Основные пути решения конфликтных ситуаций

 

Міністерство  науки і освіти України НПУ ім. М. П. Драгоманова         Інститут соціології, психології та управління

Курсова робота   Основні шляхи уникнення та вирішення  конфліктних ситуацій

 

 

Виконала:

Студентка групи  24 ПС

Тропотяга Катерина

                              Олегівна 

Науковий керівник:

Перекрест О. К

 

 

 

 

Київ 2009

Зміст

 

Вступ

I розділ. Теоретико-методичні засади дослідження проблеми конфліктів

      1.1. Поняття конфлікт  і його види

      1.2. Теоретичні підходи до вивчення конфліктів

      1.3. Структура і  динаміка конфлікту, його причини

      1.4. Шляхи уникнення  та вирішення конфліктних ситуацій

 II розділ. Емпіричне дослідження поведінки особистості в конфліктних ситуаціях

      1.1. Аналіз та обґрунтування обраних методик

      1.2. Аналіз та інтерпретація отриманих даних

Висновок

Література

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Проблема конфлікту належить до числа проблем, що мають глобальний характер, тому що конфлікт є невід’ємним елементом функціонування будь-якого суспільства. У сучасному суспільстві, в умовах коли щодня збільшується «швидкість життя», коли стреси знайомі майже кожному не з чуток, коли кожен до чогось прагне і чогось боїться, проблеми поставлені конфліктологією – запобігання, аналіз, припинення конфліктів – стали особливо актуальні. Ці проблеми актуальні перш за все тому, що конфлікти можуть бути присутніми в будь-якій сфері діяльності суспільства, а конфлікт, пущений на самоплив, може привести до небажаних наслідків як для окремих індивідів, так і для суспільства.

Життя доводить, що конфлікт не відноситься  до тих явищ, якими можна ефективно  управляти на основі життєвого досвіду  і здорового глузду. Ефективне реагування на конфлікт може бути у тому випадку, коли ми досить глибоко розуміємо дійсні причини виникнення конфлікту, представляємо закономірності його вирішення і розвитку. Саме тому знання способів уникнення та вирішення конфліктних ситуацій є важливим і актуальним на даний момент.

Протягом багатьох років дослідники займалися проблемою конфлікту. Праці таких вчених як К. Томас, Р. Дарендорф, А. Козер, Р. Доза, Л. Томпсон, К. Хорні, Дж. Морено, Л. Берковитц та інших зробили вагомий вклад у різні аспекти дослідження конфліктних ситуацій. Вони розглядали конфлікт з точок зору психології, соціології, політології.

Суспільство і індивід взаємопов’язані між собою і конфлікти, які виникають, вносять розлад у цей єдиний зв'язок. Конфлікти між індивідами частіше за все ґрунтуються на емоціях і особистій неприязні, в той час як між груповий конфлікт зазвичай носить безликий характер, хоч можливі і спалахи особистої неприязні.

Конфліктний процес, що виник важко  зупинити і це пояснюється тим, що конфлікт має кумулятивну природу, тобто кожна агресивна дія приводить до протидії у відповідь.

Конфлікт загострюється і охоплює все більше людей. Тому ми повинні ретельно аналізувати труднощі, які виникають при подоланні і локалізації конфліктів, а також встановлення його можливих причин і наслідків.

Актуальність зазначених вище питань й зумовили вибір цієї курсової роботи.

 

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є конфліктна поведінка.

Предметом дослідження: способи подолання та уникнення конфліктних ситуацій.

Мета дослідження: вивчення методів і засобів уникнення та подолання конфліктних ситуацій.

 

Завдання:

1. Провести огляд літературних джерел з проблеми конфлікту.

2. Підібрати методи дослідження.

3. Провести експериментальне дослідження  поведінки в конфліктних ситуаціях.

4. Обробка отриманих результатів  та їх аналіз.

 

Вирішення заявленої проблеми може бути використане для виконання наступних практичних завдань:

• осмислення причин конфліктної поведінки;
• виявлення впливу соціального статусу підлітків на поведінку у конфліктній ситуації;
• складання практичних рекомендація для вирішення, регулювання і уникнення конфліктів.

I розділ. Теоретико-методичні засади  дослідження проблеми конфліктів.

 

1.1.  Поняття конфлікт  і його види

Проблема конфлікту охоплює  найрізноманітніші аспекти суспільного  життя, починаючи від конфліктів однієї особистості (внутріособистісні конфлікти) і закінчуючи політичними і міждержавними конфліктами.

Незважаючи на те, що проблемі конфлікту  присвячено значну кількість досліджень, не всі аспекти цього явища достатньо вивчені. На сьогодні відсутнє універсальне визначення конфлікту. Певною мірою це зумовлено тим, що цей феномен має багато проявів, які істотно відрізняються один від одного.

Зазначимо, що деякі фахівці найістотнішою  ознакою конфлікту вважають саме наявність протиріч. Так, Маурер визначає конфлікт як «протиріччя, що є результатом несумісності вимог двох або більше сторін» [6, c.56].

