Зерно виробляється
у різних країнах світу дрібними
виробниками і на ринок представляється
маркетинговими посередниками, котрі
закуповують зібране зерно, класифікують
його за певними типами, ви
дами, сортами, організовують зберігання,
транспортування та збут, оскільки
зерно – це товар, який вимагає
специфічних умов зберігання
і за відсутністю яких швидко
псується. Разом з цим у системі
зовнішньоекономічної діяльності
такі посередники частіше не
пов’язані ні організаційно,
ні фінансово з виробниками
сільськогосподарської продукції,
широко використовуються неефективні
бартерні схеми та операції
з сировиною.
Як товар зерно майже
не рекламується традиційними
засобами (реклама на телебаченні,
реклама виробника, реклама торговельної
марки-посередника чи виробника],
тобто зерну зазвичай не присуджується
торговельна марка, як наприклад,
для окремих сільськогосподарських
продуктів типу молока, фруктів
та овочів.[7,343]
Пропозиція зерна на
товарному ринку зумовлюється
природнокліматичними умовами країни-виробника,
рівнем зернової інфраструктури.
Тому пропозиції на ринках
різних типів досить обмежені,
з одного боку, а з іншого
– можуть, залежно від врожаю,
перевищувати попит.
В цілому пропозиції
зерна зумовлюються великим оптовим
продажем, звідси – середня ціна
товарної одиниці частіше невисока,
проте транспортування від виробника
до споживача становить досить
складний процес та суттєво
впливає на систему формування
та підвищення ціни. Крім цього,
ціна ринку зернових зумовлюється
загальними тенденціями інших
ринків: нафти, транспорту тощо, тобто
суттєво визначається як виробничою,
так і ринковою інфраструктурою.
Досить незначна частина
крупних виробників прагне реалізовувати
зерно безпосередньо промисловим
виробникам, проте зазвичай лише
в межах внутрішнього ринку.
Це зумовлює факт укладання
довгострокових контрактів між
споживачами та посередниками,
часто посередниками виступають
державні фірми певної країни,
які уособлюють власне країну.
Схожість різного типу
зерна між собою обмежує процес
стимулювання його збуту. Тому
провідними факторами, що впливають
на процес його позиціонування
є насамперед якість та ціна,
що забезпечуються чітко розробленою
системою управління як процесів
виробництва, так і процесів
реалізації зернових на внутрішньому
та міжнародному товарному ринках.
Ціна зернових в
цілому коливається у межах
сільскогоподарського року і
характеризується найнижчим рівнем
у січні місяці та перед
початком весняно-польових робіт.
Разом з цим, залежно від
кліматичних факторів, врожайності
певного року ціна вільного
ринку може суттєво коливатися.
Так, конкуренція ринку зернових
не може бути основним та
єдиним механізмом координації
виробництва, який діє через
систему цін та ринків. Так,
наприклад, у разі несприятливих
природнокліматичних особливостях
господарства по-суті можуть бути
повністю позбавлені прибутку. Тому,
у зв’язку з необхідністю безперервного
відтворення зернових, важливим
чинником також є вплив держави,
з одного боку, як важливого
чинника законодавчого регулювання
процесу виробництва та збуту
зазначеного товару, а з іншого
– наявність високорозвиненої
системи інфраструктури, яка забезпечує
та регулює попередні чинники позиціювання
– якість та ціну. Так, аграрно-промисловий
комплекс зернових різних країн детермінується
різнорідними формами власності при майже
незмінній ідентичності товару, що передбачає
посилення конкуренції як у межах окремої
країни, так і у межах певних регіонів
світу (відсунення, наприклад, на другий
план, здавалося традиційних маркетингових
досліджень як польовий аналіз тощо)
Отже, економічні відносини, не зважаючи
на достатньо високу конкуренцію на світовому
ринку зерна, часто зумовлюються правовою
базою міждержавного регламентування,
стандартизації та управління, що характеризує
в цілому ринок зерна з позицій глобального
ринку – потреби якого можна задовольнити
стандартизованим товаром, використовуючи
схожі інструменти продажу та маркетингових
комунікацій.[13,c.221]
Зерно як товар України
на світовому ринку характеризується
такими чинниками: природними
перевагами, а в окремих випадках
– абсолютними перевагами (наприклад,
причорноморська фуражна пшениця),
необхідністю задовольняти першочергові
потреби споживачів, не завжди
потребуючи модифікації в найближчому
майбутньому. Проте система агромаркетингу
зовнішнього ринку зерна достатньо
не розроблена і частіше не
враховується щодо його позиціювання
на світовому ринку. Так, наприклад,
кількість мінеральних добрив, що
застосовуються у вирощувані
зерна, за останні роки знижено
майже вчетверо, проте такий важливий
чинник як екологічна безпека
не враховуються при виході
на міжнародний ринок.
