Впроваждення педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського в освіті КНР

У школі налагоджена систематична робота з безперервного осмислення досвіду В. О. Сухомлинського та його адаптації до конкретних педагогічним ситуацій, що виникають у навчально-виховному процесі. В учительській школи зберігається «Енциклопедія думок В.О. Сухомлинського», в яку кожен учитель записує найбільш близькі і запам'яталися йому ідеї й думки Василя Олександровича з приводу тих чи інших проблемних ситуацій. Різні теоретичні положення робіт В.О. Сухомлинського та виникають думки педагогів часто обговорюються на педагогічних радах. Позиція У Чень полягає в тому, що постійне осмислення та інтерпретації різних напрямків творчої спадщини видатного українського педагога повинні бути пов'язані з конкретно проблемами, що виникають у педагогічній практиці вчителів. Саме такий підхід створює умови для творчого засвоєння педагогічних ідей та застосування їх в умовах сучасної китайської школи [88, с.134-136].

 Для проведення перетворень  та з метою максимально можливого  використання ідей В.О. Сухомлинського, школа розпочала роботу в таких напрямках:

- орієнтація на взаєморозуміння між вчителями та учнями, консолідація педагогічного колективу, школярів, батьків і громадськості;

- створення сприятливого навколишнього середовища;

- розвиток освіти на дозвіллі;

- поширення інноваційних ідей на дев'ятирічну школу.

Ідеї ​​В.О. Сухомлинського про неподільності учительського та учнівського колективів, що становлять головну цінність − самоцінність кожного його члена, були покладені в основу створеної У Чень системи виховної роботи.

У Чень, уважно вивчивши ідеї павлиського педагога, велику увагу приділяє проблемі навколишнього середовища, залучення учнів до проектів, спрямованих на вирішення нагальних екологічних проблем [87, с.223-224].

Цінним досвідом для китайської школи, вважає У Чень, є те, яку увагу Василь Олександрович приділяв створенню особливої, творчої обстановки під час читання книг. На кожному поверсі головної будівлі і в інших трьох корпусах школи Хуа-ши були обладнані читальні зали, де постійно оновлювалися дитячі книги, періодика, навчальна література. У коридорах були встановлені спеціальні полиці, на яких розміщувалася література, відповідна программам різних класів. У кожному класі, відведеному для конкретного предмета, також знаходилася відповідна навчальна література. У шкільній бібліотеці був повний комплект підручників, необхідних для спільної програми, а також твори світової класики [88, с.238-240].

Особливе значення для організації роботи школи, зазаначає директор, мають ідеї В.О. Сухомлинського про значення навчальної літератури і книги в житті дитини. Роль серйозних книг взагалі і обширного позакласного читання зокрема полягає в тому, щоб не тільки запобігти появі звички до механічного заучування, а й виробити навички самостійного творчого мислення. До того ж позакласне читання є необхідним для морального і естетичного виховання учнів. Сказане можна вважати однією з причин, чому В.О. Сухомлинський у своїй педагогічне діяльності так уважно підходив до вивчення умов, необхідних для читання, як для серйозної творчої роботи [87, с.176].

Однією з найбільш гострих проблем сучасної школи В.О. Сухомлинський вважав перевантаження учнів, що приводить до втрати не тільки інтересу і мотивації до навчання, а й здоров’я дітей. Серед причин перевантаженості учнів середньої і старшої школи педагог зазначав недоліки в організаціїції навчального процесу та розумової праці дітей, відсутність інтелектуального життя і вільного часу для саморозвитку. Вивчивши творчість українського педагога, описаний ним досвід подолання навчального перевантаження та організації позашкільної роботи, У Чень провела експеримент, який отримав назву «Розвиток освіти у вільний час».

Одним із засобів посилення привабливості школи та підвищення її конкурентоспроможності стало рішення У Чень зменшити навчальне навантаження. Серйозна проблема шкільної освіти в КНР полягає в надзвичайно високій завантаженості учнів і в практично повній відсутності у них вільного часу. Режим роботи школи прив'язаний до режиму роботи основних підприємств того району, де вона розташована. А так як більшість установ і підприємств починають свою роботу о сьомій-восьмій ранку, то перші учні з'являються в навчальному закладі в шість, а в сільській місцевості навіть в п’ять ранку. Таким чином, враховуючи двогодинної обідню перерву, діти знаходяться в школі по п'ятнадцять-вісімнадцять годин на добу, причому, їх перебування там, як правило, строго регламентовано [87, с.19].

