Шпаргалка по "Финансам"

39. Поняття страхового ринку, його організаційна структура.

Страх ринок – це особлива формаекон. відносин де об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист і де фор-ся пропозиція і попит на цю послугу. Також це сукупність страхових і пере страхових орг-й, що діють на ринку. Об’єднавши ці два підходи можна визначити страховий ринок як сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються. Товаром цього ринку є страхова послуга — конкретний вид страхування. Суб’єктами страхового ринку є страховики (страхові компанії), які надають страхові послуги, і страхувальники (фізичні і юридичні особи). Посередниками в проведенні страхування виступають брокери (брокерські фірми) і страхові агенти.  Страхові агенти укладають угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика. Страхові брокери, також виконуючи функції укладання угод, діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніше умови і надійні страхові компанії. Розрізняють наступні організаційно-правові форми страхових компаній: державна страхова компанія; акціонерні страхові товариства; товариства взаємного страхування; страховий пул. Обов’язковим складовим елементом страхового ринку є спеціалізовані консалтингові фірми (компанії) страхових експертів.

40. Страхове поле і страховий портфель.

Функціонування страхового ринку пов'язане з такими поняттями  як страхове поле і страховий портфель. Страхове поле — це наявність потенційних страхувальників з певного виду страхування. Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування. Страховий портфель являє собою сукупність укладених певною компанією угод як з того чи іншого виду страхування, так і з усіх видів. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку. Мета — сформувати якомога більший страховий портфель, адже це збільшує доходи і здешевлює страхування.

41.Державний нагляд за страховою  діяльністю в Україні, його  організація і зміст.

Державний нагляд за страховою  діяльністю здійснюється з метою  додержання вимог закон-ва У про  страхування, ефект-го розвитку страх. послуг, запобігання неплатоспроможності  страховиків та захисту інтересів  страхувальників. Державний нагляд за страховою діяльністю на території  У здійснюють Мінфін У та його органи на місцях.. Основними функціями Мінфіну є:  1) ведення єдиного держ. реєстру страховиків (перестраховиків); 2) видача ліцензій на проведення страх. діял-ті; 3) контроль за платоспр-тю страховиків щодо вик-ня їх страх. зобов'язань перед страхувальниками; 4) встано-ня правил формування, розміщення та обліку страх.резервів; 5) розробка нормат. і метод. документів з питань страх. діял-ті, що віднесена законом до компетенції Мінфіна; 6) узагальнення практики страх. діял-і, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення закон-ва про страх. діял-ть; 7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліф. кадрів для страх.діяльності. Як одну з форм держ. регулювання страх. діяльності можна розглядати примусову санацію страховика, яку має право провести Мінфін У. Примусова санація передбачає: проведення перевірки фін.-госп. діял. страховика, у тому числі обов'язкової аудит.перевірки; прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

42. Розвиток страхового ринку в Україні, його стан на сучасному

Процес стан-ня сучасного  ринку страхових послуг в Україні  почався разом з глибокими  соці.-екон. реформами. Створення мережі страхових компаній стало необхідною умовою форм. нового екон., соц., ін форм.-аналіт. й політ. середовища, пов’язаного  з різними видами ризику. Акт-ть огляду страхового ринку пояснюється стабільним зростанням останніми роками в Україні  попиту на страхові послуги, саме на страхування  майна. Страх-ня суттєво впливає  на соціально-економічну стабільність суспільства і належить до кола чинників, що безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни. Страховий  ринок України характеризується тим, що в його інституціональній  структурі домінуюче становище  займають страхові компанії, створені капіталом юридичних осіб.Територіальна  структура страхового ринку Ук. складається  з чотирьох регіонів: Центр., Сх.., Зх. та Пд. Найбільше страховиків (50 %) зосереджено  у Центр. регіоні, зокрема у м.Києві  та Київській обл... Найменш розвинутий - у Зх. регіоні через відсутність  там крупних промисл. під-в та через низький рівень платосп-сті  населення. Розвиток націон. страх. ринку  на сучасному етапі відбувається за умов підвищення зацікавленості юр.та фіз..осіб у захисті своїх майнових інтересів, розвитку ринку фін. послуг та формування націон. системи іпотечного кредитування, запровадження системи  недержавного пенсійного забезпечення. З ін. боку стримують розвиток ринку  страх. послуг - недосконалість захисту  прав споживачів страх. послуг, вузька клієнтська база страховиків, недостатність  надійних фін. інструментів для інвестування, слабкий розвиток націон. перестрах. ринку, низький рівень страх. культури населення. Прийнятий у 1996 р. ЗУ «Про страхування» став 1м кроком у системі заходів, спрямованих на форм-я цивілізованого ринку страх. послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Важливим етапом стало прийняття Концепції розвитку страхового ринку до 2010 р. Отже, страх. поки що не стало невід’ємною частиною ринку, що розвивається. Осн. тягар витрат по ліквідації наслідків природних та техногенних катастроф лягає на державний бюджет. Можливості національних страхових компаній розміщувати значні страхові ризики (екологічні, атомні, індустріальні, транспортні) залишаються низькими.

