Статистичне вивчення виробництва картоплі

Загальні абсолютні  величини мають велике пізнавальне значення і знаходять широке використання в управлінні народним господарством країни. Зокрема, це абсолютні показники про чисельність трудових ресурсів, виробничі потужності, розміри посівних площ тощо.

Як було зазначено  вище, абсолютні показники — це завжди іменовані числа. У ролі їх вимірників у статистиці застосовуються різноманітні одиниці виміру: натуральні, умовно-натуральні, вартісні і трудові.

Одиниці виміру, які застосовуються для визначення кількості окремих  видів матеріальних благ у їх натуральному виразі, тобто як певних споживних вартостей, називають натуральними. Останні широко застосовуються при визначенні розмірів виробництва і споживання різних видів продуктів. Отже, натуральні показники відображують розміри тих чи інших явищ у фізичних мірах, тобто мірах маси (тоннах, центнерах, кілограмах), довжини і площі (метрах, гектарах), об'єму (кубометрах).

Для вимірювання об'ємів однорідних, але неоднакових явищ використовують умовно-натуральні одиниці виміру (наприклад, умовні еталонні трактори, умовні гектари тощо).

За одиницю виміру для умовно-натуральних показників беруть, як правило, будь-яку фізичну одиницю, наділену в певних розмірах властивістю, характерною для продукції конкретного виду.

Умовно-натуральні одиниці  виміру дають змогу привести певні різновидності явищ до порівнянного виду і тим самим визначити їх загальний обсяг у натуральному виразі.

Для відображення розмірів деяких окремих складних явищ застосовують комбіновані одиниці виміру. Так, для визначення обсягів транспортних робіт автомобільного парку виконану роботу вимірюють у тонно-кілометрах (1 т-км дорівнює перевезенню 1 т вантажу на відстань 1 км).

При визначенні затрат робочого часу на виробництві певного виду продукції застосовують комбіновану одиницю виміру (людино-годину). Для забезпечення масовості даних дослідження шляхом підсумовування кількості господарств за кілька років одержують одиниці спостереження в комбінованих одиницях виміру — господарство-роки.

Поряд із зазначеними  вище видами одиниць виміру в статистиці виробництва картоплі досить, широко використовують трудові і вартісні вимірники.

До трудових вимірників належать комбіновані одиниці виміру: людино-година, людино-день, людино-рік. Абсолютні показники в зазначених одиницях виміру застосовують при визначенні обсягів трудових ресурсів, розрахунку показників продуктивності праці, затрат праці на продукцію чи послуги тощо.

За вартісний вимірник приймають грошові одиниці виміру — карбованці, долари, франки та ін. У грошовому виразі визначають вартість виробленої і реалізованої продукції (за всіма її видами) в господарстві, вартість фондів, розміри доходів тощо.

Слід зазначити, що абсолютні  показники інколи наводяться в укрупнених вимірниках. Так, дані про обсяг продукції можуть бути наведені у тисячах, мільйонах або мільярдах карбованців. Пояснюється це тим, що укрупнені вимірники дають точніше уявлення про розміри досліджуваних явищ.

Досліджуючи економічні явища чи процеси, статистика не обмежується  розрахунком тільки абсолютних показників, яку б велику роль вони не відігравали в аналізі. Адже жодне явище не може бути зрозумілим, якщо його розглядати поза зв'язком з іншими явищами. Із цією метою абсолютним показникам дають порівняльну оцінку за допомогою відносних показників. Тобто останні є результатом зіставлення абсолютних показників. Значення відносних показників для аналізу досить велике, адже за їх допомогою порівнюють характеристики окремих одиниць груп і сукупностей у цілому, вивчають структуру явищ та закономірності їх розвитку, аналізують виконання плану, вимірюють темпи розвитку і інтенсивність поширення суспільних явищ.

За формою відносний  показник являє собою дріб, чисельником якого є величина, котру порівнюють (в окремих випадках її називають поточною, або звітною), а знаменником — величина, з якою здійснюють порівняння. Знаменник відносної величини вважається базою порівняння.

Якщо базову величину показника приймають за одиницю, формою її зображення буде коефіцієнт (кратне відношення), якщо за 100 — формою зображення відносних показників будуть проценти.

