Практика вдосконалення організації науково-дослідницької діяльності старшокласників в умовах позашкільної освіти

• ігрові технології; 
• технології розвиваючого навчання;
• технологія проблемного навчання;
• особистісно - орієнтовані технології;
• технологія індивідуалізованого навчання;
• технологія диференційованого навчання;
• технологія розв’язування винахідницьких завдань;
• інформаційна технологія;
• інтерактивні технології;
• проектна технологія;
• технологія знаково-контекстного навчання;
• модульна технологія;
• сугестивна технологія (емоційне навіювання);
• технологія повного засвоєння знань.

Педагогічна діяльність постійно заставляє наших педагогів шукати такі шляхи проведення занять, щоб вихованцям було цікаво, а тому вони урізноманітнюють форми і методи навчання.

          У навчально-виховному процесі  позашкільного навчального закладу виділяють  три форми активізації учнів: масова, групова, індивідуальна.

Масова: лекції, конференції.

Групова: дидактичні ігри, вікторини, змагання, конкурси.

Індивідуальна: самостійна робота, вправи, презентації.

         Значною мірою впливають на  активізацію   бінарні методи  навчання. Бінарні методи класифікуються:

 а) наочно - інформаційний;  
б) наочно - проблемний;

 в) наочно - практичний метод;

 г) наочно - евристичний;

 д) наочно - дослідницький метод.

        За практичної форми є практично - евристичний метод і практично -проблемний метод.

         Методи стимулювання і мотивації навчально - пізнавальної діяльності учнів є: методи стимулювання інтересу до навчання, методи стимулювання обов'язку і відповідальності. Педагог може і повинен створювати такі ситуації, коли у вихованців виникає інтерес до вивчення того чи іншого матеріалу. Інтерес учнів не повинен бути просто інтересом, він повинен стати засобом активізації навчання, сприяти кращому запам'ятовуванню матеріалу, захопленню новим. Педагогічні працівники, які недооцінюють мотиви збудження інтересу, не мають почуття гумору, зацікавленості, здебільшого просто байдужі до своєї викладацької роботи, самі залишаються   невдоволеними роботою.

       Як метод стимулювання інтересу до навчання набувають великого значення пізнавальні ігри. У навчально – виховному процесі наші педагоги використовують ігри - подорожі, вікторини, ділові ігри, ігри-змагання.

       Ігрові методи навчання поділяються на не імітаційні та імітаційні:

     - не імітаційні реалізуються в умовах традиційних занять: лекція, розповідь, пояснення, бесіда;

     - імітаційні: аналіз конкретних ситуацій, вправи, ділові ігри, ігрове проектування, розігрування ролей, метод тренажу.

      Імітаційні методи реалізуються у вигляді нових форм, імітують певний вид діяльності у вигляді ігрових ситуацій, змагань, конкурсів, поєдинків. Серед них викликають інтерес аналіз життєвих ситуацій. У нашому навчальному закладі є ряд таких педагогів, які прийшли з виробництва з великим  досвідом роботи і психології виробничого середовища. Вони на своїх гуртках часто застосовують приклади із життєвого досвіду, розбирають життєві та виробничі проблеми. Таким чином вони поєднують теорію з практикою життя. Метод аналізу життєвих ситуацій на гуртках на даному етапі є найбільш поширений, так як він спонукає до мислення, аналізу навчальних та виробничих ситуацій кожного вихованця.

Ігри в навчальному середовищі сприяють сенсорному вихованню, вселяють життєвий оптимізм,  збуджують емоції. Те, що в звичайній ситуації може здаватися нудним, тяжким і нецікавим, у грі стає легким і захоплюючим. Але не слід весь навчально-виховний процес перетворювати у гру. Дидактична гра має займати певне місце в навчально-виховному процесі. Використання дидактичної гри поряд з іншими методами навчання залежить від її вибору та від творчості педагога.

 Необхідно  визначитись на яких гуртках доцільніше використати гру, а на яких ні, і саме яка гра може краще активізувати вихованців. Часто керівники гуртків технічних напрямів на своїх гуртках застосовують ігрові методи і прийоми (розігрування виробничих ситуацій на виробництві, розігрування ролей тощо) які наближені до життєвих.

