Стратегічне управління підприємством

 

Що стосується 2012 та 2013 років, можна відмітити, що найбільшу частку в структурі витрат також займають витрати на оплату праці. В цілому витрати зменшилися на 354 тис. грн., в більшості за рахунок зменшення інших операційних витрат.

Показник витрат на 1 грн. товарної продукції є важливим узагальнюючим показником собівартості продукції, тому що він наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.

Він розраховується відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виготовлення продукції у діючих цінах (табл.4.3.)

З наведеної таблиці маємо, що у 2012 році зросли матеріальні витрати та витрати на оплату праці на одну грн. товарної продукції, зросли також амортизація, витрати на оплату праці та інші операційні витрати, у порівнянні з 2011 роком. Що стосується 2013 року, то можна побачити таку ж саму тенденцію по всіх пунктах витрат, окрім статті «інші витрати».

 

 

 

Таблиця 4.3.-

Фактичні витрати на 1 грн. товарної продукції

 

Елементи витрат	витрати на 1 грн. ТП		Абсолютне відхилення	Відносне відхилення	витрати на 1 грн. ТП		Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
	2011	2012			2012	2013
Матеріальні витрати	0,17	0,19	0,02	1,12	0,19	0,24	0,05	1,26
Витрати на оплату праці	4,62	5,57	0,95	1,21	5,57	6,13	0,56	1,10
Відрахування на соціальні заходи	1,65	1,99	0,34	1,21	1,99	2,14	0,15	1,08
Амортизація	0,07	0,10	0,03	1,43	0,10	0,12	0,02	1,20
Інші витрати	0,75	0,98	0,23	1,31	0,98	0,73	-0,25	0,74
Разом	7,25	8,82	1,57	1,22	8,82	9,36	0,54	1,06

 

Собівартість продукції ВП «Стандарт» значно перевищує ціну продажу, як правило в декілька разів. Це обумовлене застарілістю обладнання, технології в цілому, високими затратами на виробництво одиниці продукції, нераціональним розпорядженням наявними коштами. Але все ж таки хоча підприємство і не має прибутку і є для держави збитковим, припиняти його діяльність не є раціональним виходом, тому що тоді залишаться безробітними всі його працівники, це також не дає позитивного економічного ефекту.

 

2.4. Аналіз використання трудових ресурсів підприємства

Економічний аналіз має велике значення у вирішенні проблем використання трудових ресурсів на сучасному етапі розвитку економіки. До цих проблем передовсім відносяться наступні: приховане безробіття, неефективне використання робочого часу, спад продуктивності праці, низький ступінь зайнятості у виробництві, плинність кадрів на підприємстві тощо.

Основний об’єкт аналізу – трудові ресурси. Використовуючи існуючі теоретичні підходи та беручи за основу власні дослідження, можна дати наступні визначення поняття трудових ресурсів:

- трудові ресурси - промислово-виробничий  персонал суб’єкта господарювання, який володіє певною освітою  та кваліфікацією, і вагомою складовою  якого є робітники;

- трудові ресурси беруть  участь у процесі виробництва  шляхом взаємодії  з основними засобами і матеріальними ресурсами, створюючи при цьому продукт, вартість, додаткову вартість;

- трудові ресурси –  це складова виробничих ресурсів, що уявляє собою промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, чисельність якого може змінюватись в разі потреб виробництва [5, c.173-175].

На мікрорівні трудовими ресурсами є персонал підприємства. Від забезпеченості господарюючих суб’єктів персоналом, його раціонального використання залежать обсяг виробництва, ефективність використання основних засобів, собівартість, прибуток.

Мета аналізу ефективності використання трудових ресурсів – визначення резервів, їх більш ефективного використання, а також обчислення резервів збільшення обсягу продукції внаслідок зростання ефективності праці на підприємстві.

Завдання аналізу наступні:

• вивчення складу, структури, інтенсивності руху персоналу на підприємстві;
• оцінка забезпеченості підприємства персоналом;
• аналіз використання робочого часу і визначення впливу втрат робочого часу на результати виробництва;
• аналіз продуктивності праці;
• визначення впливу факторів, пов’язаних з використанням трудових ресурсів, на обсяг виробництва.

Ефективність господарської діяльності досягається за умови поєднання засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. В найбільшій мірі це стосується трудових ресурсів [10, c. 152-157].

Аналіз впливу трудових факторів на господарську діяльність починається з вивчення забезпеченості підприємства робітниками за складом, структурою, кваліфікацією і культурно–освітнім рівнем та характеристики руху робочої сили.

Забезпеченість робочою силою визначається як відхилення фактичної чисельності працюючих від планової. Оцінка забезпеченості здійснюється по всьому персоналу і основних його групах та категоріях.

Для оцінки забезпеченості підприємства робочою силою визначаються як абсолютні так і відносні відхилення від планової потреби в ній.

Велике значення має аналіз динаміки чисельності персоналу за 2-3 роки.  Він дає змогу оцінити як підприємство вписується в ринкові умови господарювання і наскільки успішно витримує конкурентну боротьбу на ринку продукції і трудових ресурсів.

