Практика вдосконалення організації науково-дослідницької діяльності старшокласників в умовах позашкільної освіти

- самореалізація, самоствердження, самовираження особистості  у процесі пошукової, дослідницької, експериментальної роботи - прагнення до визнання свого "Я" іншими людьми та суспільством, самостійне створення умов для повної реалізації власного інтелектуального та творчого потенціалу;

- самоперетворення та самовдосконалення творчої особистості – процес прогресивних змін у часі і просторі, що відображається у кількісних, якісних і структурних творчих перетвореннях особистості як цілісної системи під впливом систематичної дослідницької діяльності;

- адаптація  особистості – формування стійкої системи цінностей, що є внутрішніми регуляторами творчої поведінки, оволодіння теоретичними знаннями та практичними вміннями, необхідними у житті, здатністю до самоорганізації і самоконтролю власної творчої діяльності;

- рефлексія  – осмислення здобутих знань, їх глибоке і свідоме засвоєння, усвідомлення і практичне використання як методів подальшого саморозвитку творчої особистості.

Моніторинг ефективності навчального процесу гуртків, творчих об'єднань, що систематично залучають своїх вихованців до пошукової, дослідницької та експериментальної діяльності, дозволяє відстежити якісні зміни, що сприяють розвитку творчої активності вихованців і є важливими для нашого дослідження:

- висока  результативність пізнавальної та творчої діяльності – високий рівень знань, умінь та навичок вихованця; сформована творча компетентність, індивідуальний стиль пізнавальної діяльності; прагнення до поглибленого вивчення наукових дисциплін, суміжних з профілем творчого об'єднання та проблематикою дослідницьких проектів;

- прагнення  до творчого оволодіння новими  знаннями та вміннями – цілеспрямованість  та системність у пізнавальній та творчій діяльності; вияв готовності до співпраці та співтворчості з педагогом та дитячим колективом; професійна орієнтація та допрофесійна підготовка особистості тощо;

- високий  рівень самоосвітньої діяльності – постійний самоаналіз та самооцінка власної діяльності; подальше прагнення до творчого самовдосконалення; системне планування самоосвіти; врахування у змісті самоосвіти власного рівня теоретичної і практичної підготовленості; комплексний підхід до самоосвіти тощо.

Розвиток творчої активності дітей старшого шкільного віку у процесі пошукової, дослідницької та експериментальної роботи буде ефективним, якщо така робота здійснюється у тісній взаємодії школи та позашкільних навчальних закладів. Це співробітництво обопільно корисне: практична творча діяльність, яку здійснює особистість у гуртку, творчому об'єднанні позашкільного навчального закладу, стимулює її пізнавальну та творчу активність і вимагає наявності теоретичних знань, здобутих під час навчання у школі; загальноосвітня школа зацікавлена у найширшому використанні теоретичних знань у практичній діяльності, на основі якої діти переконуються у їх істинності, і що сприяє їх інтелектуальним та творчим здобуткам.

РОЗДІЛ 2. Практика вдосконалення організації науково-дослідницької діяльності старшокласників в умовах позашкільної освіти

2.1. Особливості організації науково - дослідницької роботи учнів в рамках МАН

Дослідницька робота школярів у Малій академії наук (МАН) – важливий компонент такого розвитку, а організація науково-дослідницької діяльності учнів в рамках МАН має свої особливості. Ця робота сприяє розвитку творчої особистості. Пізнавальний інтерес школярів стає основою позитивного ставлення до навчання, має пошуковий характер. Під його впливом в учнів постійно виникають запитання, відповіді на які вони повинні активно  шукати. При цьому пошукова діяльність відбувається із захопленням, відчувається емоційне піднесення, задоволення, радість від удачі. Пізнавальний інтерес також позитивно впливає на мислення, уяву, пам'ять, увагу.

Сьогодні організація науково-дослідницької діяльності учнів Хмельницького територіального відділення МАН (ХТВ МАН) набирає практичного значення.

Займаються науково-дослідницькою діяльністю у ХТВ МАН 3217 учнів, які мають:

• здатність швидко схоплювати значення та суть окремих понять і тверджень;
• потребу і вміння зосереджуватися на певних аспектах проблеми, перед усім тих, що зацікавили, та прагнення розібратися в них. Цю особливість можна реалізувати тільки через самоосвіту;
• властивість підмічати, розмірковувати й пояснювати. Саме в індивідуальних формах навчання ці здібності учням можна підняти на якісно новий рівень.

