Вплив субкультури на соціальне виховання особистості

Тому не слід розглядати субкультури лише як негативне явище. Хоча можна виділити три ймовірних наслідки для соціалізації:

– позитивна тенденція (освоєння соціальних ролей у групі однолітків, соціальне та культурне самовизначення на основі соціальних проб і експериментування);

– соціально-негативна (наркотизації, прийняття ідеології націоналізму, екстремізму, залучення до кримінальної способу життя);

– індивідуально-негативна (мораторій на соціальне та культурне самовизначення, самовиправдання інфантилізму і ескапізму – «втечі» від соціальної реальності).

Тобто, з одного боку – це втеча від суворої реальності, с другого – деяка проміжна сходинка між підлітковістю і дорослістю. Але все ж таки у більшій частині випадків занадто глибоке занурення в субкультуру несе негативні наслідки і порушують соціально-комунікативну сферу особистості.

Для більш успішної соціалізації підлітків педагогам, вчителям та батькам необхідно усвідомити, що неформальні субкультури –  це реалії нашого часу, на це не можна  закривати очі. Якщо ваша дитина «неформал» – не варто її мучити «переучуванням». Необхідно пристосуватися до даної ситуації і допомогти підліткові подолати важкий для нього час і повернутися в повноцінне суспільство.

На думку  автора, розробка проблеми молодіжних неформальних угруповань є дуже перспективною, адже нашу країну ще не захлеснула хвиля повального відходу у субкультури. Нажаль наша країна відстає від європейських країн та Америки, де явище субкультур вже є абсолютно нормальним і досить дослідженим. Але буде не коректно повністю переносити досвід іноземних дослідників на наші реалії, адже ми маємо свій менталітет, особливі риси формування різних соціо-психологічних явищ, які, накладаючись на наш історичний досвід, стають абсолютно унікальними.

Тому, треба  ближче придивитися до сучасної молоді, глибше зануритися в їхнє життя, щоб зрозуміти усю підоснову такого явища як молодіжні субкультури і їхній вплив на соціалізацію і само-ідентифікацію дитини.

Отже, субкультура – це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінку відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від більш широкого поняття культури, відгалуженням якої вони є. Субкультура може відрізнятися від домінуючої культури мовою, манерою поведінки, одягом тощо. Основою субкультури можуть бути стиль музики, спосіб життя, певні політичні погляди.

Основний фактор, що привертає молодь до субкультури – прагнення придбати зовнішні, формальні характеристики, що дозволяють виділятися з загальної знеособленої маси населення мегаполісу.

Тому, незважаючи на декларування представниками субкультури своєї прихильності якимось ідеологічними, релігійними, політичними концепціями, зазвичай вони не особливо вникають в них і в основному об’єднуються за зовнішніми характеристиками – одяг, зачіски, музика, місця спілкування, тощо.

 

ДОДАТКИ:

Додаток А.

ХАРАКТЕРИСТИКА  ОКРЕМИХ СУБКУЛЬТУР

Хіпі:

Соціальний  склад хіпі неоднорідний, але в  першу чергу це творча молодь: починаючі  поети, художники, музиканти.

Зовнішній вигляд, форма одягу: незалежно від статі – довге волосся, особлива стрічка навколо голови, на руках – «фєнєчки», тобто саморобні браслети або буси (найчастіше зроблені з бісеру, дерева або шкіри), прикрашений бісером або вишивкою джинсовий мішечок на шиї для зберігання грошей і документів. Колір одягу в основному світлий. Останнє покоління хіппі відрізняють такі атрибути, як рюкзачок і три-чотири кілечка у вухах, рідше в носі (пірсинг). Відома любов хіпі до квітів (одна з самоназв – «діти квітів») і до ходіння босоніж.

Музичний стиль: із західної музики хіпі воліють психоделічного рок, люблять групу «Doors». Серед російських виконавців високо котирується Борис Гребєнщєков.

Мова, жаргон: велика кількість англійських запозичень, таких як «болт» – пляшка, «Вайн» – вино, «флет» – квартира, «хайр» – волосся, «піпл» – люди. Характерне часте використання зменшувальне суфіксів і слів, що не мають аналогів у літературній мові для позначення специфічних понять, властивих тільки хіпі.

Розваги: з алкогольних  напоїв хіпі воліють до вина і портвейну. Досить часто вживають наркотик (зазвичай легкі). Частиною хіпповской ідеології є «вільна любов» – з усіма відповідними наслідками. Хіппі, як правило, пацифісти. Одним з перших був гасло «Make love, not war». (Займає любов’ю, а не війною).

Ідеологія: Типічна  зневага до матеріальних цінностей, таких як гроші й дорогі речі. Популярні східні релігії і навчання, серед яких можна виділити рух растоманов, шанувальників культу Джа.