Можливими споживачами
ринку зернових є насамперед
виробники харчової промисловості
та посередники-реалізатори зерна,
що постачають зазначених виробників.
В системі внутрішнього ринку
зерна потреби споживачів забезпечені
не повною мірою, проте значна
доля продукції зернових не
знаходить збут в системі внутрішнього
ринку (наприклад, фуражна пшениця),
що й передбачає вихід такого
товару за межі країни.
Поряд з цим, відносини
між партнерами зерно продуктового
комплексу, на відміну від інших
аграрних ланок, мають, відповідно,
певні особливості, пов’язані
з тим, що зерно як сировина
піддається тривалому зберіганню
на складах, зручна для формування
великих товарних партій та
переміщення їх на далекі відстані
будь-яким транспортом, у тому
числі відвантаження на експорт.
Тому для процесу реалізації
зернових характерним є насамперед
кількаразовий перепродаж після
придбання його безпосередньо
у виробника. У такий спосіб,
з одного боку, відбувається послідовне
підвищення ціни на сировину,
а з іншого боку – спостерігається
зниження ціни виробника, з
метою найбільшого отримання
прибутку посередником. Це, безумовно,
є негативним фактором розвитку
ринку зернових, особливо у межах
України.
На початку 2010 року ціни на
пшеницю, особливо вищих борошномельних
сортів, стабільно зростали у міру того,
як на ф’ючерсних ринках США зростала
занепокоєність у зв’язку зі зниженням
врожаю ярої пшениці у Північній Америці.
Торговельна кон’юнктура часто змінювалася,
і спекулятивні тримачі нагромаджених
“довгих” позицій час від часу робили
спроби зменшити свою уразливість. Зі
зростанням обмеженості світових ресурсів
пшениці дедалі більше виявлялася незвичайна
сегментованість ринку, де ціни на середньо
і низькосортну пшеницю зростали не так
стрімко, а продавці з Європи й СНД, наприклад,
знаходили ринки збуту кормової пшениці
в низці основних країн-експортерів. Нормування
цін було очевидним у секторі пшениці
з високим вмістом білка, де деякі покупці
борошномельної пшениці з Азії та інших
регіонів шукали низькосортне зерно з
різних джерел для змішування його з північноамериканською
або австралійською високосортною пшеницею.
Стабільний попит на відвантаження з чорноморських
портів, особливо кормової пшениці в ЄС,
у поєднанні з фрахтовими ставками, що
дедалі зростають, призвів до певного
зростання цін, які, проте, зберегли конкурентоспроможність
щодо кукурудзи.
Після чергового нетривалого
зростання ціни на цей вид
зерна знизилися знову, оскільки
зменшилася невизначеність щодо
врожаю в США, інвестиційні
фонди ліквідували низку своїх
великих вкладів, а експортна
діяльність не виправдала очікувань
торговців. У результаті переоцінки
своєї експортної стратегії Китай
останніми тижнями значно скоротив
свою присутність на ринку
як продавець. Ціни на ячмінь
зростали у міру погіршення
перспектив урожаю в Австралії
й Канаді, тоді як значні продажі
з чорноморського регіону тримали
під контролем ціни на кормовий
ячмінь. Спостерігалося істотне
зростання цін на пивоварні
сорти через обмеженість ресурсів.
Зростання цін за угодами на
термін по соя-бобах було перерване
більш низькими проти передбачених
за офіційними оцінками попиту
й пропозиції, внаслідок чого
ціни впродовж місяця зросли
незначною мірою. У Таїланді
великі внутрішні продажі державних
запасів рису послабили експортні
котирування на сорт В.[7,c.311]
Індія зберегла позиції
активного продавця — її майбутньому
врожаю загрожує брак мусонних
дощів, проте обсяг запасів
у країні є надлишковим.
Дальше зниження врожаїв
у Північній Америці й Австралії
свідчить про те, що ресурси
високосортної борошномельної пшениці
у 2010/11 роках будуть вельми обмеженими.
Прогноз щодо ресурсів зерна м’яких сортів
сприятливіший, адже зберігається наявність
їх у низки інших виробників. Прогноз обсягу
світового виробництва пшениці у 2011 році
становить 565 млн т, що на 3 млн т менше за
оцінку минулого місяця.
Перспективи врожаю
в Австралії погіршилися через
тривалу посуху, тоді як у Канаді
його оцінку зменшено через
дощі, які, до того ж, негативно
позначилися на якості зерна.
Рясні дощі в ЄС призвели
до втрат врожаю в Німеччині.
Поліпшились оцінки виробництва
в Китаї та Пакистані. У 2003
році в низці країн, у тому
числі США, посіви озимої пшениці
можуть бути збільшені внаслідок
зростання доходів виробників. Недавні
дощі поліпшили стан посівів у Росії,
Україні та Індії. Прогноз обсягу світового
споживання у 2009/10 роках не змінився і
становить 593 млн т.
