Формування ринку зерна України в умовах глобалізації світової економіки

Указ Президента України  “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна” гарантує цивілізований рух зерна, прозору ринкову інфраструктуру, зниження негативних наслідків сезонних і кон’юнктурних коливань цін на зерно, підвищення рівня рентабельності та стимулювання його виробництва [7].

Політика державної підтримки  нарощування зерновиробництва здійснюється Міністерством аграрної політики та продовольства України за такими основними напрямами:

– збільшення обсягів фінансування державних цільових програм;

– запровадження нових механізмів кредитування;

– посилення ролі Аграрного  фонду у фінансуванні виробництва  через механізми заготівлі майбутнього  урожаю (строкові контракти);

– стимулювання залучення  коштів на вітчизняних та закордонних

(ІРО) фондових ринках;

– стимулювання приватних  інвестицій (акціонування);

– податкове стимулювання;

– розвиток агрострахування [7].

Наукові установи Національної академії аграрних наук України разом  з Міністерством аграрної політики та продовольства України розробили  Програму «Зерно України – 2015», в  якій визначено шляхи нарощування  виробництва зерна, розкрито технологічні, економічні та нормативно-правові засади вирішення зернової проблеми. З прийняттям цієї Програми передбачається розробка і впровадження низки підзаконних актів:

 

– про державну і регіональну  програми цільового розвитку зернового  господарства;

 

– про встановлення паритетності цін на зерно та матеріально-технічні ресурси для зернового господарства;

 

– про стимулювання якості зерна та впровадження нових прогресивних технологічних процесів у вирощуванні, зберіганні, переробці і використанні зерна [7].

 

Прийнято інші нормативно-правові  акти з метою стимулювання розвитку ринку зерна. Так, з боку Уряду  надається підтримка сільськогосподарським  товаровиробникам на виплату часткової  компенсації витрат із посіву озимих культур, ярої пшениці, закупівлі мінеральних  добрив вітчизняного виробництва.

 

Однак реалізація існуючих положень вищенаведених нормативно- правових документів досить часто знаходиться не на належному рівні, а недостатня системність та неузгодженість законодавства України, а також його вибіркове виконання, має негативний вплив на зерновиробництво і потребує вдосконалення механізмів державного регулювання ринку зерна.

На наш погляд, політико-правовий та організаційно-інформаційний механізми  державного регулювання ринку зерна  мають реалізовуватись на

таких основних напрямах:

– створення системи моніторингу  та прогнозування ринку;

– пошук та просування зерна  на зовнішні ринки;

 – стимулювання ринкового попиту на зерно як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку;

– формування і розвиток інфраструктури зернового ринку, включаючи інформаційно-аналітичну систему, товарні біржі й оптові ринки, сільськогосподарські заготівельно-збутові та обслуговуючі кооперативи, агроторгові доми, ф’ючерсна торгівля тощо;

– захист інтересів вітчизняних  виробників зерна на внутрішньому ринку  та при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

– науково-технічне та інноваційне  забезпечення розвитку ринку зерна;

– формування необхідної законодавчої та нормативно-правової бази та гармонізація з вимогами Світової організації  торгівлі.

Економічно-фінансовий механізм державного регулювання ринку зерна  має спрямовуватись на узгодження цінової, бюджетної, податкової, кредитної політики, розвиток страхування в АПК.

Для стабілізації цін зернового  ринку держава має здійснювати  закупівельні (фінансові) і товарні  інтервенції, координувати та узгоджувати  цінову політику на загальнонаціональному  та світовому ринках. При цьому  доцільно враховувати досвід інших  країн щодо застосування гарантованих, закупівельних, інтервенційних, заставних та інших видів цін.

Тобто основною функцією держави  в регулюванні ринку зерна  повинно залишатися передбачення ринкової ситуації. Від своєчасного виявлення змін на ринку зерна залежить ефективне оперативне втручання держави в ринкові процеси щодо експорту та імпорту зерна, додержання цінового паритету при міжгалузевому обміні продукцією, забезпечення потреб у зерні та продуктах його переробки за оптимальними цінами.

Має зрости роль державної  підтримки зернового ринку, в  тому числі за рахунок посилення  ролі державних агентів (Аграрний фонд, Держрезерв, ДАК “Хліб України”). Крім того, необхідно вдосконалити систему кредитування за рахунок комерційних банків, створенню умов для полегшеного доступу до кредитних ресурсів, введенню системи складських свідоцтв, які можуть використовуватись для отримання кредитів під заставу.

Адже, вітчизняним виробникам зерна важко конкурувати із закордонними через наявність значної різниці  у вартості кредитних ресурсів для  аграрного сектора. Так, кредити  в ЄС, які надаються аграрному  сектору, коштують від 2 до 4 %, у США – 0 %, в Україні – до 25-30 % річних [12].