Важливе значення в діяльності ХТВ МАН відіграють наукові товариства учнів та районні філії, що є дієвими осередками дослідницької роботи, об'єднують вихованців навчальних закладів області, здатних до наукового пошуку, зацікавлених у підвищенні свого інтелектуального і культурного рівня, що бажають поглибити свої знання, уміння та навички як з окремих навчальних дисциплін, так і в галузі сучасних наукових знань у цілому. Вони також здійснюють координацію пошукової, дослідницької та експериментальної діяльності вихованців інших гуртків та творчих об'єднань, надають їм науково-методичну допомогу, технічну та лабораторну базу.

Успіхові в науково-дослідницькій роботі учнів сприяє чіткість та ефективність організації діяльності юних науковців, тому що саме організація діяльності учнів викликає найбільші труднощі, водночас забезпечує упорядкованість усіх дій.

Ця організація здійснюється в декілька етапів. На  першому етапі керівник гуртка чи наукової секції повинен виявити учня, чи групу учнів які мають схильність до проведення пошукової роботи. Зробити це можна через анкетування, спостереження, психологічні діагностики при тісній співпраці з психологічною службою закладу. Потім слід ознайомити учнів з проблемами теорії і практики конкретної науки, з методами наукових досліджень, широко залучає до самостійного використання науково-популярної літератури. Керівник наукової роботи вчить учнів методам роботи з науковою літературою, бібліографуванням, умінню аналізувати й критично оцінювати прочитане, виділяти найважливіші наукові напрямки та ідеї, помічати різні підходи до розв’язання наукових проблем.

Наступним етапом роботи є збір та систематизація наукових даних. Це процес пошуку та консультацій. Учень вивчає різні джерела інформації: довідники, наукові та науково – популярні журнали, монографії. Все це привчає учня до дослідницьких форм збирання інформації. Педагог рекомендує учневі матеріали, з якими варто ознайомитись. Їхній об’єм має бути чітко дозований і доцільний, тому що перенавантаження  теорією на цьому етапі може остудити, або й взагалі знищити бажання дитини працювати. Варто  запропонувати паралельно з теоретичною роботою проводити і практичні дослідження. Це може бути соціологічне опитування, анкетування, інтерв’ю з представниками органів державної влади, громадських організацій чи компетентними людьми у відповідній сфері. Дослідницьку роботу учні проводять у форматі функціонування гуртка чи наукової секції. Наприклад, досліджуючи питання «Чи був голодомор 1932-33 року на Поділлі?» потрібно було  провести опитування серед мешканців міста і визначити рівень їхньої поінформованості та особисте ставлення до цих подій, опитати очевидців, взяти інтерв’ю в місцевих краєзнавців та дослідників даного питання, поспілкуватися з представниками релігійних конфесій міста для з’ясування моральної сторони досліджуваної проблеми, опрацьовувати літературу і документи. В зв’язку з тим, що виконати такий об’єм роботи одній особі дуже важко, залучаються «помічники». При такій організації легко розподілити ролі залежно від бажань і можливостей членів (соціологічна служба, теоретичний відділ, документознавці, журналісти, група технічного супроводу, відповідальний за проект). Проблема досліджувалась ґрунтовно, всебічно, об’єктивно.

Підготовлена робота повинна мати певну завершеність і самостійність, містити елементи наукового дослідження: нові факти і нове освітлення вже відомих фактів, систематизацію та узагальнення даних, що відносяться до теми дослідження.

Останній етап передбачає наявність дослідження, представлення роботи і підготовку її до конкурсу-захисту науково-дослідницької роботи. Від імені групи роботу може презентувати відповідальний за проект. Коли налагоджено ось таку систему функціонування гуртка, діти, які працюють над дослідницьким завданням, індивідуально звертаються до відповідних служб з проханнями про допомогу, проводити опитування, знаходити інформацію в Інтернеті, готувати презентацію, розмістити статтю на сайті. Доречно підтримувати в структурних компонентах відділення змішані вікові групи членів, щоб молодші, допомагаючи старшим, навчалися самі і цим самим забезпечувався процес спадкоємності поколінь.

Формування мотивації учнів до науково – дослідницької діяльності. Мотивація потрібна при будь-якій діяльності, а в навчанні вона просто необхідна. Формування мотивації-проблема дуже складна. Два основні види внутрішньої мотивації:

• мотивація за результатом ;
• мотивація за процесом.

Особливо значимим  у технологічному відношенні є другий вид мотивації, оскільки він прямо залежить від використовуваних на заняттях гуртка технологій навчання. Якщо технології створюють умови для особистої зацікавленості учнів не тільки в кінцевому результаті їхньої діяльності, а й у самому процесі його досягнення, якщо сама ця діяльність стає особистісно-значимою для учнів, є всі підстави стверджувати, що таким чином буде формуватися внутрішня мотивація діяльності. Найбільш дієвим є мотив, що має особливо суб'єктивну значимість для учня. Саме цей мотив надає особистісного змісту пошуково-дослідницькій діяльності. Ставлення до справи в цьому випадку якісно інше в порівнянні з виконанням науково – дослідницької роботи лише за необхідності.

Формування мотивації – тривалий процес через який відбувається:

• аналіз ступеня готовності учнів до дослідницької роботи;
• організація процесу формування  практичних навичок і вмінь;
• організація поточного контролю і регулювання;
• організація підсумкового аналізу;
• організація здатності до наукового мислення;
• здатність формувати або знаходити проблему і шукати шляхи її вирішення;
• здатність творчої співпраці з науковим керівником, викладачем;
• уміння презентувати свою роботу, логічно і чітко сформулювати розв'язувані проблеми й висновки.

Таким чином, формування мотивації й готовності до науково-дослідницької діяльності – це  система, окремі складові якої спрямовані на досягнення конкретного результату, результату успіху.

Складовими такої системи у ХТВ МАН є:

• змагання(публічне самовираження);
• комунікативність (спілкування з вченими);
• культурність (розширення кругозору ,розвиток інтелекту);
• етнічність (формування моральності й духовності);
• емоційність (відчуття власного розвитку);
• престиж (відчуття високого рейтингу);

Значну роль у підвищенні мотивації до науково-дослідницької діяльності відіграє особистісно-орієнтований підхід до учнів, що виражається, насамперед, у виборі теми. Оптимальний вибір теми наукового дослідження багато в чому визначає успішність дослідницької діяльності учнів , але при цьому потрібно здійснювати активну підготовку з базового предмета, щоб кінцевий результат не виявився нижче очікуваного. Тільки успішне навчання з предмета у школі і дадуть успіх науково – дослідницькій діяльності учнів-членів ХТВ МАН.

Успішна науково – дослідницька діяльність у гуртках ХТВ МАН відбувається лише у тому випадку, коли педагогу вдається сформувати внутрішню мотивацію і якщо відбувається зустрічна діяльність як вчителя так і учня.

Безперечно, вибір методів роботи з організації науково-дослідницької діяльності учнів залежить від самого педагога, його творчого потенціалу і індивідуальних особливостей  учня. Тому педагогічні працівники ХТВ МАН використовують різні інтерактивні методи й технології, що сприяють активізації навчальної діяльності учнів, зокрема:

• робота в малих групах (формуються навички спілкування і співпраці);
• симуляція (відтворення процесів, які відбуваються у суспільстві у спрощеному вигляді);
• «мозковий штурм» (знаходження кількох рішень конкретної проблеми);
• дискусії й дебати (виявляють різні позиції щодо досліджуваної проблеми);
• рольові ігри (допомагають виявити лідера);
• анкетування, опитування, інтерв’ю (дають додаткові відомості з досліджуваної проблеми);
• аналіз джерел, документів (розвивають здатність до самостійного пошуку інформації);
• екскурсії, походи, експедиції (розширюють уявлення учнів про досліджуваний об’єкт);
• проекти (самостійна активна робота учнів над проблемою);
• масові заходи: (конкурси, конференції, предметні олімпіади).

Здійснюючи методичне керівництво науково-дослідницькою діяльністю учнів, слід розуміти, що це ціла система дій, яка включає в себе:

• виявлення здібних учнів;
• формування внутрішньої мотивації до науково-дослідницької діяльності учнів;
• організацію поточного контролю й регулювання науково-дослідницької діяльності учнів;
• аналіз і оцінку науково-дослідницької діяльності учнів;
• забезпечення участі науково-дослідницьких робіт  учнів-членів МАН у конкурсі-захисті.

Найбільш ефективними у цьому контексті є методи і прийоми:

• переконання;
• розкриття перспектив науково-дослідницької діяльності;
• демонстрація цієї діяльності на прикладі досягнень учнів – дійсних членів МАН.