Соціально – психологічні особливості розвитку емоційної культури студентів – психологів

Ці дані дозволяють психологові виробити обґрунтоване ставлення до проблеми функціональної асиметрії людини і використовувати його в корекційній роботі. Застосування цих даних у діагностичному матеріалі, як свідчить практика, є обов’язковим, воно дає підстави для вивчення засобів і способів побудови людиною психологічного простору та психологічного часу свого життя.

Отже, дані з нейропсихології дозволяють психологові вдаватися до них для розв’язання питання про походження досліджуваної симптоматики. Відповідь на питання про походження досліджуваних ним особливостей, думок, бажань і дій обстежуваного, крім звернення до їх мозкової організації, передбачає використання загальнопсихологічного знання про механізми і закономірності внутрішнього світу людини.

Як свідчить практика, велике значення мають загальнопсихологічні знання про будову активності людини, зокрема про будову різних видів активності — діяльності та основних одиниць діяльності (дій).

Ці знання є важливими як для самого психолога, так і для клієнта, оскільки клієнт у взаємодії з психологом має справу з такими поняттями, як: результат своєї дії або діяльності, план своєї дії, засоби і способи її виконання, а також інші компоненти структури діяльності. Це відбувається дуже часто, оскільки в більшості випадків клієнт орієнтований на конкретний бажаний результат спілкування з психологом, а саме — зміну у вияві його відчуттів, думок, бажань або можливостях дії.

Види діяльності людини відрізняються за їх предметом. Користуючись класифікацією Д. Б. Єльконіна, їх можна розподілити на дві великі групи:

1) діяльність із суспільним предметом (наочно-маніпулятивна, навчаль¬на, праця);

2) діяльність із людиною як суспільним предметом (безпосередньо емо-ційне спілкування, гра, особисте спілкування).

Розуміння змісту діяльності дає можливість практичному психологові з більшою ймовірністю планувати свої впливи, тобто розв’язувати питання про те, що має для клієнта найбільше розвивальне значення в конкретний момент його життя.

Дія є одиницею діяльності і на конкретному матеріалі у вигляді кон-кретної мети, умов, завдань відтворює структуру діяльності.

Психолог має справу і з психофізіологічним рівнем у структурі діяльності — це фізіологічні особливості психічних процесів. Роботи Н. А. Бернштейна дають унікальну можливість аналізу психо-фізіологічних рівнів активності під час дослідження якісних особливостей кожного рівня. Без докладного знання цих робіт у психолога не буде цілісного уявлення щодо природи активності. Поняття моделі потрібного майбутнього — підґрунтя для побудови його особистої теорії корекційної роботи.

Крім зазначених загальнопсихологічних підстав, психолог, який зай-мається корекцією, повинен для себе на основі етичного професійного кодексу з’ясувати питання про міру впливу на іншу людину. Він має справу з нормальною, здоровою людиною, яка потребує вдосконалення характеристик свого внутрішнього світу.

Хто відповідає за результат корекції? Які можливі шляхи їх досяг-нення? Є всі підстави вважати, що відповідь на ці запитання виглядає таким чином: психолог відповідає за обґрунтованість програми корекції, а за її здійснення відповідають клієнт та користувач програми.

Корекція здійснюється з переважною орієнтацією на власні резерви клієнта. Для цього їх потрібно знати. І ці знання дає вікова психологія, що описує закономірність і механізми психічного розвитку людини.

Багато психологів (А. Асмолов, В. Столін, В. Давидов, В. Мухіна та ін.) приділяють увагу у своїх роботах питанням загального психічного та особистісного розвитку людини, які дозволяють використовувати в практичній роботі поняття про інтегральні та окремі характеристики внутрішнього світу людини.

Під час здійснення психологічної корекції значна увага приділяється саме окремим характеристикам внутрішнього світу людини. Важливим є факт незбігання особових показників розвитку та показників загального психічного розвитку, який дозволяє здійснити психологові професійно орієнтовану рефлексію на зміст взаємодії з клієнтом, обґрунтувати для нього свої професійні можливості та обмеження.

