Впроваждення педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського в освіті КНР

Дійсно,  у  своїй  роботі  з  учнями В.О. Сухомлинський  приділяв  велику увагу  здоров'ю  дітей. «Турбота  про  здоров'я –  це  найважливіша  праця вихователя, − зазначав  В.О. Сухомлинський − Якщо  вимірювати  всі  мої турботи й тривоги про дітей протягом перших чотирьох років навчання, то добра половина  їх – про  здоров'я» [62, с.55] . Три  основні  компоненти,  які  є запорукою здоров'я дитини, за В.О. Сухомлинським, − це «правильний режим, повноцінне харчування й фізичне загартування» [62, с.57]. Часто відповідь на неуспішність  учня  полягає  в  слабкому  здоров'ї  дитини.  Учителеві  слід провести  бесіду  з  батьками  й  досліджувати  причини  захворювань,  режим дня  й  домашні  умови.  Найкращий  режим  дня –  це  ранній  відхід  до  сну, тривалий сон при відкритій кватирці, ранній підйом, повноцінний сніданок і заняття розумовою діяльністю. Розумова праця буде ефективною тільки в перші 5-10 годин після пробудження, а в останні 5-7 годин перед сном вона просто неприпустима.

За  таким   принципом,  навчання  організоване  й  у  «Школі  загальної освіти»  у  Варвіку.  Уроки,  що  вимагають  найбільшої  розумової  праці, проводяться з ранку, художня й трудова діяльність –  у полудень.

Спільність у вихованні й навчанні також виявляється й у відношенні цих педагогів до фізичних вправ і спорту. Для В.О. Сухомлинського заняття з фізичної  культури −  це  засіб  не  тільки  фізичного,  але  й  естетичного виховання  та  засіб  для  естетичного  задоволення,  але  ніяк  не  боротьба  за особистий успіх.

Фізичні  вправи  або  спортивні  ігри  в  «Школі  загальної  освіти» проводяться щодня. Пріоритетом  у  спортивних  іграх  є не призи,  кубки  та інші види нагород, а втіха від участі та розвитку своїх навичок. Вважається, що саме цей фактор стане домінуючим у подальших заняттях спортом уже в дорослому віці [50, с.26] .

У «Школі  загальної  освіти»  існує  кілька  ігрових майданчиків,  а  також особливі  куточки  природи,  де  кожний  учень  може  відпочити  й насолодитися нею. Недалеко  від школи  розташовані ферми  та  річка,  тому любов до природи прищеплюється з малих років. Однак В.О. Сухомлинський більше  акцентував  увагу  на  естетичному  розвиткові  дітей,  оцінки  краси  в природі, музиці, мистецтві, літературі, людських відносинах. Важливу мету всієї  системи  виховання  він  бачив  у  тому,  щоб «школа  навчила  людину жити у  світі прекрасного, щоб  він не міг жити без краси, щоб краса миру творила  красу  в  ньому  самому» [65, с.61].  Спочатку  видатний  педагог причаровував  дітей  красою  природи,  одухотворяв  її,  потім  учив  почувати красу  мистецтва,  поступово  відкривав  найбільш  цінну  красу –  красу людину,  його  вчинків,  праці  тощо.  Отже,  можна  стверджувати,  що виховання красою було у В.О. Сухомлинського на першому місці, адже «краса – це дзеркало, у якім ти бачиш сам себе й відповідно до цього ставишся сам до себе» [60, с.36].  

Створюючи  красу  своїми  руками,  людина  вчиться  цінувати  працю іншого,  приносити  користь  і  тому  стає  щасливою. «Спостерігати,  думати,  міркувати,  переживати  радість  праці  й  пишатися створеним,  творити  красу  й  радість  для  людей  і  знаходити  в  цьому щастя…», − такий  був  ідеал  виховання  у В.О. Сухомлинського,  і  він  усіляко намагався  реалізувати  його  в  житті [65, с.101].  Діти  садили  квіти  й улаштовували свята квітів, працювали в «зеленому будиночку», на фермі, у теплиці,  робили  різноманітні моделі  в шкільній майстерні. Кожний  учень почував себе творцем, розкривав свою індивідуальність у праці та пишався за успіхи в ній. 

