Фінансове забезпечення соціального захисту населення України

• Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення навчальними закладами

1. перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;
2. нормативи граничного наповнювання класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах;
3. норми матеріального забезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального матеріального забезпечення учнів.
• Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами культури
1. перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;
2. показники якості надання населенню послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;
3. нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами, організаціями та установами культури

• Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами фізичної культури та спорту

1. перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами;
2. нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту.
• Державні соціальні нормативи у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування
1. нормативи забезпечення населення побутовими послугами;
2. показники якості надання побутових послуг;
3. нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах громадського харчування;
4. показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств громадського харчування [60].

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

• мінімальний розмір заробітної плати;
• мінімальний розмір пенсії за віком;
• неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
• розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні державні соціальні гарантії визначаються виключно законом.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності [3].

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо:

• рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
• рівнів оплати праці працівників різної кваліфікації в установах та організаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;
• стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів;
• індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін;
• надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування;
• забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

1.3. Механізм та інструменти фінансування соціального захисту населення

Ефективність системи та рівень соціального захисту населення залежать від якісного фінансового забезпечення. У фінансовій літературі термін "фінансове забезпечення" зустрічається не дуже часто, і лише в окремих працях розкривається його зміст. Вітчизняні вчені у більшості випадків розглядають його як метод фінансового механізму, що застосовується у процесі розподілу та перерозподілу виробленого у суспільстві національного продукту.

На основі аргументів, зроблених у результаті аналізу вищенаведених підходів у визначенні поняття "фінансове забезпечення соціального захисту", можна дійти висновку, що більшість авторів вважає фінансове забезпечення як метод фінансового механізму, який визначає джерела і форми фінансування соціального захисту з метою забезпечення соціальних потреб населення. Такий підхід дискусійний, оскільки в ньому фінансове забезпечення охоплює тільки соціальні фонди, тоді як цей захист здійснюється й за рахунок бюджетних, благодійних, комерційних коштів; крім цього, твердження, що фінансове забезпечення соціального захисту населення визначає тільки джерела і форми утворення соціальних фондів є надто звуженим [24, c.23].

Визначено, що термін „фінансове забезпечення соціального захисту населення” можна використовувати залежно від мети та змісту дослідження у різних варіантах. В першу чергу фінансове забезпечення є об’єктивним економічним поняттям, яке відображає сукупність заходів, пов’язаних з обслуговуванням частини перерозподільних відносин, з метою формування і використання бюджетних, страхових, благодійних та інших фондів грошових коштів, призначених для соціального захисту населення. Будучи об’єктивним економічним поняттям за відповідних умов, фінансове забезпечення набуває матеріального вираження. Так, за змістом воно є сукупністю цільових грошових фондів (бюджетного, пенсійного, страхових, благодійних і т. д), призначених для задоволення суспільних потреб соціального захисту населення, а за формою – це відображення сукупності фінансових планів окремих ланок соціального захисту населення, де чітко визначені джерела та обсяги коштів, їхнє цільове спрямування на заходи, пов’язані із соціальним захистом населення. З іншого боку, під цим забезпеченням можна розуміти діяльність держави та інших юридичних осіб, яка стосується вирішення фінансових питань, пов’язаних з наданням соціальних послуг населенню, що належать до сфери соціального страхування і соціального забезпечення.

Таким чином, під фінансовим забезпеченням можна розуміти рух фінансових ресурсів, призначених для забезпечення соціального захисту населення. Тоді цей термін буде означати гарантію соціальних виплат за рахунок чітко визначених джерел та їхніх обсягів.

У четвертому випадку фінансове забезпечення соціального захисту населення можна трактувати як один з методів фінансового механізму, який забезпечує розподільчі і перерозподільчі процеси з метою утворення та використання фондів грошових коштів, призначених для соціального захисту населення. Ці процеси охоплюють як формування централізованих та децентралізованих грошових фондів, так і їхнє використання для чітко визначених цілей, пов’язаних із соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням громадян [45, c.11].

