Облік в банку

Функції прибутку:

1. Оцінка економічного ефекту, одержаного від діяльності підприємства.
2. Джерела розвитку виробництва.
3. Стимул ефективного функціонування підприємства.
4. Наповнення бюджетів різних рівнів, як орієнтир доцільного розподілу ресурсів у суспільстві.

Величина прибутку по товарній продукції:

 (10.5)

де Ц_т  - вартість товарної продукції за період;

С_т – повна собівартість продукції за період (врахована в кошторисі витрат на виробництво);

С’_ті – повна собівартість одиниці товарної продукції за період.

 

 

66.Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на певну конкретну дату здійснюється на підставі аналізу системи розрахункових показників:1) прибутковість: загальний прибуток, чистий прибуток, рентабельність (активів, власного капіталу, акціонерного, продукції, одного виробу) 2) ділова активність: оборотність активів, оборотність товарно-матеріальних запасів, середній термін оплати дебіторської заборгованості, середній термін кредиторської заборгованості. 3) фінансова стійкість: коефіцієнт автономії, коеф.забезпеченості боргів, фансвоий важіль (ліверидж). 4.Платоспроможність: 1) коефіціент загальної ліквідності, 2) коефіціент термінової ліквідності, 3) коефіціент абсолютної ліквідності

***

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток вирожає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність – це відносний показник ефективнсті роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношеня прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках. Виділяють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів обчислюється в кількох модифікаціях: Р активів, Р власного капіталу, Р акціонерного капіталу. Рен-ть активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства : Ра = (Пз(ч)\ Ка)100, де Пз(ч) –загальний чистий прибуток підприємства за рік , Ка – середня сума активів за річним балансом. Р-ть власного капіталу: відображає ефективність використання активів. Створених за рахунок власних коштів : Рвк = Пч/Кв . 100, де Пч – чистий прибуток підприємства, Кв – власний капітал підприємства. Р-ть акціонерного капіталу : свідчить про верхню межу дивідендів на акцію

Рак = Пч/Кст . 100, де Кст - статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій). Р-ть продукції : характеризує ефективність витрат на ії виробництво і збут Рп = Прп/Срп . 100, де Прп – прибуток від реалізації продукції за певний період, Срп – повна собівартість реалізованої продукції. Рентабельність можна також обчислювати як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції (цей показник використов в зарубіжній практиці). Р-ть одного виробу : Рi = (Цi – Сi) / Сi . 100, де Цi ,Сi –ціна і повна вартість i –го виробу.

Ділова  активність – є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічним показником тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості. Це всі показники ресурсовіддачі. Зростання показників ділової активності характеризує діяльність підприємства як ефективне.  Аналіз ділової активності потребує також і якісних показників: - наявність продукції, що поставляється на експорт; - широта ринку збуту прдукції; - репутація підприємства. Оборотність активів (na) – показник кількості оборотів активів підприємства за певний період na = В / Ка, де В – виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період, Ка – середня величина активів за той самий період, Середня тривалість одного обороту (ta) становить : ta = Дk / na ,де Дк – кількість календарних днів у періоді. Оборотність товарно-матеріальних запасів : виражається кількістю оборотів за певний період nтмз = Ср / Мз , де Ср – повна собівартість реалізованої продукції за певний період, Мз – середня величина запасів у грошовому виразі. Середній термін оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства : tодз = (Зд . Дк) . КПР, де Зд – дебіторська заборгованість ,Дк – кількість календарних днів в періоді (360, 90) ,Vпр – обсяг прдажу продукції за розрахунковий період . За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження – небажаним.

Середній  рівень оплати кредиторської заборгованості постчальникам : tокз = (Зк . Дк)/М, де Зк – величина кредиторської заборгованості постачальникам, М – обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі. Скорочення не визначається позитивним, оскільки потребує додаткових грошей.

Фінансова стійкість – характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Види: абсолютна фінансова стійкість – запаси і вся поточна діяльність покривається за рахунок власних оборотних коштів.(негатив в тому, що не використовується залучений капітал); Нормальна фінансова стійкість – для покриття запасів і фінансування поточної діяльності викристовують різні джерела коштів – як власні так і залучені. Критичний фінансовий стан – підприємство має кредити та позики не погашенні в зазначений термін.(така ситуація приводить до банкрутства підприємства)

