повітря) які пояснювали існування всього, саме з цих стихій все бере своє начало. В цей період людина абстрактно шукає універсум, закони природи, витоки світу.

Світ усвідомлюється як макрокосм  зі своїми внутрішніми законами, не залежними від волі людини (мікрокосм); в той же час через свідомість людини вони взаємопов'язані і являють собою єдину систему світобудови.

Новим етапом, що змінив світосприймання та систему  цінностей було Середньовіччя, головною рисою якого можна вважати релігійність.

 Людина створила так би мовити центр, без якого не бачила сенсу буття. Вся середньовічна культура мала своїм центром релігійний ідеал і навколо цього центру розвивалася.

Таким чином, головною концепцією середньвіччя є геоцентризм  – в центрі Бог. Релігія сильно вплинула на суспільство, вона привнесла нові цінності, нові переконання. Люди стали пов'язані між собою, не залежно від національності, мови, соціального становища.

Значні відкриття і соціально-політичні  зміни спричинили актуалізацію нових  ідей, які лягли в основу доби Відродження. Відбувається повернення до античності крізь християнську культуру. Лише відмінною ознакою було те, що основною ідеєю суспільства став антропоцентризм, тобто людина в центрі, на відміну від космоцентричної античності. Таким чином Бог - початок всіх речей, а людина - центр усього світу.

І саме в цей період формується ідеї гуманізму, тобто сформувалася ідея самостійності людської особистості, свободи волі, свобода душі віросповідання. Основи пантеїзму також пронизували  світобачення людини епохи Ренесансу.

Наступною важливою складовою  ціннісної системи є особлива цінність раціонально-наукового погляду на світ. Наукове ставлення до світу з наростаючою силою (особливо в XVII ст.) стало розглядатися як базисне для перетворення навколишньої дійсності. Воно створювало впевненість у тому, що людина здатна розумно влаштувати своє природне і соціальне середовище.

Найважливішою рисою світогляду людей епохи  Ренесансу стало формування позитивної установки на “нове”, ставлення до всякого роду нововведень як до чогось бажаного, очікуваного і корисному. “Нове” стало розглядатися як вища цінність. Звідси наявність в культурі цієї епохи яскраво вираженого шару інновацій, які зламують і перебудовують раніше складену культурну традицію. Традиційне ж суспільство, навпаки, характеризувалося настороженим ставленням до інновацій і різким змінам. Людина цього товариства наділяє “нове” негативною оцінкою і сприймає всякі різкі зміни як руйнування, бачить в них порушення сформованого порядку і стабільності, небезпека хаосу і розвалу.

Ще однією причиною зміни системи  сприйняття світу було створення  нової системи, що отримала назву  – геліоцентризм (Сонце, як центр  Всесвіту), що змінює геоцентризм(в  центрі Всесвіту - Земля). Ця теорія викликає не лише наукову революцію, а й глобальний переворот в світогляді людей. Тепер, коли Земля перестає бути центром світу, сама людина теж перестає бути центром.

 Такий комплекс соціальних та політичних умов сприяє формуванню нового типу особистості - самостійнішої, діяльнішої, промітної, не зв'язаної становими и корпоративними путами, яка вміє приймати рішення на свій страх и ризик.

Таким чином, наукові відкриття  Ренесансу, а також геліоцентризм  поклали початок розвитку для  наукового пізнання Нового Часу.

Тому в епоху Нового Часу стався перелом, коли теологія частково віддала свої колишні позиції науці, наука вже стала практичною а не споглядальною. Дослідження в науці сильно підірвали авторитет церкви, спочатку частково, а потім повністю секуляризували свідомість вченого і звільнивши його від непотрібних, а часом навіть шкідливих догматичних установок.

Людина усвідомлює себе і своє “Я” як єдиний критерій устрою, виникає віра в розум.

Саме в епоху Просвітництва  остаточно склалося уявлення про  те, що саме науковий прогрес і ні що інше, здатний поліпшити добробут людей. Як раз на цей час і доводиться поява перших зачатків індустріалізму в Європі.

Коли по Європі прокочується хвиля революцій, що змінили старий аграрний лад відбувається поява індустріалізму. Символом боротьби старої і нової цивілізації стала громадянська війна в Америці, що проходила між промисловим північчю і сільськогосподарським рабовласницьким півднем, в якій, як відомо, переміг північ. Закінчилася хвиля революцій революцією в Росії в 1917 році, а повністю індустріальна цивілізація зміцнилася в західному світі лише до середини XX століття.

Нова цивілізація змінила виробництво, звернулася до абсолютно інших джерел енергії, змінила суспільні відносини  і політичні структури, змінила  мінімальну осередок суспільства - сім'ю, створило інші морально моральні норми і майже повністю викреслила бога як основу всього сущого з людської свідомості.

Стандартизоване виховання і навчання людей за стандартними книгам створило ефект масової свідомості. Ефект масової свідомості немислимий без такого феномена як масова культура. Конвеєрне виробництво виробляє кожен день тисячі стандартних елементів одягу і прикрас, масові газети і телебачення, що доводять до масової публіки стандартну інформацію, стандартні кінофільми і музика та багато іншого - основні характеристики індустріального суспільства.

