Фінансове забезпечення соціального захисту населення України

У наступні роки відбулися значні зміни в системі соціального страхування. Великий вплив на це мала прийнята 28 червня 1997 р. Конституція України, яка визначала основні засади соціальної політики держави. Стаття 3 Конституції закріплює соціальну спрямованість політики України. У статтях 46,48 і 49 визнається право громадян на достатній життєвий рівень для себе і для своєї сім'ї, на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, а також право громадян на соціальний захист за віком, у випадку хвороби, інвалідності, втрати годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Конституція покладає на державу обов'язок створювати необхідні умови для реалізації цього права [60, c.318].

Частина 1 ст. 46 Конституції перелічує умови, настання яких є основою для забезпечення громадян, а саме: певні періоди життя, пов'язані з її віком (дитинство, старість), станом здоров'я, втратою працездатності чи втратою годувальника. Частина 2 ст. 46 закріплює положення про те, що державні пенсії й соціальні допомоги встановлюються законом.

З метою реалізації державної політики щодо забезпечення соціального захисту населення Верховна Рада України у січні 1999 р. прийняла закон про запровадження в Україні загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1999 р. № 16/98-ВР, які визначають принципи, загальні правові, фінансові й організаційні засади державного соціального страхування громадян в Україні. Згідно з цим законом були розроблені відповідними органами і прийняті Верховною Радою такі закони:

• «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання» від 23 вересня 2000 р. № 1105-ХІІ [7];
• «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2001 р. № 2213-ІП [9];
• «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата ми, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2002р. №2240-111 [8];
• «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2004 p. № 1058-IV [4];
• «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2004 р. № 1057-IV [6];
• «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування» [5].

Зазначені закони знайшли подальшу деталізацію у відповідних інструкціях, постановах та положеннях. Крім того, прийняті законодавчі акти, що регулюють порядок нарахування та сплати окремих страхових зборів, розміри страхових виплат, пенсійне забезпечення певних категорій громадян тощо. Щодо пенсійного страхування існує близько 17 нормативних документів. Так, Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 1 січня 1999 p. № 284-XIV містить положення про пенсійне страхування наукових працівників (перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України). Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 18 червня 1999 р. N° 2601-XIV встановлює, що право на особливу пенсію мають працівники державних та комунальних засобів масової інформації, які досягай загального пенсійного віку і мають певний стаж роботи за спеціальністю. Закон України «Про внесення змін до ст. 32 Закону України «Про статус народного депутата України» від 5 жовтня 2001 р. № 2015-ИІ встановлює, що при досягненні пенсійного віку народному депутату призначається державна пенсія у розмірі 80% з урахуванням усіх надбавок і доплат. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1992 р. № 2002-12 закладає пільги, компенсації, додаткові пенсії цій категорії громадян. Ці та інші законодавчі акти регламентують умови і порядок забезпечення соціальними виплатами певних категорій громадян. Аналіз законодавчих та нормативних актів свідчить, що правова база соціального страхування в Україні в основному сформована, однак у зв'язку із впливом певних чинників (фінансові можливості держави, вплив політичних партій тощо) приймаються поточні рішення, що не дають можливості досягти необхідного рівня матеріального забезпечення громадян.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ

2.1. Порядок пенсійного забезпечення громадян України та його роль в системі соціального захисту населення

Пенсійне забезпечення в Україні є основною складовою системи соціального захисту населення і охоплює непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій та державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.

Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення. Управління фінансами пенсійного забезпечення здійснює Пенсійний фонд України. На нього покладено також здійснення функцій з призначення (перерахунку) пенсій. З 1 січня 2007 року функції з призначення і виплати пенсій і грошового забезпечення від 13 відомчих силових і судових органів передано до Пенсійного фонду України.

У 1990-х роках погіршення економічної ситуації, криза неплатежів га поширення бартеру, скорочення штату працівників на підприємствах, величезний обсяг заборгованості з виплати зарплат обумовили надзвичайно низький розмір пенсій та виникнення заборгованості з їх виплати, що сягала 15-20% загального обсягу пенсійних видатків і була ліквідована лише 2000 року. Вихід з кризи перехідного періоду, зростання економіки та зарплат дали змогу істотно підвищити розміри пенсій (рис.2.1).