43. Фін. ринок як економічний простір, на якому формуються відносини з приводу купівлі-продажу фінансовий фондів.

Фін ринок – сук ек відносин, пов’язаних з розподілом фін ресурсів, купівлею-продажем вільних грош коштів і цінних паперів. Ці відносини пов’язані з переданням одним суб’єктом іншому права на тим час чи пост викор фін ресурсів за відповідну плату (%, дивіденди). За організ структурою фін ринок – сук ринкових фін інституцій: комерц банки ,валютні та фонд біржі, НБУ, пенс і страх фонди, депозитарії, інвест фонди компаній тощо. Специфіка ФР: предметом купівлі-продажу є фін фонди. В одних агентів ек відносин вони тимчас вивільнюються, тоді як в інших виникає потреба в їх залученні для фін-ня пот або капіт витрат. ФР- також ек простір, на якому форм відносини з приводу купівлі-продажу фін фондів. Вони спочатку з’являються на ринку у формі заощаджень — тимчас вільних коштів, вивільнених із процесів вир-ва і спож-ня. Вони акумулюються банк і фін інституціями, які перетвор їх у позичковий капітал з метою його інвестування у фін або реальні активи. Роль фін ринку - 1. за його доп здійсн мобілізація та розміщення цих фін ресурсів.2. посилення і поліпшення розподілу і перерозподілу фін ресурсів, що сконцентровані в держ грош фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у нас. 3.є важл каналом фін-ня ек-ки.Призначення ФР: забезп підп.-вам належних умов для залучення необх коштів і продажу тим час вільних ресорсів.  Ф-ї ФР: 1. перетворює заощадж в інвестиції; 2. забезп ек зростання через орг.-ю системи нагромадж капіталу; 3. забезп перелив фін фондів з одних галузей ек-ки всередині країни в інші; 4. перерозподіляє фін фонди всередині країни між регіонами; 5. забезп переміщення фін фондів з одних країн і регіонів у інші. Об’єкти: грош потоки, цінні папери Суб’єкти: держ, фіз.і юр особи, а також посередники: комерц банки, інвестиційні компанії, фонди, довірчі товариства, фондова біржа, депозитарії. Елементи: 1. Грош ринок (80% - валютний ринок) 2. Ринок предметних ресурсів 3. Фондовий ринок. 2 держ банки: Ощадбанк, Екпортно – імпортний банк. Класиф ФР: 1. Світ, нац, регіон, місц 2. За формою фін ресурсів: 1) Ринок грошей – ринок– сегмент фін ринку, на якому торгують тільки короткостр борговими інструментами, термін погашення яких менший 1 року. Скл з: а) вал ринку ( купівлі-продажу (обміну) іноз валют і платіжних док-тів, які обслуг широке коло зовнішньоек операцій, страх вал ризиків, диверсифікацію вал резервів і забезп вал ліквідності) б)ринку короткострокових кредитів 2) Ринок капіталів – сегмент фін ринку, на якому купують і продають довгостр боргові і майнові інструменти, терміни реалізації яких понад 1 рік. На ринку капіталів обертаються акції та облігації корпорацій, заставні, цінні папери урядових установ та інші. 3. За орг.-ю торгівлі: 1) Ринок позичкових капіталів (кредитний ринок) охоплює відносини, що виник з приводу акумуляції кредитними установами грош коштів фіз і юр осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності. 2) Ринок цінних паперів – особлива форма торгівлі фін рес, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів. На цьому ринку здійсн емісія, купівля-продаж цінних паперів, форм ціна на них, урівноважується S i D.

44. Передумови виникнення фінансового ринку, його роль у ринковій економіці.