Толкієністи і рольовики:

У молодіжній культурі 90 років з’явилася толкієністка субкультура. Толкієністи і взагалі рольовики (любителі рольових ігор) з самого початку були частиною субкультури хіпі, але останнім часом їх рух настільки розрісся, що до своїх лав вони почали включати багатьох не-хіпі. Толкієністи – шанувальники відомого англійського філолога і письменника Джона Рональда Руела Толкієна, (на сленгу толкіеністов – Професор), він народився в 1892, а помер у 1973р. Книги Дж.Р.Р.Толкієна «Володар кілець», «Сільмаріон» та інші відносяться до жанру fantasy – казкової фантастики. Толкієна створив у своїх творах чарівний світ Середзем’я, населений чудовими істотами, одні з яких були запозичені ним з фольклору різних народів світу (ельфи, Тролль, гноми і т.д.), інші – вигадані письменником (наприклад, Хоббіта, гібрид людини і кролика ), кожен зі своєю історією, географією і навіть зачатки свого мови (скажімо, ельфійскої). Толкієністи вживаються в цей світ уявляючи себе його жителями. Звідси незвичайні моделі поведінки в повсякденному житті. Так, толктєніст, який вважає себе ельфів, намагається вести себе подібно до того, як, на його думку зробив би справжній ельф. Під час ігор група молодих людей виїжджає в ліс, де розподіливши ролі, розігрує сценки з творів Толкієна.

Всередині себе рух поділяється на два напрями: представники першого воліють розігрувати  сценки з книги, нічого не змінюючи в сюжеті, прихильники іншого беруть лише встановлювальні дані (імена і характери героїв, час, місце і мету дії) і призводять даний змагання, де потрібно добре бігати , стрибати, плавати, битися на мечах, орієнтуватися на місцевості.

На початку 90 р. вітчизняні толкієністи стрімко  утягнули в свою «сферу впливу» і  асимілювали частину представників  інших молодіжних субкультур (рокерів, панків). З’являються продовження Толкієна, написані з інших світоглядних позицій, видається велика фан-преса, є сторінки толкієністів в Інтернеті. Це істотно відрізняється від руху західних шанувальників Толкієна: відомо, що там переважають вузькість, ізольованість, діяльність толкієністів зводиться до комп’ютерних ігор, листування по Е-mail і вузько-академічним студіями.

У 1993 – 94 рр. субкультура толкієністів пережила кризу зростання. Організаційно відокремився рух рольових ігор, хоча по атрибутиці, цінісній орієнтації рольовики близькі до толкіеністам. Субкультура толкієністов і рольовиков розвивається в останні роки найбільш активно і динамічно.

Панки:

Панки (від англ. Punk – щось непотрібне, відкинуте) в деякій мірі є антагоністами хіпі, при тому, що мають з ними багато подібного.

Соціальний  склад: більшість панків – діти робочих районів.

Зовнішній вигляд, форма одягу: стандартною панковською зачіскою вважався «ірокез» – полоска довгого вертикально стоячого волосся на голеній голові, але поширені також гоління півголови з довгими волоссям і навіть просто виголені скроні при довгому волоссі. Панки воліють до рваного, брудного одягу. Часто можна бачити панка в джинсах, де смужки тканини чергуються з дирами, закріпленими шпильками і ланцюжками (взагалі любов панків до англійських шпильок надзвичайно велика, вони вставляють їх усюди – у куртки, майки, джинси і навіть у вуха). З взуття панки носять в основному високі армійські черевики.

Музичний стиль: засновниками панк-культури вважається англійська група «Sex pistols». Крім неї  в пошані «Ramones» і «Dead Kenedies». У  середині 80-х з’явилася група «Exployted», яка грала жорсткий панк, який одержав назву «хардрок» і став самостійним музичним стилем.

Мова, жаргон: характерне вживання слів з воровського жаргону («маза», «хавчать», «латать») і маргинальне вживання «розумних» слів («паралельно» в значенні «все одно», «суто» в значенні «байдуже») .

Розваги: на відміну  про хіпі панки з алкогольних  напоїв віддають перевагу горілку, охоче  вживають наркотики.

Ідеологія панків досить близька до хіповської у всьому, що стосується зневаги матеріальними цінностями, однак, якщо ідею хіпі виразити як «навіщо гроші, світ і так нескінченно прекрасний», то у панків швидше це «світ все одно .... і нічого йому не допоможе». Панки досить агресивні, по політичним пристрастям вважаються анархіста (з легкої руки «Sex pistols», що написали культову для панків пісню «Anarchy in the UK»).

Скінхеди:

Надзвичайно близький до хардроку (жорсткого панку) музичний стиль «ой» – улюблена музика скінхедів, або скінів (від англ. Skin head – бритоголовий). Зовнішній вигляд: скіни виділяються насамперед начисто виголеною головою. Стандартним одягом скіна є високі армійські черевики, камуфляжні штани або високо закатані джинси з підтяжками та куртка.

