Проект цеху з виготовлення паштету печінкового

 

 

 

Розділ 3. Опис будівельної частини

3.1. Опис конструкції будівлі

Конструктивні елементи виробничого приміщення: Фундамент – підземні конструкції, що сприймають навантаження від будівлі та передають їх на основу. Підставою служать шари ґрунту, що розташовуються під будівлею і володіють необхідною несучою здатністю.   Монолітний фундамент може мати різну форму реалізації: він може бути стрічковий, стовпчастий або суцільний. Стрічковий являє собою суцільну залізобетонну смугу під зовнішніми і несучими стінами, стовпчастий – опори під ключовими і найбільш напруженими елементами конструкції, а суцільний являє собою бетонну подушку, рівну за площею самої будівлі.  При будівництві даної будівлі використовується стовпчастий фундамент.  Стіни: зовнішні стіни – це вертикальні огороджувальні конструкції. Внутрішні стіни розділяють будівлю на окремі приміщення. Перегородки – легкі стіни, що розділяють приміщення на окремі частини: кімнати, коридори і т.п. Бувають панельні і цегляні. В даній будівлі використовуються цегляні стіни товщиною 510 мм. Покриття – верхня захисна конструкція, що оберігає будівлю від атмосферних опадів. Покрівля – верхній конструктивний елемент покриття або даху, що безпосередньо ізолює будівлю від зовнішніх впливів. Складається паро- та теплоізоляційного шару, руберойду на бітумній мастиці та залізобетонна плита.             Підлога – верхній або опоряджувальний шар, що накладається на несучу конструкцію перекриття або на ґрунт у будинку. Складається із ущільненого ґрунту, бетонного шару для вирівнювання, цементної стяжки.  Вікна – метало-пластикові із внутрішнім відкриванням шириною 2000 мм і висотою 3000 мм. Двері – метало-пластикові: внутрішні – глухі одинарні без порога шириною 750 мм і глухі подвійні без порога шириною 1800 мм, зовнішні – глухі одинарні з порогом шириною 1800 мм [13].   3.2. Компонування обладнання в цеху Під компонуванням розуміють проектне розміщення технологічного обладнання, що забезпечує нормальний плин технологічного процесу, безпеку експлуатації, нормальні умови для монтажу, ремонту обладнання. Розрізняють три варіанти компонування: • закритий в будівлях; • відкритий на відкритих площадках; • змішаний. Основними вихідними даними для проектувального розміщення обладнання є апаратурно-технологічна схема, розрахункові дані вибору обладнання, креслення загальних видів машин та апаратів. Суть зводиться до наступного: • вихідною базою для компонування служить загальні види обладнання, технологічна схема та розрахунки; • компонування обладнання проводиться по варіантам; • варто враховувати специфіку монтажу та ремонту обладнання; • з метою мінімізації споруд та комунікацій приймають відстань між обладнанням не менше 0,8 м, а ширина проходу між рядами обладнання не менше 2 метрів; • з огляду на обмеження навантажень на будівельні матеріали важке обладнання розташовують на верхньому поверсі, а таке, яке виділяє пил та вібруюче – в окремих приміщеннях; • варто групувати в окремих приміщеннях обла днання по подібним ознакам. Вовчок, варочний котел, сепаратор, бункери, кутер знаходяться в одному приміщенні, а наповнення паштетної маси в банки та їх стерилізація відбувається в іншому приміщенні, яке називається стерилізаційним. З метою мінімізації споруди та комунікацій відстань між обладнанням приймають не менше 0,8 м, а ширина проходу між обладнанням – не менше 2 м, відстань від стіни до обладнання – не менше 2 м. Сiтка колон цеху розбита по 6,000 м. Висота колон 4,800 м. Пiдлога цеху складається з ущiльненого грунту, на який нанесено шар бетонної підготовки, товщиною 150 мм. Двері у виробничих приміщеннях робляться одностулкові та

двостулкові

 

3.3. Опис основних санітарно-побутових  та службових приміщень

У даному курсовому проекті було розроблене таке розташування санітарно-побутових та службових приміщень у такій послідовності:

біля входу у цех розташована чоловіча та жіноча роздягальні, щоб працівники змогли перевдягнутися, потім кімната відпочинку, де можна відпочити. Також є душова, щоб прийняти душ після роботи, потім склад чистого одягу. При вході також розміщений кабінет технологів та начальника цеху.

Чотири великих склади: склад контейнерів, склад допоміжної сировини, де зберігається готові до використання сировина для використання, а також склад готової продукції, де складається вже готова продукція, яка в подальшому, пройшовши експедицію направляється на реалізацію та склад жерстяної тари та пакувальних матеріалів.

