Проблема дослідження спрямованості особистості старшокласника

У психології розпізнають два принципово різних типи розвитку особистості в юнацькому віці (Т. Томе) – прагматичний та творчий.

Прагматичний тип характеризується орієнтацією юнака на доцільність і на утікання від джерел неспокою, чому суб'єктивно надається першорядне значення. У юнакові такого типу домінують матеріальні цінності та інтереси. Для нього важливе намагання до гомеостатичної рівноваги, уникнення будь-яких проблем. І це перешкоджає їх подальшому індивідуальному розвиткові. Вони не прагнуть до одержання більшої освіти. Саме такого типу юнаки вдаються до застосування алкоголю та наркотиків, щоб «позбутися» проблем.

Творчо-орієнтованого типу юнаки характеризуються прагненнями та інтересами, які спрямовані в майбутнє, вони активно включають у власний спосіб життя різні пізнавальні та інші можливості. Педагогічне завдання – на основі корекції самооцінки допомогти юнакові набути впевненості в собі, виявляти активність при вирішенні життєвих завдань.

В юнацькому віці відбувається становлення світогляду як системи знань про політичне, економічне, культурне життя суспільства, як системи поглядів на оточуючий світ і місце в ньому кожної людини. Погляд на багато життєвих проблем досить глибокий та розумний. Увагу юнаків привертають питання справедливості та беззаконня, порядності та безпринципності. Спостерігається також розрив між різними верствами молоді за рівнем соціально-культурно розвитку: богемна молодь та ділки, наукове світорозуміння та спрощений підхід тощо. Особливості світосприймання юнаків виявляються в ціннісних орієнтаціях, потребах та інтересах, ідеалах та переконаннях, у мріях та життєвих планах. Юнак є представником певного покоління, яке, в свою чергу, об'єднується якимось важливими явищами суспільного життя, співпадання настанов, смаків, інтересів, моди тощо.

У цьому віці продовжується розвиток теоретичного мислення, розвивається здатність до зв'язного логічного міркування, до високого рівня узагальнення та систематизації знань; підвищується самостійність, гнучкість та продуктивність мислення, його рефлексивність.

Зростає продуктивність логічної пам'яті, що пов'язана з операціональним мисленням. Збільшується обсяг уваги, здатність до її концентрації, переключення. В той же час увага стає більш вибірковою: вона залежить від спрямованості інтересів особистості, від її потреб. Формування професійної орієнтації юнака сприяє розвитку спеціальних здібностей (математичних, літературних, лінгвістичних тощо). У дівчаток в цьому віці спеціальні інтереси менш визначені, у порівнянні з хлопцями, хоча успішність у навчанні у цілому вища [10].

Таким чином, розумовий розвиток юнаків полягає не тільки в накопиченні знань та вмінь (хоча це теж важливо), але й у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, в розвитку розумових здібностей. Це стійка сукупність індивідуальних варіантів у засобах сприймання, його якостях, індивідуальних особливостях пам'яті, мислення, а також свідоме оволодіння прийомами та засобами продуктивної розумової праці.

Зробимо загальні висновки щодо основних напрямків психічного розвитку в юнацькому віці:

• Відбувається набування почуття особистісної самовизначеності, цілісності (ідентичності).
• Відбувається професійне самовизначення, самостійне обрання життєвої платформи, цілей та професії.
• Розвиваються ціннісні світоглядні орієнтації, самостійність, відповідальність, рефлексивна самосвідомість, самоцінність, самоповага.
• Набувається психосексуальна ідентичність, усвідомлюється причетність до представників певної статі.
• Виробляється індивідуальний стиль розумової діяльності, розвиваються й удосконалюються розумові та спеціальні здібності на основі диференціації інтересів та орієнтації на майбутню професію.

Таким чином, в у старшокласників зростає орієнтування на майбутнє, наявність життєвих перспектив викликають бажання удосконалювати ті якості, які необхідні для професійної діяльності, в першу чергу, і для майбутнього самостійного життя в цілому. Самооцінка набуває більшої конкретності, критичності, дійовості; за даними досліджень, Велика кількість старшокласників складають програми самовиховання, які пов'язані з перспективами набуття професії, зі вступом у вищий навчальний заклад, з майбутнім становищем у суспільстві, зі встановленням тісних взаємин з друзями, з утворенням сім'ї тощо. На основі самооцінки й самовиховання формується самоповага. З усвідомленням своїх якостей і можливостей, з уявленням про своє місце в житті, з оцінкою себе як особистості пов'язане зростання інтересу до моральних проблем – щастя, обов'язок, любов, дружба тощо. У цьому плані можна говорити про вироблення моральної свідомості в старшому шкільному віці.

Особливо важливим психологічним утворенням юнацького віку є спрямованість особистості старшокласника, яка в значній мірі визначає вибір життєвого шляху молодої людини, її мотивів, цінностей, настановлень, життєвих смислів.

 

 

Розділ 2 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТОСТІ СТАРШОКЛАСНИКА

2.1 Опис методик 

В нашому дослідженні використовувались наступні методики:

1. Методика визначення спрямованості особистості В.Смекала – М.Кучера [29]

2.  Методика О.Ф.Потьомкіної для визначення соціально – психологічних настанов особистості в мотиваційній сфері [24].

3. Методика визначення життєвих смислів В.Ю.Котлякова [34].                                                                       

Спрямованість особистості учнів вивчалась за методикою В.Смекала і М.Кучера, адаптованої до україномовної вибірки [29].

Мета дослідження – визначення спрямованості особистості: особистісна (на себе), ділова (на задачу) і колективістська (на взаємодію). Особистісна спрямованість (спрямованість на себе – СС) пов'язується з переважанням мотивів власного благополуччя, прагнення до особистої першості, престижу. Така людина найчастіше зайнята сама собою, своїми почуттями й мало реагує на потреби людей навколо себе. В роботі (а в даному дослідженні  в навчанні) бачить перш за все можливість задовольнити свої домагання.

Колективістська спрямованість, чи спрямованість на взаємні дії (ВД), має місце тоді, коли вчинки людини визначаються потребою в спілкуванні, намаганням підтримувати добрі стосунки з товаришами по роботі чи навчанню. Така людина проявляє інтерес до сумісної діяльності.

Ділова  спрямованість (спрямованість на задачу – СЗ) відображає переважання мотивів, що породжуються самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання. Оволодіння новими уміннями й навичками. Як правило така людина прагне співробітничати з колективом й досягати найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленої задачі.

Слід відзначити, що всі три види спрямованості не є абсолютно ізольованими, а як правило поєднуються. Тому більш коректно буде вважати, що  результати діагностики вказують не на єдину, а на домінуючу спрямованість особистості.

Вказівки для випробуваного: на кожний пункт анкети ви можете дати 3 відповіді, позначені літерами А, В, С. З відповідей на кожний пункт виберіть ту, яка найкраще виражає вашу точку зору або найбільше відповідає правді. Літеру вашої відповіді напишіть в аркуші відповідей (табл.8) навпроти номера питання в стовпчику "Найбільше". Потім з відповідей на це ж питання виберіть найменш прийнятний варіант. Відповідну літеру напишіть навпроти номера запитання, але в рубриці "Найменше". Для кожного питання використовуйте тільки дві літери. Над питаннями не розмірковуйте занадто довго: перший вибір зазвичай буває найточнішим. Час від часу перевіряйте, чи правильно ви записуєте відповіді, чи у ті стовпці, чи скрізь проставлені літери. Якщо виявиться помилка, виправте її, але таким чином, щоб виправлення було чітким.

Текст опитувальника та ключ подані в Додатку А.

Опис методики О. Ф. Потьомкіної на визначення мотиваційної сфери школяра.

Методика діагностики соціально – психологічних установок особистості в мотиваційно-потребнісній сфері  заснована на роботах Д.М. Узнадзе, який, у свою чергу спирався на роботи К. Юнга та Е. Фромма. Вона дозволяє діагностувати ступінь виразності і взаємозв'язок між собою соціально-психологічних установок у окремої особистості або групи людей. Це перш за все соціально-психологічні установки, пов'язані з «альтруїзмом» і «егоїзмом», «процесуальною» та «результативною» спрямованістю, а також орієнтацією на «свободу» і «владу», «працю» і «гроші». Слід зазначити, що на підставі результатів використання методик можна виявити кілька груп випробуваних:

• Група високомотивованих випробовуваних з гармонійними орієнтаціями. Все орієнтації виражені сильно і в рівній мірі.

• Група низькомотивованих випробовуваних, у яких всі орієнтації виражені надзвичайно слабо.

• Група з дисгармонійними орієнтаціями, у яких деякі орієнтації виражені сильно, а інші можуть бути навіть відсутніми.

Результати за цією методикою узгоджуються з викладеним раніше матеріалом - чотири рівні сформованості мотивації у молодих людей.

Відповідно, за допомогою цієї методики можливо виявити на якому рівні знаходиться мотиваційна сфера індивіда. Необхідно відзначити, що знання молодими людьми основних своїх потреб - вихідний момент самомотивації, особистісного менеджменту, і, відповідно, істотний плюс для вибудовування свого власного життєвого шляху, кар'єри.

Шкали: орієнтація на – процес, результат, альтруїзм, егоїзм, працю, гроші, свободу, владу.

Призначення тесту – виявлення ступеня вираженості соціально-психологічних установок.

Інструкція до тесту, текст опитувальника та ключ подані в Додатку В.

Опис методики дослідження життєвих смислів особистості.

Метою використання в нашому дослідженні методики В.Ю.Котлякова [34] є вивчення категорій життєвих смислів старшокласників.

 Автор виділяє вісім  категорії  життєвих смислів: альтруїстична, гедоністична, екзистенційна, категорія самореалізації, статусна категорія, комунікативна, сімейна, когнітивна.

Альтруїстічна категорія включає в себе: доброту, турботу про інших, допомогу іншим людям, бажання покращити світ.

Екзистенційна категорія сенсів життя включає в себе: свободу, смисли «щоб жити» і «щоб любити».

Гедоністична категорія включає в себе: отримання задоволення, бажання відчувати щастя і отримувати якомога більше відчуттів і переживань.

Категорія самореалізації включає прагнення до самовдосконалення, здійснення себе,  реалізацію всіх своїх можливостей.

 Статусна категорія включає: успіх, хорошу кар'єру, гідне положення в суспільстві.

Комунікативна категорія включає в себе радість спілкування з іншими, бажання бути з близькою людиною і відчувати, що комусь потрібен.

Сімейні сенси життя включають в себе життя заради своєї сім'ї і заради дітей, а також допомогу рідним і близьким.

Когнітивна категорія, яка включає бажання зрозуміти самого себе, життя і пізнавати Бога, пов'язується із загальною картиною світу людини, з її власним світоглядом, відповідями на питання «що є Я», «що є життя».

Обрахувавши результат згідно методики залежно від отриманої суми рангових значень за кожною із категорій оцінюється представленість кожної з категорій в особистісній системі життєвих смислів.

При інтерпретації отриманих даних слід враховувати ступінь вираженості того чи іншого смислу в особистісній системі життєвих смислів досліджуваних.

Так, 18 – 24 балів - смисли цієї категорії представлені слабо системі життєвих сенсів;  10 – 17 балів – смисли цієї категорії представлені в  достатній мірі; 3 – 9 балів – смисли цієї категорії домінують у й системі життєвих сенсів. Крім того, на підставі отриманих даних можнп побудувати профілі представленості життєвих смислів (Додаток Б).

 

 

 

 

 

 

 

 

2. 2 Інтерпретація результатів дослідження

 

Обираючи дослідження смислової сфери особистості, ми зазвичай стикаємося з досить обмеженим набором методик. Найчастіше для досліджень в цій області використовуються два методи: тест смисложиттєвих орієнтацій (адаптований Д. О. Леонтьєвим тест «Мета в житті» Дж. Крамб і Л. Махоліка.) та методика граничних смислів (Д. О. Леонтьєв, 1985;              Д. О. Леонтьєв і В. М. Бузіна, 1992) [22 ]. Тому методика В.Ю.Котлякова виявилась доцільною в нашому дослідженні, пов’язаному з вивченням спрямованості особистості старшокласника [24].

Уявлення про те, що сенс людського життя не може бути зведений до якої-небудь простої формули, а, швидше за все, являє собою складно організовану систему смислів, давно і міцно вкоренилося в сучасній психології. Так, наприклад, Л. С. Виготський розглядав динамічну смислову систему (ДСС) як єдність афективних та інтелектуальних процесів свідомості, Д. О. Леонтьєв визначав ДСС як «... відносно стійку і автономну ієрархічно організовану систему, що включає в себе ряд різнорівневих смислових структур і функціонують як єдине ціле »[22], Б. С. Братусь також говорить про складну динамічну систему, що утворює особливу смислову сферу особистості і зумовлює всю життєдіяльність людини [7].

Як видно із таблиці 1 у старшокласників загальноосвітньої школи переважають зі значним відривом від інших категорій життєвих смислів сімейні життєві смисли (34,4 % усіх опитаних), на другому місці  альтруїстичні смисли (28 %), на третьому – категорія самореалізації (12, 5 %).

Не останнє місце в системі життєвих смислів займають гедоністичні, пов’язані із радощами та задоволення від життя (9, 3 %), комунікативні –       6, 25 %. І на останньому місці майже однозначно екзистенційні, статусні та когнітивні (3, 1 %,  3%  і 3% відповідно).

 

 

Таблиця 2.1

Переважаючі категорії життєвих смислів у старшокласників