Шпаргалка по "Финансам"

24.Державний бюджет, його  роль у фінансовому забезпеченні  економічного і соціального розвитку  України.

Централізація коштів має  важливе економічне й політичне  значення,  оскільки доходи,  які  мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у життя державних  заходів. Це дає можливість маневрувати  коштами,  зосереджувати їх у важливих галузяхекономічного та соціального  розвитку,  здійснювати єдину  економічну й фінансову політику на території України. У розвинутих країнах державний бюджетне лише забезпечує акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави,  та використовується не лише для часткового перерозподілу  доходів із метою підтримання  сприятливого соціального становища  удержаві, а й для впливу на економічні, соціальні,  національні,  регіональні  процеси усуспільстві і провадження  вищими органамивлади відповідної  національної стратегіїрозвитку,  спрямованої  на зміцнення державної безпеки. Роль держави у розподільчих процесах зрозвитком ринкових відносин має зростати, ібюджет у цьому разі є найдосконалішимзасобом для здійснення державою вказаноїфункції.  У більшості розвинутих країн  світузавдяки бюджету перерозподіляється від 30 до 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту, тому необхідно  вирізнити виважені форми й методи цього перерозподілу, що для України  є одним із найважливіших завдань. За сучасних умов ринкових відносин кошти  державного бюджету України повиннібути  спрямовані,  насамперед,  на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових і науковотехнічнихпрограм,  соціальний розвиток і соціальний захист населення. Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне призначення,  бюджет України, як і бюджети розвинутих країн, є економічною категорією, централізованим фондом грошових коштів України, центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом держави. Видатки бюджету відіграють провідну роль у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку суспільства. На обсяги, склад і структуру видатків впливають обсяги і характер функцій держави, адже в умовах товарно-грошових відносин будь-яка держава повноцінно зможе виконувати свої функції, маючи для цього необхідну суму бюджетних ресурсів. 

25.Економічна сутність доходів  бюджету, їх класифікація і  джерела формування.

Доходи Державного бюджету України – це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені КУ.

Базою для формування доходів  державного бюджету України виступають фінансові ресурси країни. Фонди фінансових ресурсів є об`єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів є ВВП.

Згідно зі ст. 11 Закону України “Про бюджетну систему  України” доходи Державного бюджету  України формуються за рахунок:

• частини податку на добавлену вартість, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
• частини акцизного збору, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
• податку на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством для відповідної категорії платників;
• податку на майно підприємств і організацій усіх форм власності і підпорядкування у розмірі, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
• плати за землю, що дорівнює 30 відсоткам від ставки, передбаченої законодавством України;
• надходжень від зовнішньоекономічної діяльності;
• частини доходів від приватизації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності, яка визначається Законом про Державний бюджет України на наступний рік;
• надходжень від реалізації державного майна, що перебуває в загальнодержавній власності;
• орендної плати за оренду майна цілісних майнових комплексів, що перебувають у загальнодержавній власності;
• внесків до Пенсійного фонду України;
• внесків до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
• внесків до інших загальнодержавних цільових фондів, створення яких передбачено законодавством України;
• надходжень від внутрішніх позик;
• перевищення доходів над видатками Національного банку України;
• повернутих державі позик, процентів по наданих державою позиках і кредитах;
• дивідендів, одержаних від акцій та інших цінних паперів, що належать державі в акціонерних господарських товариствах, створених за участю підприємств загальнодержавної власності;
• плати за спеціальне використання природних ресурсів;
• інших доходів, встановлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету України

26.Характеристика  видатків державного бюджету

Видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Роль і місце видатків у процесах суспільного відтворення  визначається найбільш узагальнюючим  спрямуванням коштів. В цілому, видатки  бюджету поділяються на дві частини: пов'язані з розвитком виробничої сфери і видатки, пов'язані з  функціонуванням і розвитком  невиробничої сфери. Обидва напрями  мають важливе значена для  суспільства і вони є об'єктивно  необхідними.

