Перспективи посилення позицій України на світовому ринку соняшникової олії

У Міністерстві економіки не впевнені,чи не поженуться виробники за надприбутками у  збиток вітчизняному ринку,саме цим  і пояснюють квотування. Виробники  ж переконують,що жодної загрози  для українського ринку немає.

Окрім того,учасники ринку припускають,що метою впровадження обмежень може бути сам процес розподілення квоти Міністерством економіки. Й наводять у приклад досвід квотування 2008 року:в березні більшу частину квоти отримало п’ять компаній,решту-поділили між іще 18 гравцями ринку. Як наслідок багато компаній не змогли закрити контракти й отримали збитки. При цьому виробники запевняють,що внутрішньому ринку боятися нічого. Незважаючи на те,що ємність ринку порівняно незначна,конкуренція за нього досить висока. Сприяє цьому,зокрема,значно вища маржа на внутрішньому ринку-більшість компаній не будуть переорієнтовуватися на експорт у збиток внутрішньому ринку.

Окрім того,олії в країні цілком достатньо:місячну  потребу внутрішнього ринку в 25-30 тисяч тонн підприємства можуть закрити  за два робочі дні. А запасів сировини вистачить для виробництва двох мільйонів тонн соняшникової олії.

Нинішнє ж підвищення цін на соняшникову олію є спекуляцією  продавців. Адже в січні масло  екстрактні заводи підвищили розцінки лише на 2.6 відсотка,що навіть вартість соняшникового насіння з початку вересня 2011 року зросла з 7 тисяч гривень за тонну до 8.3 тисячі. При цьому середня вартість соняшникової олії в Україні,за даними Міністерства аграрної політики,зросла на 3,7 відсотка: з 12,42 до 13.8 гривні. В 2012 році виробництво соняшникової олії в Україні збільшилось майже на 45 відсотка – до більш як 2.7 мільйона тонн. Росія,Україна й Аргентина є безпечними лідерами. На частку цих країн припадає 55 % світового виробництва олії й близько 85% експорту.

 

Висновки

 

В умовах глобалізаційних процесів світової економіки та неоднакового рівня  розвитку ринкової системи країн  регулювання державою економічних  процесів та явищ тарифними і нетарифними  інструментами, тобто перехідний протекціонізм, є виправданим. Здійснено історико-логічний аналіз розвитку економічної теорії вільної торгівлі, яка в сучасних умовах набула нових рис у зв’язку з поглибленням і розширенням світогосподарських взаємозалежностей. Співвідношення лібералізму і протекціонізму повинно знаходитись у рухливій рівновазі, але для подальшого сприяння глобального прогресу світової економіки ці взаємозв’язки мають більше схилятись до ідеалів вільної торгівлі.

Встановлено, що світова торгівля і міжнародний  поділ праці відбуваються на принципах  врахування порівняльних і конкурентних переваг галузей, окремих груп товарів. Україна має такі переваги у сфері агропромислового виробництва. Однак світові агропродовольчі ринки є досить розвинутими і висококонкурентними, цивілізоване проникнення на ці ринки можливе шляхом приєднання України до міжнародних торговельних організацій.

Доведено, що в сучасних умовах глобалізації світової економіки важливим є вибір  правильної стратегії зовнішньоторговельної  політики держави. На основі детально аналізу правового поля ЗЕД зазначаємо, що нерідко закони та підзаконні акти були недосконалими. Однак введення у 1999 р. 23%-го експортного мита на насіння соняшнику з огляду на катастрофічний стан олійно-жирового комплексу України було обґрунтованим і необхідним заходом. Позитивним для розвитку ЗЕД було також запровадження індикативних цін на насіння соняшнику для експортерів, що сприяло підвищенню ефективності експортних операцій та уникненню застосування антидемпінгових санкцій. Заборона бартерних контрактів також була спрямована на формування більш цивілізованих торговельних відносин. Експортний потенціал галузей АПК України протягом останніх років зростає, питома вага агропродовольчої продукції у загальному експорті знаходиться в межах 10-12 відсотків. Конкурентоспроможність українських товарів є досить високою – протягом останніх п’яти років Україна входить у першу десятку експортерів олії та насіння соняшнику, ячменю, яловичини, кукурудзи та сухого знежиреного молока. Однак, як показали дослідження, тільки чотири групи агропродовольчих товарів експортуються в значних обсягах: зерно, олія, молокопродукти, м’ясо. Збереження такої структури ставить Україну у залежність від обмеженої кількості товарних ринків, різка зміна кон’юнктури на яких буде мати суттєвий вплив на економічну ситуацію і навіть національну безпеку держави. В структурі українського експорту продукції АПК сировина займає 6-7%; у країнах, які розвиваються – 2,8%; у розвинутих країнах – близько 1 відсотка. Отже державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має враховувати диверсифікацію експорту в напрямі розширення асортименту агропродовольчої продукції та заміни сировини експортом продуктів більш глибокої переробки.

