Шляхи вирішення Організації діяльності персоналу на підприємстві ВАТ «Шосткинський мiськмолкомбiнат

МІНІСТЕРЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ»

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни  “УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ”

на тему:

«Шляхи вирішення Організації діяльності персоналу на підприємстві ВАТ «Шосткинський мiськмолкомбiнат»

 

Виконала:	студентка IIІ курсу ФММ, групи УЗ-91 Шевченко Марина Анатоліївна
База дослідження	ВАТ «Шосткинський мiськмолкомбiнат»

 

Інформація про захист роботи

Дата захисту
Кількість отриманих балів
Оцінка ECTS
Традиційна оцінка
Підпис екзаменатора

 

 

КИЇВ – 2012 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1.  ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ

1.1. Організація робочих місць і розподіл кадрів.

Проектування трудових процесів…………………………………..……..5

1.2 Організація обслуговування робочих місць. Облік результатів      діяльності ………………………………………………………………………..14

1.3 Виробниче  середовище …………………………………………………….17

1.4 Регламентація робочого часу. Законодавче регулювання робочого часу, робочий тиждень………………………………………………………………...22

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальна характеристика  підприємства ВАТ «Шосткинський мiськмолкомбiнат»………………………………………………………………27

2.2 Аналіз кадрового потенціалу підприємства ВАТ «Шосткинський мiськмолкомбiнат»………………………………………………………………28

3. Визначення проблеми організації діяльності на підприємстві та шляхи її вирішення………………………………………………………………………39

2.4  Економічна доцільність  запропонованих заходів на підприємстві  ВАТ «Шосткинський мiськмолкомбiнат»…………………………………….…......42

3. ВИСНОВКИ……………………………………………………….…………….44

4. ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………………………………………….…...…45
5. ДОДАТКИ……………………………………………..…………..….…..47

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальністю  даної теми є те, що в умовах переходу економіки України до ринкових відносин і структурної перебудови народного господарства найбільш гострими є проблеми управління працею, безпосередньо організації діяльності персоналу. Ринковий підхід до управління працею характеризується визнанням робочої сили як товару, що має вартість і ціну, може виступати суб'єктом на біржі праці.

З відси випливає висновок про те, що товар «робоча сила» повинен підпорядковуватися всім законам ринку, зокрема закону попиту і пропозиції. Цей закон управляє процесом відтворення, розподілу і використання трудових ресурсів. На макрорівні – це встановлення пропорцій потреби в робочій силі (за фахом та кваліфікацією) в галузях і регіонах.

Поява безробіття як чинника  ринкової економіки, що зумовлюється динамікою  попиту і пропозиції на товарному  ринку, необхідністю прийняття загальнодержавних  заходів для забезпечення зайнятості, державних гарантій допомоги тимчасово  безробітним. У зв'язку з цим потребують розвитку теоретичні та практичні проблеми управління працею на рівні підприємств різноманітних форм власності.

У ринковій економіці необхідно  значно підвищити роль трудових норм і нормативів в організації виробництва, праці, заробітної плати. В рішеннях уряду України з питань широкого впровадження погодинної оплати праці відзначається необхідність розробки нормованих завдань на базі технічно обґрунтованих норм праці.

Однак в умовах ринкової економіки розширюються функції  нормування праці, посилюється їхній  вплив на рівень планування й організацію  виробництва. Найважливішими завданнями є проведення докорінних змін в організації заробітної плати і матеріального стимулювання. З цією метою необхідним є подальше розширення прав підприємств у формуванні й використанні фонду заробітної плати, в розробці і застосуванні систем оплати праці з метою посилення, стимулювання та підвищення ефективності виробництва.

Метою дослідження даної курсової роботи є дослідження шляхів організації діяльності персоналу, теоретичний огляд та обґрунтування питань проектування трудових процесів на підприємстві та організація праці робітників, вивчення і аналіз чинників безпосереднього впливу на роботу працівників, виявленя шлахів створення сприятливих умов праці і вдосконалення виробничого середовища.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі завдання:

– розкрити основні положення Організації діяльності персоналу;

– визначити характерні ознаки організації робочих місць  на підприємстві;

– виокремлення взаємозв’язку  між трудовими процесами та організацією робочих місць на підприємствах.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є діяльність трудового колективу.

Предметом дослідження є форми і методи організації діяльності персоналу на підприємствах.

Інформаційна база дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, економіки праці, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: були взяті праці І.Т. Балабанова, В.П. Бабича, Терещенка В.Й, І.А. Бланка, М.І. Долішнього, Л.І. Жукова, В.М. Ігумнова, С.У. Олійника, С.Ф. Покропивного, С.К. Потьомкіна. Вивчались також конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці, законодавчі та нормативні акти України з питань зайнятості, безробіття, організації праці і заробітної плати в умовах становлення ринкових відносин.

 

 

 

 

 

 

1.1. Організація робочих місць і розподіл кадрів. Проектування трудових процесів.   

  Важливим елементом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника.Робоче місце — це первинна лапка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.).Залежно від специфіки виробництва робочі місця можна класифікувати за різними ознаками: за професіями (наприклад, робоче місце інженера-конструктора); за кількістю виконавців (індивідуальні або колективні); за мірою спеціалізації (спеціалізовані або універсальні);за рівнем механізації (робочі місця ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратні);за кількістю обладнання, що обслуговується (одноверстатні, багатоверстатні);за специфікою умов праці (стаціонарні і рухомі, підземні і висотні, робочі місця із шкідливими або небезпечними умовами праці та ін.)

  Важливим елементом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника.

  Робоче місце — це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.).

  Залежно від специфіки виробництва робочі місця можна класифікувати за різними ознаками:

• за професіями (наприклад, робоче місце інженера-конструктора);
• за кількістю виконавців (індивідуальні або колективні);
• за мірою спеціалізації (спеціалізовані або універсальні);
• за рівнем механізації (робочі місця ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратні);
• за кількістю обладнання, що обслуговується (одноверстатні, багатоверстатні);
• за специфікою умов праці (стаціонарні і рухомі, підземні і висотні, робочі місця із шкідливими або небезпечними умовами праці та ін.)

 Організація робочих місць — це підпорядкована цілям виробництва система заходів по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню і атестації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

 Оснащення робочого  місця складається із сукупності  засобів праці, необхідних для  виконання конкретних трудових  функцій. Сюди відносяться: основне  технологічне і допоміжне обладнання; організаційне оснащення (оргтехніка, засоби зв'язку і сигналізації, робочі меблі, тара тощо); технологічна  оснастка (робочі та вимірювальні  інструменти, запасні частини  тощо); робоча документація; засоби  комунікації для подачі на  робоче місце енергії, інформації, матеріалів, сировини та ін. Комплексне оснащення робочого місця є необхідною передумовою ефективної організації процесу праці. Однак іншою важливою умовою є раціональне просторове розміщення засобів оснащення на робочому місці так, щоб забезпечити зручність їх обслуговування, вільний доступ до механізмів, економію рухів і пересувань працівника, зручну робочу позу, хороший огляд робочої зони, безпеку праці, економію виробничої площі, зручний взаємозв'язок із суміжними робочими місцями, з підлеглими і керівниками. Забезпечення цих умов досягається в ході планування робочих місць, яке ми коротко визначаємо як найраціональніше просторове розміщення матеріальних елементів виробництва, що складають оснащення робочого місця, та самого працівника.Рівень організації праці на конкретному робочому місці залежить також від якості його обслуговування. Обслуговування робочого місця передбачає своєчасне забезпечення його всім необхідним, включаючи технічне обслуговування (наладку, регулювання, ремонт); регулярну подачу необхідних видів енергії, інформації та витратних матеріалів; контроль якості роботи обладнання, транспортне та господарське обслуговування (прибирання, чистка обладнання, тощо). Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями: підготовча, інформаційна, виробнича, інструментальна, налагоджувальна, енергетична, контрольна тощо.

Розподіл кадрів. В економічній науці розрізняють поняття «трудові ресурси» і «персонал підприємства». Під трудовими ресурсами слід розуміти частину населення працездатного віку, що має необхідні фізичні можливості, володіє знаннями і практичним досвідом для здійснення визначеної роботи в народному господарстві. До трудових ресурсів відносять як фактично зайнятих, так і потенційних працівників.

Персонал підприємства (кадри, трудовий колектив) - це сукупність працівників, що входять до його облікового складу.Управління персоналом неодмінно пов’язане з розробкою і реалізацією кадрової політики, основними завданнями якої є:

- задоволення потреби  підприємства в кадрах;

- забезпечення раціонального  розподілу, професійно-кваліфікаційного  і посадового просування кадрів;

- ефективне використання  трудового потенціалу підприємства.

У звітності по праці підприємств галузей матеріального виробництва передбачений розподіл працівників на персонал, зайнятий в основній і неосновній діяльності (в обслуговуючих і інших господарствах).

  На промислових підприємствах персонал розподіляється по двох групах: промислово-виробничий (основна діяльність); невиробничих підрозділів, що складаються на балансі промислового підприємства (неосновна діяльність).

 До промислово-виробничого  персоналу відносяться працівники: основних і допоміжних цехів,  підсобних виробництв, заводських  лабораторій і відділів, очисних  споруджень, вузлів зв'язку, інформаційно-обчислювальних  центрів, усіх видів охорони,  заводоуправлінь і т.д.

  До керівників відносяться  працівники, що займають посади  керівників підприємства і їхніх  структурних підрозділів: наприклад,  генеральні директори, їхні заступники, головні фахівці (головний інженер,  головний економіст, головний  бухгалтер і ін.).

  Групу фахівців складають інженери, бухгалтери, економісти, юрисконсульти, тобто персонал, зайнятий інженерно-технічними, економічними й іншими роботами.

 Інші працівники, що відносяться до службовців, здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування (касири, контролери, табельники, обліковці, діловоди).

 Загальна кількість працюючих даного підприємства, що значиться в списках на оплату праці, називається його обліковою чисельністю.

  Оперативний облік особового складу покладений на відділ кадрів, що оформляє прийом, переклади і звільнення працюючих на підставі: заяви того хто наймається на роботу чи звільняється з підприємства, наказів (розпоряджень) про прийом і звільнення, записок про надання відпустки й ін.