 

 

Розділ 5. Охорона навколишнього середовища

Характристика відходів, стічних вод і викидів підприємства

Сучасне виробництво м’ясної промисловості має різноманітні джерела забруднення повітряного басейну: викиди систем загальнообмінної і місцевої вентиляції, газоподібні викиди від технологічного обладнання, викиди автотранспорту, неприємно пахучі речовини, організовані і неорганізовані викиди. Викиди в атмосферу поділяються на нагріті і холодні, точкові і лінійні, високі і низькі, стаціонарної і періодичної дії.

Основними джерелами забруднення повітряного басейну в м’ясній промисловості є цехи технічних і кормових фабрикатів, відділення переробки харчових жирів і отримання альбуміну, допоміжні цехи, водоочисні споруди. В вентиляційних викидах містяться сірководень, аміак, феноли, кетони, діоксид сірки, оксид вуглецю та ін. кількість вентиляційного повітря, що викидається в атмосферу, і концентрація шкідливих речовин змінюється в широких інтервалах в залежності від потужності і технологічних особливостей основного виробництва.

Крім газо- і пароподібних шкідливих речовин в різних технологічних процесах м’ясожирового виробництва утворюється значна кількість пилу, який викидається витяжними вентиляційними системами в атмосферу.

     В структурі м’ясокомбінатів основним джерелом забруднення атмосфери неприємно пахучими речовинами є цехи технічних і кормових фабрикатів

(утилізаційні), в яких переробляють відходи  всіх основних цехів. В результаті багатократних перевантажень сировини в повітря сировинного відділення виділяється значна кількість речовин, що мають неприємний запах і серед них (в мг/м3): аміак (2,24 – 7), сірководень (2,4 – 0,04), феноли (7 – 0,5), меркаптани (1), кетони (13 – 8), альдегіди (36 – 0,06). Значна різниця

 

 

 

концентрацій пов’язана з тим, що вміст неприємно пахучих речовин в повітрі в великій степені залежить від свіжості сировини і технологічної операції, під час якої проводили аналіз. В моменти перевантаження сировини з одного апарату в інший герметичність їх порушується і спостерігається різке підвищення інтенсивності запаху.

Організовані викиди від технологічного обладнання складають приблизно 10-30 % загальних викидів підприємств: сокові пари вакуум-випарних котлів ЦТФ, димові гази котельних, викиди повітря сушильних апаратів. Недивлячись на невелику відносну кількість цих викидів, концентрації шкідливих речовин туш найбільш високі.

Основним критерієм контролю якості атмосферного повітря є гранично допустимі концентрації шкідливих речовин. Існують різні одиниці вимірювання концентрації: вагові об’ємні, в долях, процентах. При санітарній оцінці якості повітря прийнято позначати вміст забруднюючих речовин (концентрацію) в мг на 1 м3 повітря (мг/м3).

Концентрації шкідливих речовин не повинні перевищувати:

• в повітрі виробничих приміщень гранично допустимі концентрації для повітря робочої зони;
• в повітрі, яке потрапляє в приміщення через отвори систем вентиляції і кондиціонування повітря і через отвори для звичайної проточної вентиляції - 30% гранично допустимих концентрацій шкідливих  речовин в робочій зоні виробничих приміщень.

  

Неприємно пахучі речовини є специфічним видом забруднення навколишнього середовища, вони утворюються в більшості технологічних процесів переробки тваринної сировини. Неприємно пахучі речовини класифікують в залежності від джерела утворення і типу запаху:

- основні  джерела (цех технічних фабрикатів, приймання і передзабійне утримання , зберігання відходів);

- другорядні джерела.

Найбільш інтенсивним джерелом утворення і викиду в атмосферу неприємно пахучих речовин в системі м’ясопереробних підприємств є виробництво сухих кормів тваринного походження в цехах технічних фабрикатів. Неприємно пахучі речовини (НПР) утворюються в різних точках технологічного процесу: при сушінні сировини виділяються з соковими парами; при відключенні (зниженні тиску) горизонтально-вакуумних котлів; при відкриванні і закриванні завантажувальних горловин котлів; при пакуванні м’ясо-кісткового борошна і його зберіганні на складі.

Неприємні запахи утворюють багато різних сполук. У відхідних газах і вентиляційних викидах в процесі переробки тваринних відходів виявлено від 32 до 50 речовин.

При виробництві сухих тваринних кормів, технічного жиру утворюються різні речовини (аміак, сірководень, альдегіди, кетони, меркаптани), які викликають неприємний запах.

Найбільш високі концентрації НПР містяться в технологічних викидах випарних котлів, тобто в так званих сокових парах. Об’єм сокових парів складає менше 10% сумарної кількості газоподібних викидів ЦТФ, однак в цих технологічних викидах міститься до 75% загальної кількості НПР, які викидаються в атмосферу [27].

