Система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу

 

Отже, дані таблиці 2.3.10 визначають найперше місце при аналізі відповідей контрольної групи за ЗМІ – 40% та компанією друзів і однолітків – 29%, останнє місце займає родина, а передостаннє - навчальний заклад. Експериментальна ж група зазначила, що найбільше інформації з цієї проблеми отримує у своєму навчальному закладі – 58% і в компанії друзів – 26% варто не забувати, що ці два інститути пов’язані і частково експеримент торкнувся і групи однолітків.

Питання №.11: “Чи цікаво Вам приймати участь у заходах з формування здорового способу життя, що проводяться у вашому навчальному закладі?” Заключне питання дало можливість підсумовуючи визначити зацікавленість студентів у проведенні і участі виховних заходів у ВНЗ.

Таблиця 2.3.11.

Варіант відповіді	Кількість відповідей у %
	КГ	ЕГ
А. Так.	54	89
Б. Ні.	44	9
Не  можу відповісти	2	2

 

Відповіді наведені у таблиці 2.3.11. визначають, що експериментальна група майже  в повному складі задоволена проведенням профілактично-виховних заходів – 89% відповідей. Натомість трохи менше половини контрольної групи, що не приймала безпосередньої участі в експерименті висловила незадоволення рівнем профілактики.

Отже, в контрольній групі відсоткові показники не зазнали суттєвих змін.

Натомість за результатами впровадженої системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховний процес вищого навчального закладу в експериментальній групі результати значно змінились.

Висунута гіпотеза дослідження отримала своє підтвердження, в результаті експерименту досягнуто значного рівня відмови від вживання психоактивних речовин, що досягається інформованістю про їх вплив на організм людини, а також присутністю навиків відмови і установок на ведення здорового способу життя.

Таким чином, при проведенні повторного аналізу за участі студентів і викладачів Старобільського факультету ЛНУ імені Тараса Шевченка були отримали наступні результати: викладачі констатували, що профілактика адиктивної поведінки як напрям роботи набула системного характеру; завдяки послідовності впровадженню системи відбулося урізноманітнення форм і методів запобігання адиктивним проявам; запропонований план проведення виховних заходів і відповідний підбір методів дозволив значною мірою збільшити їх виховний потенціал; педагоги отримали можливість розширити практичні вміння по впровадженню профілактичних заходів, більш глибоко опанувати технологію ведення тренінгу; використання індивідуальної, групової і масової форм роботи дало можливість урізноманітнити виховний процес і застосувати прийоми і методи різної направленості.

 При проведенні діагностики динаміки змін у студентському середовищі нами була використана та ж  анонімна анкета, що і на першому етапі дослідження. Повторне проведення анкетування визначило наступні показники: аналіз першого блоку відповідей показав, що майже всі опитані інформовані про суть і класифікацію ПАР; другий блок показує збільшення кількості відмов від вживання тютюну з 14% до 40%; від вживання алкоголю з  30% до 55%; від вживання наркотичних засобів майже стовідсотково; і з рештою третій блок визначає, що приблизно для половини учасників експерименту їх навчальний заклад є головним соціальним інститутом при отриманні знань про ведення ЗСЖ і відмову від вживання ПАР. Майже 90% опитаних зацікавлені у проведенні профілактичних заходів

Проаналізувавши і порівнявши дані анкет і опитувальників можна зробити висновок, що розроблена нами система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки виявилася ефективною при безпосередньому впровадженні у виховний процесі вищого навчального закладу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до другого розділу

1. Розроблена система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу має наступні концептуальні засади: основоположним у розробці профілактики адиктивної поведінки студентської молоді є системний підхід;  форми і методи діють інтегровано і нерозривно; система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки спрямована на комплексне попередження негативних проявів молодіжного середовища; в концепції системи закладена ідея сучасної гуманістичної філософії. Основою при конструюванні системи виступає модель формування здорового способу життя. Відтак, метою профілактики адиктивної поведінки є відмова студентів від уживання психоактивних речовин: повна відмова від тютюнопаління, вживання алкоголю і вживання наркотиків. Виходячи з формулювання мети визначається комплекс завдань профілактичної системи адиктивної поведінки: привити уявлення про людину як про цілісну біосоціальну систему; створити умови для усунення проявів адиктивної поведінки; роз’яснити сутність та зміст впливу на організм психоактивних речовин; навчити студентську молодь навичкам відмови від пропозицій вживання ПАР. Відповідно об’єктом системи виступають студенти 2-4 курсу Старобільського факультету ЛНУ імені Тараса Шевченка спеціальності “Соціальна педагогіка”, денного відділення, кількістю 86 чоловік, попередньо розподілені на експериментальну та контрольну групи по 46 чоловік в кожній. Суб’єктом системи профілактики адиктивної поведінки виступає адміністрація факультету, заступник директора з виховної роботи, педагог-організатор, методист, викладачі, куратори, медпрацівник установи. Зміст профілактичної роботи включає в себе первинну, вторинну і третинну профілактику адиктивних проявів у студентському середовищі, що реалізується за допомогою індивідуальної, групової і масової форми роботи.