Кожний психолог створює аксіоматику в підході до професійної діяльності. Важливо, щоб вона була відрефлексована ним у вигляді узагальненої теорії, а отже, доступною для обговорення та оцінки колегами.

Особливості отримання психологічної інформації

Аналіз досвіду практичної роботи свідчить, що психологічну інформацію для організації психологічної корекції ми можемо отримати і вико-ристати тільки тоді, коли розв’яжемо питання про зміст норми аналізованого явища.

Наприклад:

• що потрібно зробити, щоб дитина читала так швидко, як всі діти її віку;
• що необхідно зробити, щоб збільшити обсяг пам’яті;
• що потрібно зробити, щоб навчитися точно копіювати;
• що необхідно зробити, щоб зосередитися швидко на своїй роботі.

Ці питання стосуються надання психологічної допомоги шляхом пси-хологічної корекції, тобто через вплив на окремі характеристики внутріш-нього світу людини, які є відносно незалежними одна від одної.

Шляхи розв’язання:

• орієнтований на усереднене уявлення про норму розв’язання аналогічних завдань («У цих випадках потрібно робити таким чином»);

• орієнтований на індивідуальні можливості вдосконалення людини. Обидва ці шляхи не виключають один одного, існують як відносно незалежні. Якщо психолог дотримуватиметься першого з них, то його корекційна робота буде пов’язана з пошуком та створенням універсальних технологій корекції, і йому буде потрібна тільки та психологічна інформація, яка відтворює закономірності, наприклад, психометричні дані. Але якщо він буде більшою мірою орієнтований на другий шлях, то для нього головним в роботі буде опанування теоретичного підходу, що забезпечить побудову індивідуалізованих програм корекції.

У цьому випадку він буде більше уваги приділяти змісту своєї про-фесійній позиції та збиранню індивідуалізованої психологічної інформації про клієнта.

Перший шлях викладений у відомих роботах Д. Карнегі, у назвах яких наведені психокорекційні ефекти поліпшення, зміни різних особливостей свого внутрішнього світу. Цей підхід заснований на гранично узагальнених знаннях внутрішнього світу людини і мимоволі забезпечує його індивідуальність та інтеграційні властивості.

Якщо ми спробуємо описати суть підходу Д. Карнегі, то він виглядає таким чином: «Дотримуйтеся правил і все буде добре!»

Інша позиція може бути приблизно такою: «Будь самим собою і буде добре не тільки тобі, але і всім іншим теж!», «Будь самим собою! Поводься невимушено!»

Психолог може отримати психологічну інформацію в гранично узагальненому вигляді, як інформацію про людей взагалі, і використовувати її в своїй роботі у вигляді порадповчань, складаючи таким чином універсальні корекційні програми.

За таким принципом побудовані завдання психотренінгу (одного з варіантів корекційної роботи), спрямованого на розв’язання конкретних завдань удосконалення внутрішнього світу людини. Психотренінг здійснюється через розв’язання людиною завдань, орієнтованих на оптимізацію його дій (Н. Цзен, Ю. Іванов та ін.). Психотренінг не пропонує нового світогляду, нової позиції щодо себе, він підвищує результативність діяльності людини, а це, у свою чергу, впливає на інтегральні властивості внутрішнього світу, передусім — на самосвідомість.

Поради-повчання у вигляді корекційної програми досягають свого ефекту завдяки наявності у внутрішньому світі нормальної людини загальних механізмів і закономірностей психічного життя. Матеріалом для психологічної корекції можуть бути афоризми, прислів’я, приказки.

Узагальнена інформація про людину, якою може користуватися психолог, характеризує не тільки її професійний, але і загальнокультурний рівень. Інша стратегія отримання психологічної інформації припускає обов’язкове звертання до даних психодіагностики і побудову на їх базі корекційної роботи.

Отримання індивідуалізованої психологічної інформації для організації корекційної роботи відбувається в двох напрямах:

• побудова нормативів;

• вивчення відповідності до цього нормативу індивідуальних характеристик та внутрішнього світу людини.

Отже, отримання психологічної інформації для здійснення корекційної роботи передбачає професійну рефлексію психолога на зміст норми психічного розвитку, який буде початковим моментом для побудови корекційних впливів.