Особливу  увагу  В.О. Сухомлинський  приділяв  творчості  дітей, вважаючи  її  глибоко  своєрідною  сферою  їхнього  духовного  життя, самовираженням  і  самоствердженням,  у  якому «яскраво  розкривається індивідуальна самобутність кожної дитини» [65;с.51].  Навчання  для  В.О. Сухомлинського –  це  частка  багатого  духовного життя,  невіддільна  від  слова  творчість.  Він  підкреслює,  що  навчання  не повинне  зводитися  до  зубріння,  основним  засобом  навчання  для  учнів молодшого  шкільного  віку  повинна  бути  казка,  за  допомогою  якої  вони пізнають і відгукуються на події та явища навколишнього світу.

У «Школі  загальної  освіти»  у  Варвіку  учні  активно  беруть  участь  у позашкільній діяльності. В 2005 році учнями 11-12 класів були поставлені драматичні твори, вони також брали участь у Світовому водному конгресі у Варанасі,  а  учні  молодших  класів  представили  свої  творчі  роботи  в шкільній Галереї Мистецтв[50, с.27]. 

Усі  шкільні  заходи  проводяться  за  допомогою  батьків,  які  тісно взаємодіють  з  учителями.  Також  батьки  щотижня  відвідують  невеликі групові дискусії, що проходять у «Школі загальної освіти»[50, с.29]. 

Вчитель  є  об’єднуючим  началом  між  батьками  й  дітьми  та  відіграє центральну  роль  у «Школі  загальної  освіти». Він  відкриває  найкращі  якості учнів  за  допомогою  любові  та  поважного  відношення  до  кожного  з  них. Учитель відвідує щотижневі збори, які засновані на спеціально розробленій у  школі  програмі  розвитку  вчителів.  Основні  питання  дискусій - особливості  дитячих  потреб,  робота  в  єдиному  колективі  з  дітьми, відносини  з  батьками.  Мало  мати  професіоналізм,  щоб  бути  вчителем  у школі  загальної  освіти,  учитель  повинен  вкладати  душу  та  серце  в дитину [50, с.28]. 

В.О. Сухомлинський  також  уважно  й  ретельно  відбирав  учителів Павлиської школи. Слід зазначити, що методична неосвіченість викладача не враховувалася при прийманні на роботу, головними параметрами були – любов  до  дітей  і  науки,  бажання  творити  й  удосконалюватися.  У В.О. Сухомлинського вчитель – це не тільки наставник, але й друг, а вчитель початкових  класів  взагалі «повинен  бути  для  дитини  такою  ж  дорогою  і рідною людиною, як мати» [65, с.11].

Таким чином, більшість педагогічних принципів індійського педагога, практикуючого в Австралії Віджау Йогендри тісно пов’язані й, без сумніву, ґрунтуються  на  гуманістичних  ідеях  В.О. Сухомлинського.  Розроблений В.О. Сухомлинським  метод  виховання  був  визначений  особистісними якостями  цього  видатного  педагога  й  ґрунтувався  на  досвіді,  отриманому протягом  усього  його життя. Однак,  основною  метою  цих  педагогів  було виховання самодостатньої особистості з високою моральністю. І результати їхньої  педагогічної  праці  показали,  що  це  можливо,  але  тільки  за  умови взаємодії  вчителя,  учня  й  батьків  на  основі  любові  один  до  одного,  ближнього, праці, природи та всього прекрасного. Нехай не кожний учень, у силу своїх особистих здібностей, може бути відмінником, але центральне завдання вчителя, щоб кожний став Людиною.

