Пропозиції щодо покращення використання трудових ресурсів ПрАТ “Коломийська швейна фабрика”

 

 

АНОТАЦІЯ

 

Курсова робота:  48 стор., 6 табл., 2 рис., 2 додатків, 31 джерел.

Об’єктом дослідження є ПрАТ “Коломийська швейна фабрика”, яка займається виробництвом швейних виробів.

Предметом дослідження є управління персоналом.

Метою даної роботи є узагальнення теоритичних основ управління персоналом на підприємстві та розробка напрямів щодо його удосконалення.

Для досягнення мети використовувався комплекс методів: аналітичний метод, статистичний метод, метод літературного пошуку та метод пошуку інформації в мережі Інтернет.

Під час виконання роботи було визначено теоритичні аспекти управління персоналом, проаналізовано діяльність  ПрАТ “Коломийська швейна фабрика”.

На основі проведеного аналізу діяльності ПрАТ “Коломийська швейна фабрика” було виявлено, що головною проблемою для підпиємства є те, що трудові ресурси використовувались недостатньо ефективно. Для вирішення цієї проблеми підприємству необхідно розробити міроприємства щодо  збільшення  днів відпрацьованих одним працівником, тобто необхідно зменшити втрати робочого часу на одного працівника. Бажаним є застосування на ПрАТ “Коломийська швейна фабрика”  політики з максимальним врахуванням інтересів та потреб кожного працівника для максимально продуктивного виконання задач, що покладені на нього. Підприємству необхідно всіляко розвивати систему мотивації для кожного працівника, яка б включала в себе матеріальне та нематеріальне стимулювання.

 

Ключові слова: ТРУДОВІ РЕСУРСИ, ПЕРСОНАЛ, УПРАВЛІННЯ, РИНОК ПРАЦІ, ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ, КАДРИ.

 

 

 

 

 ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                                                                                               6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ                                                                                                               8

1. Сутність та структура управління персоналом підприємства                                8
2. Методи та система управління персоналом на підприємстві                               11
3. Напрямки удосконалення управління персоналом на підприємстві                    15

Висновки до Розділу 1                                                                                                      21

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПрАТ “КОЛОМИЙСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА”                                                                   23

2.1. Загальна характеристика підприємства, аналіз його техніко-економічних показників                                                                                                                          23

2.2. Аналіз складу, структури та ефективності використання трудових ресурсів підприємства                                                                                                                      28

2.3. Пропозиції щодо покращення використання трудових ресурсів ПрАТ “Коломийська швейна фабрика”                                                                                      37

Висновки до Розділу 2                                                                                                       40

ВИСНОВКИ                                                                                                                       42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                          45

ДОДАТКИ                                                                                                                          47

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Одним із ключових факторів виробництва будь-якого виду товарів і послуг поряд з інвестиційним капіталом є трудові ресурси. У сучасних умовах саме трудові ресурси розглядають як найбільш коштовний капітал, яким володіє підприємство. Науково-технічний прогрес і пов'язане з ним різке збільшення частки наукомістких технологій обумовлює ріст вимог до професійних, соціально-психологічних якостей і культурного рівня працівника. Ефективне управління трудовими ресурсами як особлива функція діяльності, пов'язана з найманням працівників, їхнім навчанням, оцінкою й оплатою їхньої праці, є важливою передумовою для ефективного функціонування виробництва. Підготовлені і кваліфіковані працівники, що знаходяться в штаті підприємства, називаються його персоналом, чи кадрами. 

Головна мета управління персоналом складається в забезпеченні підприємства працівниками, що відповідають вимогам даного підприємства, їхньої професійної і соціальної адаптації. 

Основними задачами, що вирішують структури по управлінню персоналом, є: планування потреби підприємства в трудових ресурсах, пошук і добір потрібних працівників, навчання і підвищення їхньої кваліфікації, управління трудовою мотивацією, створення умов для підвищення продуктивності праці, контроль за зміною статусу працівників, правові питання трудових відносин. 

Вся організаційно-управлінська діяльність, і насамперед  мотиваційна, у сукупності спрямована на активізацію усіх внутрішніх ресурсів працівників і їх максимально ефективне використання. Таким чином, актуальність дослідження проблем, пов’язаних із оптимізацією процесу управління персоналом на сьогодення важко перебільшити.

Метою даної роботи є узагальнення теоритичних основ управління персоналом на підприємстві та розробка заходів щодо покращення процесу управління персоналом  підприємства.

Досягнення поставленої мети дозволить підприємству отримати програму дій щодо управління персоналом та отримати систему заходів для покращення цьго процесу. 

Відповідно до  поставленої мети в курсовій роботі вирішуються наступні завдання:

1. вивчення існуючих концепцій управління персоналом підприємства;
2. дослідження методів розробки стратегії управління персоналом підприємства;
3. аналіз діяльності підприємства та управління персоналом;
4. розробка рекомендацій щодо покращення процесу управління персоналом досліджуваного підприємства.

Об’єктом дослідження є ПрАТ “Коломийська швейна фабрика”.

Предметом дослідження є управління персоналом.

Для  розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: аналітичний, статичний, літературного пошуку, пошук в мережі Інтернет.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

1. Сутність та структура управління персоналом підприємства

 

Важливим елементом продуктивних сил є люди з їх рівнем освіти, досвіду й майстерності. В теорії економіки підприємств використовується значна кількість термінів відносно людей, зайнятих у виробництві: трудові ресурси, людський фактор, кадри, персонал.