В умовах ринк. ек-ки найбільш ефективне інвестування фін ресурсів і їх цілеспрямоване викор-ня забезпе за доп фін ринку – сук ек відносин, пов’язаних з розподілом фін ресурсів, купівлею-продажем вільних грош. коштів і цінних паперів. Ці відносини пов’язані з переданням одним суб’єктом іншому права на тим час чи пост викор фін ресурсів за відповідну плату (%, дивіденди). За організ структурою фін ринок – сук ринкових фін інституцій: комерц банки ,валютні та фонд біржі, НБУ, пенс і страх фонди, депозитарії, інвест фонди компаній тощо. ФР- особливу форму орг.-ї руху грошкоштів у нар госп-ві і має своїм призначенням забезп підпр-вам, державі і фіз особам належні умови для залучення необх коштів і продажу тимчас вільних ресурсів. Передумова виникнення ФР - розвиток товарного вир-ва, призвело до появи у його учасників гострої потреби у додатковому капіталі, необхо для подальшого розширення вир-ва. Передумова функ-ня ФР: невідповідність потреби у фін ресурсах з джерелами її задов. В одних агентів ек відносин вони тимчас вивільнюються, тоді як в інших виникає потреба в їх залученні для фін-ня пот або капіт витрат. Так, ФР – посередник руху коштів від їх власників до користувачів. Роль фін ринку - 1. за його доп здійсн мобілізація та розміщення цих фін ресурсів.2. посилення і поліпшення розподілу і перерозподілу фін ресурсів, що сконцентровані в держ грош фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у нас. 3.є важл каналом фін-ня ек-ки.

45. Місце фінансового ринку у розподільчих процесах.

Фін ринок – сук ек відносин, пов’язаних з розподілом фін ресурсів, купівлею-продажем вільних грош коштів і цінних паперів. ФР –мезанізм перерозподілу фін ресурсів підпр-тв і нагромаджень нас між суб’єктами госп-ня і галузями ек-ки, засобом покриття держ боргу. При безпосередніх відносинах операції з купівлі- продажу від обр як відносини обміну, так і перерозподілу цих ресурсів між власниками і користувачами. При участі фін посередників перехід ресурсів від власника до користувача є відносинами перерозподілу. Так, фiн ринки забезп мехaнiзм перерозподiлу фiн pecypciв серед учасникiв ринку i сприяють ефект розмiщенню заощаджень серед галузей ек-ки. Перерозподіл фін ресурсів за доп фін ринку має певні часові обмеження і здійсн на умовах платності та конкурентності. Фін ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фін системи. Він покликаний посилювати та поліпш мобілізацію і розподіл фін ресурсів, що сконцентровані в держ грош фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у нас. По суті, фін ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фін ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи. За доп фін ринку, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність фіно ринку — об'єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в ек системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фін забезп-ня розвитку ек-ки держави.

46. Сфери фінансового ринку.

Фін ринок – сук ек відносин, пов’язаних з розподілом фін ресурсів, купівлею-продажем вільних грош коштів і цінних паперів. Ці відносини пов’язані з переданням одним суб’єктом іншому права на тим час чи пост викор фін ресурсів за відповідну плату (%, дивіденди).За організ структурою фін ринок – сук ринкових фін інституцій: комерц банки ,валютні та фонд біржі, НБУ, пенс і страх фонди, депозитарії, інвест фонди компаній тощо. Виділяють такі сфери ФР: 1. Грош ринок (80% - валютний ринок) 2. Ринок предметних ресурсів 3. Фондовий ринок Класиф ФР: 1. Світ, нац, регіон, місц 2. За формою фін ресурсів: 1) Ринок грошей – ринок– сегмент фін ринку, на якому торгують тільки короткостр борговими інструментами, термін погашення яких менший 1 року. Скл з: а) вал ринку ( купівлі-продажу (обміну) іноз валют і платіжних док-тів, які обслуг широке коло зовнішньоек операцій, страх вал ризиків, диверсифікацію вал резервів і забезп вал ліквідності) б)ринку короткострокових кредитів 2) кредитний ринок охоплює відносини, що виник з приводу акумуляції кредитними установами грош коштів фіз і юр осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності. 3) Ринок цінних паперів – особлива форма торгівлі фін рес, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів. На цьому ринку здійсн емісія, купівля-продаж цінних паперів, форм ціна на них, урівноважується S i D.

47. Класифікація ринку цінних паперів.

