Перспективи посилення позицій України на світовому ринку соняшникової олії

Зміст

Вступ

Розділ1. Теоретичні засади розвитку ринків соняшникової олії в умовах глобалізації світової економіки

1.1 Поняття  кон’юнктури та кон’юнктуроутворюючі  фактори

1.2 Послідовність  дослідження кон’юнктури ринку  та основні її показники

1.3 Державне регулювання ринку соняшникової олії в Україні

Розділ 2. Оцінка кон’юнктури ринків соняшникової олії

2.1 Моніторинг  та прогноз кон’юнктури ринку  соняшникової олії

2.2 Поточний  стан внутрішнього ринку соняшникової  олії

2.3 Оцінка  експортних можливостей ринку соняшникової олії в Україні

Розділ 3. Перспективи посилення позицій  України на світовому ринку соняшникової олії

Висновки

Список  використаних джерел

Вступ

Актуальність  теми. В умовах глобалізації світової економіки і торгівлі кожна країна тією чи іншою мірою бере участь у міжнародному поділі праці в процесі обміну товарами. Ефективне проникнення на світові ринки та інтеграція у світову економіку може відбуватися за умови інформаційного обслуговування маркетингу шляхом використання сучасних інтернет-технологій, забезпечення якості товару відповідно до вимог міжнародних стандартів, моніторингу кон’юнктури та прогнозування її динаміки, а також регулювання внутрішнього ринку з використанням як адміністративних, так і ринкових інструментів. Структура експорту вітчизняних агропродовольчих товарів, де переважає сировина, свідчить про необхідність диверсифікації зовнішньої торгівлі в напрямі збільшення обсягів продажу товарів більш глибокої переробки, особливо тих, частка яких на світовому ринку є визначальною. Таким товаром протягом останніх років є олія соняшникова, за обсягами експорту якої Україна зараз посідає перше місце і яка характеризується найвищим рівнем конкурентоспроможнос-ті на світовому ринку. Тому дослідження мікро- та макромаркетингового середовища, взаємозалежностей і взаємозв’язків кон’юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків олії необхідно поглиблювати з урахуванням сутності соціально-економічних процесів, які відбуваються в аграрному секторі в сучасний період.

Великий досвід накопичено сучасною економічною наукою з проблем міжнародного економічного співробітництва. Основні фундаментальні положення сучасної теорії міжнародної торгівлі відображені в працях Б. Баласси,Ч. Гіла, Дж. Еванса, С. Маджаро, К. Макконела, Б. Карлофа, Ф. Котлера, Ж. Лаблена, Ш. Ліндера, В. Леонтьєва, Б. Оліна, М. Портера, Д. Рікардо, П. Самуельсона, А. Сміта, Г. Хаберлера, Елі Хекшера та інших вчених.

Вагомих результатів у дослідженні зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу, ринкових реформ у цій сфері домоглися Ю. Білик, В. Галушко, В.І. Губенко, Б.В. Губський, О.Д. Гудзинський, А.М. Кандиба,С.М. Кваша,Є.С. Коваленко, П.А. Лайко, М.Й. Малік, Б. Пасхавер, П.Т. Саблук, В.К. Савчук, Л.М. Худолій, О. Шпичак та багато інших науковців.

Однак, питання моніторингу і прогнозування кон’юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків соняшникової олії, проблеми пов’язані з формуванням конкурентної стратегії виходу на зовнішні ринки українських товаровиробників є недостатньо вивченими. Потребують додаткових досліджень і питання методичного характеру щодо впровадження міжнародного маркетингу в експортну політику підприємств в умовах висококонкурентних світових товарних ринків та використання інтернет-технологій для забезпечення необхідною інформацією вітчизняних учасників ринку. Тому, усе вищезазначене і послужило основою для вибору теми дослідження, визначення його мети та практичних задач.

Мета  і задачі дослідження. Мета дослідження  полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо державного регулювання ринку  олійних товарів та організаційно-методичних підходів щодо стратегії входження українських товаровиробників у зовнішні ринки в умовах їх глобалізації відповідно до параметрів кон’юнктурного прогнозу ринку соняшникової. Для досягнення мети наукового дослідження в роботі були поставлені і вирішені такі задачі:

- окреслено  та узагальнено напрями еволюції  розвитку наукових теорій формування  сучасної глобалізованої системи  світогосподарських взаємовідносин;

- оцінено  вплив державного регулювання  ринку олійних на розвиток експортного потенціалу галузі;

- виявлено  і проаналізовано фактори маркетингового  середовища стану і функціонування  внутрішнього та зовнішнього  ринків соняшникової олії;

- оцінено  поточний стан внутрішнього ринку  соняшникової олії, розроблено його  кон’юнктурний прогноз на найближчу перспективу;

- визначено  пріоритетні напрями експорту  соняшникової олії на зовнішні  ринки;

- виявлено  фактори та можливості гармонізації  параметрів якості продукції  олійножирового комплексу з міжнародними  стандартами;

- розглянуто методику використання інтернет-технологій у моніторингу світових агропродовольчих ринків

Об’єктом  дослідження є сучасний зовнішній  та внутрішній ринок соняшникової олії.