Загалом упродовж 2000-2010 pp. середній місячний розмір пенсії збільшився майже у 15 разів, але особливо швидке зростання відбувалось після 2004 р. І хоч завдячувати треба не стільки реалізації заходів пенсійної реформи, скільки передвиборчій боротьбі (практика підвищення пенсій напередодні виборів швидко стала традицією, а вибори відбувалися щороку), було зроблено кілька важливих кроків щодо убезпечення пенсіонерів від бідності.

Рис.2.1 - Середній місячний розмір пенсій в Україні на початок року, грн. [88]

З 2005 р. мінімальний розмір пенсії за віком при наявності необхідного стажу був встановлений на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З квітня 2008 р. практично для всіх категорій пенсій було впроваджено гарантовану мінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, незалежно від наявності страхового стажу. Завдяки цьому середній розмір пенсійних виплат істотно підвищився як відносно прожиткового мінімуму, так і відносно показників заробітної плати.

Загалом сучасний контингент пенсіонерів є доволі однорідним, оскільки більшість з них працювали переважно за радянських часів. Тоді зайнятість була обов'язковою, через що майже всі Пенсіонери за віком мають приблизно однаковий стаж, який на 15-20 років вище за необхідний. Великої різниці в розмірах заробітної плати за часів СРСР теж не існувало, тому і за коефіцієнтами заробітку значних відмінностей немає.

Диференціація в розмірах пенсій формується здебільшого за рахунок різниці залежно від статі, місця проживання та закону, за яким призначено пенсію. Причому новий порядок обчислення пенсій, впроваджений з 2004 p., призвів до істотного збільшення впливу тендерної та поселенської ознак, оскільки стаж і заробіток почали враховуватись за весь період трудового життя. Якщо у 2001-2003 рр, середній розмір пенсії жінок сягав 80% і більше відповідного показника чоловіків, то 2004 р. - лише 70%. Співвідношення пенсій сільських і міських мешканців зменшилося з 85% до 78% .

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, забезпечило істотне зменшення цієї різниці у 2005-2007 рр, Проте перерахунки, зроблені 2008 р. (зокрема, підвищення величини оцінки одного року стажу з 1% до 1,35%), призвели до відновлення диференціації пенсій за поселенською ознакою та ще більшого поглиблення тендерного розриву. Внаслідок нижчого пенсійного віку та сегрегації зайнятості жінок у низькооплачуваних секторах економіки середня пенсія жінок становить лише 69% середньої пенсії чоловіків. Переважна більшість сільського населення зайняті в аграрному секторі, де заробітна плата вдвічі нижча від середньої в економіці, тому середня пенсія сільських жителів становить 76% розміру пенсії міських пенсіонерів.

Однак найбільшим чинником необгрунтованої диференціації пенсій є відмінності в пенсійному забезпеченні за професійною ознакою. За період незалежності було ухвалено понад 20 законодавчих актів, які встановлюють особливі, набагато вигідніші порівняно із загальними, умови для народних депутатів та їхніх помічників, державних службовців та посадовців органів місцевого самоврядування, науковців, суддів, прокурорів, журналістів, деяких інших професій та посад. їхні пенсії у 1,5-15 разів вищі за звичайні пенсії за віком, а завдяки особливому порядку індексації вони ще й зростають швидше. Упродовж 2004-2009 pp. кількість «спец-пенсіонерів» зросла на 63,5 тис. осіб і перевищила 200 тис. осіб. Ще понад 600 тис. осіб налічує контингент пенсіонерів з-поміж колишніх військовослужбовців та інших представників «силових» структур.

У зв'язку з цим існує надзвичайно велика нерівномірність в розподілі пенсійних видатків між пенсіонерами. У січні 2011 р. половина пенсіонерів одержували пенсії не вище 900 грн, а їх частка в загальній сумі видатків на виплату пенсій становила лише 35% (рис.2.2). Водночас 15% пенсіонерів з відносно високими пенсіями (понад 1500 грн) отримували 32% загальної суми місячних видатків на виплату пенсій. До останніх належать переважно особи, яким пенсії призначені за спеціальними законами, колишні військові та пенсіонери, які працювали на підземних роботах.

Рис.2.2 - Розподіл пенсійних видатків серед пенсіонерів (січень 2011 р.) [88]

Заданими Пенсійного фонду України, 2,9 млн пенсіонерів (кожен п'ятий) продовжують працювати. Хоча, як свідчать результати обстеження умов домогосподарств, заробітна плата працюючих пенсіонерів на чверть нижча за середній по країні показник, наявність роботи дає можливість періодично здійснювати перерахунок призначеної пенсії на нову зарплатну базу та з більшою тривалістю страхового стажу. Завдяки цьому середній розмір пенсій працюючих пенсіонерів на чверть вищий, ніж у непрацюючих (відповідно 1359 та 1086 грн у січні 2011 p.). Найбільша частка працівників-пенсіонерів спостерігається у тих видах діяльності, що надають право дострокового виходу на пенсію - у промисловості, будівництві, охороні здоров'я, освіті, а також в дослідженнях і розробках, колективних та індивідуальних послугах. Тобто пільга щодо більш раннього виходу на пенсію у зв'язку з важкими умовами праці чи особливим характером роботи фактично використовується як можливість раніше почати отримувати два джерела доходів пенсію й заробіток.

До Пенсійного фонду України з усіх законодавчо визначених джерел фінансування за 2012 рік надійшло 222 631,8 млн. гривень. З урахуванням залишку коштів, який склався на початок минулого року, загальний обсяг доходів становив 224 026,6 млн. гривень. При цьому, власні надходження склали157 980,4 млн. грн., що на 13,6 %, або 18 924,8 млн. грн. більше порівняно з відповідним показником 2011 року.

З Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм протягом року було виділено 64 494,1 млн. гривень. Із загального обсягу виділених асигнувань 49 170,2 млн. грн. –  дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, 15 323,9 млн. грн. – кошти на покриття дефіциту Пенсійного фонду України для виплати пенсій.

З Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття надійшло 79,7 млн. грн., з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України – 77,5 млн. гривень.

З метою своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, для покриття тимчасових касових розривів, пов’язаних із виплатою пенсій, Пенсійному фонду України з єдиного казначейського рахунку відповідно до норм Бюджетного кодексу України протягом року виділялися позики. Повернення наданих сум позик відбувалось після закінчення виплатного періоду в межах фінансових можливостей Пенсійного фонду України. Залишок непогашених протягом року сум позик станом на 1 січня 2013 року становив 11 885,1 млн. гривень.

У 2012 році Пенсійний фонд України був забезпечений у повному обсязі фінансовими ресурсами на виплату пенсій та грошової допомоги 13,6 млн. пенсіонерів.

Сума видатків на пенсійні виплати становила  233 695,9 млн. грн., що на  22 981,5 млн. грн. більше порівняно з 2011 роком.

На зростання обсягу видатків вплинули додаткові витрати, пов’язані із реалізацією соціальних ініціатив Президента України, спрямованих на підвищення рівня соціального захисту, а також перерахунки розмірів пенсійних виплат, які проводилися згідно із нормами діючих законодавчих та нормативно-правових актів: збільшено пенсійні виплати відповідно до зростання розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та у зв’язку із зростанням середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком.

Середній розмір пенсійної виплати станом на 1 січня 2013 року  
становив 1 470,73  грн., що на 217,45 грн. більше від розміру, який склався на відповідну дату минулого року.

Витрати, які передбачено проводити за рахунок власних коштів, становили  191 427 млн. грн., або 81,9 % загального обсягу видатків.

Видатки за рахунок коштів Державного бюджету України становили  
41 743,8  млн. грн. і забезпечили у повному обсязі виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби; пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд; компенсацію різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників; виплату пенсій, доплат та компенсацій до них, призначених згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; пенсій працівникам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах; пенсій працівникам сільськогосподарського виробництва з особливо шкідливими та важкими умовами праці; пенсійні виплати військовослужбовцям з числа осіб начальницького і рядового складу та суддям у відставці; виплату щомісячної державної адресної допомоги до пенсії інвалідам війни та учасникам бойових дій.

Видатки на пенсійні виплати громадянам, які достроково вийшли на пенсію, становили 78 млн. гривень. Виплата пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань профінансована на загальну суму 449 млн. гривень.

Залишок коштів на кінець року, який сформувався за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України в сумі 2 215,7 млн. грн., забезпечив авансове фінансування пенсійних виплат січня 2013 року.

З урахуванням вищезазначеного сума реального дефіциту коштів Фонду у 2012 році сягнула 27,2 млрд. грн., з яких 15,3 млрд. грн. покривалися за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на цю мету Законом України “Про Державний бюджет України на 2012 рік”.