Державна політика щодо створення  умов для ефективного функціонування ринку зерна повинна реалізовуватись  за такими напрямками:

– стимулювання пропозиції (інтенсифікація виробництва) та ринкового  попиту на зерно (тваринництво, переробка, експорт);

– створення системи маркетингу зернового ринку (аналіз стану внутрішнього і зовнішніх ринків, пошук і  просування зерна на зовнішні ринки, інформаційне й науково-технічне забезпечення функціонування зернового ринку);

– підготовка та вдосконалення  законодавства, яке має визначати  форми, методи і напрями державного регулювання ринку зерна;

 

Державна політика на зерновому  ринку в найближчій перспективі  повинна будуватися з урахуванням  впливу вищенаведених глобальних факторів, тим більше, що на сьогодні зерновиробництво в Україні перебуває в надзвичайно  вигідному стартовому становищі, особливо в умовах глобальної продовольчої кризи. І держава може отримати значний  зиск від збільшення виробництва  зерна, що, безумовно, допоможе вирішити проблеми розвитку економіки в цілому (у тому числі соціальні та екологічні).

 

Завдання державного регулювання  зернового ринку полягає у  забезпеченні процесу його стійкого розвитку зі збереженням властивості  еквіфінальності - динамічної взаємодії його складових. Важливою умовою забезпечення стабільності ринку зерна має стати застосування дієвих механізмів державного регулювання, суть яких полягає в забезпеченні збалансованості кількісних та якісних параметрів попиту і пропозиції на продукцію, що й буде предметом подальших наукових досліджень.

Розділ 2. Загальна характеристика ринку зерна України та визначення його міся на світовому ринку

2.1. Конюнктура світового ринку зерна

Світовий ринок зерна динамічно розвивається з усталеною тенденцією високого попиту на хліб як основи харчових раціонів населення планети. В основі продовольчої проблеми світу закладено нерівномірність рівнів розвитку зернового виробництва та незбалансованість попиту і пропозиції на зерно в різних країнах та регіонах. Використовуючи переваги міжнародного поділу праці, сприятливість агрокліматичних та економічних факторів, експортні ресурси зерна нагромаджуються в США, Канаді, Аргентині, Австралії, Франції.

Кон'юнктуру світового  ринку зерна формують певні особливості:

•     собівартість виробництва зерна,

•     національна та інтернаціональна вартість зерна,

•    співвідношення попиту і пропозиції на ринку зерна, товарні запаси зерна, транспортні витрати,

•     світові ціни на нафту,

•     сільськогосподарська політика основних виробників зерна (субсидії на виробництво експортних ресурсів),

•     лібералізація  і протекціонізм на ринках збуту,

•     конкуренція  і монополізація,

•     темпи інфляції,

•     купівельна спроможність країн-імпортерів,

•     митний режим,

•     демпінгова торгівля зерном.

Сьогодні світовий ринок  зерна контролюють п'ять країн-експортерів: США, Канада, Австралія, Аргентина і  ЄС. Сумарні експортні пропозиції зерна з боку основної п'ятірки експортерів  становлять понад 90 % усього світового обсягу торгівлі. Тільки на США припадає більше половини світового експорту зерна. Основними показниками, що визначають ступінь впливу країни на світовий ринок, є :по-перше, частка у світовій торгівлі; по-друге, відношення перехідних запасів до середньорічного внутрішнього споживання в країні. З обох показників сьогодні лідирують США (28 %), Канада (17 %), Австралія і ЄС – по 15 %, Аргентина (11 %). Основними споживачами зерна є країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону: Китай, Японія, Корея, Індонезія і Філіппіни. На світовому ринку зерна склалася стійка спеціалізація: виробництво зерна концентрується в основному в розвинених країнах, а більшість країн, що розвиваються, не спроможні вирішити свої зернові проблеми і змушені широко імпортувати зерно. Зараз на світовому ринку зерна відбуваються зміни: скоротилися посіви в США і Канаді; зменшилися перехідні запаси в найбільших країнах-експортерах; на ринок вийшли нові країни-експортери, такі як Угорщина, Росія, Україна, Казахстан, Туреччина.

Основними видами зернових культур на світовому ринку є  пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, рис, гречка і горох.