Порівняння чисельності з минулими періодами слід здійснити в ув’язці з динамікою виробничих потужностей підприємства та їх використання, динамікою продуктивності праці.

Вивчаючи структуру персоналу здійснюють оцінку:

• співвідношення персоналу основної та неосновної діяльності в загальній чисельності;
• зміни питомої ваги окремих категорій в складі персоналу основної діяльності;
• зміни постатевої структури колективу;
• співвідношення основних та допоміжних робітників в загальній їх кількості [3, c. 146].

Особливу увагу приділяють вивченню зміни питомої ваги робітників в чисельності персоналу, так як від цього залежить продуктивність праці одного працюючого.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами – одна з найважливіших умов його успішної роботи.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами і раціональне їх використання здійснює значний вплив на обсяг і своєчасність виконання робіт, ефективність використання обладнання, машин, механізмів і, як результат, - на обсяг і своєчасність надходження виручки від реалізації продукції, її собівартість, формування прибутку і рентабельності. Представимо розрахунки в таблиці 5.1.

 

Таблиця 5.1. –

Аналіз руху працюючих

Показники	2011 рік	2012 рік	Абсолютне відхилення	2012 рік	2013 рік	Абсолютне відхилення
Чисельність працюючих, всього осіб	73	86	13	86	90	4
Прийнято працівників	16	5	-11	5	7	2
Вибуло працівників	3	11	8	11	4	-7
З них з причин: Змін в організації виробництва і праці (реорганізація, скорочення чисельності або штату працівників)	1	2	1	2	3	1
Плинності кадрів (за власним бажанням, за угодою сторін, порушення трудової дисципліни)	2	9	7	9	1	-8
Облікова кількість штатних працівників на кінець звітного періоду	86	90	4	90	93	3
Коефіцієнт обороту з прийому	0,22	0,06	-0,16	0,06	0,08	0,02
Коефіцієнт обороту з вибуття	0,04	0,13	0,09	0,13	0,04	-0,09
Коефіцієнт плинності	0,96	0,87	-0,09	0,87	0,96	0,09

 

Для характеристики руху робочої сили необхідно розрахувати та аналізувати динаміку наступних показників:

Коефіцієнт обороту із прийому:

Кпр = (кількість прийнятих робітників)/(середньооблікова чисельність персоналу)                                                                                                               

Кпр 2011=16/73=0,22

Кпр 2012=5/86=0,06

Кпр 2013=7/90=0,08

Коефіцієнт обороту з вибуття:

К=(кількість звільнених робітників)/(середньооблікова чисельність персоналу)                                                                                                         

Кв 2011=3/73=0,04

Кв 2012=11/86=0,13

Кв 2013=4/90=0,04

Кількість звільнених за власним бажанням:

К зв = (за даної причини) / ( середньооблікова чисельність персоналу)  К2011=2/73=0,03

К2012=9/86=0,10

К2013=1/90=0,01

Коефіцієнт постійності персоналу:

Кпост = (чисельність    працівників,   які    працювали    весь    рік)/(середньооблікова чисельність персоналу)                                 

К2011=70/73=0,96

К2012=75/86=0,87

К2013=86/90=0,96

Можна дійти до такого висновку, згідно здійсненним розрахункам, що загальна чисельність персоналу збільшилась на 9 осіб в 2011-2012 роках, і на 4 особи з 2012 по 2013 рік. До того ж згідно з коефіцієнтами обороту з прийому також бачимо, що прийняття на роботу стало проходити повільнішими темпами, в той час як кількість звільнених зросла з 3 до 11 чоловік у 2011-2012 роках, а у 2012-2013 роках впала з 11 до 4 працюючих. Коефіцієнт постійності персоналу говорить про стабільність кадрового забезпечення підприємства.

Високий рівень постійності персоналу можемо обумовити тим, що ВП «Стандарт» є державним підприємством, хоч і збитковим. Але це дає змогу працівникам хоча б і за рахунок бюджетних дотацій отримувати сплату за свою працю.

Повнота використання трудових ресурсів оцінюється кількістю відпрацьованих днів та годин одним працівником і ступенем використання фонду робочого часу.

Дані аналізу використання трудових ресурсів на підприємстві представлені в таблиці 5.2.

 

Таблиця 5.2. –

Використання трудових ресурсів підприємства

Показники	2011рік	2012рік	Відхилення		2012 рік	2013 рік	Відхилення
			Абсолютне	Відносне			Абсолютне	Відносне
Середньорічна чисельність працівників, осіб	73	86	13	0,18	86	90	4	0,05
Відпрацьовано за рік одним працівником	-	-	-	-	-	-	-	-
Днів	220	206	-14	-0,06	206	231	25	0,12
Годин	1760	1648	-112	-0,06	1648	1848	200	0,12
Середня тривалість робочого дня, годин	8	8	0	0,00	8	8	0	0,00
Фонд робочого часу, тис. людино-годин	128579	142004	13425	0,10	142004	166013	24009	0,17