Психологічні особливості пам'яті та уваги молодших школярів

Дипломна робота

Психологічні особливості пам'яті та уваги молодших школярів

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Психологічні особливості пам'яті та уваги дітей молодшого шкільного віку.

1.1. Мимовільна та довільна пам’ять дітей молодшого шкільного віку…………………………………………………………………………..……..7

1.2. Удосконалення пам’яті  в молодшому шкільному віці………………………………………………………………………….…….11

1.3. Увага, як основний компонент розумової працездатності…………………………………………………………….…….23

Висновки до першого розділу…………………………………………..............30

Розділ 2. Дослідження пам’яті та уваги школярів початкової школи.

2.1. Дослідження пам'яті дітей молодшого    шкільного віку………………………………………………………………………………  32

2.2. Дослідження уваги дітей молодшого шкільного   віку………………………………………………………………………………..38

2.3. Методики корекційно- розвивальної роботи в напрямку покращення пам’яті і уваги молодших школярів…………………………………………………………………..……..43

2.4. Результати показників пам'яті та уваги після корекційно- розвивальної роботи……………………………………………………………………………50

Висновки до другого розділу…………………………………………………..54

2.5. Рекомендації для покращення пам'яті та уваги молодших школярів……………………………………………………………………..…...57

Загальні висновки ………………………………………………………………66

Список літератури та використаних джерел ………………………….………67

Додатки…………………………………………………………………………..70

 

Вступ

Актуальність теми.

Початок молодшого шкільного  віку визначається моментом вступу дитини до школи. За останні роки, у зв'язку з переходом до навчання з 6 років і введенням чотирирічної початкової школи, Нижня межа даного вікового етапу перемістилася і багато дітей стають школярами починаючи не з 7 років, як раніше, а з 6 років (Наказ №204 від 07.04.2005р., Міністерством освіти і науки України). Початок навчання характеризується різноманітними складностями та проблемами, які виникають перед першокласниками і пов’язані з якісно новою, складною соціальною роллю, яку вони починають виконувати.

Для того щоб дитина успішно  вчилася, необхідно допомогти її у розвитку психічних процесів та установленні психічних функцій. Для цього необхідно знати психологію молодшого шкільного віку, яка базується на особливостях розвитку теоретичного мислення, пам'яті, процесах сприйманнях, уваги, здібності до саморегуляції, усвідомленні свого особистого відношення до світу, на зміні змісту внутрішньої позиції дітей, на зміні самооцінки, саме у цей вік складається характер та формується інтерес до змісту учбової діяльності, до одержання знань.

Для успішного навчання в школі та належного засвоєння  матеріалу, який вивчається на уроках, велику роль відіграє відповідний рівень розвитку уваги, пам'яті молодших школярів.

У сучасних умовах експериментальні пошуки вітчизняних учених зосереджені  на кількох напрямках. Один з провідних  напрямків – це дослідження особистісних характеристик (відповідальність, активність, творчість, особливості уваги, пам'яті, мислення, емоцій тощо), які впливають на динаміку розумової працездатності особистості (М.Антропова, А.Здравомислов, В.Зінченко, К.Чуревич, Ф.Ерісман, Л.Коломинський, Г.Костюк, О.Лурія, В.Правдолюбов, К.Смирнов, Ф.Телятник)

Другий напрямок досліджень пов'язаний з вивченням зовнішніх  факторів ( організація та обладнання робочого місця, освітлення, температура, середовище для праці та відпочинку, режим праці та відпочинку, поєднання  розумового навантаження та рухової активності, чергування видів праці за рівнем складності тощо), які впливають на ефективність розумової праці особистості ( І. Александрова, Б.Андреєв, М.Антропова, Е.Білостоцька, Е.Вайнруб, М.Виноградов, І.Дьягенко, В.Крижанівска, В.Левін). Дослідження науковцями цього напрямку мають на меті виявити оптимальні умови середовища праці та вдосконалити їх відповідно до Встановлених типологічних особливостей її виконавців.

В нашому науковому дослідженні  ми опиралися на здобутки учених першого напрямку.      

Об’єктом дослідження є пам'ять та увага молодших школярів. 

Предметом дослідження – психологічні особливості пам'яті та увага початкової школи.

Мета дослідження – експериментально дослідити психологічні особливості пам'яті та уваги молодших школярів під час навчального процесу до проведення і після проведення корекційних занять.