Застосування проблемно-пошукового, пошуково-дослідницького  методів у навчально-виховному процесі – це важлива умова активізації пізнавальної діяльності вихованців.

Пошуково-дослідницька діяльність вихованців пов’язана з самостійною творчою діяльністю. Навчальний процес необхідно організувати таким чином, щоб розвивати в дітей активність, не тільки озброювати їх науковими знаннями, а й привчати самостійно працювати.

Самостійна робота - це шлях, спосіб, основний засіб оволодіння учнями навчальним матеріалом, його поглиблення і розширення у час, вільний від обов'язкових знань. Вона забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретного предмету. Зміст самостійної роботи учня над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою предмета, методичними матеріалами, завданнями та вказівками керівника гуртка.

Самостійна робота може виконуватись у бібліотеці, навчальних лабораторіях, комп'ютерних класах  з використанням Інтернет - ресурсів, а також у домашніх умовах.

При недостатньому залученні учнів до самостійної діяльності незадовільно забезпечується розвиток таких важливих якостей особистості, як творча активність, ініціативність, спостережливість, допитливість, уява та логічне мислення, пізнавальні здібності.

Самостійна робота - це різноманітні види індивідуальної та колективної навчальної діяльності учнів, яка здійснюється як на навчальних заняттях, так і поза ними. Самостійну навчальну діяльність можна розглядати як особисту творчу працю, яка має приносити певний результат.

Самостійна робота може мати такі методи та прийоми:

-опрацювання літературних джерел;

-дослідницька і пошукова діяльність;

-спостереження та аналіз певних процесів, явищ;

-участь у іграх (навчальних, розвиваючих та ін.);

-тестування і самотестування;

-виконання різних вправ, тренінг;

-конструювання, моделювання;

-виконання диференційованих тестів різних ступенів складності.

Ефективними формами практичної діяльності є:

- лабораторні роботи;

- вправи;

- різноманітні досліди;

Під вправами розуміють багаторазове виконання учнями завдань для закріплення знань і відпрацювання умінь використовувати їх у навчальній і практичній діяльності. Всі вправи за характером діяльності можна розділити на: письмові, усні, графічні, навчально-трудові.

При виконанні кожної з них учні удосконалюють свою розумову і практичну підготовку. Вправи застосовуються при вивченні всіх базових предметів і на різних етапах навчально-виховного процесу. За ступенем самостійності учнів вправи можна розділити на такі групи: репродуктивні, тренувальні, творчі.

Значною мірою впливає на активність учнів у навчальній діяльності застосування технічних засобів навчання, наочних посібників і раціональне їх використання, а також  раціональне використання дошки викладачем.

Майбутнім автомоделістам, дуже важливо навчитися порівнювати машини і механізми за їх технічними і експлуатаційними даними, радіоелектронікам складати електричні схеми, швачкам моделювати, кроїти,  а тому керівнику гуртка слід, використовуючи дошку, чітко і швидко, красиво і правильно показувати графіки, діаграми порівняльні схеми і, звичайно, технічно грамотно.

Ефективність наочних посібників і їх використання залежить від додержання певних методичних вимог:

а) навчальні плакати, схеми, діапозитиви, електронні посібники та інші наочності повинні відображати найсуттєвіші, основні ознаки предметів, процесів, явищ, що вивчаються; вони не повинні бути перевантажені зайвою, другорядною інформацією;

б) при застосуванні кількох посібників їх необхідно використовувати послідовно, по мірі необхідності, щоб не розсіювати увагу учнів; нові наочності демонструють тільки перед поясненням матеріалу, що відноситься до нього; використані наочності забираються з поля зору вихованців;

в) всі наочні посібники вибираються відповідно до теми заняття;  
г) надписи на плакатах, схемах, таблицях, інших посібниках та їх деталі учні повинні чітко бачити;

д) під час демонстрації наочних посібників викладач повинен управляти сприйманням вихованцями наочності, поєднуючи показ з поясненням, розповіддю, звертаючи увагу їх на суттєве, основне.

 

ВИСНОВКИ. Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як важливий фактор найповнішого розкриття здібностей школярів та розв’язання різноманітних освітніх проблем, створення цілісної системи пошуку та виховання творчо обдарованої особистості. Тобто, позашкільні заклади найдієвіше впливають на безперервне і свідоме духовне вдосконалення і самовизначення дітей.

