Вплив субкультури на соціальне виховання особистості

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ  І. Аспект проблеми впливу молодіжної субкультури на розвиток особистості підлітка………………………………………………….7

1.1. Психолого-фізіологічні та психологічні передумови утворення підліткових субкультур…………………………………………………………...7

1.2. Сутність поняття «молодіжна субкультура» та її психологічні особливості……………………………………………………………………….10

1.3. Виникнення молодіжної субкультури в СРСР…………………..…15

РОЗДІЛ ІІ. Типологія і структура сучасної молодіжної субкультури…………………………………………..........................................16

2.1. Типологія субкультур сучасної молодіжної субкультури.………...16

2.2. Специфічні риси молодіжної субкультури…………………………19

РОЗДІЛ ІІІ. Вплив субкультури на соціальне виховання особистості………………………………………………………………………21

3.1. Основні підходи до дослідження проблеми молодіжної субкультури………………………………………………………………………21

3.2. Дослідження впливу субкультури на соціальне виховання підлітків…………………………………………………………………………..24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...25

ДОДАТКИ………………………………………………………………...28

Додаток А. Характеристика окремих субкультур…………………..28

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...36

 

ВСТУП

 

Кожне покоління  має право в нагороду за свою працю  і корисну діяльність шити собі штани  на свій смак і сидіти на стільцях, які  йому подобаються. І вішати на стіни те, що йому хочеться, а не те, що викликає відразу.

Н. Акімов

 

Сучасне інформаційне суспільство розвивається швидкими темпами. Не встигає закріпитись  нова соціальна цінність, як на зміну  приходить інша. Зазвичай, більшості старшого покоління, яке виховувалось при авторитарному режимі, притаманні риси непоступливості та впевненості в тому, що «вони завжди праві». На їхній погляд, молодше покоління має лише виконувати їхні вимоги, не сперечаючись з рішеннями старших. Все це, звичайно, залишило відбиток на сучасній культурі нашої країни. Нова генерація зі своїми амбіціями, схильністю до максималізму, намагається зруйнувати стереотипи та отримати більше свободи, що об’єктивно притаманне молоді завжди і суб’єктивно характерно для інформаційної культури, оскільки її головним джерелом розвитку є сама унікальність людини. Тому, формуючи своє ставлення до життя, починаючи з періоду ранньої юності, власні цінності та норми, які, звичайно, відрізняються від пріоритетів старшого покоління, молодь шукає своє унікальне місце в соціумі, поле для реалізації.

Нерозуміння дорослих примушує молодь віддалятися, об’єднуватися  та створювати власний світ. Перш за все, це і зумовлює формування неформальних молодіжних об’єднань та молодіжної субкультури в цілому.

Кожному, напевно, доводилося йти по вулиці, їхати  в транспорті або просто дивитись телевізор і бачити людей, які  в чомусь не схожі на інших. У когось на голові ірокез, хтось весь у металі, а хтось у чорній шкірі проноситься  повз вас на мотоциклі. Найчастіше це і є представники сучасних молодіжних субкультур.

Перші паростки молодіжної субкультури зароджуються в період ранньої юності, коли молодь відчуває багато сил та енергії, але  не знаходить сфери для її реалізації. Юнацтво відчуває себе некорисним та безпощадним у великому суспільстві, яке належить головним чином дорослим, воно потребує й чекає підтримки. Тому на допомогу повинні прийти дорослі, спрямовуючи цю активність у позитивне русло та підтримуючи її. Проте, враховуючи амбіційність, нестриманість, максималізм юнацького віку, підготовка має ненав’язливою, поради повинні мати невимушене забарвлення, оскільки невірний підхід викликає бурхливий сплеск негативних емоцій у молодої людини. Існує тенденція молоді робити навпаки порадам дорослих, але це знов-таки залежить від того, яким чином настроєні старші, наскільки вони є терплячими.

Саме тому молодь об’єднується за спільними проблемами й інтересами. Ці проблеми мають  свій «мікросвіт», до якого дорослим вхід заборонено. Це коло однодумців, як правило, заперечує «дорослу» культуру. На цьому етапі створюються неформальні молодіжні об’єднання, в яких домінуючим питанням є «Хто я?» та проблема само-актуалізації. Тобто, поява різноманітних об’єднань, молодіжних субкультур, викликана, по-перше, ідентифікацією себе з референтними однолітками, щоб не бути «білою вороною», а по-друге – намаганням досягти унікальності.

За останні  десятиріччя як в нашій країні так і за кордоном проблема молодіжних субкультур, цінностей і ціннісних  орієнтацій молоді набула особливої актуальності. Ці поняття є об’єктом дослідження багатьох наук зокрема, філософії, психології, соціології, що говорить про їхню складність та багатоплановість.

