Перспективи посилення позицій України на світовому ринку соняшникової олії

 

1.2 Послідовність дослідження кон’юнктури ринку та основні її показники

 

Дослідження кон'юнктури ринку виконується  в такій послідовності:

1. Дослідження  основних рис і особливостей  ринку

Для цілей кон'юнктурних досліджень ринки поділяють за такими ознаками:

• за ступенем організації ринкової інфраструктури: організовані, неорганізовані;

• за функціональним призначенням товару: товарні (машин і обладнання, сировини, товарів широкого попиту, у тому числі довгострокового і короткострокового користування та товарів повсякденного попиту), факторів виробництва: землі, нерухомості, праці, машин і обладнання, капіталу, кредитно-грошових, інвестицій, послуг: транспортних, населенню, науково-технічні, інші;

• за територіальною ознакою: місцевий, регіональний, національний, міжнародний;

• за обсягами продажу товарів і ступенем конкуренції: ринок чистої конкуренції, конкурентний ринок, ринок монополістичної конкуренції, олігополія, чиста монополія.

Чисельність різних типів ринку обумовлює  і різноманіття оцінних показників і методів їх дослідження.

 

2. Вибір (розроблення) методів вивчення кон'юнктури

Методи  кон'юнктурних досліджень поділяють  на такі групи:

• методи економічного загальносистемного аналізу: порівняння, візуально-графічні, балансовий, формально-логічний (експертних оцінок, якісні і кількісні рейтинги тощо);

• економіко-математичні методи: загально-математичні методи розрахунку економічних показників, методи математичного моделювання;

• економіко-статистичні і методи математичної статистики:

аналіз  динаміки кон'юнктури (метод відносних  величин, метод середніх величин, індексний метод, аналіз рядів динаміки, аналіз часових коливань, зведення і групування, вибіркове спостереження), регресійно-кореляційний аналіз, експертні методи.

3. Збір  і накопичення кон'юнктурної інформації

Збір  і накопичення інформації проводиться методами ринкових маркетингових досліджень.

4. Аналіз  кон'юнктури виконується за такими  напрямками:

• аналіз динаміки і циклічності економічних процесів;

• аналіз загальногосподарської кон'юнктури;

• аналіз рівня і динаміки цін, а також цінових показників кон'юнктури;

• дослідження попиту і пропозиції;

• дослідження особливостей поведінки суб'єктів ринку;

• оцінка потенціалу та основних пропорцій ринку;

• оцінка підприємницького ризику.

5. Прогноз  кон'юнктури

Прогнозування кон'юнктури здійснюється за допомогою загальноприйнятих методів маркетингового прогнозування

Основна складність дослідження кон'юнктури  полягає не в тому, щоб чітко  визначити коло факторів і елементів  її формування. Найважливішим завданням  будь-якого дослідження кон'юнктури, від успіху розв'язання якого залежить не тільки глибина охоплення і ґрунтовність аналізу, але й точність та правильність прогнозу її розвитку, є:

визначення  значення, сили впливу окремих факторів на формування кон'юнктури;

виявлення провідних факторів, які визначають кон'юнктуру в

кожний  окремий момент і на найближчу  перспективу.[4]

А для  розв'язання цих завдань необхідно  знати та вміти оперувати показниками  розвитку кон'юнктури.

Показники - це кількісні характеристики, які  дозволяють оцінити зміни, які відбуваються на ринку, і визначити тенденції у розвитку кон'юнктури, тобто скласти прогноз. Показники, що виступають у ролі індикаторів кон'юнктури, залежно від поставлених цілей аналізу й особливостей розвитку ринку, можуть бути як абсолютними, так і відносними величинами.

Кон'юнктура  ринку характеризується визначеними  у часі та просторі певними співвідношеннями попиту і пропозиції, що формуються як сукупність товарно-грошових пропозицій під впливом конкретної комбінації діючих факторів. Визначальними показниками ринкової кон'юнктури є ціни, за якими продавці реалізують, а покупці купують товари чи послуги. Їхні конкретні величини зазнають коливань відповідно до пануючих тенденцій в русі попиту і пропозиції.[4]

Основні показники кон’юнктури ринку

1. Сталості, циклічності, коливання і динаміки розвитку ринку: середні показники, показники варіації, форми кон'юнктурної хвилі, темпи і вектори зростання (спаду), параметри і функції тренду.

