Шпаргалка по "Финансам"

Засобами фінансового  регулювання є фінансові інструменти та фінансові важелі.

У фінансовому регулюванні  використовуються фінансові інструменти - певний спосіб фінансування, який реалізується як певний договір, в якому зазначені юридичні вимоги, захищені законом, з боку одного учасника і зобов'язання з боку іншого учасника, або як визначені законом взаємовідносини держави і інших суб'єктів економіки. На рівні держави такими інструментами є податки, субсидії, трансферти тощо, на рівні підприємств - фінансові інструменти грошового ринку: депозитні сертифікати, банківські акцепти та ін.

Фінансовими важелями на макрорівні є, наприклад, ставка оподаткування, рівень резервування, ставка рефінансування НБУ, валютний курс тощо.

Фінансові стимули - це рівень заробітної плати, доходів працівників, матеріальні допомоги, премії, пенсії, стипендії, надання різних пільг, зокрема - податкових пільг, податкових канікул, списання податкової заборгованості.

Фінансові санкції охоплюють штрафи і пеню. Штрафи - це ступінь матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або чинних правил, накладаються, як правило, у твердій грошовій сумі. Пеню накладають при несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань і нараховують за кожен день прострочення платежу, встановлюється у відсотках від суми простроченого платежу.

 

 

15.Под сист: пон та  осн поб. Пр і мет опод. Ел оп. Под с Укр.

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. Як видно з визначення, вона дещо ширша від сфери оподаткування як механізму перерозподілу доходів. Водночас із погляду платників податків будь-які платежі на користь держави, що ведуть до зменшення їхніх доходів, розглядаються як податки, у зв’язку з чим подібне розширене трактування податкової системи цілком виправдане.

податки, інші обов’язкові  платежі, що справляються в Україні, поділ на загальнодержавні та місцеві. Загально-держ податки та обов’язкові платежі включають чотири групи: прямі податки  й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі і,  внески до цільових фондів. Основними принципами, які покладено в основу реформування податкової системи, є такі 11 принципів: гнучкість; гласність; ек доцільність; рівнонапруженість і пропорційність; обов’язковість сплати податків, зборів та ін обов’язкових платежів; соц справедливість; рівність і недопущення проявів податкової дискримінації; стабільність податкового законодавства; стимулювання підпр діяльності та інвест активності; рівномірність сплати; ефективність адміністрування; дотрим повноважень у процесі встановл й скасування податків, зборів та ін обов’язкових платежів; доступність і однозначність тлумачення норм податкового законодавства.

Принципи оподаткування  відображають засади справляння податків державою:

• усі громадяни мають сплачувати податки відповідно до своїх можливостей і доходів (обов’язковість, усеохоплюваність та платоспроможність);
• податок має бути чітко визначений і відомий усім (чіткість і прозорість);
• податок має сплачуватись у зручний час і спосіб (зручність для платника);
• система мобілізації податку має будуватися у такий спосіб, щоб мінімізувати витрати держави (фіскальна ефективність для держави).

Будь-який податок може бути розкладений  на складові — елементи оподаткування. Серед них виділяють: платника податку, об'єкт оподаткування, одиницю оподаткування, податкову базу, джерело сплати податку, податкову ставку та квоту.

Платником податку є фізична чи юридична особа, яка сплачує податок фінансовим органам. Об'єкт оподаткування — це дохід, майно або товар, що підлягає оподаткуванню. Одиниця оподаткування — це одиниця вимірювання об'єкта оподаткування. Податкова база — вартість об'єкта оподаткування в одиницях його вимірювання, до якої застосовуються податкові ставки. Джерело сплати податків — це дохід, з якого платник податку сплачує податок.Податкова ставка — це розмір податку на одиницю об'єкта оподаткування. Податкова квота — це частка податку в доході платника податку.

З 1 січня 2011 року набрав чинності новий Податковий кодекс України.У новому кодексі змінено кількість та склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Згідно з Податковим кодексом в Україні в наш час діють 23 податки та збори, з них 18 загальнодержавних та 5 місцевих. 

16.Пон про под.  Функ і прин под. Клас п,  їх озн. В под.ПДВ. Акц зб.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку  відповідно до цього Кодексу.

Збором (платою, внеском) є  обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників  зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі  внаслідок вчинення на користь таких  осіб державними органами, органами місцевого  самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Функції податків: фіскальна(формування бюдж фонду держави; централізац ВВП; забезпечує постійність, стабільність і рівномірність); регулююча(вплив держави на різні сторони платників податків); контрольна(регулюв процесу відтвор підпр активності; нагромадж підпр активності і платоспром попиту насел; оцінює ефективність кожного податку і подат сист вцілому); розподільча(формув частини доходу бюджету з подальшим направленням цих доходів та фінансув різн заходів, пов’яз з реалізац державою своїх функцій); стимулююча(впливає на процес відтвор, стимулюючи платоспром попит насел створюючи дод стимули для діл активності, мотивації до праці, підтримуючи рівень зайнятості).

Принципи оподаткування  відображають засади справляння податків державою:

• усі громадяни мають сплачувати податки відповідно до своїх можливостей і доходів (обов’язковість, усеохоплюваність та платоспроможність);
• податок має бути чітко визначений і відомий усім (чіткість і прозорість);
• податок має сплачуватись у зручний час і спосіб (зручність для платника);
• система мобілізації податку має будуватися у такий спосіб, щоб мінімізувати витрати держави (фіскальна ефективність для держави).