Ідеологія: практично  всі скіни сповідують вкрай агресивний націоналізм і расизм. Ідеальним режимом вважають німецький націонал-соціалізм. На заході існують «Шарп», «Шарп-скінз» (від англ. Sharp – гострий, різкий), що виступають під гаслом «скіни проти расових забобонів» і є вкрай лівою, прокоммуністіческой експеремістской організацією.

Розваги: частими розвагами скінів є побиття представників інших національних та расових меншин, де б ті ні зустрілися. Крім того, більшість скінів, особливо молоді – фанати якого-небудь футбольного (хокейного) клубу. Вони об’єднані в угруповання і часто їздять на матчі улюбленої команди, де влаштовують бійки з фанатами інших клубів.

Хулігани (фанати):

Футбольні вболівальники. Близьку до кримінальних субкультур групу складають фанати (фани) футбольних команд. Футбольні фанати (хулігани, хули) – складне за організацією співтовариство. Угрупування, що утримує контроль над усім співтовариством, – «праві». До неї входять в основному молоді люди, які відслужили в армії. «Праві» виїжджають на всі матчі команди, їх основна функція – заводити стадіон, організовувати реакцію вболівальників ( «хвилю»), але також і командувати «військовими діями» – битвами з уболівальниками ворожих команд і міліцією. Виїзди в інші міста дуже часто пов’язані з бійками – нерідко вже на Вокзальній площі. В цілому маса молодих людей-хуліганів добре керована вожаками (ватажками) з «Правих».

Байкери:

Однією із самих «суворих» субкультур, як у нас, так на Заході, завжди вважалися байкери (від англ. Разг. Bike – велосипед, мотоцикл), які з легкої руки радянської пропаганди часто називали рокерами. Однак рокерами себе вважають практично всі шанувальники року – панки, металісти і багато інших. Тому дане визначення не можна вважати коректним.

Зовнішній вигляд: довге волосся, зачесати назад, і, як правило, зав’язані в хвіст, хустка на голові («бандана»), борода, шкіряна куртка з косими блискавками («косуха»), шкіряні штани, ковбойські чоботи («козаки»).

Музичний стиль: важкий рок. Взагалі байкери відрізняються  досить великим розмаїттям музичних уподобань.

Мова, жаргон: окрім  слів, що позначають специфічне поняття, що відносяться до мотоциклу або  «прикиду», іншої специфіки мова байкерів не має, крім, може бути, значних вкраплень нецензурної лексики.

Ідеологія: основне  поняття в ідеології байкерів – мотоцикл. Весь світ ділиться на тих, хто пересувається на ньому, і на тих, хто віддає перевагу будь-якому іншому засобу пересування, прицьому ці інші жодної зацікавленості до себе у байкерів не викликають.

Металісти:

За зовнішніми ознаками до байкерів близькі металісти, або металери, напевно, найвідоміша  з нинішніх молодіжних субкультур. На думку представників даної  субкультури існують як мінімум три основних напрямки «металу» (насправді набагато більше): треш, дум і дед (від англ. Thrash – бити, doom – рок, доля і dead – покійник відповідно) і, отже, трешери, думери і дед-металісти.

Зовнішній вигляд: фактично такий самий, як у байкерів. З усіх кольорів перевага віддається чорному. Для металістів кінця 80-х – початку 90-х характерна наявність в одязі великої кількості металевих заклепок і ланцюгів, зараз же так одягаються в основному «піонери».

Ідеологія: з  усіх рухів металісти найменш  ідеологічні. В чомусь вони близькі до панку, але без презирства до матеріальних цінностей.

Алісомани і кіномани:

Практично зовсім зникли, як масштабне явище, такі субкультурні рухи як алісомани і кіномани (численні на початку 90-х групи любителі музичних гуртів «Аліси» і «Кіно»). Бум Віктора Цоя.

У зовнішньому  вигляді переважає чорний одяг, а  на ньому значок із зображенням Цоя. Алісомани (самоназва – «армія Аліси») складалися з підлітків, що «розчарувалися у житті» і знаходили втіху тільки в запальних піснях улюблених артистів. Основну тезу буття алісоманів можна виразити так: «ми краще за всіх, але нас ніхто не розуміє». Досить активно культивувався суїцид як вихід із духовного тупику.

Індіаністи:

Індеаністи  вивчають культури індіанців, переважно  північноамериканських, прагнучи до точному відтворенню їх звичаїв та обрядів. При всій «етнографічній» атрибутиці індеаністської субкультури цінності її: колективізм (громадськість), екологізм, космізм, – перегукуються з традиційними російськими цінностями.

Хакери:

Хакери (комп’ютерні фанати) – молодіжна субкультура, яка знаходиться в процесі формування. Чисельність характерів поки незначна – в основному це студенти технічних університетів, старшокласники шкіл з фізико-математичном ухилом. Встановити точну чисельність характерів важко ще й тому, що спілкуються вони переважно за допомогою комп’ютерних мереж. Крім того, не всі комп’ютерні фанати усвідомлюють себе деякою спільнотою зі своїми цінностями, нормами, специфічним стилем.