Встановлено, що регулююча роль держави на певному  етапі розвитку агропродовольчих ринків, якщо вона спрямована на захист внутрішніх виробників від зовнішньої конкуренції та підтримку власного експорту, за умови перехідної економіки є необхідною і ефективною. Про це свідчить економічна оцінка наслідків запровадження експортного мита на насіння соняшнику, в результаті якого відбулося часткове заміщення експорту сировини продукцією більш глибокої переробки. Україна вийшла на перше місце на світовому ринку соняшникової олії, збільшились валютні надходження, відродилась олійно-добувна промисловість тощо.

Досліджено, що після впровадження експортного мита на насіння соняшнику пропозиція олії соняшникової зросла більше ніж у 2 рази. Покращились кількісні та якісні показники діяльності олійножирового комплексу – використання потужностей збільшилось з 30-40% до 80-90%, у 2 рази підвищились обсяги виробництва рафінованої та бутильованої олії, встановлено нові технологічні лінії, на деяких заводах запроваджено контроль якості відповідно до стандартів ISO.

Дослідженнями встановлено, що збільшення пропозиції стало рушійною силою мультиплікаційних процесів у попиті на олію соняшникову. Так, забезпечені потреби продовольчого споживання близько до норм, рекомендованих ФАО, виробництво продуктів з використанням олії (маргарину, майонезу, сало-масу) зросло у 2,2 рази. Однак внутрішній ринок урівноважується ціною, яка формується під впливом таких факторів: рівень світової ціни, ціна сировини, якість продукції, попит та рівень ціни на альтернативні жири і олії. Внаслідок постійного зростання експорту олії соняшникової Україна витіснила з першого місця на світовому ринку Аргентину. Однак слід зазначити, що у структурі експорту сира нерафінована олія становить 80 відсотків. Більшість країн-імпортерів олії законодавчо захищають свій ринок від готової продукції (Індія, Туреччина, Алжир, Єгипет), а проникнення на висококонкурентні європейські ринки потребує забезпечення якості на рівні міжнародних стандартів та приєднання до світових торговельних організацій.

Визначено, що головними торговими партнерами України на світовому агропродовольчого ринку є країни СНД, з них третина торгового обороту припадає на торгівлю з Росією. Це пояснюється географічною близькістю, уніфікованими стандартами, іншими преференціями. Що стосується соняшникової олії, то сира олія у великій кількості експортується у країни Західної Європи, Туреччину, Північну Африку, Індію. Рафінована та бутильована олія експортується, в основному, в країни СНД. Для стратегії української зовнішньоекономічної діяльності є дуже важливим не втратити традиційні ринки, однак, враховуючи те, що інформаційні та технологічні інновації можуть забезпечити європейські ринки, слід розглядати ці вектори торгівлі як пріоритетні.

Встановлено, що для ефективного виходу українських  товаровиробників на світовий ринок  необхідно вирішити комплекс проблем, які стосуються експортної інфраструктури. Значною проблемою є гармонізація українських стандартів якості до міжнародних (ISO), що сприяло б переходу вітчизняних учасників ринку до ведення справ з використанням уніфікованих контрактів FOSFA.

Вдосконалення моніторингу ринків у сучасних умовах неможливе без застосування інтернет-технологій та прогнозування ринкової кон’юнктури.

 

Список використаних джерел

 

1. Акімова  Т.А.Світова економіка/Т.А Акімова  - М.:, 2012. - 566 с.

2. Белова  И.Н. Мировые товарные рынки./И.Н Белова.– М., 2012.-460 с.