Фондовий  ринок – особлива форма торгівлі фін рус, яка опосередковується випуском і обігом цінних паперів.  Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформляються стандартними документами (цінними паперами). На цьому ринку здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція. Класиф РЦП: 1. За місцам торгівлі: а)організований (біржовий) вкл угоди, що уклад на фондовій біржі, і охоплює вторинний ринок, хоча деякі операції можуть здійсн і на перв ринку б) неорг ( позабіржовий) –більшість, від обр угоди, які уклад і реал поза біржею, і охоплює переважно первинний ринок, хоча позабіржові операції можуть здійсн і на втор ринку. 2. За стадіями торгівлі: а) первинний ( продаються і купуються цінні папери нових випусків. Суб’єктами є емітент з одного боку, інвестори та фін посередники – з іншого. Емітент передає свої майнові права іншим особам, і за це одержує кошти для інвестицій. б) ліквідність цінних паперів забезп вторинний (перепродаються цінні папери між інвесторами, інцест і фін посер, між фін посер).  За терміновістю реалізації угод, укладених на фін ринку, виділяють види ринків:   а) ринок "спот" або "кеш" (хар-є ринок короткостр фін інст-тів, укладені угоди на якому здійснпротягом 48 год; б) ринки ф’ючерсних опціонів. Предметом обігу на таких ринках є фондові і валютні деривативи (похідні цінні папери). Отже, фін ринок із притаманною йому системою кредитно-фін інституцій (банки, парабанки, фондові біржі) – це те середовище, в якому реалізуються відносини власності, форм фін джерела екзростання, концентруються і розподіляються ресурси. Саме ринки цінних паперів і позичкових капіталів забезпечують перерозподіл труд, мат ресурсів між різними галузями ек-ки, сприяють структурній перебудові сусп вир-ва. Фін ринок можна вважати "широким", якщо він представлений широкою мережею кредитно-фін інститутів, фірм, корпорацій та фіз осіб, які виступають у ролі продавців чи покупців фін інструментів;  "глибоким", якщо можна без проблем здійсн операції за цінами, що відхиляються від пот ринкової ціни. Ринок може бути еластичним, якщо при коливанні цін на ринку з’являються нові учасники. Стрімкий розвиток процесів інтеграції, універсалізації св фін ринку, поширення сек’юритизації, поява нових похідних фін інструментів (ф’ючерсів, форвардів та опціонів, операцій “своп”) призвели до утв мобільного глобального фін ринку, який поступово втрачає колишню чіткість розмежування ліній між його окремими сегментами.

48. Суб'єкти фінансового ринку (емітенти, інвестори, посередники); склад і роль кожної групи суб'єктів.

Фін ринок – сук ек відносин, пов’язаних з розподілом фін ресурсів, купівлею-продажем вільних грош коштів і цінних паперів. Суб’єкти фін ринку: 1.Підприємства(юр особи) для їх нормальної роботи залучають кошти, яких не вистачає, на фін ринку і продають тимчасово вільні кошти.2.Держава використовує фін ринок для форм доходної частини бюджету, для покриття дефіциту бюджету. Вона є також продавцем фін ресурсів (продаж валюти, надання державних кредитів). 3. Фіз особи частіше продають тимчас вільні кошти, ніж позичають (хоч споживчий кредит існує). 4.Посередники: комерц банки, інвест компанії, фонди, довірчі товариства, фондова біржа. Складовою фін ринку є ринок цінних паперів ( фондовий ринок)– особлива форма торгівлі фін рус, яка опосередковується випуском і обігом цінних паперів. Суб’єкти: 1. Емітенти цінних паперів — юр ос і держ органи ( або органи міцс самовр), які від свого імені випускають цінні папери  для залучення фін ресурсів для свого розвитку або для задовол отреб у фін-ні видатків бюджетів та проектів ( у випадку держ органів). Проте, для того, щоб юр ос була визнана емітентом, необх виконати певні вимоги (реєстрація випуску або інф-ї про випуск). При порушенні цієї умови така особа не може бути визнана емітентом і її акції або облігації позбавл права надходити в обіг. 2. Інвестори-фіз, юр особи та інстит інвестори, держава в особі Держ казначейства чи НБУ, що куп цінні папери від свого імені і за свій рах з метою ↑ ринкової вартості цінних паперів. Цілями івест є збереження коштів від знецінення або отримання доходу від вкладень.встановлення контролю над емітентами. Щоб стати інвестором на ринку цінних паперів, необх мати волевиявлення та грош чи інші засоби, котрі можна було б вкласти в цінні папери. Найбільш активні інстит інвестори: комерц банки, пенс фонди, страх компанії. Менш активні: промислові чи торговельні підпр-ва, компанії, госп товариства. 3. Посередники - фін орг-ї, які надають посередницькі послуги: брокерські (здійсн операцій з цінними паперами за рах коштів клієнтів), дилерські (купівля і продаж цінних паперів за свій власний рах), андеррайтинг (гарант емітентові цінних паперів їх розміщення на ринку на узгоджених умовах за винагороду). Посередники: брокер, інвест консультанти, інвест компанії (мобіліз кошти шляхом випуску власних цінних паперів - інвест сертифікатів і розміщують мобіліз кошти, сертифікати їх можуть виставлятися на продаж на фондових біржах), інвесті фонди і трасти здійсн тільки мобіліз коштів. Розміщення їх проводять інвест керуючі компанії), депозитарі забезп їх зберігання.

49. Місце і роль держави на фінансовому ринку.