Заходи, щодо охорони навколишнього середовища

    На  підприємствах м’ясної промисловості основним направленням захисту повітряного басейну від викидів є попереднє  очищення вентиляційного повітря і газів. Задача очистки – вилучення або нейтралізація шкідливих речовин у викиді.

Очищення вентиляційного повітря і технологічних газів проводиться в газо - пилоочисних установках і апаратах.

Газо - пилоочисні установки бувають технологічні і санітарні. Установки, викид після яких здійснюється в атмосферу (призначені для захисту атмосфери від забруднень) називаються санітарними, інші – технологічними.

Очищення викидів в атмосферу від шкідливих речовин характеризується багатоманітністю застосовуваних методів і апаратів, вибір яких здійснюється в відповідності з санітарними і економічними вимогами, а також з врахуванням особливостей джерела викиду (технологічного процесу).

Застосовувані в галузі методи очищення можна поділити на дві групи: очищення вентиляційного повітря від пилу і аерозолей (електромеханічні методи) і очищення вентиляційного повітря від газопароподібних речовин (хімічні методи). Різноманітність застосовуваних методів викликано тим, що повітряні потоки які очищаються, різко відрізняються своїми параметрами (температура, вологість, швидкість, концентрація шкідливих речовин, а також тим, що речовини які вилучаються різко відрізняються своїми фізико-хімічними властивостями.

Методи очищення повітря і газів від пилу включають сухе механічне очищення, мокре очищення, фільтрацію, електричне очищення.

Всі апарати очистки (пиловловлювачі) незалежно від методу очищення в залежності від розмірів частинок, які утримуються і ефективності їх утримування поділені на 5 класів: до І класу відносяться пиловловлювачі в яких

проходить ефективне очищення від пилу частинками розміром більше 0,3 – 0,5 мкм; до ІІ класу – більше 2; до ІІІ – більше 4; до IV – більше 8 і до V класу – більше 20 мкм.

При сухому механічному очищенні застосовують різні пилоосадочні камери і апарати сухого інерційного очищення (пилоосадочні камери, жалюзійні апарати, циклони в одиничному і груповому виконанні, центробіжні пиловловлювачі ротаційної дії.)

Самим поширеним апаратом очищення вентиляційних викидів від пилу є циклон. Очищення вентиляційного повітря від пилу в циклоні проходить слідуючим чином. Запилений потік повітря з великою швидкістю підводиться в циліндричну частину апарату (тангенційний вхід). Тут повітря змінює напрям руху з поступаючого на обертаючий. Потік повітря в циклоні опускаючись робить декілька обертів по периметру циліндра, потім описуючи спіралі меншого діаметру потрапляє в центральну трубу апарату. При цьому тверді часточки, як більш тяжкі, під дією центробіжної сили в процесі обертання потоку переміщуються по напрямку до стінок циклона, контактують з ними. Трохи зменшують свою швидкість, осідають на внутрішній стінці і зсипаються в звужену конічну частину, звідки попадають в пилозбірник. Очищене повітря продовжуючи обертатися по спіралі піднімається в верхню частину циклона і видаляється.

По технічним умовам циклони ефективні для затримання частинок діаметром від 10 мкм. Ступінь очищення при цьому складає від 70 до 95%. Доволі часто для очищення великої кількості запиленого газу замість одного циклону великого діаметру застосовують декілька циклонних елементів значно меншого діаметру, які називаються батарейними або мультициклонами.

До апаратів мокрого очищення вентиляційних викидів і димових газів від пилу відносяться газопромивники (полі, насадкові, тарілкові), мокрі апарати центробіжної і ударно-інерційної дії (ротоклони), швидкісні газопромивники (труба Вентурі). Загальним для апаратів мокрого очищення є те, що осадження пилових частинок проходить на каплях або плівках рідини. Різні апарати відрізняються один від другого способом підводу зрошуючої рідини, конструкцією елементів для розпилювання рідини, швидкістю проходження потоку, що очищується через апарат.

Застосування мокрого очищення ефективне тоді, коли допустимі зволожування і охолодження газу, який очищується, а тверді частинки, або рідинні компоненти, що виділяються не являють собою цінності.

Найпростішими апаратами для мокрого очищення є полі скрубери. Запилений газ рухається через скрубер знизу доверху з швидкістю не більше 0,8 – 1,5 м/с і зрошується рідиною, яка розпилюється. Ступінь очищення газу від пилу в них досягає 60-75%.

Очищення запилених потоків методом фільтрації проводиться в волокнистих і тканинних фільтрах, а також в повітряних і зернистих фільтрах. Запилений повітряний потік пропускається через пористе середовище (тканину, скловолокно, пористі пластмаси), де проходить осадження пилу.

 По  мірі накопичення осаджених часток газопроникність фільтруючого шару зменшується, тому через визначений проміжок часу проводиться видалення пилового осаду (регенерація фільтра).