У Чень висунула ідею «повернути час учням», вперше провівши досвід із зменшенням навчального навантаження, і надала учням час для саморозвитку. Слід звернути увагу на те, що директор наполягала на зміні форм навчальної діяльності учнів (строго регламентованих в нашій країні) і пропонувала використовувати, наприклад, такі форми групового навчання, як «підкова», «півколо» або «вільне об'єднання команд», а також індивідуальне самоосвіта, дискусійні групи, обмін між групами, колективні консультації [88, с.37].

Вивчивши теорію і практику управління школою, викладену у педагогічній системі В.О. Сухомлинського У Чень змогла створити ефективне управління навчальним закладом, зокрема, налагодити чіткий адміністративний контроль за виконанням рішень і розпоряджень дирекції. Цю обставину слід підкреслити особливо тому, що на початку експерименту частина викладацького складу виступала починанням і тільки наполеглива, вміла робота з педагогами дозволила створити сприятливу обстановку для експерименту.

Якщо директор школи має свої власні погляди, які відрізняються від загальноприйнятих поглядів на процес освіти і виховання, дуже нелегко зробити їх спільними переконаннями всього колективу. Слова директора та письмові матеріали педагогічної ради не можуть служити достатньою умовою виконання всіх розпоряджень директора школи. Необхідно також брати до уваги результати конкретної роботи. У цьому плані для У Чень став цікавий досвід практичної діяльності директора Павлиської школи, а саме:

- директору школи не можна обмежуватися тільки суто адміністратівними завданнями. Він зобов'язаний особисто брати участь і виховних заходах, аналізувати конкретний підхід вчителів до навчального процесу та його деталей, домагатися того, щоб в реальній роботі вчителя керувалися педагогічними ідеями і теорією педагогіки. Такий підхід дозволяє, по-перше, зробити процес викладання і виховання науково коректним, а, отже, і ефективним, а, по-друге, стимулює активність педагогічного колективу у виявленні проблем з наступним їх аналізом і рішенням;

- аналіз і висунення вимог до професійних якостей викладача. Учитель − найгуманніша професія, він спілкується з найскладнішим, найціннішим явищем життя − людиною. Кожна дитина, починаючи від вивчення культури й прилучення до цивілізації і до формування ставлення до життя і моральних принципів, в основному, знаходяться під впливом учителя. Таким чином, формування характеру і поглядів всього колективу вчителів школи та особистих якостей кожного вчителя, природно, мають велике значення;

- створення єдиного педагогічного колективу. Згаданий тут «весь колектив вчителів» − не маса викладачів, це словосполучення має особливий сенс. Масу викладачів можна так назвати тільки за кількісною ознакою, люди в ній не пов'язані між собою, а проте, в даному випадку, мається на увазі саме колектив. Тільки завдяки спільним зусиллям всього колективу, загальним зусиллям кожної складової його особистості можна здійснити загальну духовну мету [88, с.110-112].

Справжній викладацький колектив повинен володіти двома очевидними ознаками:

• весь колектив повинен мати єдині переконання;

• кожен його член повинен володіти індивідуальними творчими здібностями.

Сьогодні експерементальную школу Хуа-ши називають «дочірньої» школою Павлиської школи, а У Чень плідно співпрацює з дочкою українського педагога Ольгою Василівною Сухомлинський, директором Павлиської середньої школи Валентиною Федорівною Деркач, директором українського коледжу В.О. Сухомлинського в м. Києві Василиною Миколаївною Хайрітуліной.

Визнанням досягнень педагогічного колективу школи Хуа-ши став проект створення на базі школи Китайського центру з досліджень педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського. У перспективі провінційний науково-методичний центр матиме всекитайське значення. Тут вперше буде створена картотека виданих у Китаї праць В.О. Сухомлинського та робіт дослідників його педагогічної творчості [87, с.145-147].

Уважно вивчивши педагогічний досвід та ідеї В.О. Сухомлинського та Тао Сінчжі, спроектувати їх на сучасні умови функціонування сільської китайської школи У Чень сформулювала свої «чотири принципи», які покладено в основу діяльності педагогічного колективу.

- кожна людина однаково важливий;

- кожна людина повинна отримати можливість розвиватися;

- кожна людина має величезний творчий потенціал;

- кожна людина мріє самореалізуватися [88, с.226].

 У 2002 р. вчителі експериментальної  школи Хуа-ши були в Україну, зустрічалися з донькою В.О. Сухомлинського, відвідали навчальні заклади, які свято зберігають ідеї В.О. Сухомлинського − Павлиську середню школу і коледж ім. В.О. Сухомлинського в м. Києві, встановили з ними творчі стосунки. Школи домовилися обмінюватися між собою вчителями. Ця подія стала ключовою для визнання у 2004 р. школи Хуа-ши китайської експериментальної школою В.О. Сухомлинського. В цьому ж році У Чень організувала і провела на базі школи міжнародну конференцію, присвячену видатному українському педагогу. На церемонії відкриття навчального центру імені В.О. Сухомлинського були присутні О.В. Сухомлинська, О.Я. Савченко, Президент Академії Педагогічних наук КНР Чжу Сяомань і багато інших відомих китайських педагогів.