Більшість фахівців тлумачать конфлікт як зіткнення, протидію, боротьбу. Так, Козер вважає, що "конфлікт у власному смислі слова є боротьба, що виникає через дефіцит  влади, статусу або засобів, необхідних для задоволення цінностей, і яка передбачає нейтралізацію або знищення цілей противника" [20, с. 123]. Ішмуратов А.Т. вважає, що “конфлікт – це вияв неузгодженості спільної діяльності щодо реалізації інтересів” [7, с. 65].

На думку  Л.Е. Орбан, конфлікт – це зіткнення протилежних поглядів, неспівпадання інтересів, дій окремих людей та іхніх спільнот (Див. [18, с.11]).

Деякі автори розглядають конфлікт у контексті  розвитку особистості. Так, Г.В.Ложкін розглядає конфлікт “як один із засобів самоствердження та подолання негативних тенденцій особистості, як процес, що являє собою ситуацію незнайденого виходу та розвиток дій на шляху пошуку засобів стабілізації взаємин, як один із крайніх засобів регулювання міжособистісних стосунків”[24, с. 23].

Інколи  при визначенні сутності конфлікту  основною його ознакою вважають не реальні розбіжності інтересів  або переконань сторін у тому, що їхні прагнення не можуть бути досягненні одночасно, а те, як вони сприймаються,  вважають, що конфлікт - це прояв неузгодженості спільної діяльності щодо реалізації інтересів. Л.А. Петровська [11] та Т.А.Полозова [19] визначають конфлікт як несумісність цілей і потреб її учасників, Кричевський Р.Л. і Дубовська Є.Н. – як дисгармонізацію міжособистісних взаємин [18]. Принципове значення має й те, що вони не наголошують на необхідності протиборства  між суб’єктами конфлікту.

Чимало фахівців, вбачаючи основну помилку в визначенні конфлікту його однобічність, намагаються розкрити сутність поняття, аналізуючи його з різних сторін. Так, наприклад, Дмітрієв А.В. дає таке визначення конфлікту: “Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, поглядів. В основі конфлікту об’єктивна розбіжність цілей та інтересів (протиріччя)” [4, с. 99].

Іноді поняття  конфлікт тлумачать дуже широко, включаючи в його сферу навіть природні явища. Одне з найбільш широких тлумачень конфлікту запропонував Боулдінг. Він вважає, що конфлікт - це всеохоплююча  категорія, яка властива живому і неживому світу, що виступає базовим поняттям для аналізу процесів соціального, фізичного, хімічного і біологічного середовища. Всі конфлікти мають спільні функції, властивості і тенденції виникнення, перебігу і вирішення. Автор вважає, що в природі людини є намагання постійної боротьби із подібними собі. Водночас, на його думку, конфлікти необхідно долати, попереджати і обмежувати [10].

Одна зі спроб звузити тлумачення конфлікту належить Анцупову А.Я. Шипілову А.І. Вони  вважають за доцільне звузити, по-перше, конфлікт до соціальної взаємодії, а по-друге, вважають, що сутність конфлікту полягає не стільки у виникненні протиріччя, зіткнення інтересів, скільки у способі його вирішення, у характері протидії суб’єктів соціальної взаємодії. Саме в останньому вони вбачають сутність конфлікту. Автори наголошують, що конфлікти виникають лише при соціальній взаємодії [10, с. 165].

До того ж у визначенні конфлікту використовуються терміни, які самі по собі вимагають  уточнення. Анцупов А.Я., Шипілов  А.І. вважають, що “під конфліктом мається  на увазі найбільш гострий спосіб розв’язання значущих протиріч, що виникають у процесі взаємодії, яка полягає у протидії суб’єктів конфлікту і зазвичай супроводжується негативними емоціями”. [10, с. 65].

Окремо  слід спинитися на аналізі поняттів соціальна взаємодія, соціальний конфлікт: з одного боку, як видно з наведеного вище, ці поняття тлумачать дуже широко. Водночас досить чітко простежується й інша лінія, відповідно до якої соціальний конфлікт тлумачиться значно вужче – у зв’язку із суто соціальними протиріччями. Такої точки зору дотримуються й багато інших фахівців, зокрема Бабосов Є.М. [13], Запрудський Ю.Г. [21] та ін.

При цьому цілком природно по-різному  тлумачать співвідношення між такими типами конфлікту, як міжособистісний  і соціальний. Прихильники широкого тлумачення поняття соціальний конфлікт виходять з того, що він також включає міжособистісні конфлікти. Прихильники другої точки зору різко протиставляють ці поняття. Найбільш різко це сформульовано в соціологічному словнику, де сказано: “Конфлікт соціальний складається і вирішується в конкретній соціальній ситуації у зв’язку із виникненням соціальної проблеми, що вимагає вирішення. Він має цілком визначені причини, своїх соціальних носіїв (класи, нації, соціальні групи і т.д.), має певні функції, тривалість і ступінь гостроти” [13, с. 80].