2.1.4. Діяльність Міжнородного Товариства послідовників ідей В.О. Сухомлинського

Василя Олександровича Сухомлинського вважають педагогом світового рівня, українським просвітителем, людиною енциклопедичних знань. Про цю видатну постать багато писали, захищено чимало дисертацій, він належить до педагогів, вислови яких цитують як незаперечний доказ педагогічної думки.

І все-таки цього визнання замало порівняно з тими величезними завданнями, які належить розв'язувати зараз українській освіті Тому ще і ще раз звертаючись до творів Василя Олександровича, переконуємося, що його спадщина слугуватиме нашій освіті сьогодні і завтра

З плином часу втілення творчого доробку В.О. Сухомлинського в практику роботи сучасної школи набуває поширення й поглиблення, до цього залучаються дедалі ширші кола освітян. Осмислення спадщини великого педагога-гуманіста в умовах сьогодення можливості творчого використання в сучасних навчально-виховних закладах України виступають провідними чинниками звернення освітян до його доробку.

Кількість читачів, дослідників, продовжувачів справи Василя Олександровича щороку зростає. І свідчення цього –  створення у 1990 р. Української асоціації Василя Сухомлинського, яка об'єднала педагогів України, небайдужих до творчості павлиського вчителя.

Українська асоціація Василя Сухомлинського була заснована в листопаді 1990 р. як добровільна громадська організація, покликана досліджувати, поширювати й впроваджувати в життя творчу спадщину вченого, а також передовий педагогічний: досвід, сприяти підготовці й підвищенню кваліфікації вчителів, педагогічному просвітництву батьків [59, с.1].

Освітяни доручили О.Я. Савченко, очолити Асоціацію, а її вченим секретарем обрано М.Я. Антонця, завідувача лабораторії теорії та історії педагогіки Інституту педагогіки АПН України, канд. пед. наук. До складу Правління Асоціації ввійшли О.В. Сухомлинська, донька педагога, академік-секретар Відділення теорії та історії педагогіки АПН України, Л.С. Бондар, провідний науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України, В.М. Хайруліна, директор Українського колежу ім.  В.О. Сухомлинського, канд. пед. наук та інші. Місце знаходження організації – місто Київ [67, с.13].

Асоціація виступає організатором проведення конференцій, семінарів, педагогічних читань, присвячених творчості Василя Олександровича. Вона об'єднує викладачів, науковців, учительство, студентство з різних регіонів України. Одне із перспективних завдань Асоціації — сприяння виданню повного академічного зібрання творів Василя Сухомлинського, його наукової біографії.

У науковому й популяризаторському доробку Української асоціації Василя Сухомлинський вже є вагомі здобутки. Протягом останніх років, починаючи з 1993 р. Асоціація проводить Всеукраїнські педагогічні читання під загальною назвою «В.О. Сухомлинський і сучасність» у різних регіонах України при підтримці Міністерства освіти України, Академії педагогічних наук, обласних відділів освіти [59, с.14]. (Додаток А)

Першою вагомою акцією Асоціації у цьому напрямі діяльності стало проведення Міжнародної конференції й наукового зібрання у вересні —:жовтні 1993 р, присвячених 75-річчю від дня народження педагога (Київ — Кіровоград — Павлиш — Київ), на яких науковці, вчителі, директори шкіл, викладачі вели плідну й цікаву розмову щодо творчого осмислення ідей Василя Олександровича, впровадження їх у життя [83, с.3]. (Додаток Б)

На проведення цих заходів відгукнулося не лише українське, вчительство, а й педагоги різних країн — Греції, Німеччини, Японії, Китаю, Польщі, Болгарії та інших, об'єднаних у «Міжнародне товариство послідовників В.О. Сухомлинського». Асоціація випустила збірник праць, присвячений цій конференції – «Європейська педагогіка і Василь Сухомлинський як сучасний педагог-гуманіст», де автори розкривають різні аспекти педагогічної спадщини павлиського вчителя, зупиняючись на її ключових моментах: гуманізм, формування культури почуттів (моральне виховання), ідей розвивального навчання, свободи та відповідальності особистості, проблеми трудового та естетичною виховання тощо.