3. Блакита  Г. Напрямки удосконалення організаційно-економічного  механізму управління розвитком  і розміщенням підприємств олійно-жирового  комплексу України //Науковий  вісник Чернівецького університету. – Випуск 141. - Чернівці: Рута, 2012. – 200 с.

4. Буров  А.С. Конъюнктура мировых рынков  товаров и услуг./А.С Буров .–  М., 2009.-322с .

5. Ибрагимов  Л.А. Инфраструктура товарного  рынка./Л.А Ибрагимов - М., 2012.-620с.

6. Клинов  В.Г. Экономическая конъюнктура:  факторы и механизмы формирования / В.Г. Клинов. Экономика .- М.: 2012.-452 с.

7. Ковтун  О.І. Державне регулювання економіки. / О.І Ковтун. Навч. посібник. - Львів.: 2012. - 432 с.

8. Кокушкіна  І.В.Міжнародна торгівля і світові  ринки: Навчальний посібник.

/ І.В.  Кокушкіна, М.С. Воронін. - К: 2012. – 292 с.

9. Кучеренко  С.Ю. Інвестиційна привабливість  олійно-жирового комплексу України  // Фінанси України. - 2011. - № 4. –  110 с.

10. Кушнір І.Г. Використання інтернет-технологій для моніторингу світових ринків продукції АПК // Науковий вісник НАУ. - 2012. – Вип. 76. – 325 с.

11. Ляшенко  Г.П. Кон’юнктурні дослідження  на світових ринках. / Г.П Ляшенко.-Ірпінь  – 2010. - 420 с.

12. Островський П. І. Аграрний маркетинг: / П.І. Островський. Навч. посібник. - К.:2012. - 224 с.

13. Пазуха  М.Д. Кон’юнктура світових товарних  ринків: Навч. Посібник. / М.Д. Пазуха. центр учбової літератури. - К.: 2012. - 272 с.

14. Пластун  О.І. Кон’юнктура ринку сільськогосподарських продуктів з врахуванням циклічних та сезонних коливань цін // Науковий вісник НАУ. - 2011. - Вип. 64.-90 с.

15. Пластун  О.І. Позиції українських агропродовольчих  товарів на світовому ринку  // Вісник академії праці і соціальних  відносин ФПУ. – 2011. - № 2 (26).– 83 с.

16. Пластун  О.І. Результати державного регулювання  експорту олійних продуктів // Економіка АПК. – 2011. - № 10. –150 с.

17. Пластун  С.І. Кон’юнктура світового ринку  соняшнику // Вісник академії праці  і соціальних відносин ФПУ. – 2011. - №5 (8).– 210 с.

18. Рибалкина  В.Е. Аналіз економіки: країна, ринок, фірма. / В.Е Рибалкина. - М.: 2012. – 549 с.

19. Рибалкина  В.Е. Технічний аналіз товарних  та фінансових ринків. / В.Е Рибалкіна.  – М.: 2012 – 370 с.

20. Савельєв  Є.В. Міжнародна економіка / Савельєв Є.В. Підручник. 3тє вид. Київ: «Знання» 2012 – 622 с.

21. Скіннер  Б.Міжнародна торгівля / Б. Скіннер. - М.:, 2011. - 264 с.

22. Соловйов  І.О. Ринок продовольчих товарів:  глибока сегментація споживачів / І.О. Соловйов. – № 1. – 2011. – 200 с.

23.Стан  зовнішньої торгівлі в Україні  // Новини економіки. - К.:, 2012. - № 9. - 40 с.

24. Статистичні  дані і прогнози світового  ринку соняшникової олії [Електронний  ресурс]. – Режим доступу: http:/www.ukroilprom.kiev.ua

25. Столлкамп  Т.Т. Поставщики: от противостояния к сотрудничеству / Т.Т. Столлкамп. - М.: 2011. - 256 с.

26.Суєтін  А.А. Світова економіка. Міжнародні  економічні відносини.: посібник / А.А.  Суєтін. – М., 2012. - 320 с.

27. Циганкова  Т.М. Міжнародна торгівля / Т.М  Циганкова. - К.: 2012. – 352 с.

 

Размещено на Allbest.ru