Предметом дослідження є методи впливу та регулювання  ринків соняшникової олії в умовах глобалізації світової економіки

Розділ 1. Теоретичні засади розвитку ринків соняшникової олії в умовах глобалізації світової економіки

1.1 Поняття кон’юнктури та кон’юнктуроутворюючі  фактори

Кон’юнктура (лат. conjungo - звязую, з’єдную; conjunctura - “з’єднання, поєднання, збіг обставин, які в цілому утворюють тимчасову ситуацію”) - це поняття, яке використовується в різних сферах дослідження. Розрізняють політичну, соціальну, економічну та ін. кон’юнктуру [1].Згідно з найбільш широким визначенням, кон’юнктура - це сукупність факторів та

обставин, які формують стан якого-небудь середовища і впливають на здійснення і результати процесів, що в цьому середовищі відбуваються[1].

Розрізняють загальногосподарську кон’юнктуру і ринкову кон’юнктуру

Загальногосподарська кон’юнктура характеризує стан всього світового господарства в цілому або економіки окремої країни в певний період. Вона виступає зовнішнім середовищем для ринкової кон’юнктури і в широкому плані формує розвиток останньої через складний комплекс процесів і явищ, що відбуваються в окремих регіонах, господарських системах і світі в цілому (інтеграційні процеси, реформування економік, політичні кризи, локальні війні, зміни в світовому господарстві і т.д.). Ринкова кон’юнктура - це конкретна економічна ситуація, яка склалась на ринку в даний момент або в обмежений відрізок часу. Кон’юнктура товарного ринку (ринкова кон’юнктура) - характеризує ситуацію на світовому ринку в цілому, на ринку окремих товарів або на внутрішніх ринках країн. Вона виступає як результат взаємодії різних (економічних) факторів, які визначають в кожен даний момент стан на конкретних ринках і обумовлюють напрямок, хід і результат комерційної діяльності на цих ринках. Загальногосподарська і ринкова кон’юнктура тісно взаємопов’язані. Ринкова кон’юнктура з одного боку залежить від розвитку і стану загальногосподарської, а з іншої - сама впливає на її формування.

Предметом дослідження кон’юнктури ринку  є масові процеси і явища, які  визначають конкретну ринкову ситуацію, і які піддаються кількісній і якісній оцінці. Дослідження ринкової кон’юнктури не може бути неоперативним, характеризується широким використаннями якісних, атрибутивних і альтернативних оцінок, оглядів описового характеру, застосування орієнтовних характеристик і непрямих розрахунків, логічних висновків, використанням попередньої і прогнозної інформації, експертних оцінок, сценаріїв розвитку. Вирішальний вплив на формування цих різновидів ринкової кон’юнктури справляють два найважливіших ринкових фактори - співвідношення попиту і пропозиції на ринку та рівень ринкових цін. Формування і розвиток ринкової кон’юнктури здійснюється в рамках певного періоду (місяць, квартал, рік і т.д.). З точки зору часових рамок розрізняють поточну, минулу і майбутню кон’юнктуру. Т.ч., ринкова кон’юнктура розглядається в статиці і в динаміці. Ринкова кон’юнктура в статиці - це її стан в певний момент. Ринкова кон’юнктура в динаміці - дає можливість прослідкувати, як вона формується і розвивається, виявити закономірності, тенденції і перспективи. [6]

Кон’юнктуроутворюючі  фактори та їх класифікація.