2. Безпосередньо експериментальне впровадження системи тривало протягом одного навчального року. Воно включало в себе два напрямки роботи: профілактичні заходи зі студентами і методичну освіту викладацького колективу.

Експериментальна робота як цілісна система розрахована на поетапне впровадження: підготовчій етап включав проведення ради викладацько-педагогічного колективу на якій були оголошено зміст  формуючого експерименту, здійснений розподіл обов'язків та функцій кожного його суб’єкту; другий етап – безпосереднє впровадження – втілення заходів первинної, вторинної і третинної профілактики в яких були використані різнопланові профілактичні методи, що розглядали з різних точок зору питання необхідності ведення здорового способу життя і відмови від вживання психоактивних речовин, що є головним кроком в досягненні цієї мети.

3. По закінченню експерименту  і проведенні повторного аналізу  за участі студентів і викладачів  Старобільського факультету ЛНУ  імені Тараса Шевченка були  отримали наступні результати: викладачі констатували, що профілактика адиктивної поведінки як напрям роботи набула системного характеру; завдяки послідовності впровадження системи відбулося урізноманітнення форм і методів запобігання адиктивним проявам; запропонований план проведення виховних заходів і відповідний підбір методів дозволив значною мірою збільшити їх виховний потенціал; педагоги отримали можливість розширити практичні вміння по впровадженню профілактичних заходів, більш глибоко опанувати технологію ведення тренінгу; використання індивідуальної, групової і масової форм роботи дало можливість урізноманітнити виховний процес і застосувати прийоми і методи різної направленості. При проведенні діагностики динаміки змін у студентському середовищі нами була використана та ж  анонімна анкета, що  і на першому етапі дослідження. Повторне проведення анкетування визначило наступні показники: аналіз першого блоку відповідей показав, що майже всі опитані інформовані про суть і класифікацію ПАР; другий блок констатує збільшення кількості відмов від вживання тютюну з 14% до 40%; від вживання алкоголю з 30% до 55%; від вживання наркотичних засобів майже стовідсотково; і з рештою третій блок визначає, що приблизно для половини учасників експерименту їх навчальний заклад є головним соціальним інститутом при отриманні знань про ведення ЗСЖ і відмову від вживання ПАР. Майже 90% зацікавлені у проведенні профілактичних заходів.

Проаналізувавши і порівнявши дані анкет і опитувальників можна зробити висновок, що розроблена нами система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки виявилася ефективною при безпосередньому впровадженні у виховний процесі вищого навчального закладу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальні висновки

1. Проведений аналіз наукової літератури дає можливість розглянути дослідження адиктивних проявів серед студентської молоді за двома критеріями: в часі; в контексті різних аспектів наукового пізнання. В історичній ретроспективі розвиток наукової думки зазначеного питання умовно можна розділити на п’ять етапів, починаючи к кінця ХІХ ст. і до тепер. Вивчення адиктивної поведінки та розробка профілактичних методик є питанням різних наук: з медичної точки зору адиктивна поведінка формується з причини низького порогу психологічної та фізіологічної стійкості молодого організму до психоактивних речовин; дослідження в галузі юриспруденції зазначають, головна мета попереджувально-профілактичних заходів – виховання високого рівня самосвідомості та правова просвіта; психологія розглядає  адикцію або залежність як слабкість емоційно-вольової сфери та комплекс характерологічних особливостей індивіда, де основне завдання  профілактичної та корекційної роботи – впливати на життєві орієнтири індивіда, переорієнтовуючи їх на установки здорового способу життя;  в контексті соціально-педогогічної науки профілактика адиктивних проявів виступає як комплекс попереджувально-профілактичних заходів первинної, вторинної і третинної профілактики, які дозволяють різнопланово підійти до вирішення поставленого завдання. Хоча, проблема профілактики негативних проявів у молодіжному середовищі розглянута науковцями різних галузей, але разом з тим необхідно зазначити, що залишається відкритим питання  недостатньої розробленість програми комплексної профілактики адиктивної поведінки у вищіх навчальних закладах;