 Для реалізації  даної мети нам було поставлено  наступні завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз питань психологічних особливостей пам'яті та уваги молодших школярів.
2. Дослідити особливості встановлення показників пам'яті та уваги учнів молодшого шкільного віку, впродовж їх навчання в другому класі сучасної загальної середньої школи.
3. Встановити психологічні особливості пам'яті та уваги молодших школярів до проведення і після проведення корекційних занять.
4. Розробити методичні вказівки та поради для вчителів школи та батьків молодших школярів.

 

 

Теоретико – методологічною основою дослідження є :

вітчизняні концептуальні  положення щодо формування та розвитку особистості ( К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, А.Асмолов, У.Бех, Л.Божович, Б.Братусь, Л.Виготський, Г.Костюк, С.Максименко, В.М'ясищев); положення гуманістичної психології про сутність особистості та актуалізації особистісного потенціалу ( Р.Берне, А.Маслоу); положення теорії функціональних систем ( П.Анохін, М.Антропова, А.Зравомислов, Ф.Ерісман, Л.Коломинський, Б.Теплов, О.Скрипченко, К.Смірнов).

Методи дослідження:

• теоретичні : історико- логічний; аналіз; синтез; порівняння;
• діагностичні : методика розвитку довільної уваги, методика для покращення словесно-логічної пам'яті , методика розвитку зорової пам'яті, методика розвитку  оперативної пам'яті та уваги, методика підвищення продуктивності пам'яті.

База дослідження : Коломийський НВК №10 Івано- Франківської області.

Дипломна робота складається  зі вступу, двох розділів, висновків  до кожного розділу, загального висновку, переліку використаної літератури та додатків.

 

РОЗДІЛ 1. Психологічні особливості пам'яті та уваги     дітей молодшого шкільного віку.

1.1. Мимовільна і довільна пам'ять дітей молодшого шкільного віку.

Роль пам’яті  у розвитку дитини важко переоцінити. З її допомогою  вона засвоює знання про навколишній  світ і саму себе, набуває різноманітні вміння і навики. Робить це, в основному, мимоволі. Дитина зазвичай не ставить перед собою мети щось запам’ятати, інформація, яка надходить до неї, запам’ятовується якби сама по собі. Правда не будь-яка інформація: легко запам’ятовується те, що приваблює своєю яскравістю, незвичайністю, що справляє найбільше враження, що цікаве.

Пам’ять – форма психологічного відображення, яка полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні  минулого досвіду.

Пам’ять можна визначити  як психофізіологічний процес, який виконує  функції запам’ятовування, збереження і відтворення матеріалу[37,218].Уже в немовлят пам’ять виступає в своїй елементарній формі -  запам’ятовування і подальшому розпізнаванні життєво-важливих для дитини впливів. На ранніх етапах розвитку пам’ять включена в процес сприймання, має мимовільний характер. Дитина не вміє ставити перед собою мету запам’ятати,  не приймає мнемічну задачу, яка пропонується дорослим.

Мимовільно запам’ятовується той  матеріал, який включений в активну  діяльність. На запам’ятовування впливає  називання об’єктів словом, їх привабливість для дітей [28,46-47].

В період дошкільного віку відбувається поступовий перехід від мимовільної  пам’яті до довільної. Спочатку дитина усвідомлює ціль пригадати, а потім  і ціль запам’ятати, навчається виділяти і засвоювати засоби і прийоми  (наприклад, прийом логічного групування матеріалу). В старшому дошкільному віці формуються передумови для здійснення самоконтролю в процесі запам’ятовування, під яким розуміється уміння співставляти отримані результати діяльності із заданим зразком. На розвиток дитини суттєвий вплив чинять всі види діяльності дитини, але гра серед них займає ведуче місце. Адже мета запам’ятати і пригадати при виконанні ролі має для дитини наочний, конкретний зміст. Один із важливих шляхів генезису пам’яті дошкільнят - розвиток її  опосередкованості, запам’ятовування за допомогою допоміжних засобів. Це зближує пам’ять з мисленням, розвитком  знаково-символічної функції свідомості [47,56].

