Проблема дослідження спрямованості особистості старшокласника

(за методикою визначення життєвих смислів В.Ю.Котлякова)

№ п/п	Життєві смисли	Кількість опитаних старшокласників, у %
1	Альтруїстичні	28 %
2	Екзистенційні	3, 1 %
3	Гедоністичні	9, 3%
4	Самореалізації	12, 5%
5	Статусні	3 %
6	Комунікативні	6, 25 %
7	Сімейні	34, 4 %
8	Когнітивні	3%

 

Дані результати можна розцінювати як такі,  що свідчать про тісний зв'язок старшокласників із батьками, з сім'єю, з надією на те, що сім'я підтримає, допоможе в житті і входитиме в коло надзвичайно значущих цінностей для юнаків. В свою чергу діти схильні теж турбуватися про близьких, віддавати їм частину своєї уваги і турботи – про що свідчать альтруїстичні смисли старшокласників, які розташовані на 2 му місці в їх системі життєвих смислів. Як бачимо сенс у самореалізації в житті бачать 12, 5 % старшокласників, що відносно мало як для особистостей, що шукають своє місце в житті.

Можливо навіть покладання на сім'ю гальмує свободу життєвого вибору старшокласника. Насторожує низький показник по когнітивним смислам – 3 %. Щодо екзистенційних смислів, то питання існування, сенсу життя ще попереду для нашої категорії опитуваних. Низький показник по статусності підкреслює недостатність мотивів по самореалізації старших школярів, які брали участь в опитуванні.

Гістограма 2.1. ілюструє отримані в дослідженні дані.

Гістограма 2.1

Рис.2.1. Гістограма домінуючих життєвих смислів старшокласників (за методикою В.Ю. Котлякова)

Теретично очікувався більш високий показник по комунікативних смислах, але він складає лише  6, 25 % відповідей опитуваних.

В цілому ми бачимо, що старшокласники надають великого значення сімейним й альтруїстичним цінностям, цінностям самореалізації та гедоністичним цінностям. Саме в служінні іншим, допомозі та підтримці сім'ї, пошуку себе та задоволенні від життя бачать юнаки сенс життя в даний віковий період.

Те, що когнітивні та екзистенційні смисли не посідають перших місць теж має своє пояснення, обумовлене віковими особливостями  досліджуваних.

Аналіз результатів дослідження спрямованості особистості старшокласника показав, що дуже чітко домінує спрямованість на себе –

48, 3 % опитуваних, далі – на взаємодію  – 31 % опитуваних, і на останньому  місці – спрямованість на задачу ( 20, 6 % відповідей).

Результати емпіричних даних приведені в таблиці № 2.2.

Таблиця 2.2

Спрямованість особистості старшокласника

 

	Спрямованість на себе	Спрямованість на взаємодію	Спрямованість на завдання
Учні 10 – 11 класів (32 особи)	48, 4 %	31 %	20, 5 %

 

Отримані дані дають підстави вважати, що для старшокласників важливою залишається власна особистість, корисливі інтереси, мотиви  власного добробуту, прагнення до особистої першості, престижу. Така людина найчастіше буває зайнята сама собою, своїми почуттями і переживаннями і мало реагує на потреби людей навколо себе. У навчанні бачать насамперед можливість задовольнити свої домагання. Можливо сама оцінка для таких дітей вжить більше, ніж міцні знання.       

Колективістська спрямованість, або спрямованість на взаємні дії (ВД), має місце тоді, коли вчинки людини визначаються потребою у спілкуванні, прагненням підтримувати добрі стосунки з товаришами по роботі. Така людина виявляє цікавість до спільної діяльності.      

Ділова спрямованість (спрямованість на завдання - НЗ) відображає переважання мотивів, породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності (у нашому дослідженні це навчання), безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими вміннями та навичками. Зазвичай така людина прагне співробітничати з колективом і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання.       