Сама молодь є об’єктом вивчення багатьох наук: вікової психології, демографії, соціології, соціальної антропології, та чільне місце посідає в педагогіці. Врахування в педагогічному процесі психологічних особливостей, соціокультурних умов – складові досягнення успіху та виховання юнацтва. Молодіжна субкультура є предметом дослідження Г. Абрамової, Т. Алексєєнко, Є. Бреєвої, Е. Еріксона, М. Ейзенштадта, С. Іконнікова, І. Кона, В. Ларміна, С. Левікова, В. Лісовського, Л. Мардахаєва, К. Манхейма, М. Міда, В. Ольшанського, Д. Петрова, О. Семашко, З. Сікевича, Е. Суїменка, О. Толстих, Т. Щепанської, О. Якуби. Проте соціально-педагогічний аспект цієї проблеми досі залишається не розкритим.

Представники  різних субкультур намагаються показати свою індивідуальність, сказати сірій  масі: «Я – особистість!», кинути виклик світу з його нескінченними буднями та вистроюванням всіх в один рядок. Все більше молодих людей кожного дня у всіх країнах світу приймають ту чи іншу субкультуру. Все більше з’являється представників чи носіїв молодіжної субкультури серед старшокласників. Все частіше і якісніше їм вдається за допомогою свого епатажного вигляду шокувати вчителів, батьків, дорослих, які деколи не знають, як правильно реагувати на такі випадки прояву індивідуальності. Саме тому необхідно знати про це культурне явище, розуміти його та бути готовим зустрітися з його представниками у сучасному житті.

В умовах нестабільного  суспільства об’єктивні процеси  розвитку молодіжної субкультури можуть набувати негативного спрямування. Аби зменшити стихійні процеси в  молодіжній субкультурі та створити сприятливі умови соціального розвитку молоді, необхідно керувати цим процесом на науково обґрунтованому рівні, аби не зашкодити ані молодій людині, ані суспільству. Саме це є метою психолого-педагогічної науки і практики стосовно нової генерації.

Об’єкт  дослідження – процес розвитку молодіжної культури та її особливості.

Предмет дослідження – зміст молодіжної субкультури, її вплив на психологію юнацтва, формування ціннісних орієнтацій, міжособистісних відносин та особистісного та соціального «Я» в період ранньої юності.

Мета дослідження полягає у тому, щоб теоретично дослідити сутність, зміст та характерні особливості найпоширеніших молодіжних субкультур.

Для реалізації мети, згідно з предметом дослідження  було визначено такі завдання:

• з’ясувати сутність, зміст, показники, особливості молодіжної культури та рівень її сформованості у підлітків;
• визначити сутність та ознаки молодіжної субкультури різних напрямків, її функції в становленні особистості старшокласників, вивчивши дослідження психологів, соціологів, педагогів;
• виявити та обґрунтувати сукупність умов, які забезпечують позитивний та негативний вплив молодіжної субкультури на рівень духовного розвитку старшокласників, формування їх особистості.

Комплексний підхід та специфіка об’єкта дослідження зумовили необхідність використання сукупності таких методів:

– теоретичних: вивчення та аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, результати якої були використані для обґрунтування сутності, змісту, структури, показників впливу молодіжної субкультури на молодь.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ І.

АСПЕКТ  ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРИ  НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

 

1.1. Психолого-фізіологічні  та психологічні передумови утворення підліткових субкультур

Підлітковий вік – це період розвитку дітей від 11-12 до 14-15 років, що відрізняється потужним підйомом життєдіяльності та глибокою перебудовою організму. В цей час відбувається не тільки фізичне дозрівання людини, але й інтенсивне формування особистості, енергійне зростання моральних та інтелектуальних сил [14].

У даний період відбувається фізіологічна перебудова організму  підлітка, з якою нелегко підлітку впоратися:

- гормональна перебудова: у дівчаток зростання кількості естрогенів, у хлопчиків – тестостерону;

- період зростання сексуальності  і гіперсексуальності у хлопчиків;

- різкі перепади настрою  (нестабільність емоцій);

- високі темпи зростання;

- нескладність, непропорційність, незграбність фігури;

- у дівчаток збільшується  маса жирової тканини на 10-20%, що суб’єктивно переживається дуже важко;

- у хлопчиків збільшується  кількість м’язової тканини: кількість м’язових клітин у хлопчиків перевищує відповідне число дівчаток у 4 рази;

- збільшення об’єму серця в 2 рази за пубертатний період;

- коливання артеріального тиску, часті головні болі [12].