Термін „трудові ресурси” було введено в науку в 20-ті роки ХХ століття академіком С. Струмиліним. Сучасне розуміння трудових ресурсів трактується як людські ресурси, що є значно ширшим і включає в себе такі поняття, як трудовий потенціал, стан здоров’я, рівень освіти, здібностей і культури, професійні знання для роботи в сфері суспільно корисної діяльності.

Кадри – це штатні кваліфіковані працівники з певною професійною підготовкою, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід роботи у вибраній сфері діяльності. Термін „кадри” в зарубіжних і вітчизняних джерелах часто ототожнюється лише із частиною працюючих – спеціалістами або робітниками високої кваліфікації і стажем роботи на даному підприємстві.

Управління кадрами – багатогранний та виключно складний процес, який має специфічні особливості та закономірності. Знання їх необхідне керівникам та спеціалістам сучасного виробництва, робітникам кадрових служб та соціального розвитку для постійного забезпечення підвищення ефективності, якості робіт та продуктивності праці [6, с.31].

Термін „персонал” є найбільш доцільним на рівні організації, так як визначає особовий склад організації, який працює за найом і характеризується певними ознаками. Основними з яких є:

- трудові взаємовідносини з  роботодавцем, як правило, оформляються  трудовими договорами;

- володіння певними якісними  характеристиками, поєднання особистих та організаційних цілей.

Отже, персонал – основний, постійний штатний склад кваліфікованих працівників, який формується та змінюється під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів [5, с.30].

В умовах переходу до ринкової економіки управління персоналом повинно набути системність та завершеність на основі комплексного вирішення кадрових проблем, просування нових та покращення уже існуючих форм та методів кадрової роботи.

Основним завданням управління кадрами в сучасних умовах є поєднання ефективного навчання персоналу, підвищення кваліфікації та трудової мотивації для розвитку навиків працівників та стимулювання їх до виконання робіт більш високого рівня. Завдання зводяться до:

- забезпечення підприємства в  потрібній кількості й якості  персоналу на поточний період і на перспективу;

-   задоволення розумних потреб персоналу;

- створення рівних можливостей ефективності праці та раціональної зайнятості працівників, стабільного і рівномірного завантаження протягом робочого періоду;

- максимальної можливості виконання різних операцій на робочому місці [7, с.281-290].

Персонал класифікують за двома основними категоріями участі персоналу в процесі виробництва: управлінський та виробничий.

Управлінський персонал – це працівники, трудова діяльність яких спрямована на виконання конкретних управлінських функцій. До них відносяться лінійні і функціональні керівники та спеціалісти. Управлінський персонал зайнятий переважно розумовою та інтелектуальною працею [11, с.54].

Управлінський персонал ділиться на три основні групи:

1. Керівники, які направляють, координують  та стимулюють діяльність учасників  виробництва (так звані лінійні  керівники – директори заводів, начальники цехів, майстри та  ін.).

2. Спеціалісти, які надають кваліфікаційну  допомогу керівникам при аналізі та вирішенні питань розвитку виробництва (інженери, економісти, юристи, психологи та ін.) або ті, які самостійно керують інженерно-технічними, планово-економічними, соціальними та іншими функціональними службами.

3. Допоміжні робітники, що здійснюють технічне та інформаційне обслуговування апарату управління – збір, первинну обробку, збереження та передачу інформації (креслярі, архіваріуси, діловоди та ін.).

Виробничий персонал – це виконавці, які запроваджують у життя рішення керівників, безпосередньо реалізують плани організації, зайняті створенням матеріальних цінностей або надання виробничих послуг і переміщенням вантажів. Сюди ще відносять прибиральниць, охоронців, кур’єрів, гардеробників. В аналітичних цілях виробничий персонал ділять на:

1.  Основних робітників, які безпосередньо  беруть участь у виробничому  процесі зі створенням матеріальних  цінностей.

2. Допоміжних, які виконують функції  обслуговування основного виробництва.

Важливим напрямком класифікації персоналу є його розподіл за професіями та спеціальностями, а також за рівнем кваліфікації [7, с.79].

За рівнем кваліфікації працівників прийнято поділяти на такі групи:

- висококваліфіковані працівники, які закінчили ПТУ і середні  спеціальні навчальні заклади  з терміном навчання 2-4 роки;

- кваліфіковані працівники, які  закінчили середнє ПТУ, технічні  училища або на виробництві  навчались 6-24 місяці;

- низько кваліфіковані працівники, які пройшли підготовку на  виробництві протягом 2-5 місяців;

- некваліфіковані працівники, які  пройшли практичне навчання або інструктаж на робочих місцях протягом кількох тижнів.

2. Методи та система управління персоналом на підприємстві

 

Методами управління персоналом називаються засоби впливу на колективи або окремих працівників з метою здійснення координації їх діяльності у процесі роботи для досягнення цілей організації.

Метод управління – це метод впливу суб'єкта управління на об'єкт управління для практичного здійснення стратегічних і тактичних цілей системи управління. Метою системи управління є досягнення конкурентоспроможності продукції, що випускається, виконуваної послуги, організації та інших об'єктів на зовнішньому або внутрішньому ринку [12, с.114].

При тому, що всі методи органічно пов’язані між собою, їх умовно поділяють на три групи, до яких належать свої методи (рис. 1.1).