Гістограма 2.2

Рис. 2.2 Гістограма спрямованості особистості старшокласника (за методикою М. Смекала – В.Кучера)

Те, що ділова спрямованість знаходиться за результатами дослідження на останньому місці (20,5 % респондентів) говорить про те, що сучасні старшокласники недостатньо визначились щодо свого майбутнього, прикладають недостатньо зусиль до навчання, про до речі свідчить низький показник по когнітивним життєвим смислам за методикою В.Ю.Котлякова. Ймовірно старшокласники не бачать прямого зв’язку між успішністю навчання в школі і своїми можливостями реалізуватись у житті.

Методика О.Ф. Потьомкіної на визначення мотиваційної сфери школяра можливо допоможе нам об'єднати результати досліджень і знайти відповіді на поставлені питання. Дані приведені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3.

Соціально – психологічні настановлення особистості старшокласників (за методикою О.Ф.Потьомкіної)

№ п/п	Види орієнтацій	10 клас, у %	11 клас, у %	Мχ
1	Орієнтація на процес	33,5	16,5	25
2	Орієнтація на результат	14,3	12	13,15
3	Орієнтація на альтруїзм	9,5	32	20,75
4	Орієнтація на егоїзм	2,3	3,5	2,9
5	Орієнтація на працю	12	5	8,5
6	Орієнтація на свободу	21,5	21	21,25
7	Орієнтація на владу	2,3	5	3,65
8	Орієнтація на грошІ	4,6	5	4,8

 

Орієнтація на процес. Люди, орієнтовані на процес, менше замислюються над досягненням результату, часто запізнюються зі здачею роботи, їх процесуальна спрямованість перешкоджає їх результативності; ними більше рухає інтерес до справи, а для досягнення результату потрібно багато рутинної роботи, негативне ставлення до якої вони не можуть подолати.

Орієнтація на результат. Люди, які орієнтуються на результат, одні з найнадійніших. Вони можуть досягати результату у своїй діяльності всупереч суєті, перешкодам, невдачам.

Орієнтація на альтруїзм. Люди, які орієнтуються на альтруїстичні цінності, часто на шкоду собі, заслуговують на повагу. Це люди, про яких варто подбати. Альтруїзм – найбільш цінна громадська мотивація, наявність якої відрізняє зрілу людину. Якщо ж альтруїзм надмірно шкодить, він, хоча і може здаватися нерозумним, але приносить щастя.

Орієнтація на егоїзм. Люди з надмірно вираженим егоїзмом зустрічаються досить рідко. Відома частка "розумного егоїзму" не може нашкодити людині. Швидше більш шкодить його відсутність, причому серед людей "інтелігентних професій" це зустрічається досить часто.

Орієнтація на працю. Зазвичай люди, орієнтуються на працю, весь час використовують для того, щоб щось зробити, не жаліючи вихідних днів, відпустки і т. д. Праця приносить їм більше радощів і задоволення, ніж якісь інші заняття.

Орієнтація на гроші. Провідною цінністю для людей з цієї орієнтацією є прагнення до збільшення свого добробуту.

Орієнтація на свободу. Головна цінність для цих людей – це свобода. Дуже часто орієнтація на свободу поєднується з орієнтацією на працю, рідше це поєднання "свободи" і "грошей".

Орієнтація на владу. Для людей з подібною орієнтацією провідною цінністю є вплив на інших, на суспільство.

Як бачимо, найвищі показники  орієнтації на процес (у нашому дослідженні – навчальний) – Мχ = 25, наступні по кількості – орієнтація свободу (Мχ = 21,25) та на альтруїзм (Мχ  = 20,75).

З одного боку школярі прагнуть самостійного життя і незалежності (від школи, вчителів, батьків, старших), а з іншого проявляють готовність турбуватися про інших, можливо і на шкоду собі. Цей результат співвідноситься з результатами за методикою Смекала – Кучера –  спрямованість на себе (48,4 %), спрямованість на взаємодію, колективізм   (31 %). Дані вказують на деяку суперечність в мотиваційній сфері старшокласника, що може бути причиною непослідовної поведінки та зовнішньої невмотивованості його вчинків.

Якщо співставити результати за даною методикою та методико визначення життєвих смислів, то побачимо, що там теж начіткіше виражені альтруїстичні життєві смисли старшокласників.

Позитивною для випускників школи є орієнтація на результат, хоча й в незначної кількості досліджуваних:  Мχ = 13, 15, на працю – Мχ = 8,5. Можемо сказати, що хай і в незначній мірі, але все ж таки присутнє усвідомлення, того факту, що для того, щоби чогось досягти у житті необхідно працювати.

Низькі значення по орієнтації на гроші та владу (Мχ = 3, 65 та Мχ = 4, 8 відповідно). В методиці визначення життєвих смислів ми спостерігали також низький відсоток статусних смислів (3%). У цьому віці, як бачимо, учні не пов'язують свої майбутні життєві досягнення з владою над іншими людьми, статусом та грошима.Найнижче значення має показник по егоїзму – Мχ = 2,9.

Таким чином, результати трьох методик, використаних в нашому дослідженні показують, що в юнацькому віці, в якому перебувають старшокласники, переважає спрямованість особистості на себе та на взаємодію, і найменше представлена спрямованість на задачу. Серед особистісних смислів переважають сімейні та альтруїстичні смисли насамперед, а наступні за вибором –смисли самореалізації та гедоністичні.

Аналіз соціально – психологічних настановлень особистості старшокласників показав, що в цьому віці переважають орієнтації на навчальний процес, свободу та альтруїзм. Орієнтації на гроші, владу та егоїзм представлені найнижчим рівнем вираженості в даному віці у досліджуваній нами вибірці.

ВИСНОВКИ

Проведений нами аналіз психологічної літератури та емпіричне дослідження із зазначеної теми показав, що у ранньому юнацькому віці ціннісно – потребова сфера відіграє значну роль у якісних трансформаціях самосвідомості особистості в процесі особистісного самовизначення та пошуку сенсу життя. Характерною рисою ранньої юності є формування життєвих цілей та планів. Цей вік є сенситивним для становлення ціннісних орієнтацій як стійкого елементу життєвої перспективи.  Упродовж раннього юнацького віку ціннісно – смислова сфера розвивається більш інтенсивно та набуває зрілості.

У вивченні спрямованості особистості у вітчизняній психології склалися різні наукові школи і напрямки: теорія настановлення (установки) Д. М. Узнадзе, відносин особистості (В. М. М'ясищев, Б. Ф. Ломов), теорія значущості (М. Ф. Добринін), потреб і мотивів (С. Л. Рубінштейн,                  О. М. Леонтьєв, Л. І. Божович)[6,7,32].

 Всі зазначені теорії в тій чи іншій мірі пов'язані між собою.

Актуальність проблеми смислу життя людини не вимагає доказів.. Своєрідність проблеми смислу життя виявляється в тому, що, будучи однієї з ранніх філософсько-етичних проблем, вона зберігає постійну значущість, змінюючи своє змістовне й емоційне забарвлення залежно від специфіки конкретного історичного фону й психологічних особливостей індивіда, який намагається її вирішити.

Людина завжди переймається питаннями пошуку сенсу свого буття, смислу свого життя, свого призначення. Без такого пошуку неможливий розвиток особистості, її професійне та особистісне зростання. Саме тому проблема смислу життя в психології так чи інакше досліджувалась та розглядалась практично всіма науковими школами як у зарубіжній (А. Адлер, В. Франкл, Дж. Ройс, Р. Мей, С. Мадді, Дж. Б’юдженталь та ін.), так і у вітчизняній (О.Г. Асмолов, Б.С. Братусь, Ф.Є. Василюк, В.Е. Чудновський, О.О. Бодальов, Г.О. Вайзер, Д.О. Леонтьєв та ін.) психології. Смисл життя людини ґрунтується на її відчутті свого місця у суспільстві, на її інтересах, цінностях і цілях, на її уявленнях про можливості їх реалізації.