Практика вдосконалення організації науково-дослідницької діяльності старшокласників в умовах позашкільної освіти

Поняття «науково-дослідницька діяльність старшокласників» включає в себе два взаємопов’язаних елементи:

навчання старшокласників елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;

наукові дослідження, що здійснюють учні під керівництвом викладачів.

Науково-дослідницька робота старшокласників витікає насамперед із навчальних завдань навчального закладу і сприяє підготовці творчої особистості ХХІ століття.

Мета організації науково-дослідної діяльності старшокласника:

- надання  максимальної можливості для  розвитку особистості, творчої індивідуальності  майбутнього випускника;

- розвиток  творчих здібностей та активізація  розумової діяльності;

- формування  потреби безперервного самостійного  поповнення знань;

- здобуття  глибокої системи знань як  ознаки міцності.

Завдання організації науково-дослідної діяльності можна звести до наступних двох:

– прогнозування або передбачення всього того, що створює найкращі умови для глибокого та всебічного засвоєння тієї чи іншої системи наукових знань;

– прогнозування наукової діяльності або передбачення поступового переходу старшокласників від елементарних рівнів і форм пізнання до більш складних і глобальних.

Науково-дослідницька діяльність вдосконалює не лише інтелектуальний рівень, а й формує специфічні навички та звички, відповідний склад мислення та спілкування.

Усвідомлення тенденцій розвитку швидкозмінного світу, розуміння потреби змінюватись, на думку С. Сисоєвої, вимагає від особистості готовності до навчання протягом життя [36]. Це є запорукою відповідності його як професіонала умовам сьогодення.

Хоча інтелектуальні здібності розвиваються протягом усього життя, проте, найбільш ефективно це відбувається особливо в юнацькі роки, в період оволодіння професійними знаннями та навичками.

Спілкування педагога з учнями в процесі спільної науково-дослідницької роботи не тільки сприяє індивідуалізації навчання, а й забезпечує творчу співпрацю викладача й старшокласника, забезпечує вплив особистості викладача на зростання наукової компетентності учня.

В заохоченні старшокласників до науково-дослідницької роботи та її організації важливим є відбір і відтворення таких логічних конструкцій, які могли б виступати:

а) інструментом пізнавальної діяльності;

б) інструментом творчої діяльності;

в) засобом, що забезпечує перехід від фіксованих форм знань до творчих та наукових.

Таким чином, щоб успішно управляти науково-дослідницькою роботою старшокласників, динамікою її складових елементів, педагогу необхідно чітко уявляти її головні завдання: який об’єкт дослідження обрати і які методи дослідження застосовувати. Тому стратегічним завданням у цьому напрямку є передбачення таких умов, засобів, форм і змісту діяльності, які є найбільш сприятливими та оптимальними для розвитку й удосконалення науково-дослідницької роботи.

 

1.2.Формування творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів у процесі пошукової та науково-дослідницької діяльності

Вивченням діяльності позашкільних навчальних закладів у формуванні творчої особистості, розвитку її творчої активності займаються В.Вербицький, Л.Ковбасенко, В.Мачуський, Г.Пустовіт, А.Сиротенко, Т.Сущенко. Ученими розроблено методологічну основу позашкільної освіти, запропоновано технології розвитку творчих здібностей вихованців позашкільних навчальних закладів, актуальну тематику навчальних курсів. Однак проблема розвитку творчої активності вихованців позашкільних навчальних закладів у процесі пошукової та науково-дослідницької діяльності висвітлена недостатньо, потребує деталізації та подальшого вивчення.

Творча активність – особистісне утворення динамічного характеру, що є комплексом інтелектуальних, емоційних, характерологічних властивостей, які дозволяють особистості продуктивно використовувати творчість у будь-якій діяльності. Розвиток творчої активності – процес прогресивних змін у часі і просторі, що відображається у кількісних, якісних і структурних перетвореннях особистості як цілісної системи і полягає в керованому розвитку її творчих здібностей та інтелекту на основі пробудження інтересу до творчої діяльності, оволодіння методами творчого здобуття знань, формуванням індивідуального стилю творчої поведінки [10].

