Фінансове забезпечення соціального захисту населення України

У разі працевлаштування безробітних з числа інвалідів дотація надається роботодавцям за умови, що для їх працевлаштування не потрібно створення спеціального робочого місця або це спеціальне робоче місце роботодавець створює за власний рахунок.

Рис.2.3. Динаміка кількості підприємств, що надали звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів протягом 2007-2012 рр.

За останні роки значно зросла кількість підприємств, що надають територіальним відділенням Фонду звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10 ПІ (річна). Так, якщо у 2007 році надали звіти 57912 підприємств, то у 2011 році – 103525 підприємств, або більше у 1,8 раза. Станом на 01.10.2012 року звіти вже надали 102496 підприємств (рис. 2.3).

Однією з причин низького рівня зайнятості інвалідів у державі є відсутність у законодавстві положень про стимулювання і заохочення тих роботодавців, які працевлаштовують інвалідів у повному обсязі 4%-го нормативу, а також тих роботодавців, які понад цей норматив створюють нові робочі місця і працевлаштовують на них інвалідів різних категорій і з різним ступенем втрати працездатності [88]

Таблиця 2.3.

Динаміка кількості вільних робочих місць та чисельності працевлаштованих інвалідів за 2007 – 2012 рр.

Згідно з даними табл.2.3 у 2012 році чисельність працевлаштованих інвалідів у 2011 році збільшилася у порівнянні з 2007 роком у 2,3 раза. Кількість вільних робочих місць для інвалідів збільшилася у порівнянні з 2007 роком у 3,1 раза. Разом з тим, незважаючи на збільшення кількості підприємств, які додержуються встановлених нормативів із працевлаштування інвалідів, багато підприємств їх не виконують, за що сплачують відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Сума коштів, які надходять до Фонду за рахунок адміністративно-господарських санкцій, щорічно зростає. Якщо у 2007 році сума адміністративно-господарських санкцій та пені, які надійшли від підприємств до Фонду, складала 135002,4 тис. грн., то у 2011 році 223219,8 тис.грн., або майже у 1,7 раза більше. У 2012 році адміністративно-господарських санкцій та пені надійшло 243308,5 тис. грн., що на 9,0% більше ніж у 2011 ріці. Найбільша частка цих коштів надійшла від роботодавців м. Києва (43,1%), Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей (5,6; 5,6 та 5,5% відповідно) [55, с.4].

Рис. 2.4. Динаміка чисельності та деяких показників ринку праці України щодо населення вікової групи 15-24 років

За даними Міжнародної організації праці, останнім часом кількість безробітних у світі серед молоді віком 15-24 роки зросла, сотні мільйонів працюють, але живуть на межі зубожіння. Щоб забезпечити повну реалізацію продуктивного потенціалу нинішньої молоді в світі необхідно створити принаймні 400 млн. робочих місць. Експерти МОП відзначають, що серед молоді вірогідність стати безробітними в три рази вища, ніж серед дорослої частини населення. Ці висновки поширюються й на ситуацію в Україні, що доводить динаміка чисельності, економічної активності та безробіття серед молоді, розраховані за даними Держкомстату України (рис.2.4, рис.2.5).

Рис. 2.5. Динаміка рівня безробіття в Україні в цілому та серед молоді віком 15-24 роки

В Україні розв’язати проблеми зайнятості молоді можна тільки шляхом цілеспрямованих систематизованих і скоординованих дій. При цьому держава повинна піклуватись розвитком соціальної стабільності і захищеності молоді (по мірі зміни ситуації на ринку праці – корегування політики в області працевлаштування, перегляд і доопрацювання законодавчої бази, своєчасне фінансування державних програм зайнятості, розробка системи заохочень і пільг регіонам з низьким рівнем безробіття серед молоді) [87; c. 20].Необхідна також суттєва перебудова освітньої діяльності українських навчальних закладів вищої школи. Так випускник ВУЗу повинен мати чітку професійну спрямованість і бути впевненим у зажаданні своїх знань на ринку праці. Сучасний ВУЗ, у свою чергу, має бути спрямований не на набір студентів, а на їх випуск, тобто на базі будь-якого сучасного вищого учбового закладу повинна працювати власна спеціалізована служба з маркетингу студентів-випускників. Метою її діяльності може бути працевлаштування випускників, забезпечення стійких двосторонніх зв’язків з підприємцями-роботодавцями, організація курсів додаткової спеціалізації і підвищення кваліфікації тощо.Органи місцевої адміністрації мають активно слідкувати за станом на ринку праці в регіоні: сприяти створенню необхідної кількості державних і комерційних закладів, спеціалізованих у сфері працевлаштування, професійного консалтінгу, психологічної підтримки; проводити постійний моніторинг діяльності державних служб зайнятості і місцевої біржі праці; забезпечувати тісний взаємозв’язок у системі «місцеві органи самоврядування – ВУЗи – ринок праці»; формувати державне замовлення для ВУЗів; стимулювати підприємства і приватних підприємців щодо зростання кількості молодих фахівців при формуванні кадрового потенціалу підприємства, фірми, організації, установи [13].Зрозуміло, що система заходів щодо зниження рівня безробіття молоді не обмежується наведеним, існує багато можливостей для творчого пошуку шляхів виходу зі складної ситуації, що склалася зараз на ринку праці, але у будь-якому разі тільки комплексний підхід до розв’язання проблеми дозволить досягти певних позитивних зрушень у сфері працевлаштування молоді в Україні.

2.3. Проблемні аспекти  фінансування системи соціального  захисту населення України

Основною проблемою системи соціального захисту в Україні є недостатність коштів, у першу чергу бюджетних, для реалізації у повному обсязі вимог чинного законодавства. Тому необхідно збільшувати розміри державних соціальних гарантій, враховуючи реальні можливості бюджету. 

Однією з проблем залишається реформування системи соціального захисту населення. Всі механізми державного регулювання соціально-економічних відносин складалися ще в період початку переходу до ринкових відносин. Тому є потреба  впровадження нових важелів державного механізму соціального захисту та удосконалення законодавчої бази. Серйозною соціально-економічною проблемою, від вирішення якої залежить стан соціального захисту населення, є зростання рівня безробіття, що загрожує несприятливими соціальними наслідками. Подовження термінів безробіття є дуже небезпечним соціально-економічним процесом, який свідчить про тенденцію його переходу в застійну форму. Дуже важливим питанням в контексті соціального захисту є розвиток гуманітарної сфери, зокрема освіти, науки, культури, відпочинку і туризму. Адже зайнятість населення має бути гарантом у забезпечені кожним працівником свого добробуту відповідного до трудового вкладу, знань і здібностей. [1, с. 82-84]

Однією з проблем залишається реформування системи соціального захисту обслуговування та надання допомоги малозабезпеченим верствам населення. Воно має спрямовуватись на розроблення нових механізмів реалізації чинних законодавчих актів з питань соціальної політики, послідовне здійснення заходів щодо розвитку та зміцнення системи соціального захисту, вдосконалення механізму фінансування, надання державної соціальної допомоги, що забезпечить гарантований рівень соціального захисту малозабезпечених прошарків населення. [89, с.55]

Виходячи з пріоритетних національних інтересів і завдань соціальної політики, найважливішою проблемою для держави є створення громадянського суспільства. Для цього потрібно мати відповідне законодавство. Також потрібно покращити управління всією соціально-економічною сферою, збалансувати роботу всіх її структурних елементів. Сьогодні якість управління визначає якість життя. [100, с.52]

Головною особливістю системи соціального захисту населення України на нинішньому етапі її розвитку є те, що вона знаходиться на стадії реформування і тому їй властиві як старі так і нові елементи. У комплексі проблем розвитку української держави особливого значення набуває вирішення завдань, що передбачають формування надійної системи соціального захисту населення.

Міжнародна практика формування та реалізації соціальної політики свідчить про те, що більшість існуючих сучасних систем соціального забезпечення виявилися вразливими до проявів фінансово-економічної кризи, а також недостатньо підготовлені до розв’язання демографічних проблем, появи нових форм соціальних послуг, підвищення фінансового навантаження на тих, хто сплачує страхові внески та податки. Аргументом, що підтверджує правильність цієї думки, є антикризові заходи урядів багатьох країн, частина з яких була спрямована на скорочення розмірів соціальних виплат та зменшення кола їхніх отримувачів, а інша – на впровадження додаткових джерел фінансування різних форм соціального захисту.

Незважаючи на те що в Україні існує розгалужена система соціального захисту населення і, за класифікацією МОП, наша держава включена до групи країн з повним соціальним забезпеченням, ця система не відповідає сучасним потребам українського суспільства та не сприяє накопиченню соціального та людського капіталу. Ми маємо нерівномірність розташування суб’єктів надання соціальних послуг (концентрація у великих містах, стаціонарних закладах); розширення груп населення, які потребують соціальних послуг (існуюча система послуг не відповідає потребам вразливих верств населення); фінансові, територіальні та структурні бар’єри доступу до соціальних послуг та їхня низька якість; відсутність можливості вибору послуги та постачальника; значна фрагментація підпорядкування соціальних послуг серед різних структур. До факторів, що ускладнюють функціонування системи соціального захисту в Україні, можна віднести відсутність стандартів якості соціальних послуг; надмірну залежність органів місцевого самоврядування від рішень органів державного рівня; неузгодженість різних нормативно-правових актів, які регулюють надання соціального захисту та соціальної допомоги; негнучкість, нераціональність механізмів фінансування окремих програм соціального захисту населення; відсутність механізмів оцінки потреб бенефіціарів у послугах.

Із цих позицій нагальними та актуальними в Україні є активно опрацьовувані організаційно-економічні напрями удосконалення механізмів соціального захисту населення. Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та щорічне послання Президента України до Верховної Ради розкривають стратегічні орієнтири та основні етапи модернізації соціального захисту населення. Одним з основних тут можна вважати реформування системи соціального забезпечення (перехід від переважання натуральних трансфертів (передусім пільг) до грошових виплат; зміна головного бенефіціара соціальних послуг (родини), яка має стати споживачем державної соціальної допомоги; розвиток системи раннього виявлення осіб і сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, модернізація системи їхнього соціального обслуговування, підвищення адресності та якості надання соціальних послуг за місцем проживання). Актуальна також трансформація державної політики стосовно доходів населення, поєднання соціальних програм із політикою зайнятості; реформування пенсійного забезпечення шляхом переходу до страхових засад його реалізації, а системи охорони здоров’я – шляхом удосконалення її законодавчого забезпечення, стимулювання розвитку добровільного медичного страхування, підвищення якості послуг з охорони здоров’я, зокрема, кадрового забезпечення. Серед орієнтирів – реформування житлової політики держави та удосконалення політики щодо трудової міграції.

Обсяги фінансування більшості видатків соціального захисту населення в Україні мають сталу тенденцію до зростання, як у абсолютному вимірі, так і у відсотках (таблиця 2.4).

За період з 2004-го до 2012 року державні соціальні видатки до ВВП зросли на 10,3%, а, наприклад, державні видатки тільки на охорону здоров’я збільшилися за цей період у 4 рази, на освіту – в 4,8 рази. Питома вага видатків на соціальний захист до ВВП в Україні відповідає показнику більшості країн Європи, де він становить від 20 до 35% ВВП. Наявні факти допомагають доводити неспроможність окремих аргументів про те, що високі рівні державних витрат на соціальний захист в Україні є невиваженим кроком в умовах посткризового розвитку економіки та посилення глобальної конкуренції. За визначенням МОП та МАСЗ, найбільших успіхів у забезпеченні довгострокового сталого розвитку та зниженні рівня бідності досягли тільки ті країни, які створили у себе розгалужені системи соціального забезпечення; в той же час усі вони мають відкриті економіки.

Таблиця 2.4

Динаміка державних витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення населення, млрд.грн.