Особливості використання психологічної інформації

Питання спеціального використання психологічної інформації необхідно виділити як проблему професійного становлення психолога, тому що, крім психолога, цю інформацією використовують усі люди. Отже, важливо зазначити, в чому полягає професійне використання цієї інформації.

Професійне використання психологічної інформації під час здійснення психологічної корекції спирається на можливості людини щодо здійснення нею впливу на свій внутрішній світ.

Для того, щоб здійснити цей найважливіший принцип корекційної роботи, психолог повинен орієнтуватися у своїх можливостях на встановлення відповідних відносин із клієнтом. Вони, насамперед, повинні ґрунтуватися на орієнтації клієнта щодо своїх можливостей. При цьому психологові потрібно чітко рефлексувати зміст своєї позиції стосов¬но клієнта, в якому окреслені можливості клієнта та можливості психолога у використанні психокорекційної інформації: це інформація про актуальні особливості внутрішнього світу клієнта, норму цих особливостей та шляхи відповідності його цій нормі.

Беручи до уваги досвід роботи психологів щодо здійснення корекційної роботи, можна зазначити, що вона відбувається в трьох позиціях, що принципово відрізняються своєю орієнтацією на клієнта:

1. «Роби, як я» (психолог демонструє клієнтові ефективний спосіб і навчає його виконання, прагнучи відповідності до зразка, він також бере на себе відповідальність за цей спосіб дії);
2. «Давай зробимо разом» (психолог нарівні відповідає за пошук і знаходження ефективного способу разом із клієнтом);
3. «Давай подумаємо, як зробити краще» (психолог передає відповідаль-ність за здійснення знайденого способу клієнтові, гранично розширює його можливості у виборі способу та його опануванні).

Перша позиція є найближчою до психотехнічних впливів, коли їхній зміст пропонується клієнтові як свідомо ефективний.

Друга позиція передбачає усвідомлення клієнтом своїх можливостей. Але це усвідомлення припускає орієнтацію більшою мірою на типове у внутрішньому світі клієнта.

Третя позиція психолога припускає орієнтацію клієнта в індивідуаль-них особливостях його внутрішнього світу та їх усвідомлення.

Доцільність кожної позиції визначається конкретними завданнями корекції, але не можна не зазначити, що якщо психолог користується якоюсь однією позицією, то він уже працює стереотипно, а це ускладнює диференціацію завдань корекції.

Отже, використання психологічної інформації для організації пси-хологічної корекції передбачає орієнтацію на певні, відносно незалежні характеристики внутрішнього світу людини, які сприймаються психологом у світлі загальних психологічних закономірностей.

 

3.2. Проблеми ефективності  психологічної корекції  та принципи створення корекційної програми

 

Доцільність проведення корекційної роботи визначається розвиненням теоретичних уявлень про предмет впливу: емоційний стан людини, рівень її активності, зміст дій, характер мети тощо. Крім того, характер корекційного впливу буде залежати від того, який зміст норми психічного розвитку буде прагнути реалізувати у своїй роботі психолог.

Психологічна діагностика повинна сполучатися з фізіологічними дослідженнями активності мозку, тільки в цьому сполученні методів дослідження може бути прийняте виправдане рішення про корекційну роботу. Показники ефективності корекційної роботи будуть залежати від сполучення психологічних і медикаментозних методів впливу.

Цей шлях оцінки ефективності корекційної роботи припускає фіксацію динаміки фізіологічних і психологічних показників активності клієнта. Крім того, ефективність того або іншого корекційного впливу визначається динамічним змістом періоду вікового розвитку. Як відомо, виділяють відносно стабільні вікові періоди, періоди сенситивні, періоди кризові, які принципово змінюють динаміку внутрішнього світу людини та позначаються на процесах засвоєння інформації, у тому числі й психо-логічній інформації. Ефективність корекційного впливу буде визначатися ступенем його відповідності тенденціям вікового періоду.

Необхідно зупинитися на деяких тенденціях різних вікових періодів, використовуючи матеріали роботи практичних психологів.

Ефективність корекційної роботи полягає насамперед у її відповідності до тенденцій розвитку як окремої якості внутрішнього світу людини, так і його узагальнених, інтегральних характеристик.