Формування ринку зерна України в умовах глобалізації світової економіки

 

Зміст

Вступ

Розділ1.Теоретико-методологічні основи формування та функціонування ринку зерна

1. Визначення  поняття «ринок » та його економічна сутність……….…..4
2. Особливості формування світового та українського ринку зерна……...8
3. Державне регулювання ринку зерна в Україні…………………….........15

Розді л2. Загальна характеристика ринку зерна України та визначення його міся на світовому ринку

2.1. Конюнктура світового ринку зерна……………………………………20

2.2 Характеристика виробництва та споживання зерна в Україні………29

2.3 Експортний потенціал зернового ринку України……………………..35

Розділ3. Формування ринку зерна України в умовах глобалізації світової економіки

3.1. Ефективне викoристaння експoртнoгo пoтенціaлу зернoвoї гaлузі Укрaїни……………………………………………………………………….….39

3.2. Зaхoди щoдo підвищення кoнкурентoспрoмoжнoсті зернoвoї прoдукції Укрaїни нa світoвoму ринку…………………………………………………....44

Висновки…………………………………………………………………….....52

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Зернове господарство – це основа всього сільськогосподарського виробництва. Від зерна і продуктів  його переробки значною мірою  залежить і могутність держави, і  добробут її населення. Зернове господарство формує продовольчий фонд і постачає фуражне зерно тваринництву, створює  резервні запаси зерна і дає продукцію  на експорт. Проте, на жаль, сьогодні зерновий ринок, як в світі так і в  Україні, має багато проблем, які  не є вирішеними, а зокрема:

• неефективна законодавча база;
• високі залізничні тарифи на перевезення зерна;
• проблеми при взаємодії із органами ветеринарної медицини;
• високі ціни на зерно.

Отже, можна стверджувати, що тема даного дослідження є актуальною, на даний момент, як для українського, так і для світового ринку  зерна, для всіх країн з перехідною економікою і вже досить довгий час  вивчається українськими і зарубіжними  вченими: Л.Абалкіним, А.Аганбегяном, В.Боєвим, І.Лукіновим, П.Борщевським, В.Бойком, В.Гусаковим, М.Дем'яненком, Є.Жоголєвою, Г.Личем, О.Онищенком, Б.Пасхавером, П.Саблуком, Е.Сагайдаком, В.Протасовим, В.Зимовцем,О.Шпичаком та ін.

 Вже в кінці  80-х - на початку 90-х років  ці вчені обгрунтували необхідність  економічних перетворень в країнах,  в їх агропромислових комплексах, зокрема, сформулювали поняття  ринкової системи і економічного  механізму, визначили складові  останнього, властиві для перехідного  періоду і особливостей країни.

Метою нашого дослідження є визначення основних тенденцій зернових культур на світовому ринку та перспективи розвитку ринку зернових культур в Україні та світі.

 Для досягнення  поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

•  визначення поняття " ринок ";

• уточнення ролі і місця зернових ринків в ринковій системі

 • визначення сутності економічного механізму, його структури і принципів дії для створення повноцінних ринків; 

• розробка методики визначення ефективності механізмів регулювання ринків;

 • комплексна оцінка діючих економічних механізмів функціонування ринку зерна і зернопродуктів на різних етапах розвитку; 

 • прогноз кон’юнктури та напрямки удосконалення механізмів функціонування зернових ринків.

 Об’єктом дослідження є діючі ринки зернових культур, а предметом виступає ринок зерна України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ1. Теоретико - методологічні основи формування та функціонування ринку зерна

1. Визначення  поняття «ринок » та його економічна сутність

З давніх часів ринок визначали  як місце (ринкову площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось  чому у багатьох слово «ринок»  асоціюється з базаром — місцем обміну вироблених благ. Це правильно  лише частково. Ринок — поняття  більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, універсами, різні палатки, де продаються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації). Це фондові біржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент) за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні зобов'язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів утворюють ринки. Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридичне незалежних господарюючих суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку [1, c.64].

У сучасному розвиненому  суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого — розвиваються засоби зв'язку, купівля-продаж може здійснюватися за допомогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв'язку. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб'єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити такий висновок.

Ринок — це обмін, який здійснюється за законами товарного  виробництва і обігу.

Проте, коли мова йде  про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера  обміну (він може відбуватися і  у не-ринковій формі — наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін  товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні.

Інакше кажучи, збалансування  актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Як бачимо, ринок  — це механізм координації різноманітної діяльності людей через систему цін. Виникає запитання: як же діє ринковий механізм, чому виробники, яких тисячі й мільйони, виробляють одяг, взуття, продукти харчування, автомобілі, телевізори, верстати, книжки, відтворюють економічний порядок, а не хаос, анархію?

