Облік в банку

Методи  прогнозування собівартості нових  виробів на етапі їх розробки і  освоєння виробництв.

1. Метод  питомих витрат -  собівартість обчислюється  на одиницю основного параметру виробу ( потужність двигунів, об’єм холодильників).

Методи  калькулювання собівартості продукції:

• позамовний – характерний для індивідуальних і дрібносерійних виробництв. На виготовлення виробу збираються витрати виробництва за замовленнями на основі яких відкриваються картки. В них відображається що повинно бути виконано, в якій кількості в який термін.
• попередільний – застосовується у виробництвах в яких технологічний процес чітко поділяється на окремі фази (переділи). Виробнича собівартість обчислюється по кожному переділу окремо по мірі виготовлення продукції. Витрати на виробництво формуються по виробам, при цьому прямі витрати відносяться на конкретні види виробів, а загально виробничі збираються протягом місяця і розподіляються між виробами в кінці місяця.
• попроцесний – різновиди:

А) простий;

Б) повиробничий;

В) подетальний;

Г) попродуктовий.

Використовується  в тих виробництвах, де технологічний  процес не складний, витрати на виробництво узагальнюються в цілому по виробничому процесу і ділиться на кількість продукції. Характерний для масового виробництва і стійкої номенклатури що випускається протягом тривалого часу.

- нормативний – складається нормативна калькуляція за діючими виробничими нормами враховується технологія виробництва.

Методи  розподілу комплексних статей витрат:

1. пропорційно основній зарплаті основних робітників;
2. пропорційно обсягу виробництва;
3. по витратам на одну годину експлуатації машин за встановленими нормами.

 

54. Методи калькулювання витрат виробництва:

1. Методи прямого рахунку;
2. Розрахунково-аналітичний метод;
3. Параметричний метод;
4. Нормативний метод;
5. Коефіцієнтний і комбінований (метод виключення витрат).

Калькулювання – обчислення собівартості окремих видів продукції.

З метою забезпечення єдності планування та обліку витрат на виробництво використовують таке групування витрат за статтями калькуляції

Статті:

1. Сировина та матеріали.

Включається у  вартість сировини і матеріалів, що входять до складу виробленої продукції, тобто утворюють її основу.

Покупні матеріали  для забезпечення нормального технологічного процесу і упакування продукції.

Витрати, зв’язані з використанням природної сировини.

2.Покупні напівфабрикати на комплектні вироби:

• Покупні комплектуючі вироби;
• Роботи і послуги виробничого характеру (обробка сировини, часткова обробка напівфабрикатів сторонніми організаціями або власними силами підприємства неосновного виду діяльності);
• Невідображена в цій статті вартість комплектуючого устаткування, що оплачується за рахунок замовника (понад ціну за виріб);
• Не підлягає обробці та монтажу і не включається до валової продукції (електрообладнання).

3. Паливо та енергія на технічні цілі:

• Всі види палива і енергії, як одержані, так і власні;
• Для проведення технічних випробувань виробів (металургія) згідно з технологічним процесом (витрати для домен і т.д.)
• Розраховане згідно кошторисних ставок пропорційно до виготовленої продукції;
• Витрати на покупну енергію з витрат за її оплату за встановленими тарифам.

Всі перші три  пункти статті розраховуються з цін їх придбання (вартість).

4. Зворотні відходи.

Дивися кошторис. (Вони віднімаються).

5. Основна зарплата виробничих робітників.

По кошторису.

6. Додаткова зарплата.

По кошторису.

7. Відрахування на соціальне страхування.

8. Витрати на:

• підготовчі роботи у видобувних галузях (калькуляційна одиниця 1 м³);
• освоєння нових видів продукції, нового виробництва, цехів та агрегатів (кускові витрати);
• винахідництво та раціоналізацію.

9. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв:

• витрати пов’язані з проектуванням і виготовленням спеціальних інструментів;
• ремонт і утримання в робочому стані;
• утримання спеціальних служб, що утримують, обслуговують поточне виробництво (спеціальні лабораторії, бюро і т.п.)

10. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування:

• на повен відновлення основних виробничих фондів та капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості виробничого та під’ємно-транспортного устаткування;
• сума сплачених орендаторам відсотків (винагорода), за користування ними;
• витрати на приведення поточного ремонту (за винятком реконструкції) та модернізацію;
• витрати на переміщення внутрішньо-заводських вантажів;
• знос малоцінної та швидкоспрацьовуваної продукції.

Витрати між  окремими видами продукції розподіляються за допомогою кошторисних нормативних ставок, розрахованих на підставі даних про кількість машино-годин відпрацьованих.

Розподіл  витрат здійснюється пропорційно по:

• основній зарплаті робітників (виробничих);
• обсягу виробництва;
• виходячи з витрат на одну годину експлуатації машин за встановленими нормами;

11. Загальновиробничі витрати:

• витрати на управління;
• амортизаційні відрахування по будовам і спорудам, їх утримання і ремонт;
• охорона праці, знос МШП, витрати на обслуговування виробничого процесу;
• витрати від технічно неминучого браку.