Збільшення на 6 млн т порівняно
з 2009/10 роками зумовлене ширшим використанням
пшениці в кормових цілях, особливо в ЄС
та СНД. Обсяг світової торгівлі пшеницею
прогнозується на рівні 101 млн т, що на
5 млн т нижче від показника 2009/10 років
і на 2 млн т менше, ніж минулого місяця.
Зміни зумовлені скороченням імпорту
з Канади до США і зменшенням потреб Бангладеш
та Ірану. Внаслідок того, що тривають
значні відвантаження з чорноморського
регіону прогнозується зростання імпорту
в ЄС, незважаючи на те, що сам він буде
також другим найбільшим експортером.
Зростання світових цін не справило значного
впливу на імпортний попит, хоча деякі
покупці переключилися на інші джерела
поставок. З огляду на більш низькі оцінки
врожаю, прогноз щодо експорту для Австралії
та Канади порівняно з минулим місяцем
зменшено, водночас очікується, що США,
Росія і Україна зможуть збільшити обсяги
продажів. Прогноз обсягу світових запасів
пшениці на кінець 2009/10 МР зменшено порівняно
з минулим місяцем на 4 млн т і становить
138 млн т, що на 28 млн т нижче, ніж роком
раніше. Обсяг світових запасів у п’яти
основних країнах-експортерах може досягти
лише 32 млн т порівняно з 47 млн т наприкінці
2009/10 МР. У США перехідні запаси твердої
пшениці (ярої та озимої) будуть особливо
низькими. Однак запаси в нетто-експортерах,
що не належать до числа основних п’яти
експортерів, зростають: їхній сумарний
обсяг (більшу частину якого становлять
м’які сорти з низьким вмістом білка)
прогнозується на рівні в 54 млн т, половина
з яких припадає на Індію. Як очікується,
перехідні запаси у трьох експортерах
із СНД (Казахстані, Росії та Україні) досягнуть
17 млн т, перевищивши рівень минулого року
на 4 млн т.
Прогноз співвідношення
попиту/пропозиції щодо кормового
зерна на 2008/09 рік не зазнав
значних змін — очікуване зниження
споживання відповідає зменшенню
прогнозу щодо обсягу виробництва.
Прогноз обсягу виробництва кормового
зерна знижено порівняно з минулим місяцем
на 7 млн т і становить 869 млн т. Оцінки щодо
кукурудзи незначною мірою зменшено в
Сполучених Штатах, Канаді, Бразилії та
ЄС (Іспанія), а щодо ячменю — у Канаді,
ЄС (Німеччина) і Австралії.
Підвищення рентабельності
виробництва стимулює розширення
посівів під кукурудзою в Аргентині
та Південній Африці. Внаслідок
зниження виробництва в Індії
і зростання цін на корми
у Європі та Південній Америці
оцінка обсягу світового споживання
кормового зерна у 2008/09 МР становить
900 млн т, що на 7 млн т нижче
за відповідний показник минулого
місяця. Прогноз обсягу світової
торгівлі кормовим зерном не
змінився, залишившись на рівні
в 107 млн т. Попри високі ціни,
попит з боку відгодівельного
сектора у більшості країн,
що розвиваються, залишається стабільним.[7,c.421]
Торгівля кукурудзою
може наблизитися до тогорічного
рекорду в 78 млн т завдяки
значним відвантаженням зі США
до Мексики (частково як заміна
сорго) і незвично великим закупкам
з боку Канади, що відчуває
нестачу кормів. Прогноз експорта
кукурудзи з Китаю збільшено
внаслідок більш високого врожаю,
а з Аргентини — знижено.
У результаті погіршення перспектив
експорту з Австралії й Канади
світові ресурси ячменю, особливо
пивоварних сортів, будуть обмеженими.
Внаслідок зниження оцінок виробництва
кукурудзи в США та ЄС і
ячменю в Австралії обсяг запасів
кормового зерна в п’яти основних
країнах-експортерах на кінець 2002/03
року прогнозується на рівні
в 45 млн т, що на 2 млн т
менше, ніж минулого місяця. Прогноз
обсягу світових запасів на
кінець 2009/10 МР становить 122 млн
т, поступаючись серпневій цифрі
2 млн т.
1.3. Державне регулювання
ринку зерна в Україні
Нормативно-правове поле
державного регулювання ринку зерна
в Україні зараз представлено
такими основними документами:
Закон “Про зерно та ринок
зерна в Україні” визначає державну
політику щодо розвитку ринку зерна як
пріоритетного сектору економіки агропромислового
комплексу України, який спрямований на
створення правових, економічних та організаційних
умов конкурентоспроможного виробництва
і формування ринку зерна для забезпечення
внутрішніх потреб держави у продовольчому,
насіннєвому та фуражному зерні, нарощування
його експертного потенціалу [2].