Глобальні зміни, що відбулися вплинули не тільки на суспільне життя, вони змінили саму людину, в тому числі і мінімальний осередок суспільства - сім'ю.

Для аграрної цивілізації була характерна патріархальна сім'я з величезною кількістю родичів. Тільки зусиллями такої сім'ї людина могла впоратися з проблемами, які чекали його на кожному кроці. Тільки під крилом великої родини людина відчувала себе в безпеці. З настанням епохи індустріалізму, необхідність великої родоплемінної сім'ї відпадає. Людина більше не відчуває небезпеки перед непередбачуваною природою.

Індустріальна цивілізація змінила  свідомість людей. Людина, що жила в XX столітті, мислила вже абсолютно іншими категоріями, ніж людина XV століття. Бог, що був основою світобудови в першу епоху, практично повністю втратив свої позиції в другу. Про людину заговорили вже не як про божественне створення, а як про закономірний процес еволюційного розвитку. Релігія стала швидше частиною культурної спадщини. Вона впливає на суспільство куди менше, ніж засоби масової інформації.

В індустріальної людини стало з'являтися більше вільного часу, який вона могла проводити з задоволенням для себе, що сприяло будуванню системи цінностей навколо себе.

В тоталітарних та капіталістичних режимах було легко нав’язувати свою ідеологію та стандарти життя, поведінку та звісно систему цінностей. Все це досягалося шляхом масової інформації. Адже вона була повністю контрольована.

Однак відбувається інформаційна революція, що супроводжувалася формуванням інформаційного суспільства. Масова інформація, особливо з виникненням Інтернету, перестає бути пристроєм нав’язування бажаних для суспільства цінностей. Інтернет дав можливість побачити світ іншими очами та приймати участь у формуванні саме глобальної моделі світу. Світу де кожен має свою думку. В світі де людині важко нав’язати певну ідеологію, людина сама обирає життєві цінності на основі сприйнятої ій інформації та картину світу. Людина вже мислить глобально, вже не існує певних рамок які були нав’язані людині.

Сприянню формуванню сучасного світогляду також мали і процеси глобалізації. В світі де країни почали прагнути до зближення, як в економічній та політичній сферах, так і в культурній та ін. сферах, людина почала прагнути до пізнання інших етносів, інших країн, інших культур. Обмін інформацією всіх сфер життя створив різноманіття як культурного наслідування так і різноманіття думок та систем цінностей, які кожна людина формує окремо.

В цьому плані  можна простежити нав’язування способу життя та системи цінностей саме Західної цивілізації, хвиля наслідування культурі Заходу, що спостерігається в багатьох країнах світу. Але на сучасному етапі можна виділити новий центр культурного наслідування,  прихильниками якого стає все більше людей. Це так званий феномен “Корейської хвилі”.

Таким чином, відбулася трансформація потреб та ціннісних орієнтирів людини. Формуванню нового виду особистості сприяє вільний обмін інформацією, людина спрямовується на самореалізацію та самовдосконалення, пізнання нового, знання виступають як основа всього. Кожен сам обирає стиль життя, поведінки, образ наслідування та формує власне сприйняття світу такою є людина сучасності.

Неможливо не відмітити  і негативні наслідки, такі як поступове стирання традицій, що унаслідувалися епохами. Сім’я перестала займати лідируюче місце, навпаки стала щось на зразок тягаря, що заважає самореалізації людини. Як наслідок зміни світогляду можна віднести і виникнення глобальних проблем людства, таких як глобальне потепління та забруднення навколишнього середовища. Адже людина в погоні за пізнанням світу законами науки перестала поважати природу, природа стала чимось що можна використати у власних цілях. І це стосується не лише природи, в сучасному світобаченні людина бачить у всьому ресурси якими можна скористатися.

Революція свідомості призвела до різноманітності смаків, поглядів, стилів поведінки, шляхів до самовираження. Безперечно це є позитивним наслідком що призвів до формуванню індивідуальності, але тут простежується і негативний наслідок, адже відбуваються конфлікти на основі цієї різноманітності. А в глобальному контексті це призводить і до  конфліктів цивілізацій, що несуть за собою і людські жертви і шкоду навколишньому середовищу.

Також як наслідок людина стала вважати себе володарем Всесвіту. Все пояснюється законам науки, все що оточує нас має бути використаним. При чому це призвело і до формування у деяких індивидів думки, що вони мають право розпоряджатися життями інших.  Людина все більш стає безжалісною і нездатною до співчуття. Це, нажаль, стосується і дітей. Дітей все більше турбує співчуття а навпаки привертає жорстокість.

Отже як наслідок сформувалася людина, головними орієнтирами системи  цінностей якої є самореалізація, досягнення успіху в житті, орієнтація на будову кар’єри замість досягнення сімейного добробуту, бажання постійного прогресу та домінування матеріальних цінностей над духовними. І звісно вся система цінностей переплітається з науково-технічним прогресом, адже неможливо уявити сучасне суспільство без інформаційних технологій.