До загальних емоційних проявів гормонального кризу підлітків відносяться наступні ознаки: часта зміни настрою: депресія; непосидючість і погана концентрація уваги; дратівливість; імпульсивність; тривога; агресія і проблемна поведінка. До даних змін додаються психологічні особливості підліткового віку. В зв’язку з розширенням і зростанням можливостей і збереженням дитячо-шкільного статусу виникає внутрішня криза самооцінки підлітка. Криза 13 років спрямована на освоєння соціального простору, простору людських взаємин. Дитина відділяється від батьків і йде в свій світ – світ однолітків.

Протиріччя підліткового віку полягає в тому, що дитина прагне отримати статус дорослих і дорослі  можливості, але в поєднанні з униканням дорослої відповідальності. Підліток часто відмовляється приймати оцінки і життєвий досвід батьків, навіть якщо розуміє їх правоту. Йому хочеться отримати свій власний унікальний і неповторний досвід, зробити свої помилки і вчитися саме на них. Для цього віку характерне прагнення до визнання власних заслуг у своїй значимості підлітковому середовищі.

Підліток відчуває внутрішній конфлікт: бажане прощання з дитинством і його безтурботністю і тяжкість розставання з відсутністю відповідальності. Виникають дорослі екзистенційні та світоглядні питання створюють відчуття глобальної нерозв’язності. Підліток свято вірить в унікальність власних проблем і переживань, що породжує почуття самотності і пригніченості. Борючись з власною самотністю, і усвідомлюючи складність проблем, підліток починає шукати собі подібних. Так утворюються молодіжні групи, тусовки, і формується підліткова субкультура в противагу світу дорослих.

У молодіжному середовищі у підлітка формується «ми-концепція». З одного боку, це саме те, що згуртовує групу: спільні цілі, інтереси, завдання. З іншого боку, світ навколо розпадається на «своїх» і «чужих», причому взаємовідносини між цими групами часом різко антагоністичні. Формування «Ми-концепції» підлітка є містком до виникнення в житті підлітка референтної групи або груп. Навчальна діяльність і школа перестає бути головною і найважливішою завданням. Провідною діяльністю стає інтимно-особистісне спілкування з однолітками [17]. Для підліткового віку характерна спрямованість пошуку на власну особистість, самодослідження і самоаналіз. Підліток намагається висловитися, нехай навіть самому собі (щоденники). У цей період відбувається зростання самосвідомості як внутрішньо освоєний досвід соціальних відносин, що дозволяє глибше зрозуміти інших і себе.

Початок дорослості здійснюється по зовнішньому механізму (механізму наслідування). Я буду ЯК дорослий – гра – копіювання зовнішніх якостей, стилю, звичок, манери поведінки, тобто зовнішньої атрибутики дорослості. В цьому сенсі особливу значущість набуває та особу, яка буде цим ідеалом. Підліток прагне слідувати за модою і цінностями, прийнятими в молодіжній субкультурі: вага, зріст, гора м’язів, одяг, сленг. Величезний вплив на їх формування впливають засоби масової інформації [8].

«Я-ідеальне» формується не тільки за зовнішнім механізмом. Це – лише початкова точка відліку. Далі слід опанування дорослими вміннями і навичками, турботою про ближніх, а, найголовніше, мірою своєї посильної відповідальності за те, що відбувається в сім'ї та навколо неї, за себе і свої вчинки. Якщо значущий дорослий розцінює підлітка, як свого головного помічника, це неминуче підвищує рівень самооцінки [17].

Підлітків характеризує загальний  підйом життєдіяльності, значне зростання  життєвих сил. Цим і визначається та, бурхлива активність, кипуча енергія, ініціативність, яка властива переважній більшості підлітків. Для підлітків характерна невичерпна жага діяльності, велика рухливість, прагнення активно брати участь у навколишньому житті, інтерес до всього що відбувається навколо. Якщо його енергія, активність не знаходить правильного виходу, то вона проявляється у витівках, біганині, а не рідко призводить до більш тяжких випадків порушення дисципліни. Слід зазначити характерну для підліткового віку підвищену збудливість, деяку неврівноваженість характеру, порівняно часті, швидкі та різкі зміни настрою, форм поведінки. Зрозуміло, велика збудливість, грубість, упертість, дратівливість не є неминучими супутниками підліткового віку. У добре організованих колективах, у тому числі сімейних, з правильним режимом праці і відпочинку, доброзичливими відносинами і твердими вимогами, період статевого дозрівання і пов’язаних з ним змін в організмі підлітків проходить безболісно. Неминуча внутрішня перебудова організму в цих умовах відбувається спокійніше, а її зовнішні зміни мало помітні і несуттєві [5].