Управление потенциалом прадприятия

 

Розділ 3 КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

 

Кафедра  «ФІНАНСИ І КРЕДИТ»

 

 

 

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

 

 

 

УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ  ПІДПРИЄМСТВА

(для спеціальності:  «Економіка підприємства»)

 

№ кода ______

 

 

                                                                  Склали: д.е.н., проф. Л.О. Омелянович

к.е.н., доц. О.В. Веретенникова

ас.К.В.Богун 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри  „Фінанси і кредит”

протокол №____ від _________2008  р.

зав. кафедри „Фінанси і кредит”

_______д.е.н., проф.  Л.О.Омелянович

 

 

 

Макіївка – 200__

 

 

 

 

ЗМІСТ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ  1 Теоретичні  основи управління потенціалом підприємства	4
Тема 1. Основи управління формування і розвитку потенціалу підприємства	4
Тема 2. Оптимізація структури потенціалу підприємства.	10
Тема 3. Парадигма  управління потенціалом за вартісними критеріями.	15
Тема 4. Інформаційне забезпечення і сучасні технології управління складними виробничими системами.	29
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ  2 Спеціалізовані спрямованості потенціалу підприємства та управління ними	37
Тема 5. Управління матеріально-технічним потенціалом  підприємства.	37
Тема 6. Система управління формуванням і використанням  трудового потенціалу підприємства.	51
Тема 7. Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства.	62
Тема 8. Система  антикризового управління потенціалом  підприємства.	76
Тема 9. Механізми  і інструменти протидії кризовим процесам.	88
Тема 10. Управління результативністю використання потенціалом підприємства.	98
Тема 11. Проектування систем управління потенціалу підприємства.	107
Тема 12. Особливості  інноваційного відтворення потенціалу підприємства.	114
Тема 13. Організаційно-економічне забезпечення вдосконалення і впровадження систем управління потенціалом підприємств.	120
Рекомендована література	129

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 1: ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ  І РОЗВИТКОМ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

1. Сутність підприємницького потенціалу і його види.
2. Базіс-концепції управління потенціалом підприємства.

 

Понятійний  апарат: підприємницький потенціал, підприємство, базовий потенціал, прихований потенціал, збитковий потенціал, пересічний потенціал, капітал

 

Література: 1, 2, 14.

 

 

1. Сутність підприємницького потенціалу і його види.

Динамічний розвиток соціально-економічних процесів в Україні обумовлює для кожного, хто бажає стати справжнім фахівцем в тій чи іншій сфері економіки, необхідність поглибленого вивчення принципових особливостей процесу управління формуванням, функціонуванням і розвитком потенціалу підприємства як збалансованої економічної системи.

Дійсно, системний підхід лежить в основі вивчення майже кожного  економічного явища, об’єкту і дозволяє в найбільш повній мірі дослідити його властивості і функції, що цілком розкриваються лише у взаємодії з іншими елементами внутрішнього і зовнішнього середовища, в якому функціонує об’єкт.

Тому, засвоєння основ  управління формуванням і розвитком  потенціалу суб’єктів господарювання має відбуватися на основі системного підходу з обов’язковим окресленням сутністних характеристик кожного елементу цієї системи.

Потенціал підприємства представляє собою сукупність реальних і вірогідних можливостей виконання  цілеспрямованої роботи.

В ході вивчення курсу  „Потенціал підприємства: формування і оцінювання” було розгянуто  безліч різновидів потенціалу за ознаками рівня абстрагованості, агрегованості, галузевою ознакою, складом елементів, спектром врахованих можливостей і т.д., що, безперечно, дозволяють розглянути системне поняття „потенціал підприємства” з різних боків. Однак,  його детальне вивчення і засвоєння основ управління потенціалом потребують ознайомлення і з іншими класифікаціями (рис. 1.1).

Дана класифікація дозволяє побачити ті можливості, що можуть бути реалізовані за умови ефективного  управління потенціалом суб’єкту господарювання. Так, базовий потенціал, що забезпечує підприємству можливість досягнення основних комерційних цілей, створення економічних цінностей, повязаний з конкурентними перевагами підприємства, а його підтримка та розвиток дозволяють отримати стійкі конкурентні переваги на ринку.

Прихований  потенціал – це можливості, що не надають конкретних переваг на даному етапі, хоча в перспективі можуть трансформуватися у базові засоби. До прихованого потенціалу можуть бути віднесені: накопичений професійний опит роботи в певній сфері бізнесу, кадровий потенціал, наявність встановлених звязків з постачальниками і споживачами тощо. Коли прихований потенціал досягає певного рівня, він може бути реалізований у вигляді нових напрямків діяльності підприємства, охоплення нових сегментів ринку, зменшення витрат та ін.

Наявність збиткового потенціалу приводить до споживання ресурсів без будь-якого прибутку для підприємства. Зокрема із-за нераціональної організаційної структури можуть виникати витрати на дублювання функцій, з причини бажання підприємства підтримати встановлені з певними постачальниками звязки може бути збільшення собівартість продукції та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Види потенціалу підприємства за його можливісними рівнями

 

Пересічний  потенціал характеризується наявністю у підприємства активів, що забезпечують активне використання потенціалу іншого виду. Він може існувати у вигляді добре функціонуючої системи управління фінансами, наявності інформаційних технологій, що відповідають вимогливій сучасності і т.д.

Успішне управління кожним з цих видів потенціалу з позицій системного підходу дозволить активізувати так званий фактор мультиплікативності, що в кінцевому підсумку збільшить позитивний ефект для підприємства в декілька разів.

 

2. Базис-концепції  управління потенціалом підприємства.

В основі управління потенціалом  підприємства лежить застосування організаційно-економічних  концепцій, таких як:

- концепція єдності життєвого циклу продукції і технології.