Коефіцієнт  автономії : відношення власного капіталу до підсумку балансу підприємства ка = Кв/Кб, Кв – власний капітал підприємства; Кб – підсумок балансу. Якщо ка < 0.5, то зростає ризик не сплати боргів, та занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності. Коефіцієнт забезпечення боргів : співвідношення власного та залученого капіталу кзб = Кв/Кз, де Кз – боргові зобов”зання підприємства (залучений капітал). Нормальною вважається ситуація, коли кзб > 1. За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект фінансового важеля (лівериджу), який виражають через співвідношення заборгованості до власного капіталу. Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості (відношення Кз/Кв ) веде до зростання власного капіталу. Отже залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспрможність підприємства – тобто його здатність вчасно розрахуватись з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, на скільки короткострокові зобов’язання покриваються ліквідними активами. Коефіцієнт загальної ліквідності – це відношення оборотних активів до короткострокових пасивів. клз = Коа/Кзк, де Коа –оборотні активи підприємства; Кзк – короткострокова заборгованість підприємства.Якщо клз < 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення ( клз > 3-4), може виникнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. Коефіціент термінової ліквідності – відношення оборотних активів високої ліквідності до корткострокових пасивів. клт = Ктл/Кзк, де Ктл – оборотні активи високої ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і витрат). Коли клт < 1, то платоспрможність підприємства невисока. Коефіцієнт абсолютної ліквідності – це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів. кла = Кал/Кзк, де Кал - абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери). Ситуація нормальна коли кла > 0.5.

1. Інноваційний аналіз на сучасних підприємствах: сутність, зміст та методичні підходи.

Управління  інноваційно-інвестиційним портфелем підприємства.

 

67.Ефективність виробництва – являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) служить досягнення мети виробничої або іншої діяльності підприємства (організації) за умови найменших витрат суспільної праці або часу. Сутнісне тлумачення ефективності діяльності як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є творчою субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) відображається в загальній методології її визначення:  Ефективність(продуктивність) = Результати\Ресурси (витрати). Різновиди результатів виробництва: 1) кінцевий результат процесу виробництва (діяльності);2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної ланки економіки. Процес вимірювання рівня ефективності виробництва (діяльності підприємства) передбачає передовсім визначення критерію і формування відповідної системи показників. Критерій — це головна відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності). Правильно сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності. Єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективності виробництва є зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. На рівні виробничого підприємства (інтегрованої підприємницької структури) модифікованою формою єдиного критерію ефективності його (її) діяльності визнається максимізація прибутку. Кількісна визначеність і зміст критерію знаходять належне відображення в конкретних показниках ефективності виробництва.

Принципи  формування системи показників ефективності виробництва (діяльності):

1) забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності; 2) відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів; 3) можливість застосування показників ефективності в процесі управління різними ланками виробництва (видами діяльності); 4) виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).  Узагальнюючі показники: рівень задоволення потреб ринку, виробництво ЧП на одиницю витрат ресурсів, прибуток на од.загальних витрат, рентабельність, витрати на од.ТП, частка приросту продукції за рах.інтенсифікації в-цтва, народногосп.ефект використання од.продукції. Вирізняють показники ефективності: праці, виробничих фондів, фінансових коштів.

Виділяють наступні класифікації ефекту: 1.за наслідками: -економічний ефект (відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва). -соціальний ефект (зводиться до скорочення робочого тижня, збільшення нових робочих місць тощо) 2.за місцем одержання ефекту -локальний (госпрозрахунковий) ефект (означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, внаслідок якої воно отримує зиск).-народногосподарський ефект (спільний ефект у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг)). 3.за ступенем збільшення ефекту: -первісний ефект (внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів). -мультиплікаційний ефект (повторення і примноження початкового ефекту). Має такі різновиди: дифузійний, стартового вибуху, супроводжувальних можливостей, акселерації, резонансний. 4.за метою визначення: -абсолютний ефект (характеризує загальну або питому його величину, яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу). -порівняльний ефект (відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них).

 

68. Поняття ефекту та ефективності. Види ефективності.

Ефект – результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою.

Ефективність виробництва – комплексне відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

 (12.1)

Розрізняють:

1. Кінцевий результат процесу виробництва (обсяг продукції).
2. Народногосподарський результат роботи підприємства. До обсягу продукції додаємо її споживчу вартість (обсяг продукції + споживча вартість = прибуток є фінансовий результат).
3. Фінансовий результат – (прибуток).

Ефекти бувають  економічні і соціальні.

Соціальний ефект – збільшення нових робочих місць або рівня зайнятості людей взагалі.

 

Ефективність  виробництва:

а). За наслідками:

• економічний
• соціальний;

б). За місцем одержання  ефекту:

• локальна
• народногосподарська;

в). За ступенем збільшення ефекту:

• первісна
• мультиплікативна;

г). За метою  визначення:

• абсолютна
• порівняльна ефективність.

д). За умовами  оцінки:

• реальна (по даним бух обліку)
• розрахункова (по плановим показникам)
• умовна (в межах структурного підрозділу)

Абсолютна ефективність - характеризує питому в розрахунку на 1-цю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємств за певний проміжок часу.

Порівняльна ефективність – порівняння можливих  варіантів господарювання і вибір кращого.

Первісна ефективність (одноразова) – впровадження на підприємстві прибуткових, технічних, організаційних та економічних заходів.

Мультиплікативний ефект:

Мультиплікативний ефект – повторення ефекту і примноження його завдяки іншим заходам на підприємстві.

Класифікація  чинників зростання ефективності:

1. За видами витрат і ресурсів (джерела підвищення).
2. За напрямками розвитку і удосконалення виробництва.
3. За місцем реалізації у системі управління виробництвом.