Коефіцієнт як форма виразу відносної величини показує, у скільки разів порівнювальна величина більша базової (чи яку частину від неї становить, якщо величина коефіцієнта менша за одиницю).

У практиці коефіцієнти, як правило, використовують для вираження відносних величин у випадках, коли порівнювальна величина перевищує базову більш як у 2—3 рази. Якщо таке співвідношення має менші розміри — застосовують процентні числа.

Залежно від пізнавального  значення відносні показники, які використовує статистика, класифікують за такими ознаками:

1)   відношення між  однойменними показниками;

2)   відношення між  різнойменними показниками.

Перша група являє  собою відносні величини, які не мають розмірності, їх виражають, як правило, у процентах або у коефіцієнтах. Показники цієї групи досить різноманітні, за призначенням їх поділяють на такі види: 1) відносні величини структури; 2) відносні величини виконання плану; 3) відносні величини виконання планового завдання; 4) відносні величини динаміки; 5) відносні величини порівняння.

Друга група відносних  показників включає: 1) відносні величини інтенсивності; 2)  відносні величини координації.

Відносні  показники   структури   характеризують   склад того чи іншого суспільного явища, тобто показують, яку питому вагу займають окремі частини в усьому явищі. Розраховують їх відношенням частини до цілого. Виражаються вони в процентах або частках одиниці. Наприклад, загальна площа посіву в господарстві становить 600 га, а картоплі — 120 га. Отже, питома вага картоплі у загальній площі посіву становить 120 : 600 = 0,2, або 20 %"

Відносні показники  виконання плану — це відношення фактичного рівня показника до рівня, запланованого на той же період. Наприклад, якщо було заплановано одержати урожайність картоплі 150 ц/га, а фактично одержано 168,8 ц з одиниці площі, то відносна величина виконання плану становить (168,8 : 150) • 100=112,5 %, тобто план виконано на 112,5 %, або перевиконання становить 12,5%.

Відносні показники  виконання планового завдання являють собою відношення величини показника, встановленого на плановий період, до його величини, яка досягнута фактично на цей період, або будь-якої іншої, прийнятої за базу порівняння. Тобто, це відношення планового рівня у наступному періоді до фактичного рівня звітного періоду, прийнятого за базу порівняння. Так, встановлюється завдання: підвищити продуктивність праці щодо попереднього періоду на 16 % або знизити собівартість на 10 %.

До речі, якщо підійти  критично до цього питання, то відносні величини даного виду не є показниками статистики. А розглядають їх у статистиці щодо дійсного їх зв'язку із статистичними відносними величинами, зокрема з показниками виконання плану.

Відносні показники  динаміки характеризують зміни суспільних явищ і процесів у часі. Розраховують їх відношенням рівня відповідного наступного періоду до рівня попереднього періоду, або будь-якого іншого, прийнятого за базу порівняння. Відповідно до обраної бази порівняння можуть бути ланцюгові і базисні. Ланцюгові відносні величини динаміки визначають відношенням рівнів наступного і попереднього періодів. Базисні відносні величини динаміки розраховують відношенням рівня відповідного наступного періоду до певного рівня, прийнятого за базу порівняння.

Відносні показники  порівняння — це результат зіставлення одних і тих же характеристик двох різних сукупностей, груп чи одиниць. Порівнюють при цьому будь-які кількісні характеристики: обсяги сукупностей (або груп), середні або сумарні величини тієї чи іншої ознаки. Наприклад, порівнюючи кількість тракторів станом на початок року по двох господарствах, одержимо відносну величину порівняння, яка дорівнює (або 75%), тобто в порівняльному   господарстві   чисельність   тракторів   на 25% менша, ніж у базовому господарстві.

Відносні показники координації характеризують співвідношення між складовими частинами цілого. Одну з частин цілого приймають за базу порівняння і знаходять відношення до неї всіх інших частин. Відношення між різнойменними (різноякісними) показниками називають відносними показниками інтенсивності, або статистичними коефіцієнтами. Вони відображують ступінь поширення одного явища порівняно з іншими взаємопов'язаними явищами. До них належать показники щільності ріллі у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь (площі картоплі). Відносні показники цієї групи виражають завжди іменованими числами. При цьому у їх назву входять найменування одиниць виміру обох порівнюваних ознак.