Життєвий цикл продукції  – це сукупність виробничих процесів, процесів обігу і споживання продукції певного виду від початку дослідження можливості її створення до призупинення споживання і утілізації. Він містить стадії: дослідження, створення зразків, виготовлення, обігу, поліпшення якостей продукції, споживання, утілізації. Життєвий цикл продукції перехрещується з життєвим циклом технологічної системи, тобто життєвим циклом технологічного обладнання, оскільки низка процесів цих життєвих циклів здійснюється у взаємодії. Тому, вони представляють собою єдиний життєвий цикл продукції/технології (рис. 1.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2 Життєвий цикл продукції/технології

 

Існування даної концепції  обумовлює необхідність приділення особливої уваги перехресному потенціалу підприємства, оскільки він у даному випадку забезпечує безперервність ланки науково-технічного розвитку і підсилює дію екстерналій кожного окремого виду потенціалу.

Концепція технологічної  ланки виробництва враховує характер зв’язків між окремими елементами технологічної ланки.

Взагалі, для технологічних ланок притаманні наступні види звязку:

- відкритий зв’язок між виробництвами, що спеціалізуються на однорідному кінцевому продукті.

 

 

 

Рис. 1.3. Відкритий (блочний) звязок у технологічній ланці

 

У такій низці вихідна сировина (кінцевий продукт) послідовно зазнає переробки. Центром такої виробничої системи (головним підприємством) є виробництво, що виготовляє кінцевий продукт, оскільки воно більше за інші виробництва зацікавлене в результатах діялності усіх елементів технологічної низки.

Така сукупність зв’язків характерна для металургійної, текстильної, хімічної, лісової ті інших видів промисловості;

- сукупність зв’язків із розвітвленням виходів від першого виробництва ланки, що поступають до низки паралельно діючих виробництв, які виробляють з аналогічних полуфабрикатів різні кінцеві продукти (рис.1.4).

Центральним елементом  даної виробничої системи є виробництво, що виготовляє вихідну сировину (полуфабрикат). Така структура має місце, зокрема, в нафтохімічній, деревообробній, швейній  промисловості.

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.4. Матрична модель сітьових зв’язків технологічної ланки

 

- сукупність звязків з різними входами вихідної сировини (полуфабрикатів) в низці виробництв, одно-двукаскадним розвітвленням входів в наступні виробництва, одно-двурівневим полуфабрикатом і кінцевим продуктом ( рис. 1.5).

 

Рис.1.5. Комбінована  модель сітьових звязків технологічної  ланки

 

В середній ланці такої виробничої системи виготовляються продукти для кінцевої ланки, що самі по собі можуть бути кінцевими продуктами. Цетральними у таких структурах є підприємства з розвітвленням входів. Така структура характерна для автомобільної, авіаційної, судобудівельної промисловості і т.д..

Можлива і комбінація вищезазначених структур:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.6. Комбінація моделей сітьових звязків

 

В таких комбінаціях однозначно виділити головне виробництво значно трудніше, оскільки з’являються центральні елементи в декількох участках.

Структура технологічної ланки кінцевого продукту значним чином позначається на організації виробничої кооперації між підприємствами. А технологічна ланка виробництва і життєвий цикл продукції в сукупності визначають наукову, промислову і маркетингову структуру компанії, а також організацію управління усіма видами підприємницького потенціалу.

Однією з основних концепцій, на яких будується теорія управління потенціалом  підприємства, є концепція раціонального поєднання якостей цілосності і відокремленості систем, що розвиваються.

Як вже відзначалося, кожне підприємство є складною системою. До того ж у свої структурі вони містить ще значну кількість систем (технологічну, виробничу і т.д.), що зарактеризуються такими свойствами як відокремленість і цілісність.

Цілосною є система, в основі якої кожен елемент повязаний з усіма іншими елементами і усі зміни, що вносяться в один з елементів (параметрів) такої системи, викликають необхідність внесення змін до інших елементів (параметрів).

Відокремленою  можна вважати  систему, у якій елементи (параметри) не пов’язані між собою і зміна якого-небудь елемента не потребує зміни інших елементів (параметрів).

Якщо система складається з n елементів і кожен елемент пов’язаний з іншими (n – 1) елементами (цілісна система), то максимально можлива кількість звязків буде:

         (1.1)

 

Якщо ж кількість фактичних зв’язків (Мф) менше максимально можливих (тобто не кожен елемент, повязаний з іншими елементами), то ступінь цілосності системи (Ц) може бути визначений по формулі:

 

.          (1.2)

 

При Мф = Мmax  Ц = 1, тобто система є цілісною.

При Мф = 0, Ц = 0 – відокремелена система.

 

Очевидно, що ступінь  відокремленості системи (О) може бути визначений по формулі:

 

.          (1.3)

 

В реальних технічних і виробничих системах присутні як якості цілосності, так і якості відокремленості. Узгодження цих якостей визначає можливості розвитку системи шляхом заміни окремих елементів. Раціональне узгодження якостей цілосності і відокремленості (рис. 1.6) створює можливості розвитку системи шляхом її модернізації.

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.7. Узгодження якостей  цілосності і відокремленості в  системі

 

В залежності від рівня  цілісності можливі різни варіанти політики управління потенціалом фірми.

Підвищення ступеня цілісності системи сприяє досягненню її ефективності, но тягне за собою і підвищення складності системи, що, в свою чергу, сприяє збільшенню потреби в ресурсах, необхідних для створення і експлуатації системи. Чим більше обособлена система, тим вона гнучкіше  і менш складна. Однак, підвищення ступіня відокремленості, як правило, зменшує ефективність системи.