Податки класифікують за кількома ознаками.1)Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні (ПДВ, мито, на прибуток, на промисел) і місцеві (комунальний, з реклами). 2)За ек змістом: податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.

3)за  суб’єктом оподаткування: з юр осіб (на прибуток), з фіз осіб (на зарплату), змішані (з власників трансп засобів, землі). 4)За способом стягнення: розкладні (встановл в заг сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розподіляють по окремих терит одиницях або платниках) і окладні (передбач установл спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо). 5)За формою оподаткування: прямі (встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування) і непрямі (встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів) податки.

Податок на додану вартість є непрямим, а тому сплачується за рахунок покупця, а не за рахунок доходів підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги.

Всі платники ПДВ поділені на три групи:

1) будь-які особи, які  здійснюють або планують здійснювати  господарську діяльність та реєструються  добровільно як платники цього  податку;

2) особи, які підлягають  обов'язковій реєстрації як платники  податку на додану вартість;

3) особи, котрі імпортують (ввозять, пересилають) товари (супутні  послуги) на митну територію  України для їх використання  або споживання на митній території  України, незалежно від того, який  режим оподаткування вони використовують  згідно із законодавством.

ПДВ в Україні розраховується за двома ставками:

1) базова ставка — 20 % бази оподаткування. Податок  додається до ціни товарів  (послуг);

2) нульова ставка, яка  застосовується щодо операцій  з:

— експорту товарів та супутніх такому експорту послуг;

— поставки переробним підприємствам  молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності  і господарювання;

— поставки товарів (крім підакцизних) та послуг (крім грального та лотерейного  бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських  організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце  роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 % загальної  чисельності працюючих.

Об'єктом оподаткування  ПДВ є операції платників податку  з поставки товарів та послуг, місце  надання яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення  товарів (супутніх послуг) у митному  режимі експорту або реекспорту.

Механізм нарахування  ПДВ побудований на визначенні бази оподаткування відповідно до їх договірної (контрактної) вартості, встановленої за вільними цінами, але не нижчими  за звичайні ціни, з урахуванням  акцизного збору, ввізного мита, інших  загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Механізм обчислення ПДВ  базується на зіставленні сум  податкового зобов'язання і сум  податкового кредиту.

Базовим податковим періодом щодо ПДВ є один календарний місяць. Разом з тим, чинне законодавство  передбачає можливість застосування подовженого (квартального) податкового періоду  для платника податку, обсяг оподатковуваних  операцій якого за минулі 12 місячних податкових періодів не перевищував 300 000 грн.

Звітним податковим документом з податку на додану вартість є  податкова декларація.

Сучасне трактування акцизного збору визначає його як непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни товарів (продукції).

На сьогодні в Україні  підакцизними товарами є:

— алкогольні напої;

— спирт етиловий;

— тютюнові вироби;

— транспортні засоби;

— пиво солодове;

— бензини, дистиляти, паливо.

Платниками акцизного  збору можуть буть будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, які  виготовляють або імпортують на митну  територію України підакцизні товари, а також нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на території України безпосередньо  або через їх постійні представництва.

Об'єктом оподаткування  акцизним збором є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних  товарів (продукції), у тому числі  з давальницької сировини та митна  вартість товарів (продукції), які імпортуються на митну територію України, у тому числі в межах бартерних операцій або без оплати їх вартості ЧИ з частковою оплатою.

Податок обчислюється:

1) у твердих сумах у  гривнях або в євро з одиниці  реалізованих (переданих, ввезених  в Україну) товарів;

2) за ставками у процентах  до обороту з продажу:

— товарів, що реалізуються за вільними цінами, — виходячи з  їхньої вартості за цими цінами, без  урахування акцизного збору, без  податку на додану вартість;

— товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими  цінами, — виходячи з їхньої вартості за цими цінами без урахування торговельних знижок, а також сум податку  на додану вартість;

— імпортованих товарів  — виходячи з митної (закупівельної) вартості, збільшеної на суму ввізного мита, без урахування акцизного збору. При визначенні вказаної вартості іноземна валюта перераховується у гривні за курсом НВУ, що діє на день подання  митної декларації;

3) комбіновано, тобто за  ставками у процентах до обороту  з ціни реалізації, але не менше  встановленої твердої суми з  одиниці реалізованого товару (продукції).

Платники акцизного збору  щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, до органів ДПС  за місцем реєстрації складають Сплата акцизного збору суб'єктами підприємницької  діяльності, громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України, здійснюється одночасно зі сплатою  інших митних платежів, тобто до або під час подання митної декларації (проведення митних процедур).

Строки сплати акцизного  збору не є однаковими для всіх платників податків і залежать від  виду підакцизних товарів і об'єкта оподаткування. 

17.Податок на  прибуток

Платниками податку на прибуток є суб'єкти господарської  діяльності, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами, а також нерезиденти  України — фізичні та юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з  джерелом їх походження з України.

Базова ставка податку  на прибуток встановлена у розмірі 21 % від об'єкта оподаткування. Об'єктом  оподаткування є оподатковуваний  прибуток за податковий (звітний) період (ОЛ), який у загальному вигляді визначається так: