Прогнозування в підготовці, прийнятті та реалізації управлінських рішень

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..3 
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПРОГНОЗУВАННЯ В ПІДГОТОВЦІ, ПРИЙНЯТТІ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ……………………………………………………………..………………..5

1.1. Визначення понять «управлінське рішення» і «прогнозування»………5

1.2. Прогнозування управлінських рішень як предмет досліджень у різних галузях науки……………………………………………………………...................7

1.3. Принципи і методи дослідження прогнозування в прийнятті управлінських рішень………………………………………………………………10

РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ПРОГНОЗУВАННЯ В ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ……………14

2.1. Зміст і форми, алгоритм прийняття управлінського рішення…………14

2.2. Сутність, різновиди та функції прогнозування………………………...18

2.3. Методи прогнозування в прийнятті управлінських рішень…………...22

РОЗДІЛ 3 ПРАКСЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОГНОЗУВАННЯ В ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ……………27

3.1. Аналіз прогнозування в прийнятті управлінських рішень на             ВАТ «Вінтер»…………………….…..……………………………………...……...27

3.2. Шляхи оптимізації прогнозування в прийнятті управлінських рішень………………………………………………………………………….........31 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...34 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….37

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Існування людства невід’ємно пов’язано з розробкою, прийняттям та реалізацією управлінських рішень. Кожен із нас протягом дня приймає їх десятки, а протягом життя – і тисячі. Деякі з них прості, інші більш складні і вимагають ретельного обдумування. Вони пов’язані як з бізнесом та управлінням, так і з особистими і суспільними потребами. У давнину люди приймали рішення, покладаючись на інтуїтивні почуття, прогнози астрологів. Оскільки люди самі створюють історію, вони завжди прагнуть знати результати своєї діяльності та передбачити майбутнє. На різних етапах, управлінці намагаються з’ясувати та передбачити перспективи розвитку підприємств, які вони очолюють.

Тема даної курсової роботи є актуальною, так як прогнозування в прийнятті управлінських рішень обумовлена змінними процесами у світовій економіці, що призвели до погіршення її соціально-економічного розвитку, зменшення обсягів виробництва і споживання продукції, зниження ефективності діяльності підприємств. Ринок регулює економічні відносини на короткий період. Для здійснення функцій регулювання економічними процесами необхідно знати майбутнє багатьох економічних явищ з тим, щоб прийняти правильне рішення у теперішньому. Тому прогнозування необхідне на всіх ієрархічних рівнях управління, особливо в прийнятті управлінських рішень. При прийнятті управлінських рішень завжди важливо враховувати ризик. Ризик – це рівень визначеності, з якою можна прогнозувати результат. У ході оцінки альтернатив і прийнятті рішення менеджер повинен прогнозувати можливі результати в різних обставинах. Ці обставини традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику або невизначеності. Майбутнє можна зрозуміти, тільки проаналізувавши минуле і сучасне, оскільки воно з’являється на основі їх діалектичної зміни.

Проблемна ситуація полягає у тому, що критична неузгодженість між вимогами до ефективного прогнозування, та низьким рівнем якості прогнозування в прийнятті управлінських рішень.

Об’єктом дослідження є процес прийняття управлінських рішень.

Предметом даного дослідження є вплив прогнозування на прийняття управлінських рішень.

Мета роботи оцінити і узагальнити інформацію щодо використання прогнозування в процесі прийняття управлінських рішень, та визначити шляхи оптимізації їх використання.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

• визначення понять «управлінське рішення» і « прогнозування»;
• розглянути прогнозування управлінських рішень як предмет досліджень у різних галузях науки;
• розглянути принципи і методи дослідження прогнозування в прийнятті управлінських рішень;
• визначити зміст і форми, алгоритм прийняття управлінського рішення;
• розглянути сутність, різновиди та функції прогнозування;
• розглянути методи прогнозування в прийнятті управлінських рішень;
• провести аналіз прогнозування в прийнятті управлінських рішень на підприємстві;
• винайти шляхи оптимізації прогнозування в прийнятті управлінських рішень.

Гіпотеза дослідження це припущення про те, що тільки якісне прогнозування управлінських рішень істотно підвищує ефективність підприємницької діяльності.

Курсова робота виконана на 38 сторінках, складається з вступу, трьох

розділів (поділених на підрозділи), висновків, списку використаних джерел   (23 джерел).

РОЗДІЛ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПРОГНОЗУВАННЯ В ПІДГОТОВЦІ, ПРИЙНЯТТІ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

 

 

1.1. Визначення  понять «управлінське рішення» і «прогнозування»

 

Жодна людина не може не пізнати на практиці процес прийняття рішень. Для менеджера прийняття рішення – це постійна, досить відповідальна робота. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник будь-якого рівня, формулюючи мету і добиваючись її досягнення. Навіть одним із показників діяльності менеджера є його здатність приймати правильні рішення. Потреба у прийнятті рішення виникає у зв’язку з зовнішніми та внутрішніми обставинами. Рішення – це відповідна реакція на внутрішні та зовнішні впливи, які спрямовані на розв'язання проблем і максимальне наближення до заданої мети. Реалізація цілей будь-якої організації забезпечується шляхом прийняття і виконання багатьох рішень [14].

Отже, Чуйкін А.М. формулює рішення у вузькому сенсі слова – це вибір альтернативи певного варіанту дій для досягнення мети. Рішення в широкому сенсі слова включають створення представлення завдання, формулювання альтернатив, їх оцінку, вибір і реалізацію вибраної альтернативи. А управлінськими рішеннями вважає організаційні рішення [22, 9].

За визначенням Хміля Ф.І. [21, 231]: Управлінське рішення – вольовий акт втручання суб’єкта управління в діяльність об'єкта управління для виходу із певної виробничо-господарської чи іншої ситуації. Управлінське рішення є сукупним результатом творчого пошуку суб’єктом управління шляхів, напрямів, засобів виходу з виробничо-господарської ситуації, а також відповідних дій колективу об’єкта управління.

Шишкова Г.А. Управлінськими рішеннями називає ті рішення, які приймаються керівником у соціальній системі. Управлінське рішення є центром усього управлінського циклу  [11, 29].

 Термін «управлінське  рішення» в літературі з управління  і менеджменту має різні визначення. Управлінське рішення може включати  положення як загальної теорії  прийняття рішень, так і окремі  аспекти організаційного, соціального  і психологічного характеру і  мати такі визначення, як:

• Продукт управлінської праці, організаційна реакція на виниклу проблему;
• Вибір певного курсу дій із можливих варіантів;
• Вибір заздалегідь осмисленої мети, засобів і методів її досягнення;
• Вибір способу дій, що гарантує позитивний результат тієї або іншої операції .

Найбільш часто термін «управлінське рішення» вживається в двох основних значеннях:

• У одному випадку під ним мається на увазі фіксований результат управлінської діяльності, прийнятий план дій, постанов тощо.
• У іншому випадку – процес розроблення і прийняття найкращого варіанту плану дій для вирішення назрілої проблеми або виниклого            завдання [11, 32].

Під управлінським рішенням розуміють вибір альтернативи; акт, спрямований на вирішення проблемної ситуації. Зрештою управлінське рішення представляється як результат управлінської діяльності. У ширшому розумінні управлінське рішенні розглядають як основний вигляд управлінської праці, сукупність взаємопов’язаних, цілеспрямованих і логічно-послідовних управлінських дій, що забезпечують реалізацію управлінських                     завдань [15, 194].

Фатхутдинов Р.А. розглядає управлінське рішення – як результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи із багатьох варіантів досягнення конкретної мети системи                     менеджменту [18, 16]. Та вважає, що імпульсом управлінського рішення є необхідність ліквідації, зменшення актуальності чи вирішення проблеми, тобто наближення в майбутньому дійсних параметрів об’єкта (явища) до бажаних, прогнозних.

Управлінське рішення – рішення, що приймається в сфері управління, та спрямоване на вирішення проблеми та досягнення певної мети, для реалізації якого потрібно обрати такий варіант дій та спосіб їх виконання за допомогою якого, результат до якого ми прагнемо стане реальним.

Прогноз (від гр. Prognosis – передбачення) означає спробу визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Це ймовірний опис можливого або бажаного [3] .

Прогнозування – це процес розробки науково-обгрунтованих рекомендацій стосовно можливих варіантів розвитку політичних, соціальних економічних подій, альтернативних термінів їх здійснення та визначення конкретних рекомендацій для практичної діяльності. Методи прогнозування – методи, що забезпечують науково обґрунтовані прогнози майбутнього.

Отже, прогнозування управлінського рішення можна розглядати як вид діяльності, яка відбувається в керованій підсистемі й пов’язана з підготовкою, вибором та прийняттям певних варіантів дій, тобто це вид роботи в самому апараті управління, певний етап процесу управління. В іншому розумінні прогнозування управлінського рішення є описом передбачуваних дій керуючої системи щодо керованої. А методи за допомогою яких здійснюється передбачення, і є прогнозування.

 

 

1.2. Прогнозування  управлінських рішень як предмет  дослідження у різних галузях науки

 

Прогноз є універсальним методом і водночас невід’ємною функцією будь-якої наукової дисципліни. Він, з одного боку, спирається на знання про невідомі, на момент прогнозування, властивості об’єктів реальної дійсності та, з другого, на знання властивостей не існуючих на момент прогнозування об’єктів [17].

Прогнозування використовується в таких наукових галузях, як: гідрометеорологія, геологія, географія, економічні науки, політологія тощо.

Традиційно науки поділяють на природничі (вивчають природу), суспільні (вивчають суспільство), технічні (вивчають закономірності розвитку      техніки) [1, 9].

Якщо розглядати прогнозування управлінських рішень як предмет дослідження у різних галузях науки, то правильно буде розвести вище вказані види прогнозування на групи.

У природничих науках виділяють такі види прогнозування як:

1. Гідрометеорологічне прогнозування.

Гідрометеорологічне прогнозування – це сукупність усіх видів прогнозів, в завдання яких входить розрахунок на задані інтервали часу розвитку процесів і явищ, що відбуваються в атмосфері и гідросфері – у річках, морях, океанах, озерах, а також розвиток сільськогосподарських рослин в залежності від очікуваних агрометеорологічних умов, та умов що склалися [16, 297].

2. Геологічне прогнозування.

Один із основних напрямів прогнозування в геології – прогноз запасів мінерально-сировинних ресурсів. Помилки у цих прогнозах можуть привести до великих матеріальних збитків, тому прогнозні оцінки запасів будь-якого виду мінеральної сировини в сучасних умовах набувають великого економічного і політичного значення. Другий напрямок, охоплює цілий ряд досліджень в науках про землю, прогноз природних катастрофічних явищ: землетрусів, лавин, цунамі і деяких інших природних явищ, де геологічні прогнози перетинаються з гідрологічними [16, 301].

3. Географічне прогнозування.

Виділяють три основних напрями географічних досліджень, відповідні природним, соціально – економічним і історичним об’єктам земній поверхні. Мається на увазі фізична, соціально-економічна і історична географія. По кожному з цих напрямів об’єкти розрізняються як компоненти комплексу (клімат, води, рельєф, флора, фауна, грунт, промисловість, населення тощо) або як комплекси різноманітної складності (зони, країни, райони тощо). Об’єкти географії відносно повільно змінюються в часі, тоді як їх просторова різноманітність виключно велика. Завдяки багато чисельним зв’язкам з об’єктами інших наук географія має можливість використовувати загальнонаукові досягнення в прогнозуванні, і тим самим стимулювати власні розробки прогнозів, які з потреби сильно залежать від стану гідрометеорологічного, економічного і низки інших галузей   прогнозування [16, 310].

Соціальне прогнозування.

Найхарактернішою ознакою системи соціального управління є людина як її суб’єкт і об’єкт , первинний елемент. Сутнісна риса соціального управління – головний інструмент соціальної політики, реалізації її цілей.

1. Економічне прогнозування.

 Прогнози економічних  процесів і явищ складають  одну з більш розвинутих галузей  прогнозування, що робить істотний  вплив на багато інших галузей.

Економічне прогнозування – це процес формування ймовірних суджень про стан економічних процесів і явищ у певний момент у майбутньому і про альтернативні шляхи їх досягнення. Його призначення – виявлення ймовірних альтернатив економічного розвитку і їх соціально – економічних наслідків для оптимізації планових рішень [16, 325].