Таблиця 2.1

Світове виробництво, споживання, запаси і торгівля зерновими, млн т

Показник	Маркетинговий рік
	2003/04		2004/05							2005/06			2006/07	2007/08			2008/09					2009/10
Пшениця
Виробництво	554,1				625,6				619,8		595,6				611,0			682,3			668,1
Споживання	588,7				607,4				622,5		615,4				616,5			637,7			648,2
Кінцеві запаси	132,0				150,2				147,4		127,6				122,1			166,8			186,7
Світова торгівля	103,7				113,8				113,8		115,6				116,4			142,6			123,3
Кукурудза
Виробництво	626,8			714,9			698,8				712,4			791,9				791,3		792,5
Споживання	648,7			88,3			705,8				727,7			770,7				774,7		803,1
Кінцеві запаси	104,8			31,4			124,4				109,1			130,3				146,8		136,2
Світова торгівля	79,1			6,0			82,6				91,4			98,2				80,7		84,8
Ячмінь
Виробництво	142,2		152,4					136,2				136,5			133,0			153,9			147,2
Споживання	146,4		142,4					140,8				143,2			134,5			143,3			147,1
Продовження  таблиці 2.1
Кінцеві запаси	22,5		32,6					28,0				21,3			19,7			30,4			30,5
Світова торгівля	14,8		16,9					17,5				14,6			18,5			18,8			17,5
Всього зернові
Виробництво	2055,1	2238,1				2221,8							2209,1			2334,2			2449		2407,5
Споживання	1948,0	1994,5				2030,6							2049,0			2100,2			2144,6		2190,1
Кінцеві запаси	354,7	402,2				388,5							342,0			362,8			448,0		452,3
Світова торгівля	598,8	616,7				640,7							650,8			678,6			696,5		668,0

Джерело: FAS USDA, Grain: World October 2009, World Markets and Trade [3]

 

Аналізуючи світове виробництво, споживання, запаси і торгівлю зерновими  за останні роки можна зробити  ряд висновків. По-перше, виробництво  зернових в світі зросло з 2055,1 млн  т у 2003/04 МР до 2407,5 млн т у 2009/10 МР. По-друге, існує тенденція до збільшення у світовому споживанні зернових із 1948 млн т у 2003/04 маркетингових  роках до 2190,1 млн т у 2009/10 МР. По-третє, у 2009/10 МР значно збільшилися обсяги світової торгівлі і становили 668 млн  т.

Країни з високими темпами  приросту, як правило, нарощують виробництво  зерна. Наприклад, Бангладеш збільшив виробництво зерна на 10 млн т  або майже на третину. Водночас Австралія, після надзвичайно важкого 2002 р., знову відновила обсяг зерна  майже на рівні попередніх років, виробляючи його близько 2 т на душу населення. Значно додала в обсягах  виробництва Бразилія та інші країни, а знизили показники виробництва  Австрія та Болгарія. Особливо несприятливим  для європейських країн видався 2003 р. Так, у Франції було зібрано  зерна на 15 млн т менше проти  попереднього року, в Румунії - на 2,5 млн т, в Україні - вдвічі менше.

Детальніше розглянемо сучасну  структуру виробництва зернових. На рисунку відображено питому вагу зернових культур у структурі  валового збору за 2009/2010 МР. Найбільша  частка належить кукурудзі - 36,3%, пшениці - 30,3%, рису - 19,8% та ячменю - 6,5%.

 

 

 

 

Рис.1 Структура виробництва зерна у світі за 2009/2010 МР

Розраховано за даними USDA, Internet Data

 

В середньому за 1996-2000 рр. зібрані  площі становили 220 млн га. Площа  збирання пшениці у 2009/2010 МР у світі  сягнула приблизно 226 млн га, для  порівняння - 225,4 млн га у 2008/2009, і 218,2 млн га у 2007/2008 МР. Світове виробництво  пшениці у 2008/2009 маркетингових роках  сягнуло рекордних 683 млн т, минулого року ця цифра становила 610 млн т, у 2009/2010 МР очікується 668 млн т. Світова  врожайність у 2008/2009 та 2009/2010 МР досягла  рекордного показника 3,05 т/га, в порівнянні з 2,80 т/га два попередні сезони.[9,c.286]

Таблиця 2.2

Світове виробництво  пшениці, тис. т

Країна		Маркетинговий рік						Питома вага країни у виробництві
		2005/ 2006	2006/ 2007	2007/ 2008	2008/ 2009	2009/ 2010	2010/ 2011
Аргентина		14500	16000	18000	15000	8500	8000	2,5
Продовження таблиці 2.2
Австралія		25367	10822	13838	13000	23000	23000	2,2
Канада		25748	25265	20054	20050	22500	22500	3,3
Китай		97450	108466	109298	106000	114500	114500	17,6
ЄС-27		132356	124870	120426	120497	136293	138485	20
Казахстан		11000	13450	16450	16000	14000	14500	2,7
Росія		47700	44900	49400	48000	55500	56500	8
Туреччина	18500		17500	15500	15500	17800	17800	2,6
Україна	18700		14000	13900	13800	19500	20000	2,3
Інші	173054		174803	17210	172995	188272	189007	29,6
Всього	564375		544345	548971	540842	599865	604292	90,7
США	57280		49316	56247	56247	59428	59428	9,3
Всього	621655		593661	605218	597089	659293	663720	100