2. Ринкової  пропозиції: обсяги, структура і  динаміка пропозиції, ціни, еластичність, функціональні можливості пропозиції (максимально можливі обсяги).

3. Ринкового  попиту: обсяги, структура, диференціація  і динаміка попиту, ціни, еластичність, функціональні можливості попиту (місткість ринку).

4. Пропорційності  ринку: співвідношення попиту і пропозиції; структура ринку (види продукції, основні товаровиробники, споживання, товарообіг, обіг капіталів тощо), у т. ч. частки ринку основних товаровиробників, посередників, споживачів, постачальників; територіальна структура ринку; масштаби ринку, рівень монополізації і конкуренції.

5. Ділової  активності і комерційного ризику: обсяг, кількість, частота і  динаміка угод; індекси ділової  активності, макроекономічні показники,  виробничі (торгові) можливості  пропозиції, збутові можливості  пропозиції (портфель замовлень, його склад і динаміка), рівень комерційного ризику (за видами ризику).[5]

Варто зазначити,що на практиці виробник, перш ніж прийняти остаточне рішення  про розмір коштів, що виділяються  для кожного ринку, хотів би знати  й інші відомості про ринки (ступінь їх насиченості, кількість конкурентів, їхні позиції, тип ринку, зокрема вертикальний чи горизонтальний).

Методи  оцінювання перспективної місткості  ринку. Перспективну місткість ринку  визначають методом екстраполяції  або методом експертних оцінок. Метод екстраполяції передбачає аналіз минулих фактичних даних.

Метод експертних оцінок потребує залучення  експертів (вчених, фахівців з маркетингу, досвідчених торгових агентів). Зазначений метод доцільно використовувати  тоді, коли потрібно оцінити перспективи розвитку галузі чи ймовірність настання будь-якої події. Експертні оцінки одержують різними способами. Експерти можуть дати групову оцінку - це так званий метод групового обговорення (метод Дельфі). На початковому етапі (у першому турі) кільком випадково відібраним експертам пропонують назвати по п'ять, на їхній погляд, найавторитетніших експертів у досліджуваній галузі. Кожен з п'яти названих експертів, у свою чергу, повинен назвати п'ять прізвищ. З отриманого списку (30-50 осіб) відбирають тих, чиї прізвища називалися найчастіше (8-15 осіб).

У другому  турі відібраним експертам пропонують автономно відповісти на запитання  анкети. Одночасно збирають пропозиції щодо вдосконалення анкети. Отримані результати групують й усереднюють.

У третьому турі експертам повідомляють усереднені показники і пропонують знову висловити свою думку (у разі потреби анкету коригують з урахуванням зауважень експертів) або скоригувати початкову оцінку чи обґрунтувати її відхилення від середньої. Водночас експертам називають прізвища їхніх колег, які беруть участь у дослідженні, і пропонують проранжирувати їх за ступенем авторитетності в галузі. У такий спосіб отримують внутрішній рейтинг експертів. Кожному експерту за результатами рейтингу присвоюється певна "вага", як правило, в інтервалі 0-5 або 1-9. Відповіді експертів коригують з урахуванням "ваги" експерта, потім дані знову усереднюють. На завершальному етапі експерти знову одержують опосередковані результати і висловлюють остаточну думку. Експерти можуть бути опитані індивідуально.[6]

З одного боку, використання методу експертних оцінок має низку переваг: прогноз  можна скласти досить швидко з  незначними витратами; у процесі  спілкування експертів висловлюються  й узгоджуються різні точки зору. Проте, з іншого боку, думки, як правило, менш достовірні, ніж реальні факти. Цей метод доцільно використовувати для агрегованого прогнозування.

 

1.3 Державне регулювання ринку  соняшникової олії в Україні

 

Основними важелями впливу на економіку є механізм ринкової конкуренції та механізм державного регулювання. Причому вплив державного регулювання, крім ситуації з кризовими явищами, має прямий вплив на законодавчу базу підприємницької діяльності, тобто на правила гри на ринку, і вже через ці правила опосередковано впливає на конкретні підприємства, виконуючи роль стимулятора розвитку бізнесу [2]. Таким чином,разом з іншими факторами впливу на бізнесове середовище, роль держави в розвиненій ринковій економіці має велике значення. Особливо важливого значення набуває державне регулювання економічних процесів у зв’язку зі вступом України до СОТ та наступного повноправного членства в Європейському Союзі. [7]