 

Види конфліктів

Види конфліктів – це варіанти конфліктної взаємодії.

Конфлікти розрізняють: 

- за способами їхнього вирішення на антагоністичні і компромісні; 

- за природою виникнення на соціально-організаційні і емоційні; 

- за спрямованостю дії на вертикальні і горизонтальні;

- за ступем вираженості на відкриті, приховані і потенційні; 

- за кількостю учасників, задіяних в конфлікті, на внутрішньоособистісні, міжособистісні і міжгрупові і ін. 

Природний конфлікт - конфлікт, який виникає сам собою, коли досягається велика невідповідність у людей. Зазвичай за допомогою природного конфлікту знімають напруженість, яка накопичилася у людей. 

Соціальний конфлікт - в широкому сенсі - конфлікт як об'єктивний прояв соціальних зв'язків людей; специфічний спосіб взаємодії осіб і соціальних груп при розбіжності в думках і поглядах, зіткненні інтересів, протиборстві, сторін, які переслідують свої цілі. 

Соціальний конфлікт - у вузькому сенсі - конфлікт, безпосередньою причиною виникнення якого стають розбіжності соціальних груп в мотивації трудової діяльності, погіршення їх економічного і статусного стану в цілому або порівняно з іншими групами, зниження ступеня задоволеності спільною роботою. 

Етнічний конфлікт - конфлікт між представниками різних народностей або етнічних груп, що виникає в результаті відмінностей в побуті, традиціях, культурі, а також в результаті соціальної нерівності. 

Військові конфлікти. Війна — конфлікт між політичними утвореннями (держави, племена, політичні угрупування і т.д.), що відбувається у формі військових дій між їхніми озброєними силами. За формулюванням Клаузевіца, «війна є продовження політики іншими засобами». Основним засобом досягнення цілей війни служить організована озброєна боротьба як головний і вирішальний засіб, а також економічні, дипломатичні, ідеологічні та інші засоби боротьби.

Деструктивний конфлікт – це коли учасники конфлікту незадоволені його результатом і відчувають себе обділеними. Аналогічно конфлікт є конструктивним, якщо його учасники задоволені його результатом і вважають, що в результаті нього вони отримали користь. Потрібно також відзначити, що в більшості випадків конфлікт, результати якого задовольняють всіх учасників, буде конструктивнішим, ніж коли задоволені лише деякі з учасників. 

Внутрішньо особовий конфлікт. В даному типі конфлікту сторонами, які конфліктують, є різні компоненти духовної структури людини, причому це можуть бути компоненти одного рівня, наприклад, у ситуації боротьби мотивів або зіткнення двох життєвих принципів. 

Міжособистісний  конфлікт — це зіткнення взаємодіючих людей,  чиї цілі, інтереси, цінності, норми поведінки або методи роботи взаємовиключають один одного або заважають, протидіють, тобто несумісні в даній ситуації.     

Міжгруповий конфлікт. Будь-яка організація складається з певних формальних і неформальних груп, між якими можуть виникати конфлікти. Найчастіше конфлікт виникає через розбіжності в цілях чи інтересах функціональних структурних груп, які просто не в змозі мирно співіснувати, оскільки всередині будь-якої групи постійно відбувається динамічний розвиток, змінюються цілі, завдання, що поступово входять у суперечки з аналогічними показниками інших груп. 

Конфлікти   можуть  мати  і  позитивне  значення,   коли направлені  на  подолання негативних тенденцій  в  поведінці окремих осіб або груп, проти відсталих поглядів і стилю діяльності, направлені на боротьбу з егоїзмом.

Конфлікти   бувають   закономірними  (неминучими),   необхідними, вимушеними  і  функціонально  невиправданими.  Розрізняють   також конфлікти  відкриті  і  приховані; конфлікти, які переслідують  особисті, групові або суспільні цілі.     

Залежно від емоційного стану  людей  конфлікти бувають   з   високим,  помірним  емоційним  напруженням   і   без емоційного  напруження. 

На етапі виникнення  конфлікту можна говорити про стихійні  і  заплановані. На етапі існування і розвитку конфлікту можна розрізняти короткочасні, тривалі і затяжні (що зайшли в безвихідь) конфлікти.

Отже, у світі існує багато визначень  поняття конфлікт, адже він є об’єктом багатьох наук, і теоретичні підходи до їх дослідження певною мірою відрізняються. Але, дослідивши багатьох авторів, можна дати визначення конфлікту, яке б показало спільність між усіма визначеннями. Конфлікт – це зіткнення різних ідей, інтересів.

 

1.2. Теоретичні підходи до вивчення конфліктів.

Хоч проблема конфлікту досліджувалась з давніх давен, вважається, що психологічні наукові засади цієї проблеми беруть початок у XIX столітті. На сьогодні не існує єдиної точки зору щодо основних психологічних теорій конфлікту. Існують різні підходи до виділення основних напрямів психологічних теорій конфлікту.