12. Загальногосподарські витрати:

• витрати на дослідження, винахідництво, підготовка кадрів;
• страхування майна;
• платежі за забруднення середовища;
• пожежну, сторожову охорону;
• за фінансування кредитами, сплата відсотків.

13. Втрати внаслідок технічно неминучого браку;

- втрати забракованої  продукції з технічних причин.

14. Попутна продукція:

- самостійно  не калькулюється.

Визначається (оцінюється) за:

а) плановою собівартістю аналогічної продукції;

б) за ціною її можливого використання.

15. Інші виробничі витрати:

- витрати на  гарантійний ремонт і обслуговування  виробленої продукції (2%).

16. Поза виробничі витрати (реклама, мито і т.д.)

 

 

56. 57 Ціна – грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується за одиницю товару або послуг. Ціна за будь-який товар складається з собівартості і прибутку. Їх наявність обов’язкова.

Крім того до складу ціни входять: акцизний збір, податок  на додану вартість, націнки постачальницьких збутових організацій і торговельні  надбавки або знижки.

Функції цін:

1. Облікова аналітична: забезпечує облік результатів  господарювання і їх прогнозування.

2. Стимулююча: сприяє  раціональному використанню обмежених  ресурсів, стимулює науково-технічний прогрес, обновлює асортимент.

3. Розподільча:  впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві.

4. Регулююча:  здійснює збалансування між попитом  і пропозицією.

Ціноутворення – процес обгрунтування, затвердження, перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення і структури.

Діяльність  підприємства по оптимізації ціни досягається  для таких цілей:

• виживання на ринку (для збереження ринку треба встановити низькі ціни);
• максималізація прибутку;
• лідерство на ринку: досягається шляхом зниження витрат і одержанням високого прибутку, встановлюються низькі ціни;
• лідерство в якості товарів – встановити відносно високі ціни.

Усі ціни поділяються  на 2 великі групи: виробничі та споживчі.

Виробнича ціна – це ціна, за якою реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям.

Виробничі ціни розподіляються на:

1. Гуртові ціни, за якими державні, колективні, приватні підприємства розраховуються між собою;

• гуртові ціни підприємства;

• гуртові ціни промисловості.

2. Закупівельні ціни: використовуються при заготівлі продукції.

3. Кошторисні ціни (ціни в будівництві).
4. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту і на виробничі послуги.

Споживчі  ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню включають:

1. Роздрібні ціни – ціна, за якою купує населення; побутові, транспортні, туристичні тарифи, ціна на харчування, ціна за житло.

За  способом встановлення ціни поділяються  на:

1. Державні – встановлюються державою.

а). Фіксовані – тверді державні ціни, розмір зафіксований прейскурантом.

б). Регульовані – ціни з граничним верхнім рівнем, встановлюються на структуроутворюючу продукцію (нафта, газ).

2. Договірні.
3. Вільні встановлюються підприємством самостійно або на договірній основі з урахуванням попиту і пропозиції ринку товарів.
4. Ввізні ціни – встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком ПДВ і підлягають обкладанню ввізним митом (пошлина).
5. Лімітні ціни – на стадії розробки нової продукції і відображають гранично-допустимий рівень її ціни.
6. Ступенева ціна – оптова ціна яка знижується на певних етапах виробництва (серійного) продукції.

Основою таких  цін є митна вартість товару, виражена в національній валюті.

 

58. Ціни «Франко» - гуртові ціни, які встановлюються з урахуванням передбаченого контрактом в порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товару покупцеві.

а) «Франко» - вагон – станція відправлення: включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи (застосовується у внутрішній торгівлі, витрати несе продавець, які відшкодовуються у ціні товару - ФОБ).

б) «Франко» - вагон – станція призначення: включає всі витрати пов’язані з доставкою продукції до місця розташування споживача (Споживач вивантажує товар з вагонів і транспортує до складу – ФАС)

в) “Франко”-кордон: крім транспортних витрат включаються витрати на страхування і митні витрати.

г) Ціни СПОР, ФОБ, ФАС, КАФ застосовується у міжнародній  торгівлі.

При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості, представленої у формі калькуляції, додається величина прибутку, податок  на додану вартість, акцизний збір.

ПДВ є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у державний бюджет на кінцевому етапі виробництва продукції. Включає витрати на оплату праці, що відносяться до собівартості амортизаційні відрахування та прибуток підприємств.

ПДВ на матеріальні  ресурси, основні засоби, нематеріальні  активи для потреб основної діяльності з виготовлення продукції до витрат виробництва і обігу не відносяться. ПДВ включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподаткованого обороту, який не включає ПДВ.

Акцизний збір – це непрямий податок, що включаться до ціни товарів (кофе, авто).

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки є гуртовою ціною промисловості.