2. В науці адиктивна поведінка розглядається як залежна поведінка, яка ще не перейшла до стадії захворювання. Дослідники виділяють три  етапи формування цього процесу: етап перших спроб не є хворобою; етап пошукового полінаркотизму; етап фонового полінаркотизму. Виділяють ряд чинників які провокують адиктивну поведінку: соціально-економічні, психолого-педагогічні, медико-біологічні. Прояви адиктивної поведінки які розглядаються в даному науковому дослідженні характеризуються вживанням психоактивних речовин. Психоактивна речовина – будь-яка речовина, що при введенні в організм людини може змінювати сприйняття. При тривалому її вживанні формується синдром залежності. Умовно виділяють соціальну, психічну та фізичну залежність.

3. Аналіз рівня розвитку соціально-педагогічної роботи з профілактики адиктивних проявів у виховній роботі ВНЗ характеризується усвідомленою необхідністю працівниками закладу щодо реструктуризації зазначеного напрямку діяльності.  Основні складності та проблеми методичного рівня: відсутній комплекс спеціалізованих методик, що визначав би профілактику адиктивної поведінки як цілісну систему запобігання негативним проявам у студентському середовищі; зазначений напрям роботи визначається у виховному процесі, як ситуативний і позбавлений системності. Опитування викладачів і кураторів  визначило основні тенденції і недоліки у впровадженні профілактики негативних проявів серед студентської молоді на організаційному рівні: в методичній літературі з питань профілактики превалює техніка “залякування”; студент вузу, виступає в виховному процесі не лише як об’єкт, власного становлення, тому система впливу “викладач-студент” не може в повній мірі вирішити завдання поставлені профілактичною роботою.

Проведена діагностика студентського середовища з використанням анонімного анкетування, що містила в собі 3 блоки: обізнаність студентів, щодо класифікації психоактивних речовин; рівень залучення до вживання ПАР; шляхи отримання інформації про психоактивні речовини, визначила наступні показники: респонденти в обох групах: і в контрольній, і в експериментальній, мають певні уявлення про сутність поняття психоактивних речовин, але разом з цим ці знання не є систематичними; лише незначна кількість учнівської молоді несистематично вживає наркотики, але разом з тим її більшість активно залучена до тютюнопаління і вживання алкоголю; головним джерелом інформації про шкідливість ПАР  виступають ЗМІ та групи однолітків, натомість визначається низький рівень значимості ВНЗ у набутті знань, умінь та навичок з формування здорового способу життя студентів. Аналіз реального стану і рівня профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі ВНЗ, дає можливість стверджувати, що на даний момент стає необхідною розробка і впровадження системи соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого  навчального закладу.

4. Розроблена нами система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки у виховній роботі вищого навчального закладу має наступні концептуальні засади: основоположним у розробці системи є системний підхід; форми і методи діють інтегровано і нерозривно; система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки спрямована на комплексне попередження негативних проявів молодіжного середовища; в концепції системи закладена ідея сучасної гуманістичної філософії. Основою при конструюванні системи виступає модель формування здорового способу життя. Відтак, метою профілактики адиктивної поведінки є відмова студентів від уживання психоактивних речовин. Комплекс завдань профілактичної системи адиктивної поведінки мають на меті: привити уявлення про людину як про цілісну біосоціальну систему; створити умови для усунення проявів адиктивної поведінки; роз’яснити сутність та зміст впливу на організм психоактивних речовин; навчити студентську молодь навичкам відмови від пропозицій вживання ПАР; формувати культуру адекватну соціальним нормам поведінки. Відповідно об’єктом системи виступають студенти 2-4 курсу Старобільського факультету ЛНУ імені Тараса Шевченка спеціальності “Соціальна педагогіка”, денного відділення, кількістю 43 чоловік. Суб’єктом системи - заступник директора з виховної роботи, педагог-організатор, методист, викладачі, куратори, медпрацівник установи. Зміст профілактичної роботи включає в себе первинну, вторинну і третинну профілактику адиктивних проявів в студентському середовищі, що реалізується за допомогою індивідуальної, групової і масової форми роботи.