Величина коштів, що спрямовуються на соціальний захист населення, залежить від фінансових можливостей держави, які визначаються обсягом ВВП та науково-обґрунтованим обсягом фонду споживання. Збільшити видатки на соціальний захист населення можна тільки за умови зростання обсягу ВВП. Загалом же сформована в Україні система розподілу і перерозподілу ВВП передбачає наступні джерела фінансування соціального захисту населення (рис.1.6).

Наявність представленої сукупності джерел передбачає використання різних форм фінансування соціального захисту населення, до яких у дослідженні запропоновано відносити бюджетну, страхову, благодійну та комерційну.

У процесі фінансування соціального захисту населення використовуються різні методи. Доцільно виокремити чотири таких методи: кошторисне фінансування; дотування та субсидіювання; кредитування; резервування. Найвагомішими джерелами фінансування соціального захисту населення є кошти Державного і місцевих бюджетів, страхових фондів, тодіяк кошти, отримані з інших джерел, є лише доповнюючим фінансовим ресурсом.

Державне регулювання передбачає створення та функціонування відповідного фінансового механізму, який повинен бути спрямований на раціональне управління рухом фінансових ресурсів та формування фінансових відносин, що виникають у процесі утворення та використання страхових фондів [64, c.97].

Фінансовий механізм регулювання соціального захисту — це сукупність фінансових методів, форм та важелів управління фінансовими ресурсами, що призначені для матеріального забезпечення громадян у разі настання страхових випадків.

Фінансові методи відображають вплив фінансів на процеси, які відбуваються у сфері соціального страхування. Їх дія виявляється в ході формування та використання бюджетів страхових фондів. Фінансові методи діють за допомогою фінансових важелів. Усі елементи фінансового механізму повинні бути націлені на виконання основних функцій управління, а саме: планування, прогнозування, оперативного управління, регулювання, контролю, нагляду.

Правове забезпечення фінансування соціального захисту виявляється у встановленні правових засад відносин, що мають місце у сфері соціального страхування. Закони України, Укази Президента встановлюють обов'язки, права та відповідальність сторін, які беруть участь у страхуванні. Вони передбачають правові норми, згідно з якими на Кабінет Міністрів України, Пенсійний фонд, інші органи державної виконавчої влади покладаються завдання з розробки конкретних постанов, інструкцій та положень щодо забезпечення виконання законів. Постанови Кабінету Міністрів України, правління Пенсійного фонду та інших державних цільових фондів деталізують статті законів та розробляють механізм їх реалізації в практичній діяльності. Крім того, Кабінет Міністрів України має право видавати в межах своєї компетенції та повноважень нормативні акти, що безпосередньо стосуються соціального захисту населення [61, c.105].

Із розвитком України як незалежної держави відбувалися зміни в законодавстві, що регулює соціальне страхування. Прийнятий 5 листопада 1992 р. Закон України «Про пенсійне забезпечення» хоч і закладав страхову основу, але значною мірою зберіг положення союзного законодавства щодо державного забезпечення пенсіонерів. Відбулося руйнування старої системи соціального захисту та дещо стихійний розвиток соціального страхування. Уряд реагував на поточні проблеми, приймаючи постанови щодо забезпечення певних соціальних виплат за рахунок бюджетних коштів. Не всі види соціального захисту забезпечувалися через систему соціального страхування.

Таблиця 1.1

Склад фінансового механізму регулювання соціального захисту

Фінансовий механізм соціально-економічного процесу потребує визначення алгоритму його побудови. Він включає в себе конкретизацію цілей, постановку завдань, визначення принципів, формулювання функції, а також трактує об'єкти та суб'єкти дії механізму, до складу якого входять ресурсне, функціональне та організаційне забезпечення. На нашу думку основні параметри такого механізму представлено у таблиці 1.2.

У грудні 1994 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію соціального забезпечення населення України, згідно з якою «система конкретних форм соціального забезпечення населення включає: матеріальне забезпечення шляхом соціального страхування у разі безробіття, тимчасової або повної непрацездатності та соціальну допомогу непрацездатним і малозабезпеченим громадянам» [3].

Таблиця 1.2

Основні параметри механізму фінансування соціального захисту населення України