Чинники і фактори, які здійснюють вплив  на економічну кон’юнктуру, називають кон’юнктуроутворюючими.Різноманітність різних поєднань факторів є об’єктивною причиною багатоманітності і оригінальності ринків. Стан кон’юнктури ринків оцінюють за показниками економічної кон’юнктури, які відображають ситуацію, що склалася на ринку в результаті дії кон’юнктуроутворюючих факторів. Однак, кількість таких факторів, складність їхнього нелінійного взаємозв’язку і впливу, багатоманітність показників кон’юнктури і нелінійність їх зміни під впливом кон’юнктуроутворюючих факторів створюють труднощі у встановленні функціональної залежності між ними. Складність кон’юнктурних досліджень полягає в тому, що показники однієї кон’юнктури є одночасно факторами, що формують іншу кон’юнктуру, яка в свою чергу своїми показниками впливає на першу. Більше того, одні і ті ж показники економічної кон’юнктури є і власне показниками кон’юнктури і кон’юнктуроутворюючими факторами. Таким чином, економічна кон’юнктура є складною системою, що характеризує ситуацію на ринку, стан якої в кожен момент часу визначається дією сукупності кон’юнктуроутворюючих факторів і відображається станом показників економічної кон’юнктури. Характер дії на кон’юнктуру кожного з факторів суттєво відрізняється за силою і масштабом впливу, часі і напрямку дії і за самою його природою. Вся сукупність кон’юнктуроутворюючих факторів складається із постійнодіючих і тимчасових, випадкових і стихійних факторів; факторів, що стимулюють і стримують розвиток економіки та її окремих галузей; факторів, що складають основу формування кон’юнктури циклу і факторів, що за своєю природою є нециклічними.

Класифікація  кон’юнктуроутворюючих факторів на постійнодіючі і тимчасові є корисною з методологічної точки зору. При дослідженні загальногосподарської кон’юнктури основна увага концентрується на постійнодіючих факторах, а тимчасові фактори мають другорядне значення. Фактори довгострокового впливу лежать в основі дослідження і ринкової кон’юнктури, однак ці факти визначають кон’юнктуру ринку в цілому. Кон’юнктура ринку окремих товарів в своєму розвитку відрізняється від загальногосподарської кон’юнктури. При аналізі ринкової кон’юнктури основну увагу звертають на дію факторів короткострокового значення (тимчасових, стихійних, випадкових), особливо коли мова йде про сільськогосподарські товари і деякі види мінеральної сировини. Меншою мірою це стосується ринків машин та обладнання, де основу формування кон’юнктури складають, як правило, постійнодіючі фактори. [2]

Разом з тим, поділ на постійні і тимчасові  фактори не слід абсолютизувати, оскільки часто один або кілька факторів постійної  дії можуть визначити формування кон’юнктури певного ринку, а  іноді і тимчасові фактори  можуть стати визначальними у формуванні кон’юнктури всієї економіки. За ознакою зв’язку з циклом відтворення, фактори поділяють на циклічні і нециклічні.

Група циклічних факторів включає всі  процеси і причини, які складають  основу механізму формування розвитку економіки, формують сам економічний цикл. Механізм дії циклічних факторів на розвиток і формування циклу в економіці в своїй основі не змінився. Динаміка капіталовкладень і споживчого попиту продовжує бути циклічною. Зростання капіталовкладень є ознакою високої кон’юнктури і відповідає фазам пожвавлення і підйому. Скорочення капіталовкладень призводить до погіршення кон’юнктури і є передвісником кризи. Як правило, більшість інвестицій спрямовується в машини і обладнання, менша - в будівництво. Також приватні капіталовкладення швидко реагують на зміни кон’юнктури і дещо випереджають її зміни. Показник капіталовкладень використовується для визначення зрілості підйому (початок, середина чи кінець). Державні капіталовкладення зазвичай слабко реагують на погіршення кон’юнктури. Характер розвитку економіки, темпи росту промислового виробництва, об’єм внутрішнього товарообігу і міжнародної торгівлі визначаються темпами і об’ємом капіталовкладень у будівництво споруд, об’ємом закупівель машин і обладнання, рівнем замовлень, що надходять на інвестиційне обладнання і об’ємом його виробництва. В найбільш прогресивних галузях (машинобудівна, хімічна і т.д.) цей термін став помітно коротшим, ніж “старих” галузях (текстильна, харчова, вугільна). Це скорочення термінів, скорочення циклу оновлення капіталу в окремих галузях і в економіці в цілому створює специфіку розвитку економіки в цілому та окремих галузей. Тому найважливішим елементом методології аналізу і прогнозу кон’юнктури є встановлення активності і характеру дії циклічних факторів, визначення на основі наявних даних фазі циклу, в якому знаходиться економіка в даний момент, і визначення строків переходу циклу в наступну фазу динаміки циклу в перспективі. Наявність довгострокового прогнозу розвитку економіки або її галузі є обов’язковим елементом дослідження кон’юнктури. Група нециклічних факторів включає всі процеси і причини, розвиток яких за своєю природою не має циклічного характеру. Однак більшість цих факторів, так само як і циклічні фактори, впливають на господарський розвиток постійно (змінюється лише сила впливу), а також здійснюють певний вплив на хід розвитку конкретного циклу, формують його обличчя, створюють індивідуальні риси і вносять модифікації в механізм розвитку циклу. [3]