Слід відзначити, що відносні показники можуть бути середніми  величинами (наприклад, середній процент виконання плану тощо), їх розраховують двома способами: 1) як середні з окремих відносних показників; 2) як відношення двох сумарних абсолютних показників, що включають абсолютні величини, покладені в основу розрахунку окремих відносних величин.

Середні відносні показники  є загальними відносними показниками, адже вони характеризують загальну зміну по всій сукупності, загальне відношення однієї сукупності до іншої. Звідси можна зробити висновок, що як абсолютні, так і відносні показники можуть бути середніми. І ті, і другі наділені рядом важливих загальних властивостей, у зв'язку з чим у статистиці з абсолютними і відносними показниками відокремлюються як особливий вид середні показники.

Наведена класифікація наочно ілюструє можливості зіставлення статистичних даних, які належать до різних періодів, різних об'єктів і різних територій.

 

1.3 Сучасна організація статистики сільського господарства в Україні.

 

В Україні статистика організована відповідно до державного та адміністративно-територіального  поділу. У країні функціонує єдина  розгалужена мережа державних статистичних органів, що здійснюють свою роботу за єдиним планом, єдиною методологією та єдиним керівництвом на чолі з Державним комітетом статистики України (Держкомстат України).

Роботами із статистики сільського господарства безпосередньо керує Управління статистики сільського господарства і навколишнього середовища Держкомстату України. Воно здійснює планування статистичних робіт із сільського господарства в країні, розробляє, вдосконалює і впроваджує методологію розрахунків статистичних показників для висвітлення стану і розвитку сільського господарства, методики, програми та інструкції державних статистичних спостережень і типові форми первинної облікової документації, необхідні для їх проведення, розробляє табель (перелік) форм державної звітності із сільського господарства, організує проведення статистичних робіт та отримання статистичних даних від підлеглих органів, здійснює їх зведення, розробку та аналіз і забезпечує у встановленому порядку статистичною та аналітичною інформацією з сільського господарства відповідні органи державної влади, випускає статистичний щорічник «Сільське господарство України», бюлетені та інші статистичні матеріали.

У складі Управління статистики сільського господарства та навколишнього середовища — 6 відділів: статистики землеробства, статистики тваринництва, статистики заготівель, статистики сільськогосподарських підприємств, статистики природних ресурсів та навколишнього середовища і зведених робіт.

В областях та Автономній Республіці Крим органами державної статистики є обласні статистичні управління, в складі яких виокремлені відділи статистики сільського господарства та навколишнього середовища.

Первинною ланкою органів державної  статистики України є районні відділи статистики, які виконують різноманітні статистичні роботи, у тому числі роботи зі статистики сільського господарства. Вони здійснюють збір статистичної звітності з сільського господарства, систематичну перевірку повноти і правильності звітних даних, проводять роботу по забезпеченню своєчасної і доброякісної звітності, систематизації статистичних даних та їх аналізу. Отримані в результаті зведення, розробки та аналізу дані направляються до відповідного відділу статистичного управління області. Ці відомості використовують державні і сільськогосподарські органи району.

Крім органів державної статистики, статистикою сільського господарства займаються Міністерство аграрної політики України, Міністерство фінансів України  і Державний комітет України по земельних ресурсах та їх місцеві органи по областях і районах. Вони розробляють форми бухгалтерської і статистичної звітності, узгоджуючи їх з Держкомстатом України, здійснюють їх збирання, зведення і розробку.

Джерелами статистичних даних про  сільське господарство є статистична звітність і спеціально організовані спостереження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II. Статистична оцінка показників виробництва картоплі

 

2.1 Ряди розподілу  вибіркової сукупності, їх характеристика  та графічне зображення

Основою будь-якого групування є ряд розподілу. Він складається з двох елементів: варіантів і частот. Варіантами є окремі значення групувальної ознаки, а частотами — числа, які показують, скільки разів повторюються окремі значення варіантів. Замість частот може бути частка, виражена коефіцієнтом чи відсотком. Накопичену частоту (частку) називають кумулятивною.

Залежно від статистичної природи групувальної ознаки (атрибутивна чи кількісна) ряди розподілу поділяють на атрибутивні та варіаційні.

Атрибутивний ряд розподілу показує яка частина всієї сукупності припадає на конкретний вид призначення, він складається як правило на основі одноразового вибіркового обстеження.