Разом із загальноосвітніми навчальними закладами, гімназіями та ліцеями, пошуковою та науково-дослідницькою діяльністю учнів активно опікуються позашкільні навчальні заклади, що є справжніми творчими лабораторіями для дітей та учнівської молоді. Гуртки, творчі об'єднання науково-технічного, дослідницько-експериментального, гуманітарного, еколого-натуралістичного, туристсько-краєзнавчого, художньо-естетичного та інших напрямів позашкільної освіти створюють оптимальні організаційно-педагогічні та дидактичні умови для наукових досліджень творчо обдарованих і талановитих дітей.

Метою позашкільної освіти відповідно до суспільного замовлення та освітньої політики держави є створення психолого-педагогічних умов для повноцінного творчого, інтелектуального, духовного розвитку особистості; підвищення її мотивації до пізнання і творчості; задоволення освітніх потреб творчої особистості на основі її залучення до свідомої та систематичної творчої діяльності, зокрема пошукової, дослідницької та експериментальної [16]. 

Для освітнього процесу позашкільних навчальних закладів визначальними є наступні принципи навчання та виховання, що максимально сприяють залученню гуртківців до пошукової і дослідницько-експериментальної роботи:

- науковість  – тісний зв'язок і взаємодія  навчального курсу з наукою, що  відбувається на основі ознайомлення  дітей з об'єктивними науковими  фактами, проблемами, закономірностями  і забезпечує формування наукового  світогляду;

- активність  – активна роль особистості  в ході засвоєння знань, умінь  та навичок, їх повноцінна та  ефективна реалізація на практиці, включення дитини у безперервний  процесс самотворення;

- індивідуальний  підхід – оптимальні умови для ефективного навчання і практичної творчої діяльності кожної дитини в ході організації фронтальних і групових форм роботи з урахуванням вікових особливостей, системи характерних суспільних зв'язків і стосунків у соціоприродному середовищі;

- синтез  інтелектуальної і практичної  діяльності – здобуті вихованцями  теоретичні знання трансформуються  у внутрішні стимули, підґрунтя для нових можливостей пізнання найрізноманітніших сторін людського буття як свідомої творчої діяльності, що вимагає великих інтелектуальних зусиль і відкриває широкі перспективи для саморозвитку та самовдосконалення;

- єдність  свідомості та поведінки – формування свідомості дитини у процесі її практичної діяльності, основою якої є оволодіння соціальним досвідом поведінки у соціоприродному середовищі і свідоме утвердження себе як непересічної творчої особистості;

- суб'єкт-суб'єктна  взаємодія – рівноправне партнерство, співробітництво та співтворчість між педагогом і вихованцем у процесі навчальної діяльності;

- оптимальний  вибір змісту форм, методів та засобів навчання відповідно до освітніх запитів, інтересів і можливостей вихованців тощо [24].

Аналіз практичної діяльності гуртків, творчих об'єднань позашкільних навчальних закладів різних напрямів позашкільної освіти дає підстави стверджувати, що навчальний процес у них характеризується елементами пошукової та дослідницької роботи, які стимулюють педагогів-позашкільників до її активного використання з метою поглибленого вивчення програмного матеріалу та урізноманітнення навчальної діяльності вихованців, а саме:

- активізацією  навчання за допомогою проблемних, дослідницьких методів з поступовою передачею обдарованим і талановитим вихованцям ініціативи в організації групової або самостійної творчої діяльності;

- творчою  взаємодією педагога і вихованців, що сприяє вільному вибору  ними форм і засобів творчої  діяльності, творчій винахідливості, розкутості, домінуванню власної  пошукової або дослідницької практики над репродуктивним засвоєнням знань, умінь та навичок;

- індивідуалізацією  освітнього процесу в контексті особистісно зорієнтованого підходу, що сприяє створенню умов для розвитку специфічних особистісних функцій вихованців як суб'єктів творчого освітнього процесу відповідно до власних уподобань та пізнавальних запитів.