Заняття в позашкільних закладах «добудовують» незаповнені проміжки соціального становлення особистості. Свобода і можливість вибору улюблених занять у позашкільних закладах позитивно впливає на учнівську молодь. При цьому організація діяльності вихованців у формі дозвілля сприяє вільному спілкуванню у середовищі однолітків, з якими дитина вважає себе найтісніше пов’язаною і авторитет яких для неї безперечний. У той же час, переживання успіху викликає позитивне ставлення до творчої, інтелектуальної діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчої особистості.

Педагогічний колектив позашкільного закладу має постійно працювати над новими формами роботи по сприянню розвитку особистості, впроваджувати сучасні навчально-виховні технології, працювати над підвищенням професійної майстерності, зокрема через ефективні форми та методи навчання, над переходом на нові освітні моделі, інноваційні технології навчального процесу, виховання та розвитку особистості.

В процесі систематичного залучення вихованців гуртків до пошукової, дослідницької та експериментальної діяльності відбувається розвиток їхніх творчих здібностей та творчої активності, а саме:

• домінує позитивна мотивація творчої діяльності, усвідомлення значення творчих потреб, мотивів, цілей як провідних у розвитку та життєдіяльності;

• відбувається розвиток творчих рис характеру (цілеспрямованості, ініціативності, допитливості, самостійності, вимогливості, наполегливості, винахідливості, оригінальності, організованості, працелюбності);

• відбувається розвиток творчих якостей інтелекту; логічного, цілісного сприйняття дійсності, творчої уяви, фантазії, інтуїції, уваги, пам’яті, вміння розв’язувати життєві задачі, розробляти творчі проекти;

• формується творча самосвідомість, що виявляється у самопізнанні, самооцінці, самоорганізації, прагненні до самореалізації та самовдосконалення;

• триває постійне зростання потенціалу творчої діяльності; бажання систематично здобувати нові знання, фрмувати вміння, навички, творчо їх використовувати, досліджувати, експериментувати;

Педагогу необхідно пам’ятати, що крім особистісно зорієнтованого змісту освіти, до умов, які в позашкільному закладі сприяють розвитку творчо обдарованої особистості, формуванню її якостей відносяться також: оточуюче середовище, методи взаємодії та спілкування, зацікавленість, захопленість діяльністю самого педагога.

Перспективи подальшого дослідження. Говорячи про стрімкий темп розвитку науково-технічного прогресу і подальші зміни в освітньо-виховному просторі, доцільно наголосити на необхідності дослідження шляхів збереження творчого тандему ,,вчитель – учень” для розвитку гармонійно розвиненої особистості під впливом новітніх інформаційно-комунікативних технологій.

На підставі вище зазначеного, можна стверджувати, що розвиток сучасної освіти і науки поставили перед позашкільним навчальним закладом нову задачу – організувати проведення наукових досліджень учнів, виокремити науково-дослідницьку діяльність в позашкільних навчальних закладах як самостійний напрямок діяльності педагогічного колективу, розвивати наукове мислення школярів.

Таким чином, позашкільні навчальні заклади взяли на себе раніше не притаманні їм функції: допомогти вихованцеві у його становленні як майбутнього науковця і дослідника. Наукова робота старшокласників у позашкільних навчальних закладах стала розглядатися як окремий напрямок позанавчальної діяльності.

Науково-дослідницька робота – це розширення поля позанавчальної діяльності учнів. Вона є чинником самореалізації особистості, засобом реалізації інтересів та нахилів старшокласників, прищеплення інтересу до наукової думки. Особливого значення організація наукової роботи набуває в Малій академії наук, оскільки саме ці заклади посідають провідне місце у формуванні інтелектуального потенціалу України. Провідний напрямок їх діяльності – пошук, навчання й виховання здібних і обдарованих дітей, здатних діяти самостійно і приймати рішення у динамічних, нестандартних ситуаціях. Все це вимагає глибокого наукового осмислення філософії змісту діяльності позашкільних навчальних закладів дослідницько-експерементального напряму, специфіки навчально-виховного процесу, постійного підвищення професійної майстерності педагогічних кадрів.