Педагогічні ідеї В.О. Сухомлинського знаходять свій подальший розвиток в практичній діяльності сучасної китайської школи. Широке поширення ідей українського педагога в освітньому просторі КНР обумовлено, наступними факторами:

- політичні переконання і уявлення про цінності у В.О. Сухомлинського ідентичні тій формі свідомості, яка поширена в Китаї, а провідною ідеологією китайської освіти є марксизм-ленінізм. Виховання нових комуністів, які володіють колективістською свідомістю, почуттям патріотизму і вірять в соціалізм, є кінцевою метою як для В.О. Сухомлинського, так і наших педагогів;

- суперечності в розвитку освіти в КНР, викликані всезростаючими вимогами суспільства і неможливістю старої, традиційної системи освіти задовольнити їх;

- прагнення В.О. Сухомлинського до того, щоб освіта сприяла всебічному розвитку особистості, відповідала сьогоднішнім зусиллям китайської школи. А виховання людських почуттів, характеру через гуманістичні принципи відповідало конфуціанським традиціям. Обидва ці аспекти мають величезне значення для сучасної китайської школи саме в цьому велика затребуваність його ідей в Китаї;

- ідеї виховання в колективі відповідають сформованій моделі організації навчання, дають можливість взаємного впливу і збагачення особистості і колективу;

- практична педагогіка В.О. Сухомлинського − це спроба відкрити освіту для всіх верств населення, для суспільства і звичайних людей, а не проводити закриті експерименти «для обраних» в аудиторіях та інститутах. У Китаї, який реалізує Закон про дев'ятирічному освіту, така педагогіка знаходить широке застосування;

- у порівнянні з іншими класиками педагогіки, В.О. Сухомлинський відкрив новий стиль викладу педагогічних ідей: теоретичні концепції у нього представлені у вигляді живих і зворушливих розповідей; приклади з власної практики покликані проілюструвати деякі твердження, педагогічні ідеї виражені доступно, образно, мовою, що не залишає байдужим читача. На відміну від теоретичних творів, багатих складними термінами, книги В.О. Сухомлинського в Китаї привертають читачів не тільки з наукового середовища, але вчителів, батьків, що робить їх надзвичайно популярними [87, с.189-192].

Під впливом ідей В.О. Сухомлинського в практиці китайських вчителів-новаторів утвердилися:

- постановка перспективних цілей розвитку дітей в процесі навчання з урахуванням їх індивідуальних особливостей;

- проведення уроків мислення на природі;

- педагогічна система розвитку літературної творчості дітей різного віку;

- система заходів, спрямованих на консолідацію педагогічного колективу, школярів, батьків і громадськості;

- створення сприятливого навколишнього середовища;

- розвиток позакласного освіти;

- гуманізація управління шкільним колективом;

- стимулювання інтелектуальних почуттів і пізнавальних інтересів учнів.

Таким чином, навіть при різниці культури і ментальності двох народів, створюються сприятливі умови для розвитку та використання в нових умовах ідей великого українського педагога.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 2

 

Проаналізувавши наукову літературу вітчизняних та зарубіжних  педагогів досліджено специфічні зв’язки  у навчанні і вихованні дітей в різних країнах (Грузія, США, Австралія, Китай), які використовували педагогічні ідеї В.О. Сухомлинського.

Ідеї й педагогічний досвід В.О. Сухомлинського поширюються по всій Грузії. Найбагатший досвід павлиського педагога по вихованню учнів у дусі гуманності успішно застосовується в середніх навчальних закладах країни.

Вчителі грузинських шкіл з перших днів відвідування дитиною школи прищеплюють їй любов до природи, тварин, потребу берегти й захищати їх. Дбайливе відношення до кожного вихованця, повага їхньої людської гідності, турбота про розвиток сил і здатностей дітей, про виховання їхніми людьми, повними добрих почуттів до навколишньої, − всі ці риси вчителя-гуманіста властиві вчителям грузинських шкіл, які використовують педагогічні ідеї В.О. Сухомлинського.

Ідеї В. О. Сухомлинського активно поширюються в США. Внаслідок аналізу робіт В.О. Сухомлинського й американських науково-педагогічних джерел, встановлено деякі спільні пріоритетні напрямки родинного виховання: