Проблема дослідження спрямованості особистості старшокласника

 У цілому за останнє десятиліття в ціннісній свідомості відбулися серйозні зміни: по – перше, відбувся перехід від спрямованості на самореалізацію та самоствердження до спрямованості на ділову й академічну активність, а по – друге, спостерігається зміщення акцентів в ціннісних орієнтаціях: від етичних і альтруїстичних до прагматичних.

Спрямованість людини по – різному співвідноситься з різними зовнішніми явищами, умовами, обставинами життя та діяльності людини. Вона є інтегральною психологічною характеристикою системи суб'єктивних цінностей, емоційно забарвлених відносин до навколишнього світу, себе, інших людей. Вона конкретизується через сферу ціннісно-смислових відносин і визначає вибір мотивів, прийомів і способів спілкування з іншими людьми.

Результати проведених нами за трьома методиками дослідження показало, що в юнацькому віці, в якому перебувають старшокласники, переважає спрямованість особистості на себе та на взаємодію, і найменше представлена спрямованість на задачу. Серед особистісних смислів переважають сімейні та альтруїстичні смисли насамперед, а наступні за вибором – смисли самореалізації та гедоністичні.

Аналіз соціально – психологічних настановлень особистості старшокласників показав, що в цьому віці переважають орієнтації на навчальний процес, свободу та альтруїзм. Орієнтації на гроші, владу та егоїзм представлені найнижчим рівнем вираженості в даному віці у досліджуваній нами вибірці.

Ми бачимо, що спрямованість визначає життєву позицію людини, складає найважливішу сторону особистості, визначає її соціальну і моральну цінність.. Спрямованість характеризує не діяльність, не одиничні акти поведінки, а суб'єкта з боку його різноманітних прагнень.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. – М. : Изд – во МГУ, 1988.

2. Бех I. Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія / I. Бех. – 1997. – № І. – С. 124–129.

3. Божович, Л. И. Проблемы формирования личности Текст. / Л. И. Божович; под ред. Д. И. Фельдштейна; вступ. ст. Д. И. Фельдштейна. 2-е изд. - М. : Издательство «Институт практической психологии»; Воронеж : НПО «МОДЭК», 1997. - 352 с.

4. Братусь Б.С. Психологические аспекты нравственного развития личности /  Б.С. Братусь Б.С. – М., 1977.

5. Верхова Ю.Л. Направленность личности: определение понятия, сущность и структура феномена // Актуальные проблемы психологического знания. Ю.Л. Верхова 2006. №1. – C. 31-39.

6. Вікова та педагогічна психологія: Навч. Посіб.// Під ред. О. В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З В. Огороднічук та ін. –  К.; Просвіта, 2001. –С. 7 – 38.

7. Вилюнас В.К. Психологичские механизмы мотивации человека / В.К. Вилюнас. – М., 1990. – 458 с.

8. Додонов Б.И. Эмоция как ценность / Додонов Б.И. – М. : Политиздат, 1978. – 146 с.

9. Донцов А. И. О ценностных отношениях личности // Советская педагогика / Донцов А. И. – 1974. – № 5. – С. 23 – 35.

10. Занюк С. С. Мотиваційний тренінг. Формування мотивації учбової діяльності у студентів та старшокласників // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 8. – С. 31 - 42.

11. Занюк С. С. Почуття компетентності в контексті саморозвитку особистості // Психологічні перспективи. Матеріали республіканського науково – практичного семінару "Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія і практика". Збірник наукових праць, Луцьк, 30 – 31 травня 2003 р.  – Вип. 4. – Луцьк, 2003. – С. 107 – 113.

12. Зейгарник Б.В. Очерки по психологии аномального развития личности / Б.В. Зейгарник, Б.С. Братусь. – М.: 1980. – 242 с.

13. Кон И. Психология ранней юности: Кн. для учителя / И. Кон. – М.: Просвещение, 1989. –  254 с.

14. Кун М. Эмпирическое исследование установок личности на себя // Современная зарубежная социальная психология. Тексты / Под ред.

Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой, Л.А.Петровской/М.Кун, Т. Макпартленд. – М. : МГУ, 1984. – 239 с.

15. Лазарук А.Ф. Розвиток ціннісно-смислової сфери особи за модульно-розвивального навчання // Психологія і суспільство / А.Ф. Лазарук. – 2002. – № 3 – 4. –  С. 170 – 186.

16. Леонтьев А. М. Деятельность. Сознание. Личность.Изд. 2 /

 А. М.Леонтьев – М. : Политиздат, 1977. – 304 с.

17. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции // Вопросы философии  / Д.А. Леонтьев.  – 1996. – №. 8 – С. 15 – 26.

18. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, структура и динамика смысловой реальности / Д.А. Леонтьев. – М. : Смысл, 1999. – 487 с.

19. Левитов, Н. Д. О психических состояниях человека/Н.Д.Левитов. – М., 1995.

20. Методика диагностики социально-психологических установок личности в мотивационно-потребностной сфере О.Ф.Потемкиной / Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Ред. и сост. Райгородский Д.Я. – Самара, 2001. С.641- 648.

21. Никиреев, Е.М. Направленность личности и методы её исследования / Е.М. Никиреев Учебное пособие. М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2004. – 192с.

22. Омельченко Ж. О. Формування загальнолюдських цінностей як мети виховання в працях видатних мислителів // Педагогіка і психологія /

Ж. О. Омельченко. – 1996. – № 3. – С. 188 – 193.

23. Панченко Л.М. Цінність як філософська інтенція буття людини // Вища освіта України: Теоретичний  та науково-методичний часопис /

Л.М. Панченко. –  Київ, 2002. – № 4(6). – С. 33 – 37.

24. Пашукова Т.І. Практикум із загальної психології. ─ 2-ге вид., стер. / Т.І.Пашукова,  А.І.Допіра,  Г.В. Дьяконов – К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. – 203 с.

25. Психологу для роботи. Діагностичні методики : збірник [Текст] / [уклад. : М.В.Лемак, В.Ю.Петрище]. Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші, 2011. – 616 с. : іл..

26. Практикум по психологии личности / О.П. Елисеев. ─ 2-е изд., испр. и перераб. –  СПб. : Питер, 2003.– 512 с. : ил . – (Серия «Практикум по психологии»). 

27. Рубинштейн С. Л. Бытие и сознание. О месте психического в общей взаимосвязи явлений материального мира / С. Л. Рубинштейн. – М. : Издательство АН СССР, 1957. – 328с.

28. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: В 2-х томах: Т. 1. /

С. Л. Рубинштейн. – М.: Педагогика, 1989. – 486 с.

29. Серый А.В. Психологические механизмы функционирования системы личностных смыслов / А.В. Серый – Кемерово: Кузбассвузиздат, 2002.–с. 183

30. Скрипченко О.В. Психічний розвиток учнів / О.В. Скрипченко. – К.: – Рад. шк., 1974. – с. 46 – 48.

31. Соколов А. В. Ценностные ориентации постсоветского гуманитарного студенчества // Социс. / А. В.Соколов, И. О. Щербакова. – 2003. - № 1. – С. 115 – 124.

32. Узнадзе Д.Н. Общая психология / Д.Н. Узнадзе. – СПб.: Питер, 2004. – 413 с.

 

33. Шихирев П.Н. Социальная установка как предмет социально – психологического исследования / П.Н. Шихирев // Психологические проблемы социальной концепции поведения. – М., 1976.

34. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / В.А. Ядов. – М. : Академия, 1979. – 84 с.

35. Якобсон П.М. Психология чувств и мотивация. (Психологи отечества). Избранные психологические труды в 70 томах / П. М. Якобсон. – М. – Воронеж. Инст. практич. психол. – Модэк. 1998. – 304с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А

 

Діагностика спрямованості особистості (Опитувальник В. Смекала  – М. Кучера)

Методика розроблена чеськими психологами В. Смекалом і М. Кучером. В основі даної методики лежить трохи змінена орієнтовна анкета Б. Басса. Методика Смекала – Кучера заснована на словесних реакціях випробуваного в передбачуваних ситуаціях, пов'язаних з роботою або участю в них інших людей. Відповіді випробуваного залежать від того, які види задоволення й винагороди він бажає. Хоча у випробуваного й створюється враження, що за допомогою цієї методики дослідники одержують орієнтовну інформацію про нього самого, у дійсності ж випробування дозволяє вивчити його основну життєву позицію.

Призначення дослідження – визначення спрямованості людини:

• особистісної (на себе);
• ділової (на завдання);
• колективістської (на взаємодію).

Особистісна спрямованість (спрямованість на себе - ОС) пов'язується з перевагою мотивів власного благополуччя, прагнення до особистої першості, престижу. Така людина найчастіше зайнята самою собою, своїми почуттями й переживаннями й мало реагує на потреби людей навколо себе. У роботі вона бачить насамперед можливість задовольнити свої домагання.

Колективістську спрямованість, або спрямованість на взаємні дії (ВД) характеризує ситуація, коли вчинки людини визначаються потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі. Така людина виявляє цікавість до спільної діяльності.

Ділова спрямованість (спрямованість на завдання – СЗ) відбиває перевагу мотивів, що породжуються самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими вміннями й навичками. Звичайно така людина прагне співробітничати з колективом і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання.

Необхідно відзначити, що всі три види спрямованості не існують абсолютно самостійно й незалежно, а поєднуються один з одним. Тому правильніше буде говорити не про єдину, а про переважаючу (домінуючу) спрямованість особистості.

Вказівки для випробуваного: на кожний пункт анкети ви можете дати 3 відповіді, позначені літерами А, В, С. З відповідей на кожний пункт виберіть ту, яка найкраще виражає вашу точку зору або найбільше відповідає правді. Літеру вашої відповіді напишіть в аркуші відповідей (табл.8) навпроти номера питання в стовпчику "Найбільше". Потім з відповідей на це ж питання виберіть найменш прийнятний варіант. Відповідну літеру напишіть навпроти номера запитання, але в рубриці "Найменше". Для кожного питання використовуйте тільки дві літери. Над питаннями не розмірковуйте занадто довго: перший вибір зазвичай буває найточнішим. Час від часу перевіряйте, чи правильно ви записуєте відповіді, чи у ті стовпці, чи скрізь проставлені літери. Якщо виявиться помилка, виправте її, але таким чином, щоб виправлення було чітким.

Текст опитувальника:

1. Найбільше задоволення в житті  дає:

А. Оцінка роботи.

В. Розуміння того, що робота виконана добре.

С. Розуміння, що перебуваєш серед друзів.

2. Якби я грав у футбол, то хотів би бути:

А. Тренером, що розробляє тактичні ігри.

В. Відомим гравцем.

С. Капітаном команди, вибраним іншими гравцями.

3. Кращі викладачі - це ті, хто:

А. Мають індивідуальний підхід.

В. Захоплені своїм предметом і викликають інтерес до нього.

С. Створюють у колективі атмосферу, у якій ніхто не боїться висловити свою точку зору.

4. В очах учнів найгірші викладачі  ті, хто:

А. Не приховують, що деякі люди їм не симпатичні.

В. Викликають у всіх дух змагання.

С. Роблять враження, що предмет, який вони викладають, їх не цікавить.

5. Я радий, коли мої друзі:

А. Допомагають іншим, коли для цього випадає можливість.

В. Завжди вірні й надійні.

С. Інтелігентні, мають широке коло інтересів.

6. Кращими друзями вважаються  ті:

А. З ким складаються взаємні відносини.

В. Хто може більше, ніж я.

С. На кого можна покластися.

7. Я хотів би бути відомим, як ті:

А. Хто домігся життєвого успіху.

В. Може сильно любити.

С. Відрізняється дружелюбністю й привітністю.

8. Якщо б я міг вибирати, я  хотів би бути:

А. Науковцем.

В. Начальником відділу.

С. Досвідченим льотчиком.

9. Коли я був дитиною, я любив:

А. Ігри із друзями.

В. Успіхи в справах.

С. Коли мене хвалили.

10. Найбільше мені не подобається, коли я:

А. Зустрічаю перешкоду при виконанні покладеного на мене завдання.

В. Коли в колективі погіршуються товариські відносини.

С. Коли мене критикує мій начальник.

11. Основна роль школи повинна  полягати в:

А. Підготовці учнів до роботи зі спеціальності.

В. Розвитку індивідуальних здібностей і самостійності.

С. Вихованні в учнях якостей, завдяки яким вони могли б уживатися з людьми.

12. Мені не подобаються колективи, у яких:

А. Система, далека від демократичної.

В. Людина втрачає індивідуальність у загальній масі.

С. Неможливо виявити власну ініціативу.

13. Якби в мене було більше  вільного часу, я б використовував його:

А. Для спілкування із друзями.

В. Для улюблених справ і самоосвіти.