Вибір форм і методів організації пошукової та дослідницької діяльності вихованців творчих об'єднань позашкільних навчальних закладів досить великий і завжди залишає альтернативу учасникам навчального процесу (як педагогам, так і дітям), враховуючи специфіку навчального курсу, особисті уподобання, інтереси та здібності. Основними формами залучення вихованців комплексних і профільних позашкільних навчальних закладів до пошукової та науково-дослідницької діяльності є:

- участь  в роботі МАН України, наукових  гуртках, товариствах, секціях, клубах, школах юних дослідників, творчих лабораторіях;

- індивідуальна  та групова робота вихованців над пошуковими та науково-дослідницькими проектами;

- науково-практичні  конференції, семінари, колоквіуми, зльоти, наукові читання, конкурси-виставки  пошукових та дослідницьких робіт, арістотелівські та сократівські бесіди;

- навчальні  екскурсії, експедиції, дослідницькі маршрути;

- розроблення  мультимедійних проектів, участь  в Інтернет-олімпіадах, віртуальних дослідницьких змаганнях та конкурсах;

- робота  сезонних наукових шкіл, оздоровчих одно- і багатопрофільних науково-практичних таборів в канікулярний час;

- самоосвітня  діяльність.

Залежно від використання згаданих форм і методів організації пошукової та науково-дослідницької діяльності у вихованців гуртків, творчих об'єднань позашкільних навчальних закладів поетапно відбуваються якісні особистісні зміни, що забезпечують:

- прискорений  розвиток інтелектуальних і творчих  здібностей, формування високого  рівня творчої активності та індивідуального стилю пізнавальної діяльності;

- становлення  дослідницької стратегії пізнавальної діяльності, складного комплексу пошуково-дослідницьких та комунікативних умінь і навичок;

- оволодіння  навичками особистісного самовизначення (в тому числі й професійного), самореалізації та саморозвитку [35].

У процесі пошукової, дослідницької та експериментальної роботи у вихованців позашкільних навчальних закладів формуються пошукові та науково-дослідницькі уміння:

- інтелектуальні  – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення  і систематизація; абстрагування, опис  об'єктів, що вивчаються, встановлення  причинно-наслідкових зв'язків; постановка проблеми і висунення гіпотези, пошук і використання аналогії, дедуктивний висновок та доказ;

- практичні  – використання навчальної, довідкової  та додаткової літератури, добір матеріалів для експерименту, оформлення результатів дослідження тощо;

- самоорганізації  та самоконтролю – планування  пошукової та науково-дослідницької  роботи, раціональне використання  часу й засобів діяльності, перевірка отриманих результатів, самооцінка [9, 19].

Формування системи пошукових і дослідницьких умінь та навичок творчої особистості сприяє розвитку високого рівня її творчої активності, оскільки забезпечує постійну спрямованість особистості на подальшу пізнавальну та творчу діяльність. Основні компоненти пошукових та дослідницьких умінь особистості, що формуються у вихованців позашкільних навчальних закладів у ході реалізації пошукових, дослідницьких та експериментальних проектів, також підтверджують якісні зміни в рівні розвитку їх творчої активності:

- пізнавально-діяльнісний – активність в оволодінні знаннями, уміннями, навичками пошукової та дослідницької діяльності постійно стимулює до самостійної творчої праці, забезпечує розвиток різноманітних здібностей, властивостей і якостей творчої особистості;

- мотиваційно-вольовий  – забезпечує сформованість позитивних  вольових рис творчої особистості (цілеспрямованість, організованість, самостійність, рішучість) та можливі способи їх удосконалення;

- змістовно-операційний  – сформоване активно-перетворювальне  ставлення особистості до пошукової  та дослідницької діяльності забезпечує її активну спрямованість на інші види пізнавальної та творчої діяльності;

- емоційний  – здатність до сприйняття  оточуючої дійсності, творчого спілкування, налагодження позитивних контактів, зміна установок, визначення характеру  творчої поведінки принципово  важливі для постійного включення у творчу діяльність;

- самооцінний – прагнення до творчого пізнання власної особистості, виявлення та розвиток внутрішнього творчого потенціалу в процесі наукових досліджень, самооцінка своїх індивідуальних якостей [3].

Проаналізувавши зміст та основні компоненти пошукових і дослідницьких умінь, можемо визначити основні функції науково-дослідницької діяльності, що забезпечують розвиток творчої активності особистості та формують індивідуальний стиль її пізнавальної діяльності: