Шпаргалка по "Финансам"

 

8.Об’єктивне і  суб’єктивне у фінансах.

У фінансах існує як об’єктивне, так і суб’єктивне. Об’єктивним є : фінанси та фін система. Суб’єктивним є: фін політика та фін право. Фінанси - сукупність ек відносин, пов'язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості ВВП, а в певних умовах і нац багатства з метою формування фін ресурсів у суб’єктів господарювання і держави і їх використання на розширене відтворення та задовол суп потреб та інтересів. Фін система - сукупність відносно обособлених взаємозв'язаних фін відносин, які відображають специф форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП; сукупність фін органів та інститутів, які керують грошовими потоками. Фін політика – сукупність заходів держави у сфері регулювання фін відносин. Фін право – сукупність юр норм, які регулюють фін діяльність у суп-ві; за його допомогою фін система приводиться в дію і використовується державою.

 

9.Предмет, метод  і система фінансового права.

Предметом фінансового права  є суспільні відносини, що виникають  у процесі фінансової діяльності держави. Ця діяльність об’єктивна за своєю сутністю і є процесом планомірного збирання, розподілу, перерозподілу  і використання централізованих  і децентралізованих фондів коштів, що забезпечують виконання державою її завдань і функцій. 
Фінансове право – це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій. До джерел фінансового права належать: Конституція - Основний Закон України; загальні та спеціальні закони; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; постанови та декрети Кабінету Міністрів України; відомчі нормативно-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів; розпорядження Державного казначейства України тощо); міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом та входять до національного законодавства

 

 

10.Принципи фінансового  права -

 це вихідні, відправні  теоретичні положення, керівні  ідеї, які визначають зміст, властивості,  ознаки і спрямованість правового  регулювання фінансових правовідносин  та за допомогою яких здійснюється  регулювання суспільних відносин, що складають предмет фінансового  права.

Принципи фінансового  права мають важливе значення для ефективного функціонування всієї системи фінансово-правових норм, оскільки вони:

- є основою об'єднання  окремих фінансово-правових норм  у єдину логічну систему, дають  змогу визначити специфічні риси  фінансового права України порівняно  з іншими галузями;

- дають можливість глибше  уяснити зміст конкретних фінансово-правових  норм і визначити загальну  спрямованість й основні тенденції  розвитку фінансового права України;

- саме у них відображені  характерні риси методу фінансово-правового  регулювання;

- за допомогою принципів  фінансового права не тільки  формулюється сучасний підхід  до правового регулювання фінансових  правовідносин, але й визначається  сутність майбутніх фінансово-правових  норм;

- дають можливість правильно  розуміти зміст фінансового законодавства  та його взаємозв'язок з економікою, політикою, мораллю, правосвідомістю;

- допомагають правильно  використовувати чинні фінансово-правові  норми, а також здійснювати  правозастосовну діяльність;

- є основою для здійснення  тлумачення фінансово-правових норм.

У загальній теорії права  традиційно принципи права за сферою дії поділяють на:

а) загальноправові, які поширюють  свою дію (вплив) на правову систему  в цілому: принцип верховенства права, справедливості, рівності, гуманізму, відповідальності, демократизму, законності та ін.;

б) міжгалузеві, які поширюють  свою дію (вплив) на декілька галузей  права. Так, публічні галузі права побудовані на принципах: влади і підкорення, субординації (правової підпорядкованості  один одному); ієрархії; нерівного правового  становища; імперативності; загальної  заборонності ("Заборонено все, що прямо  не дозволено законом"); правового  захисту загальносуспільного інтересу та інших. Відносини влади підкорення, субординації установнюються між підпорядкованими сторонами і потребують правового  регулювання, головним чином, на підставі принципу імперативності. Вказані принципи визначають як характер юридичного становища  учасників (суб'єктів) правових відносин, їх правовий статус, характер їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, так  і метод галузі, яка саме завдяки  цьому належить до публічного права;

в) галузеві, які поширюють  свою дію (вплив) на окрему конкретну  галузь права.

До галузевих принципів  фінансового права належить: пріоритетність публічних інтересів у правовому  регулюванні фінансових відносин; соціальна  спрямованість фінансово-правового  регулювання; самостійність фінансової діяльності органів місцевого самоврядування; принцип розподілу функцій у  сфері фінансової діяльності між  представницькими і виконавчими  органами влади; гласність фінансової діяльності держави, органів місцевого  самоврядування; плановість та ін. Зміст  наведених принципів визначається Конституцією України та конкретизується в нормах фінансового права. 

11.Фін пол, складов

Фінансова політика (ФП) - сукупність заходів держави з організації та використ фінансів для забезп ек і соц її розвитку. Осн завдання ФП на сучасн етапі: вихід економіки з кризового стану та збалансування тов-грош відносин, фін відносин. Напрямки виріш: удоскон податк сист, скорочення рівня централіз коштів в руках держави, удосконал кред сист, розв фін ринку, ефективн інвестицій, скороч бюдж дефіц та інші. Основні завдання ФП: 1)знаходження науковообгрунт концепц розвитку фінансів; 2) визнач осн шляхів використ фінансів на перспективу та на сучасн етапі; 3)здійсн практх дій, спрямовх на досягн поставлених цілей. ФП як особлива сфера ек діяльн держави направлена на мобілізацію фін рес, їх раціональний розподіл і використ для забезп функцій держави. Фін стратегія (ФС)- довгостр курс ФП, розрах на перспективу і передбач рішення крупномасштабн задач, які визначаються ек і соц стратегією. У процесі розробки ФС прогнозуються осн напрями розвитку фінансів, намічаються принципи використ і організац фінансів, вирішу пит про необхідність концентр фін рес на тих напрямах розвитку ЕК-міки, які розроблені і прийняті ек політикою. Ек  політика - це взаємопов'яз сист довгостр і поточ цілей ек розвитку, що визнач державою, комплексу відповідн держ рішень та заходів, спрям на досягн цих цілей з використ держ влади в сфері економіки. Отже, фін політика, як складова частина ек політики, вирішує задачі вишукув, концентрац і акумуляці фін рес і їх розподілу у напрямах розвитку, які виробл ек політикою. Фін тактика (ФТ)- рішення задач на певному етапі розвитку країни і забезп цього розвитку шляхом своєчасн зміни способів організації фін рес, направл на ріш задач ФП. ФТ більш гнучка, оскільки вона визнач рухливістю ек умов і соц чинників. ФС і ФТ взаємопов'язані. ФС ств умови для ріш тактич задач, а також виявл виріш дільниці розвитку і приводить у відповідність зі способами і формами організації фін відносин і взаємозв'язків. ФТ дозволяє в більш стислі терміни і з найменш витратами виріш задачі ФС.Типи фін пол: 1)класична, 2)регулююча; 3)планово -дерективна. До кінця 20-х років 20-го ст осн. тип ФП - класична заснована на праці класиків пол економії. Осн напрям - невтручання держави в економіку, підтримка вільної конкуренції, внкорист ринк механізму як головн регулятор госп процесів. Для неї хар-но: • обмеж-ня державних видатків; - забеспсч. умов для формув і використ збаланс-го бюджету; • податкова сис-ма складалася з непрямих податків на майно, які були простими і ефективними з точки зору механізму їх стягнення; система управління фінансовою діяльністю здійснюється через Мін Фін. Починаючи з кінця 20-х рр. здійсн-ся перехід до регулюючої ФП, що базується на кейнсіанській ек теорії. Осн риси: -головним інструментом втруч в ек-ку є держ витрати, за рах яких формується дод попит та забезп зрост нац доходу та ліквідації безроб; -змінюється сист оподатк: головн прибутк податок мав прогресивні ставки і забороняв вилучення у суб'єктів госп-ня дод доходів, які могли б викон як заощадження цими суб'єктами. Планово-директивна:- держ власність на засоби вир-ва. Мета ФП -забезп макс концентрації фін рес у централіз органах влади і управл для наступного перерозп відпов до держ плану. 

12.Фін механ  як сукупність форм і мет  органі фін відн.

Фін. вплив на соціально-економічний  розвиток здійснюється через фін-кредитний  механізм, який відображає напрямки, характер і сукупність функціонування фінансів у суспільстві.

Фін-кредитний  механізм (господарський механізм) – сукупність фін. кредитних методів і форм, інструментів і важелів впливу на соц-економічний розвиток суспільства. Елементи фін. кредитного механізму:

планування всіх рівнів, економічне стимулювання, ціноутворення, фін. механізм, господарсько-правові  відносини.  Функціонування фін. механізму  відбув. в процесі формування, перерозподілу  та використання централізованих та децентралізованих фін. ресурсів. Фін. механізм – це сукупність форм і методів організації фін. відносин за допомогою яких забезпечується розподіл та використання фондів усіх рівнів та їх вплив на економ. і соц. розвиток суспільства. За допомогою цього механізму можливо реалізувати завдання фін. стратегії та фін. тактики.

Основні елементи: фін. планування; фін. важелі, стимули, нормативи, показники; управління фінансами; фін. право, фін. контроль і фін. аудит.

Структура і співвідношення елементів фін. механізму визначається конкретними завданнями розвитку суспільства  на кожному його етапі.

Дія фін. механізму на різні  сторони соц-економічного розвитку має кількісну (проявляється в сумі фін ресурсів, що виділяються на ті чи інші цілі. Це первинна основа функціонування фін. механізму) і якісну (надзвичайно важливо яким чином здійснюється формування фін. ресурсів, якими каналами і в яких формах вони рухаються, на яких умовах вони виділяються і використовуються) визначеність.

За допомогою фін. механізму  здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі  ВВП відповідно до основних положень фінансової політики. 

13. Взаємодія фінансового механізму з госп. і фін пол

Господарський механізм — сукупність основних форм, методів і важелів управління народним господарством, а отже використання економічних законів, розв'язання суперечностей економічної системи, реалізації відносин власності, а також розвитку людини та узгодження найважливіших типів інтересів.

Оскільки до складу народного  господарства (або економічної системи) входять основні підсистеми та метаси-стеми, то господарський механізм поелементно  можна розглядати як певний комплекс форм, методів і важелів управління продуктивними силами, техніко-економічни-ми відносинами (а отже технологічним  способом виробництва), суспільним способом виробництва (у взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин) тощо. Водночас його важливою функцією є  узгодження цих підсистем між  собою у процесі їх розвитку і  взаємодії. Таким чином формується система управління, яка означає  свідомо організований, цілеспрямований  і активний вплив різних суб'єктів  управління на процес розвитку та функціонування суспільного способу виробництва, економічної системи, їх окремих  ланок та елементів.

Фіна́нсовий механі́зм — сукупність форм і методів створення та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення. Застосовується з метою створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку суспільства.

Фіна́нсовий механі́зм - сукупність організаційних форм фінансових відносин: порядок формування та використання фондів грошових коштів; методи фінансового планування; форми управління фінансами; фінансове законодавство.

Фінансова політика — комплекс дій і заходів, що здійснюються державою в межах наданих їй функцій та повноважень у сфері фінансової діяльності суб’єктів господарювання та фінансових інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей. 

14.Складові елементи  фінансового механізму

У рамках фінансового механізму  виділяють його основні складові, а саме: джерела фінансового забезпечення та модель фінансового регулювання

1. Фінансове забезпечення здійснюється в таких формах:

- бюджетне фінансування, що здійснюється на безповоротній  основі за рахунок коштів державного  та місцевого бюджетів;

- кредитування, яке здійснюється  за рахунок мобілізації тимчасово-вільних  коштів на основі принципів  забезпеченості, платності, поверненості, цільового призначення;

- самофінансування, засноване  на використанні власних ресурсів  для забезпечення розвитку суб'єктів  підприємницької діяльності.

2. Фінансове регулювання використовує сальдовий та нормативний методи.

В основу сальдового методу покладено такий показник як різниця  між надходженнями коштів та їх витратами  за певний проміжок часу. В нормативному методі основою є норма - емпірично  встановлений показник витрачання того, чи іншого ресурсу.

Фінансове планування - діяльність щодо формування та використання цільових централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів для розширеного відтворення та задоволення поточних потреб держави, підприємств, домогосподарств.

Фінансове оперативне управління - комплекс заходів, які розробляються на основі оперативного аналізу фінансової ситуації, для регулювання, складання та виконання фінансових планів, а також здійснення поточного контролю за їх виконанням.

Фінансовий контроль - вид діяльності, здійснюваний всіма ланками влади та комерційними структурами з метою забезпечення відповідного рівня фінансової дисципліни та цільового викристання централізованих та децентралізованих фондів.