Видатки бюджету та кошти  на погашення основної суми боргу  – складають витрати бюджету.

Відповідно  до Бюджетної класифікації, видатки  бюджету класифікуються:

1. За функціями (функціональна класифікація):

• Вищі органи державного управління, місцевого самоврядування, фінансова та зовнішньополітична діяльність;

• Фінансова та фіскальна діяльність;
• Зовнішньополітична діяльність;
• Управління системою державного управління;
• Фундаментальні дослідження;
• Вибори та референдум;
• Обслуговування боргу;
• Оборона;
• Судова влада;
• Кримінально-виконавча система та виправні заходи;
• Соціальний захист різних категорій населення тощо.

2. Еономічна класифікація.

• Поточні видатки:
1. Видатки на товари і послуги (заробітна плата, предмети, матеріали, обладнання, інвентар, ремонт тощо);
2. Виплата процентів (доходу) за зобовязаннями
3. Субсидії і поточні трансферти
• Капітальні видатки:
1. Придбання основного капіталу (капітальне будівництво, інше будівництво, ремонт, реконструкція, реставрація
2. Створення державних запасів і резервів;
3. Придбання землі і нематеріальних активів
4. Капітальні трансферти
• Нерозподвлені видатки
• Кредитування за вирахуванням погашення
1. Надання внутрішніх кредитів за вирахуванням погашення (надання, повернення)
2. Надання зовнішніх кредитів за вирахуванням погашення (надання, погашення)

3. Відомча класифікація – визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

4. Програмна класифікація – застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Щорічно визначається у законі пор Державний бюджет України.
5. Видатки місцевих бюджетів класифікують за ознакою субсидіарності:

1) Видатки що враховують  при наданні міжбюджетних трансфертів;

2) Видатки що не враховують  при визначенні міжбюджетних  трансфертів.

27.Аналіз виконання Державного  бюджету України.

Наступним кроком після складання і затвердження Державного бюджету є виконання  бюджету та контроль за його перебігом. 
Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів. Виконання бюджету має за мету забезпечити поступлення доходів і фінансування видатків в межах затверджених бюджетів. Забезпечує виконання Державного бюджету України Кабінет Міністрів України. Загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координацію діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету здійснює Міністерство фінансів України. Контроль за виконанням Державного бюджету України здійснює Верховна Рада України. Державний бюджет України виконується за розписом. Відповідно до Бюджетного кодексу, бюджетний розпис - це документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації. Він затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень, установлених у законі про Державний бюджет України, у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. На основі складених розписів доходів і фінансування Управління державного бюджету та бюджетної політики Мінфіну розраховує граничні помісячні обсяги асигнувань загального фонду державного бюджету за відповідними структурними підрозділами Мінфіну і подає їм разом з роз'ясненнями. Керуючись роз'ясненнями, відповідні структурні підрозділи Мінфіну визначають головним розпорядникам помісячні обсяги асигнувань загального фонду в розрізі бюджетних програм або в цілому головному розпоряднику за тими бюджетним програмами, які належать до відповідного структурного підрозділу. Разом з лімітними довідками про бюджетні асигнування обсяги асигнувань подаються до Управління державного бюджету та бюджетної політики Мінфіну, яке зводить отримані дані, складає узагальнену лімітну довідку за кожним головним розпорядником з визначенням помісячних обсягів асигнувань головному розпоряднику в цілому та доводить усі лімітні довідки кожному головному розпоряднику. 
Головні розпорядники за участю розпорядників нижчого рівня згідно з отриманими лімітними довідками уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань та подають відповідним структурним підрозділам Мінфіну зведені проекти цих документів для перевірки їх відповідності показникам лімітних довідок. Структурні підрозділи Мінфіну відстежують підготовку головними розпорядниками матеріалів до розпису, забезпечують своєчасне подання цих матеріалів Мінфіну, аналізують зазначені матеріали, вносять при необхідності до них корективи і подають Управлінню державного бюджету та бюджетної політики Мінфіну свої пропозиції щодо включення їх до розпису. Управління державного бюджету та бюджетної політики Мінфіну зводить отримані від структурних підрозділів Мінфіну матеріали, вносить при необхідності корективи і подає розпис на затвердження Міністру фінансів України. Оригінал затвердженого розпису передається до Державного казначейства України, копія передається Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни. Державне казначейство протягом трьох робочих днів після затвердження розпису доводить головним розпорядникам витяг розпису, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань та планів використання бюджетних коштів. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням. Лише за наявності відповідного бюджетного призначення можна здійснювати будь-які бюджетні зобов'язання та платежі. Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