Проведення міжнародної конференції дало імпульс для практичної реалізації ідеї щорічного проведення Всеукраїнських педагогічних читань, присвячених творчості Василя Олександровича. Перші такі читання відбулися у грудні 1994 р. у м. Луцьку на базі Інституту соціальних наук Волинського державного університету ім.  Лесі Українки, яким керує палкий прихильник ідей В.О. Сухомлинського член-кореспондент АПН України проф. Р.А. Арцишевський. Учасники перших всеукраїнських педагогічних читань зосередили свою увагу на проблемі «Освітньо-виховних ідеалів В.О. Сухомлинського в контексті сучасності». Виховні ідеали розглядалися крізь призму ідей гуманізму, високої моральності, національних цінностей, патріотизму, любові до рідної мови, природи, праці та їх втілення в практику роботи сучасних освітніх та виховних закладів [94, с.4].

Другі Всеукраїнські педагогічні читання Асоціація провела в Чернігові у жовтні 1995 р. при підтримці Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка та Чернігівського обласного інституту підвищення кваліфікації працівників освіти. На цих читаннях чимало виступів було присвячено педагогічному досвіду самого В.О. Сухомлинського як прекрасного вчителя української мови і літератури, обговорювався його внесок в українську лінгводидактику, в мовну освіту вчителів. Учасники читань, окрім проведення конференції, побували в освітніх закладах Чернігівщини. Зокрема, в середній школі №20 м. Чернігова, одному з дитячих садочків, середній школі с. Сосниці, які працюють за ідеями Василя Олександровича. Велика заслуга в цьому Г.М. Тимошко, начальника управління освіти Чернігівської обласної державної адміністрації; завдяки їй в області реалізується система запровадження творчих надбань В.О. Сухомлинського через Курси і семінари для вчителів, обласні педагогічні читання, створення шкіл передового педагогічного досвіду, опорних шкіл, творчих груп, працюють пересувні виставки тощо [59, с. 2].

Треті Всеукраїнські педагогічні читання були проведені у жовтні 1996 р. в Уманському педагогічному університеті ім. П.Г. Тичини спільно з Управлінням освіти Черкаської облдержадміністрації. Цього разу педагогічні читання «В.О. Сухомлинський і сучасність» сприймалися вже як молода традиція. Вони розпочалися урочистим відкриттям при Уманському педагогічному університеті кімнати-музею В.О. Сухомлинського, де з великою любов'ю відтворено етапи життя Василя Олександровича, процес розповсюдження його ідей в Україні та за її межами. Музей створено за ініціативою педагогічного колективу університету під керівництвом його ректора, палкого прихильника системи В.О. Сухомлинського, доктора педагогічних наук, професора, заслуженого діяча науки й техніки України В.Г. Кузя [59, с.3].

У 1997 році відбулись Четверті Всеукраїнські педагогічні читання «Василь Сухомлинський і сучасність» Асоціація провела у жовтні у Вінницькому державному педагогічному університеті. Читання доповнювалися секційними засіданнями у педагогічних і учнівських колективах шкіл, педагогічному училищі, дошкільних закладах. На засіданнях під час неформального спілкування було висловлено багато цікавих думок та пропозицій, які вельми актуальні для удосконалення діяльності сучасної школи. Зокрема, про розвиток В.О. Сухомлинським ідей народної педагогіки та їх впровадження у педагогічну практику, про педагогічні погляди Василя Олександровича та сучасні проблеми духовності тощо.

1998 рік — рік 80-річчя від дня  народження В.О. Сухомлинського. У  цьому році пройшли П’яті Всеукраїнські, Перші міжнародні педагогічні  читання «Педагогіка Василя Сухомлинського на зламі епох» (Додаток Д). Він виявився напрочуд щедрим для української педагогічної думки. Упродовж року відзначаємо ювілейні дати таких визначних постатей як К. Ушинський, О. Духнович, Б. і М. Грінченко, А. Макаренко, Т. Ващенко та інших [67, с.14].