Пам’ять у дітей молодшого шкільного  віку розвивається у двох напрямках - довільності і усвідомлення. Діти мимовільно запам’ятовують учбовий матеріал, який є цікавим для них і подається в формі гри, а також пов’язаний з яскравими наглядними посібниками або образами, спогадами. На відміну від дошкільнят, першокласники здатні цілеспрямовано, довільно запам’ятовувати нецікавий для них матеріал. В подальшому навчання все в більшій мірі базується на довільній пам’яті. Молодші школярі, як і дошкільнята, володіють добре розвинутою механічною пам’яттю. Велика кількість молодших школярів протягом всього навчання в початковій школі механічно заучують учбові тексти, що приводить до значних труднощів в середніх класах, коли учбовий матеріал стає складнішим і більшим за об’ємом. Такі діти схильні дослівно відтворювати те, що запам’ятовують. Удосконалення змістової пам’яті в цьому віці дає можливість освоїти велику кількість раціональних способів запам’ятовування [30,115]. Коли дитина усвідомлює учбовий матеріал, розуміє його, то одночасно вона і запам’ятовує. Необхідно відмітити, що молодший школяр може запам’ятати і відтворити також незрозумілий для нього текст. Саме тому дорослі повинні контролювати не тільки результат (точність відповіді, правильність переказу), але і сам процес - як, яким чином учень запам’ятав матеріал. Одна із найважливіших задач вчителя в початкових класах  - навчити дітей використовувати певні мнемонічні прийоми. Це, перш за все, поділ тексту на частини за змістом (до цих частин придумуються заголовки, складається план), спостереження за основними змістовими лініями, виділення змістових опорних пунктів чи слів, повернення до прочитаних частин тексту для уточнення їх змісту, пригадування прочитаної частини і відтворення в слух і про себе всього матеріалу, а також раціональні прийоми заучування напам’ять. В результаті учбовий матеріал стає зрозумілим, пов’язується зі старим і включається в загальну систему знань дитини. Такий усвідомлений матеріал легко запам’ятовується, зберігається і відтворюється дитиною при потребі [39,130].

В молодшому шкільному віці пам’ять, як і всі інші психічні процеси, перебуває суттєві зміни. Суть цих змін полягає в тому, що пам’ять дитини поступово набуває рис довільності, стає свідомо регульованою і опосередкованою. Перетворення  зумовлені значним підвищенням вимог до її ефективності, високий рівень якої необхідний при виконанні різних  задач, що виникають в ході учбової діяльності. Тепер дитина повинна багато запам’ятовувати: заучувати матеріал дослівно, вміти переказувати його близько до тексту або своїми словами, крім того пам’ятати заучене і вміти відтворити його через тривалий час. Невміння дитини запам’ятовувати відбивається на її учбовій діяльності і впливає в кінцевому результаті  на відношення дитини до навчання і школи. У першокласників (як у  дошкільнят) добре розвинута мимовільна пам’ять, яка фіксує яскраві, емоційно насичені для дитини відомості і події її життя. Але багато з того, що приходиться запам’ятовувати молодшим школярам в школі, є для нього цікавим і привабливим. Тому мимовільної пам’яті тут недостатньо. Немає сумніву в тому, що зацікавленість дитини в шкільних заняттях, її активна позиція, висока пізнавальна мотивація являються необхідними умовами розвитку пам’яті. Доречним являється твердження, що для розвитку пам’яті корисні не стільки спеціальні вправи на запам’ятовування, як формування зацікавленості  до занять, до окремих учбових предметів, розвиток позитивного відношення до них [49,56-57]. Практика показує, що одного інтересу до навчання недостатньо для розвитку довільної пам’яті як вищої психічної функції.

1.2. Удосконалення пам'яті в молодшому шкільному віці.

Удосконалення пам’яті  в молодшому шкільному віці зумовлене  перш за все  набуттям під час  учбової діяльності різних методів  і стратегій запам’ятовування,  пов’язаних з організацією і обробкою матеріалу, який запам’ятовується. Але без спеціальної роботи, направленої на формування таких методів, вони складаються стихійно і нерідко виявляються непродуктивними. Здатність дітей молодшого шкільного віку до довільного запам’ятовування неоднакова протягом навчання в початковій школі і суттєво відрізняється у учнів І-ІІ і ІІІ – ІV класів. Так,  для дітей 7-8 років “характерні ситуації, коли запам’ятати без застосування будь-яких засобів набагато простіше, ніж запам’ятати, усвідомлюючи і організовуючи матеріал. Діти на запитання : “Як запам’ятав? Про  що думав в процесі запам’ятовування? І т.д.” – найчастіше відповідають: “Просто запам’ятав, і все”. Це відображається на результативному боці пам’яті. Для молодших школярів простіше виконати настанову “запам’ятати”, ніж настанову “запам’ятати з допомогою чогось” (Познавательные процеccы, 1990, с.78).