28.Бюджетний дефіцит: причини виникнення, покриття, шляхи подолання.

Бюджетний дефіцит – це явище коли видатки бюджету перевищують  доходи. Причиною дефіциту є потреба  держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. За формою прояву бюджетний дефіцит  поділяється на відкритий і прихований. Відкритий – офіційно визнаний у  законі про бюджет. Прихований офіційно не визнається. За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним  і прихованим. Вимушений є наслідком  низького виробництва ВВП. Свідомий визначається характером фінансової політики держави – вона намагається знизити  рівень оподаткування для стимулювання економіки. За напрямком дефіцитного  фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцити. Активний – це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню  ВВП. Пасивний – покриття поточних витрат. Заходами можуть виступати: державні позики; грошова емісія; підвищення рівня оподаткування; зменшення  видатків; додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки  зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів. Джерела фінансування. 1)Державні позики. Джерелами погашення державної позики можуть бути: додаткові податкові надходження від зростання ВВП на основі інвестування позичених коштів,підвищення рівня оподаткування, зменшення видатків, випуск нових позик.

   2) Грошова емісія може використовуватись тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона полягає в обмеженні відношення бюджетного дефіциту до ВВП в розмірі 2-3%.

   3) кредити  Національного банку та комерційних  банків.

   4) міжнародні  позики.

   В програму конкретних  заходів по скороченню бюджетного  дефіциту слід включити і послідовно  проводити в життя такі заході, які, з однієї сторони стимулювали б притік грошових засобів в бюджетний фонд країни, а з іншої - сприяли б скороченню державних витрат. В світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу.

29.Економічна сутність і роль  державного кредиту.

Держ. кредит-це сук-ть ек. відносин між дер-вою в особі її органіввлади з одндго боку та юр. і фіз. особами з другого боку. При цьому дер-ва виступає або в ролі позичальника або позикодавця по відношенню до приватних осіб, фін. і кред. установ, урядів інш. дер-в. Кр. того, дер-ва може виступати в ролі гаранта по кредитам, які видаються місцевим органам влади, держ.п-вам, іноз. позичальникам. При держ. кредиті взяті в борг кошти поступають у розпорядж. дер-ви, перетворюючись у її додаткові фін. рес-си. При цьому джерелом погашення держ. позик і виплати % по ним виступають держ. кошти.ерж. кредит являє собою доволі специфічну ланку держ. фінансов-сів. Він не має ні окремого фонду фін. рес-сів(кошти, що мобізуються за його допомогою, проходять, як пр., через бюджет), ні обособленого органу управління. Разом з тим, він характеризує особливу форму фін. відносин дер-ви і тому виділяється в окрему ланку. Держ. кр. безпосередньо зв’язаний з бюджетним дефіцитом, виступаючи джерелом його покриття. В окремих випадках за його допомогою можуть мобілізуватися кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти. Д.к. буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнар. екон. відносин. дер-ва виступає в ролі як кредитора так і позичальника. За своєю економічною сутністю держ. кредит-це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти н-ня, підприємстві установ. Використання держ. кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження дер-ви. Їхня доцільність при покритті дефіциту б-ту зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища дер-ви, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.