Ринок сприяє вирішенню  трьох основних економічних завдань: що, як і для кого виробляти.

1. Що виробляти,  які товари, послуги, визначають  не парламент чи уряд, а покупці  та продавці

2. Як виробляти  товари, визначає конкуренція між виробниками.

3. Для кого виробляти  товари, визначає попит [4, c.71].

Важливим споживачем, а отже, стимулятором виробництва  є підприємства, фірми. Якщо вони отримують значні прибутки, то купують чинники виробництва (матеріали, сировину, техніку, робочу силу), що сприяє розвитку виробничого споживання. І, навпаки, при значній збитковості підприємств попит на чинники виробництва зменшуватиметься.

Замовниками різних товарів можуть бути і уряд, і  іноземні фірми, що також визначає спрямованість  виробництва.

Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільне необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. У цьому разі ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до рівноваги.

Отже, ціна рівноваги  — це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.

Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість  між різними галузями виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою вартостей і цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівноваги  між попитом і пропозицією  немає, то ринок через такий його важіль, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість певних споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво, зумовлює його розгортання або скорочення [3, c.28].

Ринок є складним утворенням, що, з  одного боку, являє собою сферу  обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого — забезпечує зв'язок міме виробництвом і поживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність

Більш повно і  глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

Регулююча функція  ринку забезпечує постійність зв'язків  між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію  ринкові відносини активно впливають  на рівень витрат на виробництво будь-якого  товару, науково-технічний прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільне необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в економіці.

У зв'язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає, то в суспільстві принижується роль ринку як регулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загальноекономічного явища [7, c.36].

Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна  абсолютизувати її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть бути також державними і недержавними.

Стимулююча функція  ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує чинники  виробництва для одержання найкращих  кінцевих результатів, застосовуючи найновіші  досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління. Якщо суб'єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільне необхідні, вони будуть неконкурентоспроможними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і розподільчу функцію.

Ринок робить економіку  єдиним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.

Будучи за своєю  природою інтернаціональним, ринок  сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які засновуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляє товар, витрати на виготовлення якого перевищують суспільне необхідні інтернаціональні витрати праці, їхній власник стає неконкурентоспроможним [10, c.105].

З викладеного можна  зробити висновок, що результати діяльності ринкового механізму є ефективними  завдяки певному порядку, який діє  в економічній системі. Адам Сміт довів, що подібний порядок встановлюється згідно з принципом «невидимої руки». Сутність останнього полягає в тому, що кожна особа виходить з власної вигоди, якою керує «невидима рука», мета якої — досягти найбільшої вигоди для всіх. Адам Сміт вбачав за невидимою рукою непередбачену силу, яка сприяє досягненню гармонії інтересів між особою і суспільством. Через це він вважав будь-яке втручання держави у вільну конкуренцію шкідливим.

Історія спростувала  таку категоричність, довівши, що «невидима  рука» призводить і до нераціональних витрат, неефективного ведення економіки, соціальних суперечностей.

Світовий досвід переконливо засвідчив, що можливості ринкового механізму небезмежні.

 

1.2. Особливості  формування світового та українського ринку зерна

Світовий ринок зерна  – це система правових відношень, які виникають між суб’єктами різних країн світу в процесі  виробництва зерна, його зберіганні, торгівлі та використанні на засадах  вільної конкуренції, вільного вибору напрямків реалізації та визначення цін, а також міждержавного контролю за якістю, зберіганням та раціональним використанням зерна.

 Суттєво на процес  позиціонування впливають, як  ми вважаємо, такі чинники: умови,  пов’язані з товаром, умови  ринку, умови, пов’язані з діяльністю  фірми, підприємства, країни.

 Зерно як товар відноситься до групи промислових товарів і являє собою товар-сировину, необхідну для виготовлення продуктів першої необхідності. Специфіка виробництва визначається насамперед невідповідністю періоду виробництва та робочого періоду, тобто характеризується сезонністю. Самі процеси виробництва зернових взаємопов’язані та визначаються основним засобом та предметом виробництва – якістю землі та інтенсивністю її використання.[5,с.243]

 Позиціювання зерна,  відповідно, має суттєву специфіку  як по відношенню до непромислових  товарів, до промислових товарів  як товарів-сировини непродовольчого  типу: ліс, нафта, вугілля тощо, а також - власне сільськогосподарських  товарів.