Питання стабілізації роботи олійно-жирового комплексу було предметом розгляду двох засідань Кабінету Міністрів України  у 1998 році. Результатом цих засідань стали Укази Президента та Закони України. Зокрема, Законом України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09. 1999 року № 1033-XIV встановлено 23 % вивізне (експортне)на насіння деяких видів олійних культур (насіння льону, соняшнику, рижію). Потім Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України» від 21. 06. 2001 року №2555-III знижено ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур з 23 % до 17 % та заборонено переробку соняшнику за кордоном на давальницьких умовах. [13]

У ході переговорного процесу щодо вступу України до СОТ питання зменшення  вивізного (експортного) мита на насіння  соняшнику було врегульовано українською  стороною шляхом прийняття Закону України від 07. 07. 2005 року № 2773-IV «Про внесення змін до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», який набрав чинності після набуття Україною з 16. 05. 2008 року повноправного членства у СОТ. Закон передбачає щорічне зменшення діючої 17 % ставки мита на 1 % (до 10 % у кінцевому періоді) після вступу України до СОТ, а Закон України «Про внесення змін до ст. 2 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 31. 06. 2007 року передбачає скасування з моменту вступу до СОТ індикативних цін. У зв’язку із значним подорожчанням олійної сировини у 2007/2008 МР і, відповідно, подорожчанням продуктів харчування, що виробляються на основі рослинної олії, одною із основних

проблем було вирішення на урядовому рівні  питань щодо збереження економічних  взаємовідносин, які склалися на внутрішньому ринку між товаровиробниками  олійної сировини, виробниками олії та споживачами, стабілізації цінової ситуації на внутрішньому олійно-жировому. Урядові зусилля були направлені в напрямку виробників та продавців олійно-жирової продукції для споживання всередині країни, а також для експорту. Між Кабінетом Міністрів України та олійно-жировими підприємствами 24 вересня 2007 року було підписано Меморандум про узгоджені дії, яким передбачалось здійснення спільних дій щодо стабілізації олійного ринку.[19]

Варто зазначити, що обмеження експорту олії призведе до зупинки підприємств  та зменшення обсягів виробництва продукції, зменшення надходжень до бюджету, до вимушеного вивільнення більше 10 тис. працівників та неотримання заробітної плати. Наявні ресурси олії соняшникової та розрахункові обсяги її виробництва до кінця маркетингового року перевищують потреби внутрішнього ринку у 5 разів, що підтверджує висновок щодо недоцільності застосування квотування експорту олії. Представники асоціації «Укроліяпром», Української зернової асоціації та Аграрної Конфедерації ініціювали зустріч з Президентом України 14 травня 2012 року. За підсумками зустрічі Президент звернувся з листом до Прем’єр-міністра, де звернув увагу на те,що під загрозою зриву стабільна промислова переробка урожаю соняшнику через зупинку 13 заводів олійно-жирової галузі, що за оцінками науковців від запровадження квотування експорту вітчизняні сільгоспвиробники вже втратили від 1,1 до $1,4 млрд. Зогляду на викладене, Президент запропонував Уряду: провести зустріч із сільськогосподарськими товаровиробниками та представниками аграрного бізнесу щодо ситуації в галузі та прийняти рішення щодо скасування обмежень на експорт зерна та олії; забезпечити діалог з сільськогосподарськими товаровиробниками та представниками аграрного бізнесу з метою розробки виваженої, узгодженої та ефективної політики регулювання аграрних ринків у 2010/2012 МР; передбачити зобов’язання виробників та експортерів щодо недопущення в поточному маркетинговому році зростання оптових цін на зерно та соняшникову олію, недопущення скорочення обсягів поставки зерна на хлібопекарські та борошномельні підприємства, а також соняшнику та соняшникової олії на олійноекстракційні, олійно-жирові заводи та в роздрібну мережу. Враховуючи бездіяльність Уряду з вище приведених питань Президент України своїм Указом № 478/2008 від 26. 05. 2012 року зупинив дію постанов Кабінету Міністрів України № 189 і № 229.

Державне  управління було розповсюджено не тільки на виробників та експортерів олійно-жирової  продукції, а й на продавців продовольчих товарів. Між Кабінетом Міністрів  України, виробниками продовольчих товарів та суб’єктами мережевої роздрібної торгівлі 3 квітня 2012 року підписано Меморандум порозуміння з метою необхідності стабілізації цінової ситуації на споживчому ринку країни та забезпечення населення соціально значущими товарами за доступними цінами.